СУСПІЛЬСТВО, БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВСІХ

(1) В Україні впроваджується інститут пробації. Зовсім скоро особи, які вчинили нетяжкі злочини, зможуть полишити місця позбавлення волі й почати соціалізацію серед законослухняних громадян. Експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рендел Барроуз відповідав на запитання нашого кореспондента Катерини Бєляєвої.

(2) К.Б.: Ми досить довго зволікали із цим кроком і сьогодні стали чи не останньою європейською державою, де окрема категорія засуджених не потраплятиме за ґрати. Для України це вимога часу чи результат спонуки європейських партнерів?

(3) Р.Б.: Важать обидва чинники. Найважливіше те, що Україна потребує допомоги у створенні ефективної системи кримінальної юстиції. Система, яка карає за вчинення протиправного діяння, але разом із тим дає можливість реабілітації, є не лише більш прогресивною, а й бажаною для всіх соціальних верств суспільства.

(4) К.Б: Не секрет, що від пробації очікують суттєвої економії коштів. Чи виправдані ці очікування?

(5) Р.Б.: Завжди дешевше контролювати особу в суспільстві, аніж відправити її до в’язниці. Засуджені відшкодовують лише незначну частину немалих державних витрат на їхнє утримання в пенітенціарних закладах. Що ж до клієнтів пробації, то їм теж не надається безкоштовне харчування й проживання. Навіть інтенсивні моделі пробації, наприклад, поєднання реабілітаційних та освітніх програм із частковим домашнім арештом, який супроводжується моніторингом, як правило, є дешевшим за найбільш спартанські умови утримання в місцях позбавлення волі. По всій Європі співвідношення вартості пробації й витрат на тюремне ув’язнення коливається між 1:10 і 1:25. Набагато більше можна зекономити, якщо постійно зменшувати обсяги використання в’язниць, уникати будівництва додаткових закладів або навіть закривати наявні.

(6) Крім того, винесення вироку, який дасть можливість людині залишитися в суспільстві, означатиме, що вона, влаштувавшись на роботу, зможе утримувати себе й сім’ю, а отже, робити прямий економічний внесок у розвиток суспільства.

(7) К.Б.: Іншим плюсом пробації вважається те, що засуджена особа не потраплятиме до місць несвободи, а отже, не перейматиме «кримінальну науку», не втрачатиме соціальних навичок. Чи це виправдовує себе в інших країнах?

(8) Р.Б.: «Тюрма – це дорогий спосіб зробити поганих людей іще гіршими». «Тюрми – це університети злочинності». Обидві цитати належать двом міністрам юстиції Великої Британії з різних політичних кіл і були виголошені з різних нагод. Утім обидві фрази прозвучали у відповідь на повідомлення про високий рівень учинення повторних правопорушень особами, які нещодавно звільнилися з місць позбавлення волі. Якби в’язниці надавали освіту, професійну підготовку й можливості для роботи, тримали б під контролем незаконний обіг наркотиків, а також забезпечували умови, за яких зразковою визнавалася б поведінка працівників із просоціальним ставленням до ув’язнених, а не поводження неформальних лідерів із кримінальними зв’язками, тоді ефект тюремного «зараження» можна було б зменшити. Цього можна досягти за умови зменшення тюремного «населення».

(9) К.Б.: А як же інші громадяни? Чи досить захищеними будуть вони, якщо певні категорії злочинців не знаходитимуться за ґратами?

(10) Р.Б.: Найбільш затяті злочинці, звичайно, як і раніше, потраплятимуть до в’язниці. Гарантування громадської безпеки має бути центральним у будь-яких пробаційних заходах. Нова модель пробації в Україні буде використовувати інструменти оцінки й управління ризиками. Це дасть можливість якнайкраще виявляти й контролювати їх.

(11) К.Б.: Чи встигнуть українські чиновники підготувати фаховий персонал для введення інституту пробації та чи готові правоохоронці до того, щоб не відправляти злочинців за ґрати?

