ЗНО онлайн 2015 року з історії України – основна сесія

ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у IX–XIV ст. Розвиток господарського життя Київської Русі.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – торговельні операції певної епохи.

Ключові слова – «пшениця», «хутра», «мед» і «віск» – свідчать, що така продукція для товарообміну/купівлі-продажу могла пропонуватися лише тими, хто займався землеробством, мисливством і бортництвом. Крім того, згадано давньоруські («гривну», «куни»), арабські («драхми», «диргени») та західноєвропейські («динари») грошові одиниці епохи Середньовіччя.

Отже в уривку з історичного джерела йдеться про торгівлю часів Київської Русі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Зовнішньополітична діяльність Олега, Ігоря.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості картографічних умінь (локалізувати історико-географічні об’єкти й історичні факти на карті), уміння отримувати інформацію з карти та застосовувати набуті знання у зв’язку з її змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на карті, з позиції поставленого до неї запитання.

Другий крок. Установлюємо відповідність інформації, отриманої з карти, з кожним запропонованим варіантом відповіді. Отже, на карті позначено межі Київської Русі, що охоплюють як південні (центр – Київ), так і північні (центр – Новгород) руські землі, територію Волзької Булгарії, Хозарського каганату (від прикаспійських і причорноморських степів до середньої течії Дніпра), Візантійської імперії та Болгарського царства. Крім того, на карті вказані напрямки походів на Константинополь (Дніпром та узбережжям Чорного моря), Херсонес, Саркел та Ітіль.

Таким чином, описана геополітична ситуація, відображена на карті, дає підстави для висновку, що серед запропонованих варіантів відповіді лише варіант Б (Олег та Ігор) повною мірою відповідає змісту карти. Варіант А є неправильним, оскільки князі Кий і Аскольд володарювали лише на теренах південних руських земель, північні руські землі їм підвладні не були. Не відповідає змісту карти й варіант В. Княгиня Ольга не здійснювала військових походів на Константинополь, намагаючись усі питання з Візантійською імперією залагодити дипломатичним шляхом. Князь Святослав, хоча й ходив на Візантію, робив це через Болгарське царство, перед тим знищивши і Волзьку Булгарію, і Хозарський каганат. На карті ж ці дві держави зображено в період їхнього розквіту та могутності. За часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого у причорноморських і прикаспійських степах панували вже печеніги, інформації про яких карта не містить. Крім того, кордони Київської Русі за часів правління цих двох князів сягали дельт Прута й Дністра на півдні, Чудського озера та Фінської затоки на півночі, Карпат на заході.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Князювання Ярослава Мудрого.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі опрацювання уривка з історичного джерела (отримати інформацію з джерела, застосувати набуті знання у зв’язку зі змістом джерела).

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери (словосполучення), що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – битва на р. Альті.

Історія Київської Русі знає дві битви на р. Альті: перша – часів міжусобної боротьби за київський стіл після смерті князя Володимира Великого, друга – часів половецьких набігів на Руську землю. Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «не могли печеніги допомогти Святополкові», «одолів Ярослав Святополка» – допомагають визначити: в уривку йдеться про битву, що відбулася 1019 р. між військами новгородського князя Ярослава Володимировича (Ярослав Мудрий) і дружиною його брата – київського князя Святополка  Володимировича (Окаянного), якого підтримували печеніги. Битва на Альті завершила жорстку та напружену боротьбу за владу між братами. Зазнавши поразки, Святополк утік до Польщі, а великим київським князем став Ярослав Мудрий.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Об’єднання Галицького та Волинського князівств.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння встановлювати відповідність між історичною подією, визначеною програмою ЗНО, та певним періодом (століттям, епохою).

Указана в завданні подія – утворення Галицько-Волинської держави – відбулася в 1199 р. Спираючись на принципи історичної хронології, визначаємо, що цей рік є передостаннім роком ХІІ століття. Отже, утворення князем Романом Мстиславичем Галицько-Волинської держави відбулося наприкінці ХІІ ст.

Відповідь – В.

ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у IX–XIV ст. Розвиток культури Київської Русі.

Завдання спрямоване на перевірку знання однієї з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури. Спираючись на знання сюжету героїчної поеми – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в 1185 р. на половців, – визначаємо правильний варіант відповіді в завданні. Це варіант А – один з походів руським князів на половців.

Відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.). Входження українських земель до складу інших держав.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати дати історичних подій на основі опрацювання уривка з історичного джерела (отримати інформацію з джерела, застосувати набуті знання у зв’язку зі змістом джерела).

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери (словосполучення), що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – наслідки битви.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «князь Ольгерд», «прилучив подільську землю», «вигнав звідти татар» – допомагають визначити, що в уривку йдеться про наслідки однієї з ключових подій в історії Великого князівства Литовського. Ця подія – битва на Синіх Водах, яка відбулася 1362 р. Унаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ i захоплене ними в середині ХІІІ ст. Поділля та розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Литовське князівство стало величезною багатонаціональною державою, найбільшою в тогочасній Європі.

Відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.). Соціально-економічне життя.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – владний орган.

Ключові в джерелі слова-маркери (словосполучення) – «Рада», «у місті», «радитись про добробут громади», «запобігати шкодам», «пильнувати обману в мірах і вагах» – допомагають визначити: в уривку йдеться про орган урядування (Раду), який розв’язував коло господарських питань. Оскільки ці питання стосувалися міського життя, то наведений уривок є ілюстрацією так званого «магдебурзького права» – однієї з найпоширеніших правових систем міського самоврядування в Центральній Європі в середні віки. Основою цієї системи був магістрат – колегіальний орган управління містом, який складався з Ради (очолював бургомістр) та Лави (очолював війт).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.). Здобутки архітектури. Верхній замок у Луцьку.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, спираючись на їхні архітектурно-стильові та мистецько-стильові риси.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на фото зображено оборонно-фортифікаційну споруду, що в плані є рівностороннім трикутником із випнутими сторонами та трьома вежами. Перша вежа (передній план фото) – багатоярусна паралелепіпедна споруда, яка внизу підпирається масивними підстінками. Між ними арковий вхід. Середні яруси вежі мають по одному вікну, верхній – три вікна. Також у середній частині фасаду вежі виступають квадратні зубці. Завершують споруду потужні зубці ренесансної форми. Друга вежа (крайній правий план фото) також має форму прямокутного паралелепіпеда. На стінах можна прогледіти орнаментальний тип кладки цегли. У стінах різних поверхів облаштовані бійниці. Вежа завершується аттиком із зубцями. Архітектура третьої вежі (крайній лівий план фото) ще лаконічніша. Вона не має оздоблення. Вежа вкрита шатровим дахом.

Серед запропонованих у завданні варіантів відповіді наведеному опису відповідає лише Верхній замок у Луцьку.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українські землі в другій половині ХVІ ст. Зміни в соціальній структурі українського суспільства.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – верства населення Речі Посполитої.

Ключові в джерелі слова-маркери (словосполучення) – «король», «добре з татарами б’ються», «віддав їм Трахтемирів», «настановив їм гетьмана», «прислав клейноди» – допомагають визначити, що в уривку йдеться про реєстрове козацтво. Дійсно, у 1578 р. польський король Стефан Баторій, готуючись до війни з Московським царством і намагаючись використати в ній військову потугу козацтва, підписав документ, що передбачав створення козацького реєстрового війська в 500 осіб. Реєстровцям було покладено платню грішми й одягом, надано клейноди (хоругву, бунчук, булаву та печатку), передано у власність містечко Трахтемирів із Зарубським монастирем для розміщення арсеналу та військового шпиталю.

Відповідь – А.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Відносини Війська Запорозького з Кримським ханством.

Завдання спрямоване на перевірку знання початкового етапу розгортання Національно-визвольної війни середини XVII ст.

Загальновідомо, що 21 січня 1648 р. Б. Хмельницький на чолі невеликого загону реєстрових і запорозьких козаків, напав на польську залогу на о. Базавлук на Дніпрі та знищив її. Це звільнило Запорозьку Січ від польського контролю та зумовило перехід запорожців на бік Хмельницького, обраного гетьманом. Наступні кілька місяців тривала підготовка повстання: розсилалися універсали, які заохочували козаків, селян і міщан стати проти шляхти; купувалася зброя та боєприпаси; налагоджувалося виробництво пороху. Проте Хмельницький розумів, що запорукою успіху майбутнього повстання є не лише матеріальні й військові ресурси, а й наявність союзників у боротьбі. Саме тому в лютому-березні 1648 р. він укладає угоду з кримським ханом Ісламом-Гіреєм ІІІ про військову допомогу. У такий спосіб гетьман не тільки розв’язав складну проблему – брак власної кінноти, а й убезпечив себе від несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час війни проти Польщі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Відносини Війська Запорозького з Молдовою.

