Довжина сторони прямокутника KМОР – а, ширина  – b. Укажіть неправильний вираз для обчислення периметра прямокутника KМОР.

Виберіть математичну рівність, яка є правильною, якщо a в n разів менше с і різниця с і а дорівнює b.

За яких значень а значення виразу а : 8 є натуральним числом, і виконується нерівність а : 8 > 4?

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

Слово забування виконує однакову синтаксичну функцію в таких парах речень

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

Замість пропуску в п’ятому реченні потрібно вставити слово

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

Крива забування Еббінгауза

Крива забування Еббінгауза, зображена на рисунку, показує, скільки інформації залишається в пам’яті з плином часу, ілюструє висловлену в тексті тезу про те, що

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

У восьмому реченні є всі засоби художньої виразності, ОКРІМ

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

Слово ґанджем (11 речення) у тексті можна замінити словом

Прочитайте текст. Виконайте завдання.

(1) Забування здебільшого сприймають як не/бажану рису. (2) Деякі люди, щоби протидіяти йому, споруджують так звані палаци пам’яті. (3) Вони нагадують архітектурні споруди, у яких спогади схожі на пов’язані між собою елементи. (4) Шістнадцять століть назад святий Августин писав про «скарби з не/зчисленних зображень», що зберігаються в його «просторих палацах пам’яті».

(5) Однак науковці ХХІ століття помітили одну важливу ознаку, яку варто запам’ятати: навіть у найрозкішніших «палацах пам’яті» потрібні […]. (6) «Є спогади, яких ми не хочемо й не потребуємо, – каже нейро-науковець Марія Вімбер з Університету Бірмінгема. – Тож забування – це добра й корисна якість».

(7) Спогади традиційно розглядають як пасивний розпад інформації, яка записана й зберігається в мозку. (8) Хоча окремі з них справді вигорають, наче чорнило на сонці, інші ж, здається, мозок стирає навмисне – за допомогою незбагненних чарівних механізмів, що їх науковці відкрили зовсім не/давно. (9) І забудькуватість – це не ознака поганої пам’яті. (10) «Власне, комп’ютерні моделі й дослідження на тваринах укотре показують, що розумне використання пам’яті не може обійтися без забування», – зазначає Вімбер.

(11) Отже, забування лише здається ґанджем. (12) Насправді ж це одна з визначальних властивостей мозку під час опрацювання інформації. (13) Її роль полягає в тому, що мета пам’яті – не/просто зберігати спогади, а давати змогу мозкові знаходити способи розв’язання проблем. (14) Тож розуміння того, як він стирає зайву інформацію може вказувати на шляхи оптимізації розумової продуктивності й терапії деяких психічних розладів.

Лексичну помилку допущено в реченні