(12) Р.Б.: Працюють. Обсяги змін надзвичайно амбітні, і якщо зобов’язання уряду залишаться незмінними, Україна отримає службу пробації, здатну сприяти побудові більш безпечного суспільства. Суди продовжуватимуть зачиняти злочинців у в’язниці, та якщо в суддів буде довіра до служби пробації, вони робитимуть це рідше.

За матеріалами: http://yur-gazeta.com/interview/uspishnoreabilitovaniy-zlochinec--bilshe-nevchinyatime-zlochiniv--r-barrouz.html.

На підставі матеріалу інтерв’ю логічно припустити, що суттєвої економії коштів від упровадження інституту пробації можна очікувати, якщо

СУСПІЛЬСТВО, БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВСІХ

(1) В Україні впроваджується інститут пробації. Зовсім скоро особи, які вчинили нетяжкі злочини, зможуть полишити місця позбавлення волі й почати соціалізацію серед законослухняних громадян. Експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рендел Барроуз відповідав на запитання нашого кореспондента Катерини Бєляєвої.

(2) К.Б.: Ми досить довго зволікали із цим кроком і сьогодні стали чи не останньою європейською державою, де окрема категорія засуджених не потраплятиме за ґрати. Для України це вимога часу чи результат спонуки європейських партнерів?

(3) Р.Б.: Важать обидва чинники. Найважливіше те, що Україна потребує допомоги у створенні ефективної системи кримінальної юстиції. Система, яка карає за вчинення протиправного діяння, але разом із тим дає можливість реабілітації, є не лише більш прогресивною, а й бажаною для всіх соціальних верств суспільства.

(4) К.Б: Не секрет, що від пробації очікують суттєвої економії коштів. Чи виправдані ці очікування?

(5) Р.Б.: Завжди дешевше контролювати особу в суспільстві, аніж відправити її до в’язниці. Засуджені відшкодовують лише незначну частину немалих державних витрат на їхнє утримання в пенітенціарних закладах. Що ж до клієнтів пробації, то їм теж не надається безкоштовне харчування й проживання. Навіть інтенсивні моделі пробації, наприклад, поєднання реабілітаційних та освітніх програм із частковим домашнім арештом, який супроводжується моніторингом, як правило, є дешевшим за найбільш спартанські умови утримання в місцях позбавлення волі. По всій Європі співвідношення вартості пробації й витрат на тюремне ув’язнення коливається між 1:10 і 1:25. Набагато більше можна зекономити, якщо постійно зменшувати обсяги використання в’язниць, уникати будівництва додаткових закладів або навіть закривати наявні.

(6) Крім того, винесення вироку, який дасть можливість людині залишитися в суспільстві, означатиме, що вона, влаштувавшись на роботу, зможе утримувати себе й сім’ю, а отже, робити прямий економічний внесок у розвиток суспільства.

(7) К.Б.: Іншим плюсом пробації вважається те, що засуджена особа не потраплятиме до місць несвободи, а отже, не перейматиме «кримінальну науку», не втрачатиме соціальних навичок. Чи це виправдовує себе в інших країнах?

(8) Р.Б.: «Тюрма – це дорогий спосіб зробити поганих людей іще гіршими». «Тюрми – це університети злочинності». Обидві цитати належать двом міністрам юстиції Великої Британії з різних політичних кіл і були виголошені з різних нагод. Утім обидві фрази прозвучали у відповідь на повідомлення про високий рівень учинення повторних правопорушень особами, які нещодавно звільнилися з місць позбавлення волі. Якби в’язниці надавали освіту, професійну підготовку й можливості для роботи, тримали б під контролем незаконний обіг наркотиків, а також забезпечували умови, за яких зразковою визнавалася б поведінка працівників із просоціальним ставленням до ув’язнених, а не поводження неформальних лідерів із кримінальними зв’язками, тоді ефект тюремного «зараження» можна було б зменшити. Цього можна досягти за умови зменшення тюремного «населення».

(9) К.Б.: А як же інші громадяни? Чи досить захищеними будуть вони, якщо певні категорії злочинців не знаходитимуться за ґратами?