Завдання спрямоване на перевірку знання зовнішньополітичної діяльності уряду Б. Хмельницького та розуміння сутності відносин Війська Запорозького з Молдовою.

Молдова від початку Національно-визвольної війни середини XVII ст. перебувала в полі зору української дипломатії, оскільки польський уряд, підтримуючи господаря Василя Лупула, прагнув використати Молдову в своїй боротьбі проти Хмельницького. Останній же намагався схилити Василя Лупула до встановлення союзницьких відносин шляхом шлюбу свого сина Тимоша з Розандою Лупул. Перемога козаків у Батозькій битві в травні 1652 р. і наступна облога фортеці в Кам’янці-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Б. Хмельницького: відмовитися від союзу з Польщею та видати свою дочку Розанду за Тимоша Хмельницького. Союз України з Молдовою був скріплений шлюбом Тимоша з Розандою в серпні 1652 р.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Гетьманування І. Самойловича.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Алгоритмом виконання завдання є наступні кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історична постать, український гетьман.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери  – «Дорошенка заслав у вічну неволю», «Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив» – допомагають визначити, що в уривку йдеться про гетьмана Івана Самойловича. Саме цей гетьман Лівобережної Гетьманщини, прагнучи об’єднати під своєю владою Лівобережну та Правобережну України, вів запеклу боротьбу проти гетьмана Правобережної Гетьманщини П. Дорошенка. Так, у 1674 р. московська армія під командуванням воєводи Г. Ромадановського та козацькі полки на чолі з гетьманом І. Самойловичем вступили на Правобережжя й узяли в облогу гетьманську столицю – Чигирин. На допомогу П. Дорошенку під Чигирин підійшла турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи, яка змусила І. Самойловича та московські війська відступити. Восени 1676 р. московська армія й полки І. Самойловича знову обложили Чигирин. П. Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, переконав козаків припинити опір, здав Чигирин і зрікся гетьманства. У результаті вторгнення в 1678 р. турецько-татарських військ І. Самойлович втратив контроль над Чигирином і всім Правобережжям.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі наприкінці ХVІІ – першої половині ХVІІІ ст. Гетьманування І. Мазепи.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історична подія, пов’язана з іменем гетьмана І. Мазепи.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери  – «ми стоїмо між двома проваллями», «воюючи між собою монархи», «зблизили театр війни до кордонів наших», «а ми між ними є точка нещастя» – допомагають визначити, що у своїй промові І. Мазепа веде мову про запекле військове протистояння шведського короля Карла ХІІ та московського царя Петра І під час Північної війни (17200–1721 рр.). Згадка в промові про наближення війни до кордонів України свідчить, що йдеться про 1708 р. Саме цього року Карл XII почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію. Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. Спочатку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні-вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану. Він вирішив повернути в Україну, сподіваючись забезпечити свою армію провіантом і зміцнити її потугу козацькими полками й військом польського короля С. Лещинського. За таких умов гетьман І. Мазепа зважився на ведення переговорів з метою створення українсько-шведського воєнно-політичного союзу. До цього його також спонукала звістка про намір Петра І ліквідувати політичну автономію України. У жовтні 1708 р. шведська армія вступила на українські землі. Такий розвиток подій змусив І. Мазепу відкрито перейти на сторону шведських військ і об’єднатися з ними для ведення війни з Московією.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі наприкінці ХVІІ – першої половині ХVІІІ ст. Обмеження автономії Гетьманщини.

Завдання спрямоване на перевірку знання перебігу подій, пов’язаних з обмеженням автономії Гетьманщини в першій половині XVIІI ст.

Зазначені в умові завдання чіткі хронологічні межі дають підстави стверджувати, що йдеться про події, що відбувалися після поразки українсько-шведського воєнно-політичного союзу. Відкритий перехід І. Мазепи на бік Карла ХІІ, розцінений Московією як відверта «зрада», дав привід Петру І реалізувати свої давні наміри щодо ліквідації політичної автономії України. У 1722 р. для посилення контролю за діяльністю гетьмана та генеральної старшини замість Малоросійського приказу було створено Малоросійську колегію. Вона складалася з шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підпорядковувалася Сенату, а у військових – головнокомандуючому військами в Україні. Колегію очолив бригадний генерал С. Вельяминов. Стала найвищою владною установою в Україні, оскільки гетьман мав лише дорадчий голос.

Інші варіанти відповіді в завданні є неправильними з огляду на зазначені хронологічні межі (перша половина XVIІI ст.). Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667 р.) і «Вічним миром» (1686 р.). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя – до Речі Посполитої. Хронологічно це події другої половини XVII ст. Насильницьке знищення російськими військами Підпільненської Січі та остаточна ліквідація Запорозької Січі як козацької автономії відбулося в 1775 р., тобто в другій половині XVIІI ст. Козацьке військо було ліквідовано в 1783 р. Замість нього було створено десять кавалерійських карабінерських полків. Ця подія також другої половини XVIІI ст.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.

Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. Реформи 60–70-х рр. ХІХ ст. і процеси модернізації в Україні.

Завдання передбачає перевірку сформованості вміння визначати хронологічні межі (тривалість) соціально-економічних подій (явищ, процесів).

Спираючись на розуміння сутності кріпосницьких відносин як юридично оформленої державно-правовим актом особистої залежності селян від поміщиків, потрібно визначити дату запровадження кріпосного права та дату його скасування.

Перша подія – ухвалення імператрицею Катериною ІІ Указу про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України – відбулася в 1783 р., друга подія – підписання імператором Олександром ІІ Маніфесту про скасування кріпосного права та Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності, – в 1861 р. Отже кріпосницькі відносини в Наддніпрянській Україні панували з 1783 по 1861 р.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Адміністративно-територіальний поділ українських земель.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності адміністративно-територіального поділу як поділу території розселення українського етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Цей поділ відображає як національні традиції українців, так і політичні інтереси й систему управління держав, до складу яких у різні часи входили українські землі.

На початку ХІХ ст. у складі Російської імперії українські землі були розподілені на губернії. Губернський поділ був досить стабільним. Він проіснував від 1796 р. (з моменту створення Малоросійської губернії) до 1922 р., коли радянська влада запровадила нову, триступеневу систему управління (центр–округа–район). Правильність таких міркувань підтверджується й знанням тих фактів, що полк – це адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини; намісництво – адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління в Російській імперії в другій половині XVIІI ст.; коронний край – адміністративно-територіальна одиниця Австрійської (Австро-Угорської) імперії від 40-х рр. ХІХ ст.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Покровський собор у Харкові. 1689.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, спираючись на їхні архітектурно-стильові та мистецько-стильові риси.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на фото зображено пам’ятку архітектури культового призначення. І за планом, і за композицією зображений собор належить до типу української триверхої церкви. Собор є надзвичайно легким і струнким. Стрункість споруди досягнута насамперед її композицією, що складається з трьох гранчастих веж. Кожна вежа – три восьмерики, поставлені один над одним (менший над більшим). Вежі розділені від самої землі та звужуються догори й гармонійно об’єднані в єдине ціле. Перший ярус собору оточено відкритою аркадою-галереєю. Аркада надає споруді особливої легкості. Фасади декоровано тонкими півколонами, оздоблено наличниками навколо вікон, карнизами з орнаментом. Наростання форм угору, заломи бань, їхні високі й тонкі завершення, вертикальні лінії півколон – усе це надає споруді динамічності й стрімкості. За вказаними архітектурно-мистецькими стильовими рисами зображений собор належить до архітектури українського бароко. Наведеному опису серед усіх пам’яток архітектури епохи бароко, обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами, відповідає лише Покровський собор у Харкові.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Л. Кобилиця. Форми соціального протесту населення.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історична подія, пов’язана з іменем Л. Кобилиці.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «повідомив міністра внутрішніх справ», «рейхстаг ухвалив рішення», «депутат Л. Кобилиця», «виключеним зі складу рейхстагу» – допомагають визначити, що описані в уривку події відбувалися під час революції 1848–1849 рр. в Австрійській імперії.

У липні 1848 р. селяни Буковини обрали Л. Кобилицю депутатом рейхстагу. В австрійському парламенті Л. Кобилиця виступив за скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу. У серпні 1848 р. імператор Франц-Йосиф І поширив дію закону про скасування панщини на Буковину. Однак сервітутні права залишалися за поміщиками. У листопаді 1848 р. Л. Кобилиця прибув з Відня до Вижниці, де скликав селянський схід, на якому було ухвалено повернути ліси й пасовиська. Організувавши кінні загони, він почав здійснювати експропріацію поміщицьких маєтків, роздаючи добро селянам. Значна частина гірських районів Північної Буковини опинилася під контролем селянських загонів. Повстання під проводом Кобилиці тривало півтора року. Рейхстаг позбавив Кобилицю мандата, а власті Буковини пообіцяли сплатити 1000 золотих тому, хто допоможе схопити колишнього депутата імперського парламенту. Лише у квітні 1850 р. карателі спромоглися заарештувати селянського ватажка.

Відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. Реформи 60–70-х рр. ХІХ ст. і процеси модернізації в Україні.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як карикатура, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела, застосовувати набуті знання у зв’язку зі змістом джерела.

Історична цінність карикатур полягає в тому, що вони дозволяють отримати уявлення про думки та настрої людей у певний час. Карикатури коротко подають або узагальнюють суть проблеми. Однак варто пам’ятати, що карикатурист передбачає повну поінформованість про події, явища, людей, яких стосується карикатура. Тому опрацювання карикатури часто потребує володіння додатковими історичними знаннями. Карикатурист є необ’єктивним і відверто не прагне подати різні позиції, бо висловлює лише свій (або замовника) погляд. За допомогою спеціальних художніх засобів він створює позитивне чи негативне враження, нерідко спираючись на певні стереотипи. Тому варто звертати особливу увагу на правила інтерпретації й аналізу карикатури.

Загалом  інтерпретація й аналіз передбачають відповіді на такі запитання:

• Які персонажі, предмети, речі, зображено на карикатурі?
• Якій події (явищу) присвячено карикатуру?
• Яке ставлення до персонажів (позитивне чи негативне) відображає карикатура?
• Яку оцінку, інтерпретацію персонажів (подій, явищ) подає карикатура?
• Які ідеї та політичні погляди сповідує автор? Як це можна визначити?
• Що відомо з інших джерел про події, пов’язані зі змістом карикатури?
• Чи спотворені реальні історичні події карикатурою?

Отже, карикатура, відповідно до умови завдання, присвячена Селянській реформі 1861 р. Бачимо селянина з плугом у загорожі. На стовпах огорожі карикатурист розмістив вказівники, які нібито зазначають напрямки руху селянина й символізують, що перед ним «усі дороги відкриті». Проте рушити з місця він не може, оскільки заважає колючий дріт загорожі. Це викликає подив у селянина (чухає потилицю). Поруч із загорожею карикатурист зобразив поміщика в образі огрядного чоловіка, який у правій руці за спиною тримає торбинку, найпевніше, із грішми. Вказівний палець лівої руки поміщика погрозливо-застережливо піднятий вгору.

Спираючись на знання основного змісту та перебігу Селянської реформи 1861 р., можна встановити, що карикатурист художніми засобами закцентував увагу на її результаті. Селянин, здобувши ряд особистих і майнових прав (вказівники на стовпах, що перед ним «усі дороги відкриті»), до укладання викупної угоди з поміщиком вважався «тимчасовозобов’язаним» і за користування наділом змушений був виконувати на користь поміщика старі повинності (загорожа з колючим дротом). Перехід з «тимчасовозобов’язаних» у «викупні» не давав селянинові права покинути свою ділянку (тобто обіцяної свободи), але значно збільшував тягар платежів. Викуп землі для переважної більшості селян розтягнувся на 45 років і був для них справжньою кабалою, оскільки вони не були в змозі виплачувати такі суми.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. Діяльність «Південно-Західного відділу Російського географічного товариства».

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності громадівського руху та знання напрямів діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

Отже, громади – національно-культурні осередки української інтелігенції, які малі на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Перша громада виникла в Санкт-Петербурзі. ЇЇ створили члени Кирило-Мефодіївського товариства, які наприкінці 1850-х рр. повернулися із заслання. Підтримуючи національне відродження, активно починає діяти інтелігенція. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Осередком національно-культурної роботи в 1870–1890-х рр. стала Київська – так звана «Стара Громада».

У лютому 1873 р. в Києві створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, ідеологом і координатором якого виступав П. Чубинський. Членами-засновниками відділу стали громадівці, відомі вчені: історики В. Антонович, М. Драгоманов, етнограф П. Чубинський, етнолог Ф. Вовк, економіст М. Зібер, статистик О. Русов, літературознавці П. Житецький, К. Михайличук, правник О. Кістяківський. Відкриття відділу дозволяло не лише легалізувати більшу частину роботи, яку проводили громадівці, але й збільшити видавничі можливості, залучити до наукових досліджень широке коло науковців і аматорів в центрі та на місцях, а також заручитися підтримкою офіційних адміністративних установ. Основними формами роботи Відділу була організація етнографічно-статистичних експедицій, обробка матеріалів, зібраних в експедиціях, проведення засідань товариства, де обговорювалися питання з історії, етнографії, мови, права, географії краю. Про діяльність відділу Ф. Вовк писав, що «ми одержали лише те, на що за здоровим глуздом мали повне право: збиратись і відкрито займатись науковою діяльністю про Україну і для України».

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії на початку XX ст. Події революції 1905–1907 рр. в Україні.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історичний документ, наслідки проголошення якого описано в уривку.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «за рік після його оприлюднення діяло 15 українських видавництв», «поява газети “Хлібороб” у Лубнах», «поява української газети “Громадська думка” у Києві» – дозволяють припустити, що йдеться про документ, який уможливлювало появу друкованих засобів масової інформації, тобто стосувався свободи слова – права людини вільно висловлювати свої думки та погляди як в усній, так і в письмовій формі. Серед запропонованих варіантів відповідей таким документом є Маніфест від 17 жовтня 1905 р., який проголошував і надавав політичні права і свободи, як-от: свобода совісті, свобода слова, свобода зібрань, свобода спілок і недоторканність особи.

Маніфест від 19 лютого 1861 р. – узагальнювальний документ про скасування кріпосного права.

Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 18 липня 1863 р. – таємне розпорядження до цензурних комітетів, у якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.

Емський указ імператора Олександра ІІ від 18 травня 1876 р. – розпорядження, яким заборонялося ввозити з-за кордону та друкувати будь-які книги, написані українською мовою.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Культура України в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Піднесення української культури. Розвиток образотворчого мистецтва. С. Васильківський. Картина «Козаки в степу»

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, спираючись на їхні архітектурно-стильові та мистецько-стильові риси.

У цьому завданні треба розпізнати зображену на репродукції картину та встановити її авторство.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на репродукції, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на репродукції картини зображено двох вершників, які, зупинивши коней, вслухаються в тишу безлюдного, випаленого сонцем степу. У міцних постатях – упевненість і гідність. Зображені зі спини, у легкому повороті вліво; попереду, на видноколі, блищить смуга Дніпра, праворуч – курган; над ними високе небо з хмарами. Невід’ємні від пейзажу, вони підсилюють його значущість. Вершники на сторожі. Їх статичність тимчасова й у будь-який момент може змінитися на рух. Це викликає певні асоціації, пов’язані з уявленням про неспокій, напруженість козацького життя. Спрямований вглиб, до горизонту, рух хмар, плавні, спокійні ритми просторових планів передають безмежність середовища, епічність пейзажу. Цим художник майстерно досягає внутрішнього заглиблення в простий сюжетний мотив (козаки на сторожі рідного краю), сутністю якого є ідея патріотизму.

Образ захисника рідного краю – озброєного козака-вершника в степу або групи козаків на сторожі, у кінному поході чи на відпочинку – є найхарактернішим для сюжетів картин С. Васильківського.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Західноукраїнські землі на початку ХХ ст. Становище промисловості та сільського господарства. Розвиток кооперативного руху.

Завдання передбачає опрацювання візуального історичного джерела – рекламного оголошення, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – інституція та її приналежність до певного історичного явища (процесу).

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «товариство взаємного кредиту “Дністер” у Львові», «ціллю товариства є надання кредиту своїм членам» – дозволяють стверджувати, що йдеться про кооперацію – форму організації економічної діяльності людей і організацій для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних або соціальних потреб. Таким чином, рекламне оголошення свідчить про розгортання на західноукраїнських землях кооперативного руху.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Україна в Першій світовій війні. Позиція українських політичних сил західноукраїнських земель щодо війни.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять впізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – українська політична організація.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою», «на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України» – дозволяють стверджувати, що цитована відозва належить Головній українській раді. Саме ця організація з початком Першої світової війни зайняла відверто проавстрійську позицію та вбачала у виборені державної самостійності України основну мету своєї діяльності.

Революційна українська партія – перша політична партія Наддніпрянської України, заснована в 1900 р. в Харкові діячами студентських громад – ще до початку війни еволюціонувала в Українську соціал-демократичну робітничу партію.

Товариство українських поступовців – позапартійна політична й громадська організація – зайняло нейтральну позицію щодо війни та воюючих сторін і виступало «за демократичну автономію України, гарантовану також федерацією рівноправних народів».

Карпато-руський визвольний комітет, створений у Києві галицькими діячами москвофільського напряму, закликав своїх земляків урочисто зустріти російську армію.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українська революція. Революційні події в Україні у 1917 – на початку 1918 р. М. Грушевський.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі опрацювання уривка з історичного джерела (отримати інформацію з джерела, застосувати набуті знання у зв’язку зі змістом джерела).

