ЗНО онлайн 2019 року ТЗНПК – додаткова сесія

123456789101112131415161718192021222324252627282930
Завдання 1 з 30

СЕКЦІЯ 1

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6

(цифри в дужках позначають номери абзаців)

ЦИНІЧНА ЖУРНАЛІСТИКА

(1) Випадок Клааса Релотіуса, якого спіймали на відвертих облудних маніпуляціях, став символом цинічної журналістики, яка пише лише про поразки в політиці, мимохіть таким чином стимулюючи популізм. Німецький журналіст, що працював у Der Spiegel, був лауреатом премії СNN «Журналіст року» (2014), премії Європейської преси (2017), премії «Німецький репортер» (2013, 2015, 2016, 2018), довів до абсурду методи роботи свого журналістського оточення. Химерним, до прикладу, був його допис під заголовком «Зламання табу» про «зеленого» бургомістра Міста Тюбінген. Стаття не містила жодного доказу, що Боріс Пальмер порушує якісь табу, проте читач довідувався: із цього політика нібито насміхається вся Німеччина. Просто висунути твердження в очікуванні, що воно перетвориться на самореалізоване пророцтво, ось перевірений принцип роботи тих, хто нині створює настрої в суспільстві.

(2) Оскільки реальність для людини - це завжди те, що вона певним чином сприймає та усвідомлює, то ЗМІ її формують.

(З) Соціологи Вільям і Дороті Томаси ще кілька десятиліть тому встановили: світ - це те, що ми самі собі конструюємо. У 1928 р. вони сформулювали так звану теорему Томаса: якщо я переконаний, що люди, які за щось відповідальні, недбало ставляться до своїх обов’язків і корумповані, то скрізь бачитиму нездар і корупціонерів; якщо ж дотримуюся думки (безсумнівно, наївної), що людина загалом добра, то буду сліпим щодо численних проявів зла в цьому світі.

(4) Сьогодні реальність вибудовують ЗМІ. Позаяк споживачі медіа бачать світ очима журналістики, то вони вірять у масово поширювані образи навіть тоді, коли мають справу з протилежною очевидністю. Створювані ЗМІ образи не відтворюють об’єктивної реальності, зокрема тоді, коли певний ЗМІ не намагається дбати про реалістичність і тверезість. Сформовані журналістськими прийомами настрої мають соціально інфікувальний ефект.

(5) До чого призводить цинічне та зневажливе висвітлення демократичних суспільств? Що випливає зі спрямованого на знецінення способу опису політиків? Як це діє на «нормальних» людей, які сумлінно виконують свою роботу, піклуються про сім’ї? Журналістика може надати основним життєвим подіям різного забарвлення - або апокаліптичного, або оптимістичного.

(6) Наш мозок улаштований так, що апокаліпсис для нього особливо привабливий. Тож той, хто вигадує загрози, може з упевненістю розраховувати на високі квоти прочитань, увімкнень чи інтернет-кліків. Коли медіа очорнюють політичну кухню, показуючи її діячів лише некомпетентними й комічними, для нормальних людей політика стає полем для проекцій.

(7) Феномен, із яким тоді доводиться мати справу, - розкол світу на винних і жертв, на злих політиків по один бік і «нас», добрих, по другий. Популістські спокусники під’юджують, мовляв, демократія як суспільний лад і її політики з їхніми вадами перебувають на боці зла, злочинців. Цьому «брудному» сценарію, як висловився один із популістів, треба протиставити автократичного рятівника - носія добра.

(8) Щоденна політика, про яку розповідають як про історію постійних невдач, як про низку смішних чи ні на що не здатних персонажів, викликає почуття, яке Мартін Селіґман назвав «вивченою безпорадністю». Наслідками розпачу можуть стати гнів та агресія. Щораз нові наративи занепаду перетворюються на простелену червону доріжку, якою крокують популісти, щоб виставити весь наш демократичний суспільний лад моделлю на викидання.

(9) Аморальні вчинки Клааса Релотіуса мали б стати приводом для принципових роздумів про наші ЗМІ. Через божевілля, яке дозволив собі цей ще дуже молодий журналіст, не настане кінець світу. На щастя, не настане! Але що справді загрожує нашому світові - так це цинічна журналістика, систематично спрямована на зневажливе ставлення до наших демократичних суспільств і політиків, які в них діють. Нам потрібна критична журналістика, яка чітко покаже, на що (іще) хворіє наша система. Журналістика, яка викриватиме помилки, що їх припускаються політики, однак не заходитиме аж так далеко, щоб люди прагнули популістських рятівників-самозванців.

За Й. Бауером

Темою тексту є

АСпецифіка журналістської манери Клааса Релотіуса.
БКлаас Релотіус як яскравий представник цинічної журналістики.
ВЦинічна журналістика в сучасних ЗМІ як загроза демократії.
ГМасований вплив сучасних європейських ЗМІ на суспільну свідомість.
ДКритичне висвітлення політики в ЗМІ в минулому й на сьогодні.
Позначте відповіді:
АБВГД
Пропустити Відповісти
Наступне Завершити тест
Вид завдання: Завдання з вибором однієї правильної відповіді
Знайшли помилку? Пишіть на