(10) Р.Б.: Найбільш затяті злочинці, звичайно, як і раніше, потраплятимуть до в’язниці. Гарантування громадської безпеки має бути центральним у будь-яких пробаційних заходах. Нова модель пробації в Україні буде використовувати інструменти оцінки й управління ризиками. Це дасть можливість якнайкраще виявляти й контролювати їх.

(11) К.Б.: Чи встигнуть українські чиновники підготувати фаховий персонал для введення інституту пробації та чи готові правоохоронці до того, щоб не відправляти злочинців за ґрати?

(12) Р.Б.: Працюють. Обсяги змін надзвичайно амбітні, і якщо зобов’язання уряду залишаться незмінними, Україна отримає службу пробації, здатну сприяти побудові більш безпечного суспільства. Суди продовжуватимуть зачиняти злочинців у в’язниці, та якщо в суддів буде довіра до служби пробації, вони робитимуть це рідше.

За матеріалами: http://yur-gazeta.com/interview/uspishnoreabilitovaniy-zlochinec--bilshe-nevchinyatime-zlochiniv--r-barrouz.html.

Ефект тюремного «зараження» (абзац 8) провокується всіма чинниками, ОКРІМ зазначеного в рядку

СУСПІЛЬСТВО, БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВСІХ

(1) В Україні впроваджується інститут пробації. Зовсім скоро особи, які вчинили нетяжкі злочини, зможуть полишити місця позбавлення волі й почати соціалізацію серед законослухняних громадян. Експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рендел Барроуз відповідав на запитання нашого кореспондента Катерини Бєляєвої.

(2) К.Б.: Ми досить довго зволікали із цим кроком і сьогодні стали чи не останньою європейською державою, де окрема категорія засуджених не потраплятиме за ґрати. Для України це вимога часу чи результат спонуки європейських партнерів?

(3) Р.Б.: Важать обидва чинники. Найважливіше те, що Україна потребує допомоги у створенні ефективної системи кримінальної юстиції. Система, яка карає за вчинення протиправного діяння, але разом із тим дає можливість реабілітації, є не лише більш прогресивною, а й бажаною для всіх соціальних верств суспільства.

(4) К.Б: Не секрет, що від пробації очікують суттєвої економії коштів. Чи виправдані ці очікування?

(5) Р.Б.: Завжди дешевше контролювати особу в суспільстві, аніж відправити її до в’язниці. Засуджені відшкодовують лише незначну частину немалих державних витрат на їхнє утримання в пенітенціарних закладах. Що ж до клієнтів пробації, то їм теж не надається безкоштовне харчування й проживання. Навіть інтенсивні моделі пробації, наприклад, поєднання реабілітаційних та освітніх програм із частковим домашнім арештом, який супроводжується моніторингом, як правило, є дешевшим за найбільш спартанські умови утримання в місцях позбавлення волі. По всій Європі співвідношення вартості пробації й витрат на тюремне ув’язнення коливається між 1:10 і 1:25. Набагато більше можна зекономити, якщо постійно зменшувати обсяги використання в’язниць, уникати будівництва додаткових закладів або навіть закривати наявні.

(6) Крім того, винесення вироку, який дасть можливість людині залишитися в суспільстві, означатиме, що вона, влаштувавшись на роботу, зможе утримувати себе й сім’ю, а отже, робити прямий економічний внесок у розвиток суспільства.

(7) К.Б.: Іншим плюсом пробації вважається те, що засуджена особа не потраплятиме до місць несвободи, а отже, не перейматиме «кримінальну науку», не втрачатиме соціальних навичок. Чи це виправдовує себе в інших країнах?

(8) Р.Б.: «Тюрма – це дорогий спосіб зробити поганих людей іще гіршими». «Тюрми – це університети злочинності». Обидві цитати належать двом міністрам юстиції Великої Британії з різних політичних кіл і були виголошені з різних нагод. Утім обидві фрази прозвучали у відповідь на повідомлення про високий рівень учинення повторних правопорушень особами, які нещодавно звільнилися з місць позбавлення волі. Якби в’язниці надавали освіту, професійну підготовку й можливості для роботи, тримали б під контролем незаконний обіг наркотиків, а також забезпечували умови, за яких зразковою визнавалася б поведінка працівників із просоціальним ставленням до ув’язнених, а не поводження неформальних лідерів із кримінальними зв’язками, тоді ефект тюремного «зараження» можна було б зменшити. Цього можна досягти за умови зменшення тюремного «населення».