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – подія, що спричинила появу цитованого повідомлення.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «приїзд професора М. Грушевського», «ужиті заходи зі звільнення Шептицького», «відновлюється товариство “Просвіта”» – свідчать, що в повідомленні йдеться про події, які відбулися на початку Української революції.

На початку березня 1917 р. члени Тимчасового комітету Державної думи Російської імперії прийняли від Миколи ІІ акт про зречення та сформували Тимчасовий уряд. Упродовж наступних днів на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських і повітових комісарів. Як і в Росії, в Україні почали формуватися Ради об’єднаних організацій, а також Ради робітничих і солдатських депутатів. 4 березня 1917 р. в Києві засновують Українську Центральну Раду, яка заочно обрала М. Грушевського головою. Викликаний телеграмою, 13 березня він повертається з Москви до Києва.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українська революція. Політика Української Центральної Ради в умовах загострення конфлікту з Тимчасовим урядом.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі знання перебігу подій, пов’язаних зі збройним виступом самостійників у Києві в липні 1917 р.

Перш за все, завдання вимагає розуміння сутності поняття «самостійники». Отже, самостійники – узагальнювальна назва членів і прихильників Українського військового клубу імені гетьмана Полуботка, створеного М. Міхновським під час Української революції, що мав на меті українізацію військових частин, дислокованих на території України, і розбудову українських збройних сил. Варто підкреслити, що проблема створення національного війська з самого початку стала своєрідним вододілом серед українських політичних сил. У підходах до його створення склалися дві абсолютно протилежні концепції. Товариство полуботківців на чолі з М. Міхновським вважало, що військовий рух необхідно використати для створення сильної національної армії, яка зможе стати головною запорукою самостійності України. Соціалістична більшість Української Центральної Ради українську державність зводила лише до автономії України в складі федеративної Росії й тому заперечувала необхідність творення національної армії, обстоюючи ідею заміни постійного війська народною міліцією.

У червні 1917 р. силами клубу імені Полуботка сформовано Другий український козачий полк імені гетьмана Павла Полуботка. 3 липня 1917 р. Рада ухвалила Другий Універсал, що став явним кроком назад у порівнянні з Першим Універсалом, і відображав компроміс між Центральною Радою та Тимчасовим урядом щодо майбутньої автономії України. У відповідь на такий крок полуботківці вдалися до спроби військового заколоту, намагаючись змусити Центральну Раду негайно проголосити незалежність України. Вийшовши з казарм, полк здобув арсенал і частину центру Києва. Проте до такого рішучого кроку в питанні державотворення Центральна Рада не була готова, сподіваючись досягти політичним шляхом хоча б автономії для України, і виступ самостійників не підтримала. Володимир Винниченко віддав наказ роззброїти повстанців. 6 липня повстанці склали зброю, а полк згодом відправили на Румунський фронт.

Відповідь – А.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Гетьманський переворот і утворення Української Держави.

Завдання передбачає опрацювання візуального історичного джерела – фото відбитка державної (гербової) печатки – демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, предмет ідентифікації в завданні – держава, за часів існування якої використовувалася зображена печатка.

Ключове в джерелі словосполучення-маркер («Українська Держава»), зображення державних символів (тризуба та козака з мушкетом) дозволяють стверджувати, що печатку використовували для скріплення документів у період існування Української Держави гетьмана П. Скоропадського, що заступила Українську Народну Республіку внаслідок державного перевороту. Існувала від 29 квітня до  14 грудня 1918 р.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики. Неп в УСРР. Неп та її складові, процес стабілізації економічного і соціального життя в Україні.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати істотні характерні риси подій (явищ, процесів), спираючись на знання цих подій і розуміння їхньої сутності.

Отже, в завданні йдеться про період нової економічної політики в історії УСРР. Необхідно визначити одну з характерних рис соціально-економічного життя, притаманних саме цьому періоду розвитку країни.

Нова економічна політика (неп) – економічна політика більшовиків, що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки. Стрижнем політики «воєнного комунізму» було забезпечення в умовах війни Червоної гвардії та Червоної армії продовольством та іншими необхідними ресурсами. Механізмом її реалізації стала так звана «продрозкладка» – система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, яка зобов’язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба та інших продуктів. Проводилася органами Наркомпроду, продзагонами, за участі частин Червоної армії, спільно з комбідами та місцевими Радами. Спочатку продрозкладка поширювалася лише на хліб і фуражне зерно, згодом нею було охоплено картоплю та м’ясо, а до кінця 1920 р. – всі сільськогосподарські продукти та всі види сировини тваринного й рослинного походження. Продрозкладка паралізувала розвиток сільського господарства, скоротивши виробництво зерна (на 40%). Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 р. охопили майже всю територію України. Хоча влада й нещадно придушувала ці повстання, більшовики, заради збереження влади, змушені були визнати провал політики «воєнного комунізму» й піти на поступки, особливо селянам. Декретом ВЦВК від 23 березня 1921 р., ухваленим на підставі вирішень X з’їзду РКП(б), продрозкладку була скасовано та замінено продподатком, який був удвічі нижчим. Настільки значне послаблення дало стимул до розвитку сільськогосподарського виробництва втомленому від війни селянству.

Відповідь – А.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики. Політика «коренізації» в УСРР (українізація).

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі розуміння сутності змін, зазначених у його умові. Крім того, в умові вказані хронологічні рамки цих змін: з 1925 р. по 1930 р.

Зростання кількості шкіл з українською мовою викладання саме в зазначений період дозволяє стверджувати, що ці зміни стали результатом здійснення в республіці політики «українізації» – запровадження української мови в школі, пресі, закладах культури й установах партійно-державного апарату. Українізація була складовою більш масштабної політики – «коренізації» – «вкорінення» радянської влади на «окраїнах» шляхом залучення представників титульного населення республік і автономій до місцевого керівництва.

Відповідь – А.

ТЕМА: Радянська модернізація України. Радянська модернізація в Україні. Сутність політики форсованої індустріалізації в Україні.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять впізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – політика індустріалізації та особливості її здійснення.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери – «експропріація непродуктивних класів», «зосередження доходів в руках держави», «дають можливість нагромадження в країні» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про джерела індустріалізації.

Відповідь – А.

ТЕМА: Радянська модернізація України. Суспільно-політичне життя. Масові репресії.

Завдання спрямоване на перевірку знання основних етапів життя та діяльності видатних історичних постатей, уміння встановлювати відповідність між діяльністю та певними політичними подіями (обставинами). Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Варіантами відповіді є такі події:

• справа «Спілки визволення України» – показовий процес, сфабрикований органами держбезпеки УРСР наприкінці 1920-х рр., на якому викривалася вигадана антирадянська організація серед української наукової, творчої та церковної інтелігенції;
• «Шахтинська справа» – перший політичний процес в СРСР над «шкідниками», під час якого в 1928 р. засуджено велику групу керівників вугільної промисловості Донбасу;
• Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений партійно-радянським керівництвом СРСР та УСРР у 1932–1933 рр. шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території УСРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці;
• «Закон про п’ять колосків» – народна назва репресивного закону – Постанови ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 р., – який передбачав як захід судової репресії за розкрадання майна розстріл із конфіскацією або позбавлення волі від 10 років.

Аналіз запропонованих варіантів відповіді та зіставлення їх із загальновідомими фактами біографії Сергія Єфремова – літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919 р.), віце-президент ВУАН (з 1922 р.) – дає можливість визначити правильну відповідь

Відповідь – Г.

ТЕМА: Західноукраїнські землі. Українські землі в складі Польщі. Економіка українських земель.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – країна.

Ключові в джерелі слова-маркери – «“осадження” колоністів на Східних кресах» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про заходи, здійснювані урядом Польщі в міжвоєнний період. Саме в цій країні з метою інкорпорації новоприєднаних територій Західної України та Західної Білорусі влада заохочувала переселення на ці землі офіцерів, солдатів у відставці, членів їх сімей, а також цивільних добровольців з числа етнічних поляків. Осадники з числа військових мали можливість безкоштовно отримати до 45 га землі, а переселенці-добровольці – придбати землю за пільговою ціною в кредит на 30 років зі звільненням від оплати у перших 5 років володіння.

Відповідь – А.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни. Діяльність ОУН. Утворення УПА.

Завдання передбачає перевірку сформованості вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом.

Джерелом є агітаційно-пропагандистський плакат. Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на плакаті, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Увідповіднюємо отриману інформацію з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на передньому плані зображено вояка, який, стоячи на прапорі із зображенням серпа та молота, однією рукою тримає зброю, іншою – прапор із зображенням тризуба та написом «Воля народам – воля людині!». На другому плані плаката зображено багатоповерхову цегляну будівлю із заґратованими вікнами, на якій написано «СССР – тюрма народів». Крім того, зображено людину із сокирою, яка трощить двері будівлі. Таким чином, зображення поваленого прапору з емблемою Радянського Союзу дозволяє виключити як можливі правильні відповіді варіанти, у яких ідеться як про розгортання радянського партизанського руху, так і про радянізацію західних областей України. Запропонований варіант щодо установлення незалежності Карпатської України не відповідає загальні тематиці плаката.

