ТЕМА: Вступ. Органічні сполуки. Нуклеїнові кислоти. АТФ.

Нуклеїнові кислоти – полімерні органічні сполуки, мономерами яких є нуклеотиди, що поєднані водневим звʼязком. Забезпечують збереження й передання спадкової інформації в клітинах.

Мономерами нуклеїнових кислот є нуклеотиди (а не амінокислоти, які є мономерами білків). Твердження 1 – хибне.

Здійснюють матричну реплікацію: ДНК здатна до реплікації (подвоєння) за матричним принципом. Твердження 2 – правильне.

Нуклеїнові кислоти (ДНК та РНК) добре розчиняються у воді (утворюють колоїдні розчини, оскільки є поліаніонами). Твердження 3 – хибне.

Забезпечують клітини швидкою енергією: головним джерелом енергії для клітин є вуглеводи й ліпіди, а не нуклеїнові кислоти. Твердження 4 – хибне.

Здатні до самоподвоєння молекул: реплікація – це процес самоподвоєння молекул ДНК. Твердження 5 – правильне.

Залишки комплементарних азотистих основ у молекулі сполучені водневими зв'язками: у молекулі ДНК залишки комплементарних азотистих основ сусідніх ланцюгів (аденіну й тиміну, гуаніну й цитозину) з'єднані між собою водневими зв'язками. Тобто дволанцюгову структуру молекули стабілізують водневі зв'язки. Твердження 6 – правильне.

Отже, правильними є твердження 2, 5, 6.

Відповідь: В.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Елементний склад клітини. Неорганічні сполуки. Органічні сполуки. Вуглеводи. 

На рисунку зображено фрагмент плазматичної мембрани: її біліпідний шар та інтегральний білок, що пронизує мембрану й забезпечує транспортування речовин. Такі білки називають транспортними; вони містять білковий канал, через який речовини переміщуються з позаклітинного середовища всередину клітини.

Визначмо речовину, яку транспортує білок. З рисунка видно, що молекула має чітку шестикутну карбонову основу, що вказує на її органічну природу. Серед запропонованих варіантів лише глюкоза (C₆H₁₂O₆) є органічною сполукою з відповідною структурою.

Вода, кисень і вуглекислий газ належать до неорганічних речовин. Для надходження їх у клітину транспортні білки не потрібні: ці молекули проходять крізь біліпідний шар унаслідок звичайної дифузії.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Компоненти цитоплазми еукаріотичної клітини. 

Спочатку визначмо, які органели еукаріотичної клітини зображено на електронограмі.

Зображення 1 – апарат (комплекс) Гольджі. На це вказують характерні ознаки:

• диктіосоми – система плоских одномембранних цистерн, що нагадують стос мішечків;
• транспортні везикули – пухирці, що відокремлюються від диктіосом для сортування й виведення речовин;
• одномембранна будова – органела побудована з однієї мембрани, що відрізняє її від двомембранних хлоропластів чи мітохондрій.

Визначмо основні функції, які притаманні комплексу Гольджі:

• дозрівання, розподіл, модифікація та транспорт синтезованих речовин у клітині – б;
• утворення лізосом – органел, які забезпечують внутрішньоклітинне травлення;
• утворення транспортних міхурців (везикул), які забезпечують виведення й поглинання речовин у клітині – г.

Зображення 2 – мітохондрія. На це вказують характерні ознаки:

• двомембранна структура – чітко видно систему внутрішньої мембрани, яка утворює характерні вигини – кристи;
• рибосоми (точкові ущільнення на електронограмі) містяться лише в матриксі мітохондрій (внутрішньому рідкому середовищі), часто поблизу крист або внутрішньої мембрани.

Визначмо основні функції, які притаманні мітохондрії:

• синтез макроергічної сполуки – АТФ – яка забезпечує енергією клітину – а;
• внутрішньоклітинне дихання – окиснення органічних речовин у матриксі та на внутрішній мембрані (кристах) – в;
• участь у програмованій загибелі клітин, що важливо для оновлення організму.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Реалізація спадкової інформації.

Транскрипція – це процес синтезу молекули РНК на матриці ДНК. Головним ферментом, який забезпечує цей процес, є РНК-полімераза. Вона розпізнає спеціальну ділянку ДНК (промотор), приєднується до неї та будує ланцюг РНК за принципом комплементарності.

Інші варіанти відповіді неправильні:

• реплікація – це подвоєння ДНК (головний фермент – ДНК-полімераза);
• трансляція – це біосинтез білка на матриці іРНК, що відбувається за участю рибосом;
• сплайсинг – це процес вирізання після транскрипції неінформативних ділянок (інтронів) із первинної РНК.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Вступ. Обмін речовин і перетворення енергії.

Проаналізуймо складники реакцій фотосинтезу, енергетичного й пластичного обміну в рослинних організмах.

Фотосинтез – процес перетворення вуглекислого газу й води на кінцевий продукт – глюкозу – під дією сонячного світла з виділенням побічного продукту – кисню.

Енергетичний обмін – сукупність реакцій розщеплення складних органічних сполук (глюкози, крохмалю, жирів) до простіших речовин, що супроводжується виділенням енергії, частина якої запасається у вигляді молекул АТФ. 