(9) К.Б.: А як же інші громадяни? Чи досить захищеними будуть вони, якщо певні категорії злочинців не знаходитимуться за ґратами?

(10) Р.Б.: Найбільш затяті злочинці, звичайно, як і раніше, потраплятимуть до в’язниці. Гарантування громадської безпеки має бути центральним у будь-яких пробаційних заходах. Нова модель пробації в Україні буде використовувати інструменти оцінки й управління ризиками. Це дасть можливість якнайкраще виявляти й контролювати їх.

(11) К.Б.: Чи встигнуть українські чиновники підготувати фаховий персонал для введення інституту пробації та чи готові правоохоронці до того, щоб не відправляти злочинців за ґрати?

(12) Р.Б.: Працюють. Обсяги змін надзвичайно амбітні, і якщо зобов’язання уряду залишаться незмінними, Україна отримає службу пробації, здатну сприяти побудові більш безпечного суспільства. Суди продовжуватимуть зачиняти злочинців у в’язниці, та якщо в суддів буде довіра до служби пробації, вони робитимуть це рідше.

За матеріалами: http://yur-gazeta.com/interview/uspishnoreabilitovaniy-zlochinec--bilshe-nevchinyatime-zlochiniv--r-barrouz.html.

За Р. Барроузом, з упровадженням в Україні пробації зачиняти злочинців у в’язницях будуть рідше лише в разі, якщо

СУСПІЛЬСТВО, БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВСІХ

(1) В Україні впроваджується інститут пробації. Зовсім скоро особи, які вчинили нетяжкі злочини, зможуть полишити місця позбавлення волі й почати соціалізацію серед законослухняних громадян. Експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рендел Барроуз відповідав на запитання нашого кореспондента Катерини Бєляєвої.

(2) К.Б.: Ми досить довго зволікали із цим кроком і сьогодні стали чи не останньою європейською державою, де окрема категорія засуджених не потраплятиме за ґрати. Для України це вимога часу чи результат спонуки європейських партнерів?

(3) Р.Б.: Важать обидва чинники. Найважливіше те, що Україна потребує допомоги у створенні ефективної системи кримінальної юстиції. Система, яка карає за вчинення протиправного діяння, але разом із тим дає можливість реабілітації, є не лише більш прогресивною, а й бажаною для всіх соціальних верств суспільства.

(4) К.Б: Не секрет, що від пробації очікують суттєвої економії коштів. Чи виправдані ці очікування?

(5) Р.Б.: Завжди дешевше контролювати особу в суспільстві, аніж відправити її до в’язниці. Засуджені відшкодовують лише незначну частину немалих державних витрат на їхнє утримання в пенітенціарних закладах. Що ж до клієнтів пробації, то їм теж не надається безкоштовне харчування й проживання. Навіть інтенсивні моделі пробації, наприклад, поєднання реабілітаційних та освітніх програм із частковим домашнім арештом, який супроводжується моніторингом, як правило, є дешевшим за найбільш спартанські умови утримання в місцях позбавлення волі. По всій Європі співвідношення вартості пробації й витрат на тюремне ув’язнення коливається між 1:10 і 1:25. Набагато більше можна зекономити, якщо постійно зменшувати обсяги використання в’язниць, уникати будівництва додаткових закладів або навіть закривати наявні.

(6) Крім того, винесення вироку, який дасть можливість людині залишитися в суспільстві, означатиме, що вона, влаштувавшись на роботу, зможе утримувати себе й сім’ю, а отже, робити прямий економічний внесок у розвиток суспільства.

(7) К.Б.: Іншим плюсом пробації вважається те, що засуджена особа не потраплятиме до місць несвободи, а отже, не перейматиме «кримінальну науку», не втрачатиме соціальних навичок. Чи це виправдовує себе в інших країнах?