Єдиним можливим правильним варіантом відповіді в завданні є варіант Б. Плакат пропагував мету боротьби Української повстанської армії.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни. Установлення нацистського окупаційного режиму.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – окупаційна адміністративна одиниця часів Другої світової війни.

По-перше, ключові в джерелі словосполучення-маркери – «встановили свою владу до річки Буг», «від Дністра до Бугу» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться не тільки про Бессарабію, а й Одеську, південні райони Вінницької та західні – Миколаївської областей. Таким чином, запропонований у завданні варіант – Бессарабія – є неправильною відповіддю, оскільки в уривку йдеться про географічно значно ширший регіон.

По-друге, ключові в джерелі словосполучення-маркер – «німецько-румунські загарбники», «запанувала румунська нагайка» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про землі, які перебували під контролем Румунії. Румунія, будучи союзницею Німеччини та беручи безпосередню участь у війні проти СРСР, претендувала на свою частину «окупаційного пирога». Формально такі претензії було оформлено румунсько-німецьким договором, підписаним 30 серпня 1941 р. в Бендерах. На підставі договору на землях «від Дністра до Бугу» було запроваджено тимчасову румунську цивільну управу та створено окрему адміністративно-політичну одиницю – Трансністрію. Саме ця румунська географічна дефініція й маркує регіон між течіями річок Дністер і Південний Буг, який раніше входив до складу Османської імперії. Правильність міркувань підтверджуються й тим, що ані Північна Буковина, ані Марморощина географічно не належать до межиріччя Дністра й Південного Бугу. Північна Буковина охоплює Буковинське Прикарпаття та Хотинську височину між середньою течією Дністра та витоками Сучави у долинах верхньої течії Прута та Серету. Марморощина – історична область у Карпатах у долині Тиси.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни. Депортація кримських татар та інших народів Криму.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі опрацювання історичного джерела, застосовуючи набуті знання у зв’язку з його змістом.

Джерелом у завданні є діаграма, на якій відображено (у %) національний склад Криму в 1939 та 1959 р. Вимагається визначити причину відображених змін.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на діаграмі, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, 1939 р. переважну більшість населення Криму становили росіяни, кримські татари, українці, євреї, німці, греки, болгари та вірмени. У 1959 р. на півострові мешкали лише росіяни, українці та євреї. Зникнення одних народів (кримських татар, німців, греків, болгар, вірмен) і зростання питомої ваги інших (росіяни, українці) можна пояснити лише певними міграційними процесами.

Увідповіднення отриманої інформації з кожним варіантом відповіді на основі розуміння сутності запропонованих понять дає змогу визначити, що десталінізація та розкуркулення є неправильними варіантами відповіді, оскільки вони не стосуються міграційних процесів. Десталінізація – процес часткової трансформації державно-політичної системи СРСР, який супроводжувався подоланням культу особи Й. Сталіна, ліквідацією наслідків його репресивної політики та частковим відновленням законності й правопорядку. Розкуркулення – репресивні заходи, які в адміністративному порядку масово застосовувалися в 1930-х рр. місцевими органами виконавчої влади за політичними, класовими, соціальними та майновими ознаками проти селянства в районах суцільної колективізації.

Трудова еміграція – пересування особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується перетинанням державного кордону – також не може бути правильною відповіддю в завданні, оскільки є соціально-економічним явищем, пов’язаним із обмеженими можливостями знайти гідну, високооплачувану роботу на батьківщині.

Лише варіант "депортація" – примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання окремих осіб чи народів – відповідає змісту діаграми. Дійсно, 11 травня 1944 р. Державний комітет оборони (ДКО) СРСР прийняв постанову № 5859 про виселення кримських татар із Криму до Узбекистану та сусідніх з ним районів Казахстану й Таджикистану. Основна фаза насильного переселення тривала впродовж 18–20 травня 1944 р. Офіційною причиною насильницького переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в державній зраді, «масовому винищенні радянських людей» і колабораціонізмі – співпраці з нацистськими окупантами. Відповідно до постанови ДКО СРСР від 2 червня 1944 р. одночасно з кримськими татарами з Криму виселяли «німецьких посібників з числа греків, вірмен і болгар». Вірменам і болгарам інкримінувалося активне співробітництво з окупантами, грекам – заняття дрібною промисловістю та торгівлею з німцями. Операція з виселення тривала впродовж 27–28 червня 1944 р. Загалом у травні–червні 1944 р. з Криму було виселено 225 тис. осіб.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – початку 50-х років. Адміністративно-територіальні зміни.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості картографічних умінь (локалізувати історико-географічні об’єкти й історичні факти на карті), уміння отримувати інформацію з карти та застосовувати набуті знання у зв’язку з її змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на карті, з позиції поставленого до неї запитання.

Другий. Установлюємо відповідність отриманої інформації з карти з кожним запропонованим варіантом відповіді. Оскільки на карті нанесено міста Ужгород і Мукачеве, то це дозволяє стверджувати, що заштрихована територія – Закарпаття. Після розпаду Австро-Угорської імперії за Сен-Жерменським (1919 р.) і Тріанонським (1920 р.) договорами Закарпаття було включено до складу Чехословаччини. У 1939 р. територія Закарпаття була окупована Угорщиною. У листопаді 1944 р. в Мукачеві відбувся І З`їзд народних комітетів Закарпатської України, який одностайно ухвалив Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з УРСР і вихід зі складу Чехословаччини. У червні 1945 р. до Москви прибула чехословацька урядова делегація для переговорів з радянським урядом щодо подальшої долі Закарпатської України. 29 червня було укладено договір, за яким Закарпатська Україна «возз’єднується в згоді з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України,.. зі своєю споконвічною батьківщиною – Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки». Кордон між Словаччиною та Закарпаттям від 29 вересня 1938 р. (тобто до Мюнхенської конференції) оголошувався кордонами між СРСР та ЧСР.

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в період загострення кризи радянської системи. Стан промисловості та сільського господарства.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати істотні характерні риси подій (явищ, процесів), спираючись на знання цих подій і розуміння їхньої сутності.

Отже, у завданні йдеться про період 1970-х – початку 1980-х рр. в історії УСРР. Слід визначити одну з особливостей  економічного розвитку, притаманних саме цьому періоду історії республіки.

Зазначені в умові завдання роки дають підстави стверджувати, що йдеться про період так званого «застою» – ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи, коли в суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР. Економічним змістом періоду застою було поступове просування до колапсу, починаючи з 1970-х рр. можливості екстенсивного розвитку вичерпалися. Так, якщо у 8-й п’ятирічці (1965–1970 рр.) національний дохід щороку зростав у середньому на 7,5%, то в дев’ятій (1971–1975 рр.) – вже на 5,8%, а в десятій (1976–1980 рр.) – лише на 3,8%. Крім того, в умовах світової науково-технічної революції відставання СРСР ставало дедалі безнадійнішим. Радянська економічна модель не сприяла інтенсифікації виробництва та впровадженню досягнень науково-технічної революції через свою надмірну мілітаризацію, централізацію й командно-адміністративну жорсткість.

Таким чином, правильний варіант відповіді в завданні – прогресуючий занепад у рамках загальносоюзної економіки.

Відповідь – А.

ТЕМА: Україна у період загострення кризи радянської системи. Культура і духовне життя. С. Параджанов.

Завдання спрямоване на перевірку вміння розпізнати історичні персоналії за портретними рисами (автентичними пам’ятками – живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність цієї людини та визначати етапи її діяльності.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Увідповіднюємо отриману інформацію з кожним запропонованим варіантом відповіді. Отже, на фото зображено чоловіка доволі характерної зовнішності з правильними рисами обличчя – високе відкрите чоло, чорні густі брови, широко розставлені, темні очі з трохи приспущеними куточками, густа коротка борода з сивиною. Отримана інформація дозволяє встановити, що на фото зображено С. Параджанова – кінорежисера, автора фільмів «Тіні забутих предків», «Колір гранату».

Відповідь – Б.

ТЕМА: Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Акт проголошення незалежності України.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі розуміння сутності перебігу подій, пов’язаних із заколотом ГКЧП (ДКНС), організації, створеної 18 серпня 1991 р. з метою збереження СРСР шляхом усунення від влади президента М. Горбачова.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Варіант відповіді "усунення В. Щербицького від влади в УРСР" є неправильним, оскільки на момент заколоту В. Щербицький не обіймав жодної партійної або державної посади в республіці. Ще в 1989 р. пленум ЦК КПУ звільнив його з поста першого секретаря Компартії України у зв’язку з похилим віком.

