Прочитайте тексти А й В та виконайте завдання 7-12
(цифри в дужках позначають номери абзаців наскрізна в обох текстах).
Текст А
(1) Аmerican Time Use Survey проведене 2014 р. показало, що середній офісний працівник витрачає всього 45 % робочого часу на роботу, решту - на соцмережі, каву та наради. А дані 2016 р. свідчать, що середній американець займається робочими питаннями не більше ніж 3,5 год. на день. І це властиво не тільки американцям.
(2) У більшості українських офісів сьогодні панує приблизно така сама атмосфера: досить глянути на статистику замовлень на товари в кібер-понеділок, більшість із яких здійснюється з офісів у робочий час. Проте практично всі ці люди проводять в офісі по 8 год., навіть попри відсутність потреби в цьому. А все через стандартний 5-денний робочий тиждень. Тим часом в інших країнах поступово з’являється альтернатива – скорочений робочий тиждень.
(3) Нині 5-денний робочий тиждень - буденність, а пару сотень років тому він видавався чимось нереальним. Усе почалося з промислової революції ХVIII-ХІХ ст. Перші працівники підприємств працювали протягом світлового дня, приблизно по 12 годин. З появою електрики роботодавець захотів більшого, що, звісно, виливалося в протести. До того ж єдиним вихідним у тогочасного європейця була неділя, але й у цей день було заведено ходити до церкви.
(4) Ситуація почала мінятися у ХХ ст. У 1926 р. Генрі Форд почав закривати свої заводи на суботу-неділю, що стало прикладом для багатьох компаній. Причиною таких позитивних змін була аж ніяк не любов до працівників, а скоріше - до себе. Форд дійшов висновку, що, вивільнивши більше часу для дозвілля працівників, можна досягти й зростання споживчого попиту, а отже, продати більше своїх товарів.
(5) Після повсюдного введення «п’ятиденки» заговорили про неминуче скорочення робочого тижня до чотирьох або навіть трьох днів завдяки розвиткові технологій і зростанню продуктивності праці. Наприклад, 1930 р. економіст Джон Мейнард Кейнс запевняв, що до 2030 р. люди працюватимуть не більше ніж 15 год. на тиждень.
(6) На сьогодні скорочення робочого тижня - поки досить нова практика навіть за кордоном. І не завжди успішна. Так, свого часу американська онлайн-школа Тrееhouse почала працювати як чотириденна. Щоправда, за чотири роки вона припинила свій експеримент після скорочення штату.
(7) Скорочення робочих годин без зменшення зарплати спробували й у Швеції, яка є однією з найщасливіших країн у світі. Першими 6-годинку отримали медсестри. Це дало можливість залучити в професію більше людей, які й «закрили» втрачені робочі години. Протягом перших 18 місяців експерименту медсестри, які мали скорочений робочий тиждень, рідше брали «лікарняні», краще почувалися й підвищили продуктивність, організувавши на 85 % більше «розваг» для своїх пацієнтів. Проте проект був підданий жорсткій критиці, адже коштував дорого, хоча й зміг залишитися в межах бюджету.
(8) Одним словом: «скоротити не можна залишити». Ще не зовсім зрозуміло, як тут розставити розділові знаки.
За Т. Ястремською
Текст В
(9) Зменшення робочого тижня піде на користь і компаніям, і їхнім співробітникам, через те світу варто задуматися про масовий перехід на чотириденний робочий тиждень. Про це заявили на форумі в Давосі 2019 р. двоє авторитетних експертів.
(10) «У нас є хороші експерименти, які демонструють: за зниження тривалості робочого часу люди можуть ефективніше зосереджуватися, їхні результати не погіршуються, а якість і креативність найчастіше зростають», - заявив психолог Адам Грант.
(11) Його підтримав економіст та історик Рутґер Бреґман, який нагадав, що провідні уми - економісти, соціологи, філософи - десятиліттями вірили, що із часом людство зможе працювати менше. «Підприємці-капіталісти ще у 20-30-ті рр. виявили позитивний вплив скороченого робочого тижня на продуктивність. Наприклад, Генрі Форд побачив, що після переходу до 40-годинного тижня його робітники стали продуктивнішими, оскільки менше втомлювалися», - наголосив він, хоча й зазначив, що ситуація в бік реального зменшення робочих годин почала змінюватися активно лише в 70-х рр. минулого століття.
(12) Водночас на форумі обговорювалися дослідження про те, що люди, працюючи менше, стануть щасливішими. Крім того, експерти згадали дослідження ОЕСР про те, що чим більше часу витрачається на роботу, то нижчою виявляється продуктивність праці й ВВП на кожну годину роботи, у чому переконує досвід Південної Кореї й Мексики: будучи лідерами за кількістю відпрацьованих громадянами годин за рік, вони мають продуктивність праці близьку до мінімального рівня серед 36 найрозвиненіших економік.
(13) До речі, у вересні 2018 р. у Великій Британії профспілки вже запропонували скоротити робочий тиждень до чотириденки. «У ХІХ ст. ми боролися за восьмигодинний робочий день. У ХХ ст. ми отримали право на два вихідних й оплачувану відпустку. Я вірю, що у ХХІ - ми доможемося чотириденки з гідною оплатою», - заявив профспілковий лідер Френсис О’Грейді. Крім того, він наголосив, що зараз компанії мають використовувати технології для більш справедливого розподілу матеріальних благ, а не збагачення верхівок, як це робиться, за його словами, у компанії Аmazon, прибутки якої розподіляються нерівномірно (розслідування газети Sunday Міrrоr засвідчили, що на складах компанії в Британії люди працюють по 55 годин, що призводить до перевтоми).
(14) А пізніше інший британець - дослідник із компанії з обробки інформації Аutonomy - Вілл Строндж надав додаткові докази на користь скорочення робочого часу. Апелюючи до проведеного компанією аналізу даних ОЕСР та ООН, він заявив, що, крім поліпшення добробуту, забезпечення гендерної рівності та підвищення продуктивності праці, скорочення робочого часу допоможе боротися зі змінами клімату. На його думку, «швидкі темпи розвитку трудозбережувальних технологій переконують у можливості скорочення робочого тижня всім за умови належного підходу до питання... Навіть більше: якщо технізація показує, що менше працювати - цілком можливо, то проблема тиску виробництв на довкілля та ситуація з вуглецевими викидами переконують, що скорочення робочого тижня - необхідне».
За матеріалами «Української правди»
Основне спрямування змісту тексту Б дає підстави стверджувати, що у фразі з тексту А «скоротити не можна залишити» (абзац 8) вже невдовзі можна буде поставити розділові знаки так, як запропоновано в рядку