(8) Р.Б.: «Тюрма – це дорогий спосіб зробити поганих людей іще гіршими». «Тюрми – це університети злочинності». Обидві цитати належать двом міністрам юстиції Великої Британії з різних політичних кіл і були виголошені з різних нагод. Утім обидві фрази прозвучали у відповідь на повідомлення про високий рівень учинення повторних правопорушень особами, які нещодавно звільнилися з місць позбавлення волі. Якби в’язниці надавали освіту, професійну підготовку й можливості для роботи, тримали б під контролем незаконний обіг наркотиків, а також забезпечували умови, за яких зразковою визнавалася б поведінка працівників із просоціальним ставленням до ув’язнених, а не поводження неформальних лідерів із кримінальними зв’язками, тоді ефект тюремного «зараження» можна було б зменшити. Цього можна досягти за умови зменшення тюремного «населення».

(9) К.Б.: А як же інші громадяни? Чи досить захищеними будуть вони, якщо певні категорії злочинців не знаходитимуться за ґратами?

(10) Р.Б.: Найбільш затяті злочинці, звичайно, як і раніше, потраплятимуть до в’язниці. Гарантування громадської безпеки має бути центральним у будь-яких пробаційних заходах. Нова модель пробації в Україні буде використовувати інструменти оцінки й управління ризиками. Це дасть можливість якнайкраще виявляти й контролювати їх.

(11) К.Б.: Чи встигнуть українські чиновники підготувати фаховий персонал для введення інституту пробації та чи готові правоохоронці до того, щоб не відправляти злочинців за ґрати?

(12) Р.Б.: Працюють. Обсяги змін надзвичайно амбітні, і якщо зобов’язання уряду залишаться незмінними, Україна отримає службу пробації, здатну сприяти побудові більш безпечного суспільства. Суди продовжуватимуть зачиняти злочинців у в’язниці, та якщо в суддів буде довіра до служби пробації, вони робитимуть це рідше.

За матеріалами: http://yur-gazeta.com/interview/uspishnoreabilitovaniy-zlochinec--bilshe-nevchinyatime-zlochiniv--r-barrouz.html.

Із відповідей Р. Барроуза на питання журналіста логічно випливають усі твердження, ОКРІМ

СУСПІЛЬСТВО, БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВСІХ

(1) В Україні впроваджується інститут пробації. Зовсім скоро особи, які вчинили нетяжкі злочини, зможуть полишити місця позбавлення волі й почати соціалізацію серед законослухняних громадян. Експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рендел Барроуз відповідав на запитання нашого кореспондента Катерини Бєляєвої.

(2) К.Б.: Ми досить довго зволікали із цим кроком і сьогодні стали чи не останньою європейською державою, де окрема категорія засуджених не потраплятиме за ґрати. Для України це вимога часу чи результат спонуки європейських партнерів?

(3) Р.Б.: Важать обидва чинники. Найважливіше те, що Україна потребує допомоги у створенні ефективної системи кримінальної юстиції. Система, яка карає за вчинення протиправного діяння, але разом із тим дає можливість реабілітації, є не лише більш прогресивною, а й бажаною для всіх соціальних верств суспільства.

(4) К.Б: Не секрет, що від пробації очікують суттєвої економії коштів. Чи виправдані ці очікування?

(5) Р.Б.: Завжди дешевше контролювати особу в суспільстві, аніж відправити її до в’язниці. Засуджені відшкодовують лише незначну частину немалих державних витрат на їхнє утримання в пенітенціарних закладах. Що ж до клієнтів пробації, то їм теж не надається безкоштовне харчування й проживання. Навіть інтенсивні моделі пробації, наприклад, поєднання реабілітаційних та освітніх програм із частковим домашнім арештом, який супроводжується моніторингом, як правило, є дешевшим за найбільш спартанські умови утримання в місцях позбавлення волі. По всій Європі співвідношення вартості пробації й витрат на тюремне ув’язнення коливається між 1:10 і 1:25. Набагато більше можна зекономити, якщо постійно зменшувати обсяги використання в’язниць, уникати будівництва додаткових закладів або навіть закривати наявні.