Варіант відповіді "негайний вихід КПУ зі складу КПРС" також є неправильним. Партійні функціонери КПУ повністю підтримали путчистів. Масові видання «Радянська Україна», «Робітнича газета», «Сільські вісті», «Правда Украины» три дні друкували матеріали ГКЧП в повному обсязі. Не було жодним словом сказано про неконституційність ГКЧП, навпаки – йшлося про наведення дисципліни, посилення охорони режимних об’єктів, посилення контролю за діяльністю ЗМІ та використанням копіювальної техніки (чого якраз і вимагав ГКЧП). Коментарі та інтерв’ю мали лояльно-пафосний характер: «Країна живе надією і тривогами».

Інший варіант відповіді – "підписання УРСР нового союзного договору" – також слід відкинути як неправильний. Після провалу путчу ГКЧП М. Горбачов намагався владнати внутрішньополітичну ситуацію шляхом підписання нового договору з союзними республіками. Проте представники УРСР відмовилися підписувати союзний договір. Держава мала на це підстави, оскільки 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом у СРСР…», який давав можливість надалі вирішувати свою політику самостійно.

Таким чином, правильний варіант відповіді в завданні – проголошення незалежності України.

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в умовах незалежності. Соціально-економічне життя.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як карикатура, демонстрацію уміння отримувати інформацію з джерела, застосовувати набуті знання у зв’язку зі змістом джерела.

Історична цінність карикатур полягає в тому, що вони дозволяють отримати уявлення про думки та настрої людей у певний час. Карикатури коротко подають або узагальнюють суть проблеми. Однак слід пам’ятати, що карикатурист передбачає повну поінформованість про події, явища, людей, яких стосується карикатура. Тому опрацювання карикатури часто потребує володіння додатковими історичними знаннями. Карикатурист є необ’єктивним і відверто не прагне подати різні позиції, бо висловлює лише свій (або замовника) погляд. За допомогою спеціальних художніх засобів він створює позитивне чи негативне враження, нерідко спираючись на певні стереотипи. Тому слід особливу увагу звертати на правила інтерпретації та аналізу карикатури.

Загалом інтерпретація й аналіз передбачають відповіді на такі запитання:

• Які персонажі, предмети, речі, зображено на карикатурі?
• Якій події (явищу) присвячено карикатуру?
• Яке ставлення до персонажів (позитивне чи негативне) відображає карикатура?
• Яку оцінку, інтерпретацію персонажів (подій, явищ) подає карикатура?
• Які ідеї та політичні погляди сповідує автор? Як це можна визначити?
• Що відомо з інших джерел про події, пов’язані зі змістом карикатури?
• Чи спотворені реальні історичні події карикатурою?

Відповідно до умови завдання, карикатура присвячена розвитку підприємництва в незалежній Україні. До речі, про це й свідчить напис «бізнес» на підставці для колеса. У колесі карикатурист зобразив спітнілого чоловіка, який важко, з шумом дихає внаслідок бігу. У такий спосіб карикатурист візуалізує загальновідомий вислів-фразеологізм «крутитися як білка в колесі», акцентуючи увагу глядача на його негативному значенні – людина щось робить, працює, але анітрохи не просувається вперед у своїй діяльності. Для підсилення саме такого сприйняття глядачем «роботи» бізнесмена карикатурист зобразив основу колеса у вигляді друкарського символу (§), який вживається для позначення параграфа в документах та зазвичай асоціюється з бюрократією. Таким художнім прийомом автор додає асоціації негативного забарвлення, підкреслюючи неефективність роботи установ, паперову тяганину, безвідповідальність чиновників, зосереджених на формальних правилах, застарілих нормах, що перешкоджають продуктивному вирішенню нагальних справ.

Таким чином, здійснений опис-аналіз поданої карикатури дає підстави стверджувати, що правильним варіантом відповіді в завданні є варіант «значні бюрократичні обмеження організації та ведення бізнесу».

Відповідь – Г.

ТЕМА: Україна в умовах незалежності. Угода про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС).

Завдання спрямоване на перевірку знання дат історичних подій, визначених програмою ЗНО.

Пошуку правильної відповіді в завданні сприяє загальне розуміння сутності подій, запропонованих у варіантах відповіді. Одним із можливих шляхів пошуку правильної відповіді в завданні є шлях установлення послідовності зазначених подій у проміжку часу від 1991 р. до 2014 р., спираючись на знання основних етапів долучення України до європейських і світових інституцій.

Найбільш активно українська дипломатія діяла в цьому напрямку в першій половині 1990-х рр. Прагнення України до євроатлантичної та європейської інтеграції наочно проявилося в 1994 р., коли вона стала першою країною Співдружності Незалежних Держав, яка приєдналась до програми «Партнерство заради миру», і 1995 р., коли Комітет міністрів РЄ одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту, а Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи. Наступним важливим дипломатичним проривом, але в економічній царині, стало приєднання України до Світової організації торгівлі. У 2008 р. Україна стала 152-м офіційним членом організації, ратифікувавши Протокол про вступ до СОТ. Угода про асоціацію України з ЄС – угода, зміст якої розроблено конкретно для України і яка мала замінити угоду про партнерство та співробітництво та відкрити Україні шлях до політичної асоціації та економічної інтеграції. Підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Україною планувалося в 2013 р на 3-му саміті ЄС «Східне партнерство» у Вільнюсі, але не відбулося. Політичну частину угоди було підписано 21 березня 2014 р., економічну частину — 27 червня 2014 р.

Відповідь – А.

ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у IX–XIV ст. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі. Становище представників різних соціальних станів.

Завдання спрямоване на перевірку вміння визначати й оперувати поняттями та термінами, спираючись на знання відповідних історичних епох.

Установленню відповідності між вказаними в завданні поняттями (соціальними групами) та їхнім значенням допомагає загальне розуміння соціальної ієрархії Київської Русі. На вершині соціальної піраміди перебували князь, дружинники («княжі мужі») та родова місцева аристократія («огнищани», «градська старійшина»). У XI ст. дружинники та місцева аристократія зливаються в одну вищу верству населення – бояр. Таким чином, перша правильна «логічна пара» в завданні: бояри – представники правлячого стану в Київській Русі, які займали друге після князів панівне становище в державі.

Оскільки провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство, то переважну більшість населення становили селяни або смерди, які мали право власності на особисте майно й обробляли землю власною працею, сплачуючи податки (данину). Таким чином, друга правильна «логічна пара» в завданні: смерди – особисто вільні селяни, які вели своє господарство та виконували повинності на користь держави.

Стан особистої свободи селянина був мінливим – він міг її втрачати та знову здобувати. Це залежало передусім від економічних обставин. Упродовж свого життя селянин для ведення господарства зазвичай користувався послугами кредитора, беручи в борг під відсотки позику («купу»). У разі її неповернення він ставав закупом і змушений був відпрацьовувати борг на користь кредитора. Після відпрацювання «купи» та відсотків закуп знову ставав особисто вільною людиною. Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: закупи – тимчасово залежні селяни, які через різні обставини змушені були відпрацьовувати землевласнику грошову позику.

Особливе становище в Київській Русі було в тих людей, які перебували під опікою церкви. Церква засновувала школи, лікарні, богадільні, будинки для прочан, матеріально й морально підтримуючи цілу масу людей, які потребували допомоги. Разом з духовенством вони складали окрему групу населення – «церковні люди». Серед людей, опікуваних церквою, були так звані «ізгої» – люди, позбавлені свого попереднього стану. Ізгоєм міг бути кожен: смерд, купець і навіть князь, бо кожен з них під тиском тяжких обставин міг опинитися, так би мовити, «за бортом» свого звичного життя. Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: ізгої – особи, які з певних причин вийшли зі своїх соціальних груп і втратили з ними законний зв’язок.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Б, 4–В.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – документи часів Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Мета ідентифікації – визначення року їх ухвалення.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «великий государ наш пожалує», «грамоти царські на ваші вольності велить дати», «щоб Війська Запорозького було 60 000» – дозволяють стверджувати, що це умови угоди між московським урядом і українською козацькою старшиною, відомої як «Березневі статті» Б. Хмельницького, укладені в 1654 р. Вони регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище Гетьманщини після Переяславської ради. За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом, збройні сили – 60-тисячне козацьке військо, право на ведення стосунків з іноземними державами з дозволу московського уряду.