Пластичний обмін – сукупність біохімічних процесів синтезу складних органічних сполук із простіших, що відбувається з витратами енергії (АТФ). До пластичного обміну у рослин зараховують: фотосинтез (кінцевий продукт реакції – вуглевод глюкоза), біосинтез білків та ліпідів.

Оскільки у завданні необхідно було визначити кінцевий продукт фотосинтезу та ключові компоненти енергетичного та пластичного обміну, такою речовиною є – глюкоза.

Інші варіанти відповіді неправильні:

• А: піровиноградна кислота – утворюється як кінцевий продукт розщеплення глюкози під час гліколізу.
• Б: вуглекислий газ – під час реакцій фотосинтезу є вихідною речовиною з якої утворюється глюкоза, а також є кінцевим продуктом розпаду речовин під час дихання рослин та внутрішньоклітинного обміну речовин.
• В: целюлоза – структурний вуглевод (полісахарид), який бере участь у формуванні клітинної стінки; целюлоза утворюється після завершення фотосинтезу, шляхом полімеризації молекул глюкози.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Вступ. Клітина. Реалізація спадкової інформації.

Процес вирізання неінформативних ділянок РНК (інтронів) і зшивання інформативних ділянок (екзонів) називають сплайсингом. Він є невіддільною частиною процесингу (дозрівання) матричної РНК (мРНК).

Щоб визначити організм, якому не властивий сплайсинг, треба пригадати ключову відмінність в експресії генів між прокаріотами й еукаріотами:

Еукаріоти (амеба протей, пеніцил, хламідомонада): їхні гени мають мозаїчну структуру, тобто складаються з екзонів й інтронів. Тому після транскрипції утворюється незріла про-мРНК, яка обов'язково підлягає сплайсингу.

Прокаріоти (кишкова паличка): їхні гени переважно не містять інтронів (за дуже рідкісними винятками в деяких специфічних РНК, що не стосуються класичного сплайсингу мРНК). Процеси транскрипції та трансляції в них відбуваються одночасно в цитоплазмі.

Отже, правильна відповідь – кишкова паличка.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Біорізноманіття. Одноклітинні гетеротрофні еукаріотичні організми.

Малярія – паразитарне захворювання, яке передається людині через укуси інфікованих малярійних комарів (роду Anopheles). Збудником захворювання є одноклітинні паразити роду Plasmodium – малярійний плазмодій. 

Шляхи передання: основний — укус комахи; рідше – через переливання крові або від матері до дитини під час вагітності. Від людини до людини повітряно-крапельним шляхом хвороба не передається.

Хвороба поширена в тропічних і субтропічних регіонах (Африка, Азія, Південна та Північна Америка).

Отже, найефективнішим профілактичним заходом щодо малярії із запропонованих варіантів є – контроль популяцій тварин, в організмі яких мешкає збудник – тобто контроль популяції малярійного комара.

Інші варіанти відповідей неправильні, бо не стосуються шляхів передання або ж життєвого циклу збудника чи переносника захворювання.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Біорізноманіття. Гриби.

Гіменофор – зовнішня або відкрита поверхня плодового тіла гриба (найчастіше на нижньому боці шапинки), яка несе на собі гіменій – шар спороутворювальних клітин – спор. Головна функція гіменофору – розміщення мільйонів спор для розмноження гриба. Завдяки складній об'ємній будові поверхня гіменофору значно збільшується, що дає змогу втримувати величезну кількість спор на мінімальній площі. 

Розрізняють гіменофори двох типів: трубчастий і пластинчастий. За цією ознакою гриби також поділяють на трубчасті й пластинчасті. 

Пластинчастий гіменофор складається з радіальних пластинок, що розходяться від ніжки до країв шапинки. Спори легше підхоплюються навіть слабкими горизонтальними потоками повітря безпосередньо з-під пластинок. Приклади грибів: печериця, бліда поганка, мухомор, лисички, сироїжки.

Трубчастий гіменофор складається із численних щільно розташованих трубочок, що нагадують губку. Вихід спор назовні вповільнений. Потрібен висхідний потік повітря під шапкою, щоб підхопити їх на вильоті з трубок. Приклади грибів: білий гриб, підосичник, маслюк, чортів гриб (боровик чортів).

Розгляньте зображення й ознайомтеся з будовою гіменофору.

Отже, правильні твердження І і ІІ.

Твердження ІІІ неправильне, бо спори з трубчастого гіменофору поширюються повільніше, ніж із пластинчастого.

Відповідь: А. 

ТЕМА: Біорізноманіття. Рослини. Вегетативні органи й життєві функції рослин. 

З графіка видно, що інтенсивність транспірації в листках карагани деревоподібної зростала від червня, а найвищу транспірацію зафіксували в середині липня (приблизно 22–23 мг), після чого інтенсивність знижувалася протягом серпня й вересня та досягла найменшого значення в середині вересня (приблизно 12–13 мг).

Твердження I правильне, бо у вересні інтенсивність транспірації досягнула найнижчих значень.

Твердження II неправильне, бо найвища інтенсивність транспірації була в липні.

Отже, правильне лише І твердження.

Відповідь: А.