(6) Крім того, винесення вироку, який дасть можливість людині залишитися в суспільстві, означатиме, що вона, влаштувавшись на роботу, зможе утримувати себе й сім’ю, а отже, робити прямий економічний внесок у розвиток суспільства.

(7) К.Б.: Іншим плюсом пробації вважається те, що засуджена особа не потраплятиме до місць несвободи, а отже, не перейматиме «кримінальну науку», не втрачатиме соціальних навичок. Чи це виправдовує себе в інших країнах?

(8) Р.Б.: «Тюрма – це дорогий спосіб зробити поганих людей іще гіршими». «Тюрми – це університети злочинності». Обидві цитати належать двом міністрам юстиції Великої Британії з різних політичних кіл і були виголошені з різних нагод. Утім обидві фрази прозвучали у відповідь на повідомлення про високий рівень учинення повторних правопорушень особами, які нещодавно звільнилися з місць позбавлення волі. Якби в’язниці надавали освіту, професійну підготовку й можливості для роботи, тримали б під контролем незаконний обіг наркотиків, а також забезпечували умови, за яких зразковою визнавалася б поведінка працівників із просоціальним ставленням до ув’язнених, а не поводження неформальних лідерів із кримінальними зв’язками, тоді ефект тюремного «зараження» можна було б зменшити. Цього можна досягти за умови зменшення тюремного «населення».

(9) К.Б.: А як же інші громадяни? Чи досить захищеними будуть вони, якщо певні категорії злочинців не знаходитимуться за ґратами?

(10) Р.Б.: Найбільш затяті злочинці, звичайно, як і раніше, потраплятимуть до в’язниці. Гарантування громадської безпеки має бути центральним у будь-яких пробаційних заходах. Нова модель пробації в Україні буде використовувати інструменти оцінки й управління ризиками. Це дасть можливість якнайкраще виявляти й контролювати їх.

(11) К.Б.: Чи встигнуть українські чиновники підготувати фаховий персонал для введення інституту пробації та чи готові правоохоронці до того, щоб не відправляти злочинців за ґрати?

(12) Р.Б.: Працюють. Обсяги змін надзвичайно амбітні, і якщо зобов’язання уряду залишаться незмінними, Україна отримає службу пробації, здатну сприяти побудові більш безпечного суспільства. Суди продовжуватимуть зачиняти злочинців у в’язниці, та якщо в суддів буде довіра до служби пробації, вони робитимуть це рідше.

За матеріалами: http://yur-gazeta.com/interview/uspishnoreabilitovaniy-zlochinec--bilshe-nevchinyatime-zlochiniv--r-barrouz.html.

Наведені в тексті цитати є висловлюваннями двох міністрів юстиції Великої Британії з приводу

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання 7–12 (цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Центральним питанням, на яке шукають відповідь автори обох текстів, є

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Читач Х, ознайомившись з обома текстами, зробив для себе такі висновки:

1) Електронні книги мають суттєві переваги з економічного погляду, а паперові – із психологічного.

2) Електронна книга приваблюватиме прихильників сучасних технологій, а паперова – шанувальників традиції.

3) Доволі «сумнівненьким» у тексті А є аргумент про безкоштовність електронних версій книг, а в тексті Б – про некорисність гіперпосилань.

4) Сильнішою є позиція автора тексту А, оскільки його стратегія наступальна й ґрунтується на цілком очевидних аргументах, тоді як позиція автора тексту Б швидше захисна, складна для сприйняття.

5) Електронні книги не шкідливі для здоров’я людини, зокрема для зору, оскільки можуть бути підлаштовані під індивідуальні потреби, а паперові – шкідливі.

На підставі аналізу текстів НЕ можна погодитися з висновком читача Х

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Контраргументами до позиції автора тексту А щодо переваг використання електронних книг у навчальному процесі (абзац 7) можуть бути всі положення автора тексту Б, ОКРІМ

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Відповідно до інформації з текстів А та Б, є високий ступінь імовірності того, що автори цих текстів погодилися б з усіма наведеними нижче твердженнями, ОКРІМ

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Спираючись на інформацію з текстів А та Б, можна стверджувати, що сумнівною є відповідність, установлена в рядку

Текст А

(1) Незважаючи на те, що з кожним днем кількість людей, які відмовляються від звичайних паперових книг на користь легких функціональних електронних пристроїв, невпинно зростає, до цих пір чимала кількість читачів віддає перевагу традиційному варіанту книг, критично не оцінюючи його недоліків і не бажаючи усвідомити всі принади електронної книги.