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «козаки можуть проживати лише в Київському воєводстві», «ні Брацлавське, ні Чернігівське воєводства козаки не матимуть» – дозволяють стверджувати, що це фрагмент Білоцерківського договору, укладеного в 1651 р. після поразки козацького війська в Берестецькій битві. За умовами договору польській шляхті поверталися маєтки в Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах, територія, підвладна гетьману Б. Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством, реєстрове козацьке військо скорочувалося 20 тис. осіб.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «найясніший королю Швеції», «ми з’єднані з вашою величністю», зобов’язані обом воєводам Молдавії та князеві Трансільванії» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про приєднання в 1656 р. Б. Хмельницького до широкої антипольської коаліції, провідну роль в якій відігравали Швеція та Трансільванія. Поштовхом до такого кроку гетьмана стало укладення польсько-московського Віленського перемир’я.

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «жалувати посади в Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводстві», «Чигирин має назавжди залишитися при булаві Війська Запорозького» – дозволяють стверджувати, що це фрагмент Зборівського договору, укладеного в 1649 р. між королем Польщі Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким з другого. За умовами договору король визнавав самоврядність на землях Війська Запорозького в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, влада тут належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині, а посади всіх рівнів мали право обіймати лише православні шляхтичі.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Поділ Гетьманщини. Чигиринські походи турецько-татарського війська.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі розуміння сутності запропонованих подій другої половини XVII ст.

Чигиринські походи – воєнні дії 1677–1678 рр. за участю Туреччини, Московії та козацтва Правобережної та Лівобережної Гетьманщини. Одним з головних завдань цих походів було оволодіння стратегічно важливим на той час містом Чигирином. Перший наступ розпочався влітку 1677 р., коли 120-тисячне турецько-татарське військо під проводом Ібрагіма Паші обложило Чигирин. Місто боронили козаки гетьмана І. Самойловича (25 тис. осіб) і московські стрільці воєводи Г. Ромадановського (32 тис. осіб). Завдяки завзятій обороні козаків і московитів та сильним укріпленням міста, турки змушені були відступити. Улітку 1678 р. турки вдруге взяли в облогу Чигирин. Цього разу вони наступали 200-тисячним військом під проводом великого візира Кара-Мустафи. Московсько-козацьке військо становило близько 120 тис. осіб. Після місяця завзятої боротьби турки все-таки захопили Чигирин, з якого залишилися самі руїни. Гетьман І. Самойлович, щоб ускладнити становище турків на Правобережжі, проводить так званий «Великий згін» – насильне переселення мешканців правобережних сіл і містечок на Лівобережну Україну. Виснажені боротьбою та частими наскоками запорожців під проводом І. Сірка, турки залишають зруйнований Чигирин і спустошене Правобережжя.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Чигиринські походи турецько-татарських військ – знелюднення частини Правобережної України, руйнація козацької столиці.

Андрусівський договір – договір між Московським царством і Річчю Посполитою про припинення війни та за право володіння Україною. Підписаний у 1667 р. терміном на 13,5 років у с. Андрусов біля Смоленська. Укладений усупереч українсько-московським договорам, підписаним з царським урядом гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким. Його статті встановлювали розподіл сфер впливу польського короля і московського царя на Українську козацьку державу. Лівобережна Україна відходила до Московії, а Правобережна – до Речі Посполитої. Царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн польських злотих. Київ повинен був відійти до Польщі 1669 р. Запорозька Січ потрапляла в спільне володіння обох держав.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» у завданні: укладення Андрусівського договору – поділ території Гетьманщини між Річчю Посполитою та Московським царством.

Віленське перемир’я – угода про припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московським царством, укладена в 1656 р. у м. Вільно. На переговори у Вільно українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена, а висунуті гетьманом Б. Хмельницьким пропозиції були відкинуті. Віленське перемир’я викликало обурення гетьмана та козацької старшини, оскільки порушував Переяславську угоду – Москва ставала союзницею Польщі. На козацькій Раді, скликаній Б. Хмельницьким у Чигирині, всі присутні полковники, осавули, сотники «присягали собі, а не чужим монархам» боротися за Україну. Сам Б. Хмельницький розгорнув активну діяльність зі створення коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання».

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: підписання Віленського перемир’я – пошук Б. Хмельницьким нових союзників у боротьбі з Річчю Посполитою.

Гадяцькі пункти – угода, укладена в 1658 р. під містом Гадяч з ініціативи гетьмана І. Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що мала ввійти під назвою «Великого князівства Руського» до складу федерації на рівних правах з Королівством Польським і Великим князівством Литовським. Московія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною. Незважаючи на перемогу під Конотопом, війна склалася для І. Виговського невдало. Запорозькі козаки, напавши на татар, змусили їх повернутися назад у Крим. Гетьман лишився без свого союзника. Проросійськи налаштовані кола старшини та козацтва саботували війну, бо, на їхню думку, І. Виговський «продав Україну полякам». Не бачачи іншого виходу з ситуації, гетьман І. Виговський у 1659 р. склав повноваження та виїхав до Польщі.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: ухвалення Гадяцьких пунктів – початок війни Московського царства проти Гетьманщини.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Б.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів. Розвиток національного руху. Програмні засади та діяльність Кирило-Мефодіївського братства

Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Діяльність «Руської трійці». Діяльність Головної руської ради (ГРР).

Завдання спрямоване на перевірку вміння визначати ключові ідеї (засади) діяльності різних політичних сил, спираючись на знання основних етапів їхньої діяльності.

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 р. Програмні положення братства були викладені в «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров. Братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенності; знищення царизму та скасування кріпосного права; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їхньої мови, культури та освіти.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Кирило-Мефодіївське братство – знищення царизму, утвердження демократичних прав і свобод, створення федерації християнських слов’янських республік.

«Руська трійця» – літературне угрупування (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), що діяло в Галичині впродовж 1833–1837 рр. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. У 1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», у якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання в 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая», що впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» в завданні: Руська трійця – піднесення національної свідомості українців Галичини, перетворення народної мови на літературну, пропаганда єдності українського народу.

Головна руська рада – перша українська політична організація. Створена в 1848 р. у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. У своєму Маніфесті заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу і підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії. Вимагала поділити Галичину на дві окремі адміністративні одиниці: Східну – українську і Західну – польську; об'єднати в одну провінцію українські землі – Галичину, Буковину і Закарпаття; викладання в школах та видання урядових розпоряджень вести українською мовою.

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: Головна руська рада – розширення сфери вжитку української мови, поділ Галичини на дві провінції – Західну (польську) та Східну (українську).

«Південне товариство» декабристів – таємна революційна організація декабристів в Україні. Створена в 1821 р. на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Ідеологом товариства й автором його програми («Русская Правда») був П. Пестель. У 1824 р. на з’їзді учасники обговорили та схвалили програму товариства, яка передбачала повалення царату, скасування кріпацтва та встановлення республіканського ладу. При цьому не визнавалися права неросійських народів на самовизначення та заперечувалася перебудова Російської імперії на федерацію.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: «Південне товариство» декабристів – повалення самодержавства шляхом військового перевороту, скасування кріпацтва, проголошення Росії унітарною республікою.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики.

Українське національне відродження 20-х рр. М. Хвильовий (Фітільов), Л. Курбас, М. Бойчук, О. Довженко.

Завдання спрямоване на перевірку вміння розпізнати історичні персоналії за портретними рисами (автентичними пам’ятками – живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність цієї людини та визначати етапи її діяльності.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

На першому фото зображено Миколу Хвильового – прозаїка, поета, публіциста, засновника літературних об’єднань «Гарт» (1923), «Урбіно» (1924), «ВАПЛІТЕ» (1926).

Друге фото належить Михайлові Бойчуку – митцю-монументалісту, графіку, фундатору новаторської художньої школи в українському мистецтві 1920-х рр.

На третьому фото – Олександр Довженко – письменник, фундатор національного кінематографа, автор кінофільмів «Звенигора», «Арсенал», «Земля».

На четвертому – Лесь Курбас – актор, режисер, новатор українського театру, керівник мистецького об’єднання «Березіль».

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації. Реформування управління економікою.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Стан сільського господарства.

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови». Зміст та основні напрями політики «перебудови» Соціально-економічна ситуація в УРСР.

Україна в умовах незалежності. «Торговельні війни» з Росією.

Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з їхнім змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – явища соціально-економічного життя. Мета ідентифікації – установлення їхньої приналежності до певного періоду історії України.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «частина підприємств місцевого значення перейшла у підпорядкування обласних рад депутатів», «місцеві органи влади одержали широкі права» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про заходи, здійснені в ході реорганізації управління господарством у період «відлиги».

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «економічне протистояння», «внесення митною службою Росії», «призвело до блокади поставок товарів з України до Росії» – дозволяють стверджувати, що  в уривку йдеться про перебіг подій так званих «торговельних війн» з Росією часів незалежності.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «винних у порушенні антиалкогольного законодавства», «у Закарпатті та в Криму знищили виноградники унікальних сортів» – дозволяють стверджувати, що в уривку наведено деякі з комплексу урядових заходів щодо зниження споживання алкоголю серед населення в період 1985–1987 рр., на самому початку епохи «перебудови».