(2) Основною перевагою електронної книги є те, що в неї одночасно можна вмістити всю свою бібліотеку й носити її із собою, дістаючи, так би мовити, з її полиць те, що хочеться, коли завгодно й де завгодно. Натомість, ураховуючи те, що паперові книги важать чимало, носити їх із собою вельми проблемно, особливо коли йдеться про подорожі, відрядження.

(3) Паперові книги сьогодні – майже розкіш, яка обходиться недешево, тоді як електронний пристрій потрібно купити тільки один раз. Крім того, зекономити можна й на самих книгах: сьогодні скачати електронні версії книг у будь-якому форматі для будь-якого електронного пристрою для читання можна на багатьох спеціальних сайтах абсолютно безкоштовно.

(4) Важливо й те, що електронні версії в Інтернеті поширюються дуже швидко, тому паперові книги не завжди можуть із ними конкурувати в цьому. До того ж в Інтернеті вибір всіляких книжок набагато різноманітніший, ніж у будь-якому книжковому супермаркеті: тут можна знайти не тільки художні твори й підручники, а й досить специфічні словники й спеціальну наукову літературу.

(5) Істотною перевагою електронних книг порівняно зі звичайними є й можливість зберігати позначки, закладки, цитати, копіюючи їх в окремий файл прямо з тексту. Для тих, хто читає книги вдумливо й любить перечитувати цікаві фрагменти, така можливість є унікальною.

(6) Сучасні електронні пристрої для читання книг оснащуються екраном, який виготовляється за технологією паперу третього покоління, що гарантує режим читання, який мінімально впливає на зір. Більше того, в електронному пристрої є можливість змінювати величину шрифту, налаштовувати параметри відповідно до індивідуальних потреб, чого не можна сказати про звичайну книгу.

(7) Так чи так, однак сучасні технології поступово, але вперто входять в життя кожної людини. Нині електронні пристрої для читання книг починають використовувати в багатьох сферах життя, зокрема й у навчальному процесі, що свідчить про повну їхню безпечність, зручність і простоту в експлуатації, а ще й фінансову вигідність для галузі освіти.

За матеріалами: http://knig.org.ua/paperovi-chy-elektronniknyhy.html.

Текст Б

(8) У шанувальників паперової книги з’явилися нові аргументи: учені довели, що «справжні» книги кращі за віртуальні «читалки».

(9) Дослідження, проведене 2014 р. в Університеті Норвегії, показало, що люди, які читають електронні книги, значно гірше запам’ятовують історії та порядок подій у тексті. Автор дослідження А. Менгам дійшла висновку, що тактильний зворотний зв’язок із книжкою дуже важливий: психологічно людині згадати історію, про яку вона читала на папері, набагато простіше. Річ у тім, що наш мозок чомусь запам’ятовує не сам фактаж, а скоріше його розташування на сторінці. Тому коли текст знаходиться на певній сторінці, у певному її місці, то запам’ятовується краще.

(10) Запам’ятовується текст на папері краще ще й тому, що справжня книга дає політ фантазії, інтуїції й відчуття контролю над ситуацією. Неможливість контролювати текст фізично (робити позначки на берегах, загинати сторінки та подібне) обмежує нас і нашу пам’ять. Сприяє запам’ятовуванню також те, що людина, читаючи текст на папері, більшою мірою співпереживає героям тексту, ніж коли вона читає електронну книгу.

(11) «Читалки», до речі, менше зло, ніж, наприклад, смартфони, планшети або комп’ютери, де в текстах є багато гіперпосилань, унаслідок чого нам стає важче зосередитися на безперервності сприйняття тексту. Якщо цю навичку не розвивати, ми ризикуємо втратити її взагалі. М. Вульф, невролог з Університету Тафтса, стурбована звичкою сучасних людей все читати на екрані, оскільки це призводить до проблем зі сприйняттям довгих текстів.

(12) Саме тому вчені радять читати повільно, вдумливо й ні на що не відволікаючись. Якщо практикувати таке читання 30-45 хвилин на день, то мозок навчиться «конструктивному лінійному» сприйняттю інформації, що сприятиме підвищенню нашої здатності до тривалої концентрації.

(13) Читання «по-старомодному», в одних випадках сприяючи концентрації, в інших, навпаки, – допомагає заснути. Коли ви читаєте текст на екрані, вашому мозку складно відправити організму команду заснути. А якщо у вас виробиться звичка читати паперову книгу за годину перед сном, то налаштуватися на відпочинок мозку буде значно простіше.

(14) При цьому можна не боятися, що якась важка книга так ніколи й не буде дочитана, адже якщо ви читатимете її в паперовому форматі, то шансів, що ви її таки прочитаєте, набагато більше, ніж у випадку з «читалкою». Це зумовлено тим, що нам, людям, чомусь важливо відчувати вагу книги в руках і простіше стежити за прогресом у читанні, якщо ми відчуваємо його фізично. І з цим нічого не поробиш: усі ці процеси відбуваються на рівні підсвідомості.

За матеріалами: http://publishukma.kiev.ua/ua/novini/44-paperova-chielektronna-kniga.html.

Можна стверджувати, що інформація тексту Б заслуговує на більшу довіру, ніж інформація тексту А, тому що автор тексту Б

СЕКЦІЯ 2.

АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Прочитайте опис ситуації та умов до неї. Виконайте завдання, що стосуються цієї ситуації.

Ситуація № 1.

До волонтерського проекту необхідно залучити ДВОХ юристів і ТРЬОХ психологів. Серед кандидатів, які подали заявки на участь у проекті, три юристи – Алла, Валентина та Роман, а також п’ять психологів – Ірина, Мар’яна, Олег, Петро та Світлана. Згідно з особливостями професійної підготовки, було визначено такі умови відбору кандидатів на участь у проекті:

1) Олег і Мар’яна НЕ можуть брати участь у проекті разом;

2) Валентина й Алла НЕ можуть брати участь у проекті разом;

3) у проекті може брати участь лише один із двох психологів – Мар’яна або Ірина;

4) Олег і Світлана можуть брати участь у проекті лише разом.

Яка з груп кандидатів відповідає визначеним умовам?

Ситуація № 1.

До волонтерського проекту необхідно залучити ДВОХ юристів і ТРЬОХ психологів. Серед кандидатів, які подали заявки на участь у проекті, три юристи – Алла, Валентина та Роман, а також п’ять психологів – Ірина, Мар’яна, Олег, Петро та Світлана. Згідно з особливостями професійної підготовки, було визначено такі умови відбору кандидатів на участь у проекті:

1) Олег і Мар’яна НЕ можуть брати участь у проекті разом;

2) Валентина й Алла НЕ можуть брати участь у проекті разом;

3) у проекті може брати участь лише один із двох психологів – Мар’яна або Ірина;

4) Олег і Світлана можуть брати участь у проекті лише разом.

Хто з кандидатів обов’язково візьме участь у проекті?

Ситуація № 1.

До волонтерського проекту необхідно залучити ДВОХ юристів і ТРЬОХ психологів. Серед кандидатів, які подали заявки на участь у проекті, три юристи – Алла, Валентина та Роман, а також п’ять психологів – Ірина, Мар’яна, Олег, Петро та Світлана. Згідно з особливостями професійної підготовки, було визначено такі умови відбору кандидатів на участь у проекті:

1) Олег і Мар’яна НЕ можуть брати участь у проекті разом;

2) Валентина й Алла НЕ можуть брати участь у проекті разом;

3) у проекті може брати участь лише один із двох психологів – Мар’яна або Ірина;

4) Олег і Світлана можуть брати участь у проекті лише разом.

Якщо для участі в проекті обрали Ірину, то хто обов’язково братиме участь у проекті також?