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «Продовольча програма», «скоротити імпорт продовольства з капіталістичних країн» – дозволяють стверджувати, що уривок стосується державної програми, прийнятої в СРСР у 1982 р. на Пленумі ЦК КПРС для подолання товарного дефіциту в країні. Програма була розрахована на період 1982–1990 рр. та повинна була інтенсифікувати виробництво у сфері сільського господарства і поліпшити ситуацію з продовольчим постачанням в СРСР. Отже, цей уривок належить до періоду «застою».

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–Г, 4–В.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Правління Ярославичів. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність подій. Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з їхнім змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять впізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо та визначаємо місце предмета ідентифікації на лінії часу, переконавшись, що наш висновок не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – події давньоруської історії. Мета ідентифікації – визначення дат описаних подій і встановлення їхньої послідовності.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «поїхав був Данило в Угри до короля», «не чув про прихід татар на Київ», «Батий узяв Київ», «рушив до Володимира» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться, по-перше, про подорож галицько-волинського князя Данила Романовича в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. По-друге, йдеться про монгольську навалу хана Батия на Русь, здобуття ним Києва та похід на волинські землі. Отже, в уривку описано події, що відбувалися впродовж 1240–1241 рр.

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «і говорили [половці] руським князям», «ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете», «і вирішили князі зустріти їх на чужій землі» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про події, пов’язані з рішенням руських князів спільними зусиллями з половцями відвернути загрозу вторгнення монголів і дати їм бій за межами руських земель. Це сталося у 1223 р. на річці Калка. Русько-половецькі війська були вщент розгромлені монгольським військом. Для Русі бій на Калці обернувся катастрофою – південні та центральні руські землі втратили своїх володарів і військо. За пятнадцять років до початку монгольського нашестя на Русь ці території так і не змогли відновити свого потенціалу.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович]», «зібралися в [городі] Любечі, щоб уладнати мир» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про з’їзд руських князів, що відбувся в 1097 р. в місті Любечі з метою домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половецьких набігів на Русь.

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «прийшли на Руську землю половці», «Ізяслав,і Святослав, і Всеволод вийшли супроти них на р. Альту», «і побігли руські князі, і перемогли половці» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про одну з перших битв руських князів з половцями, що відбулася 1068 р.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність заходів царської влади щодо ліквідації автономного устрою українських земель на основі розуміння їхньої сутності. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

В останній третині ХVIII ст. російський уряд вдався до остаточної інтеграції Гетьманщини та Слобожанщини до імперії Романових. У 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ було скасовано посаду гетьмана, а управління Лівобережною Україною передано до новоствореної Малоросійської колегії. Наступного року було ліквідовано полковий устрій на Слобожанщині. У 1775 р. царська армія зруйнувала Запорозьку Січ на ріці Підпільній. Через 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм. Нарешті, у 1783 р. Катерина ІІ підписала указ, що забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Отже, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, знову стали такими самими кріпаками, як і російські селяни.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Польсько-радянська війна на території України.

Радянська модернізація України.

Україна під час Другої світової війни. Початок Великої Вітчизняної війни.

Україна в умовах десталінізації. Зміни в сільському господарстві.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як агітаційно-пропагандистський плакат. Перш за все, варто підкреслити, що агітаційний плакат за своєю природою є повідомленням. Але повідомленням, зробленим певною мовою, яка відрізняється від мови статті в газеті або мови роману чи повісті. Повідомленням зі своїм набором символів, навантажених певними смислами. Кожен плакат щось значить. Аби зрозуміти, що він значить, необхідно володіти мовою плаката. Але складність у тому, що, якщо навчання сприйняттю художньої мови – річ нормальна та необхідна, то відносно агітації зовсім навпаки. Її мову ніде не вивчають, вона є відомою, загальновживаною та інтуїтивно зрозумілою. Тому в агітації немає місця складним образам, які вимагають естетичного сприйняття, багатошарової інтерпретації. ЇЇ завдання – бути простою, зрозумілою, ефектною та ідеологічно впливати, переконувати свого адресата.

Своєрідним алгоритмом аналізу агітаційно-пропагандистського плакату є відповіді на запитання:

• Що вимагається визначити (ідентифікувати) за плакатом (персонаж, епоха, явище, процес, подія, рік події, тощо)?
• Які персонажі, предмети, речі, зображені на плакаті, пов’язані з предметом ідентифікації та дозволять його впізнати?
• Чи є на плакаті якась текстова інформація, яка допомагає здійснити ідентифікацію?

Предмети ідентифікації в завданні – події різних епох радянської історії. Мета ідентифікації – установлення послідовності створення плакатів.

На першому плакаті під гаслом «Кожен удар молота – удар по ворогу!» зображено робітника з молотом біля ковадла, від якого відлітають іскри-кулі (снаряди) та вражають чорного карлика з шибеницею й закривавленою сокирою в руках. Свастика, характерні вуса та зачіска дозволяють одразу впізнати образ А. Гітлера. Отже, цей плакат створено в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.).

На другому плакаті під гаслом «Вперед! За індустріалізацію країни, за колективізацію села!» зображено групу з робітників і селян на фоні заводу та колгоспу. Отже, плакат створено в роки радянської (сталінської) модернізації країни (1929–1938 рр.)

На третьому плакаті зображено двох життєрадісних, усміхнених доярок-колгоспниць, які несуть бідон з молоком. На плакаті є напис – «Із виробництва м’яса, молока та масла на душу населення наздоженемо Америку!», – виголошення якого та практичне втілення повязують з іменем Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Отже, плакат створено за часів «хрущовської відлиги» (1956–1964 рр.).

На четвертому плакаті зображено червоноармійця, який лупцює маленького карикатурного персонажа («Поспішай панові доброго прочухана дати!»). На плакаті є також напис-нагадування – «Барона також не забудь!!!». В узагальненому вигляді плакат указує на перебіг подій радянсько-польської війни (1920–1921 рр.) та подій розгрому Червоною армією білогвардійських військ барона П. Врангеля в Криму (1920 р.).

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – початку 50-х років. Відбудова промисловості.

Україна в умовах десталінізації. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950–1960-х рр.; припинення масових репресій, реабілітація.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.).

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови».

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність історичних епох з опертям на розуміння сутності запропонованих понять і термінів, уміння оперувати ними.

 «Розвинений соціалізм» – поняття, пропагандистське кліше, офіційна назва, яка використовувалася для характеристики розвитку радянського суспільства середини 1970 – початку 1980-х рр. Уперше ввів в обіг «головний ідеолог» КПРС М. А. Суслов. Поняття виникло як потреба «позитивного пояснення» глибокої системної економічної, політичної та ідейної кризи Радянського Союзу, як спроба уникнення відкритого визнання історичної поразки радянської моделі «комунізму» та відмови від власних цілей, задекларованих у 1961 р. в Програмі КПРС – будівництво матеріально-технічної бази комунізму впродовж наступних 20 років.

«Політична реабілітація» – реабілітація жертв політичних репресій в СРСР та в УРСР, розпочалася після смерті Й. Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 рр., сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем КПРС та мав обмежений характер.

«Гласність» – політичний термін, що позначає політику максимальної відкритості в діяльності державних установ і свободу інформації. Основна складова політики перебудови, яку провадив М. Горбачов у другій половині 1980-х рр. в СРСР. Полягала в істотному ослабленні цензури та знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар’єрів. Уперше про гласність заговорили на XXVII з’їзді КПРС в 1986 р. Тоді основною її метою вбачалося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення. Однак незабаром гласність виходить за задані партією рамки й наприкінці 1980-х рр. утілюється в практично необмежену свободу слова.

«Відбудова» – поняття, що використовується для позначення періоду відновлення та розвитку народного господарства СРСР та УРСР після завершення Другої світової війни. Основне завдання повоєнної п'ятирічки було сформульовано Й. Сталіним у 1946 р. – відбудувати постраждалі райони країни, відновити довоєнний рівень промисловості та сільського господарства, а потім перевершити цей рівень у більш-менш значних розмірах.

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Стародавня історія України. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Розселення скіфів.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості картографічних умінь (локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти на карті), уміння отримувати інформацію з карти та застосовувати набуті знання в зв’язку з її змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на карті, з позиції сформульованого до неї завдання.

Другий крок. Увідповіднюємо отриману інформації з карти з кожним запропонованим варіантом відповіді у форматі «так/ні».

Отже, картосхема дає змогу

окреслити територію Антського царства – ні, оскільки ця держава займала територію між Дністром і Дніпром, на карті її кордони не нанесені;

указати основний шлях грецької колонізації – ні, хоча на карті й позначено античні міста-держави Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей), проте відсутнє зображення материкової й острівної Греції та напрямки переселення, яке йшло Чорним морем;

визначити межі розселення племен трипільської культури – ні, – оскільки карта стосується хронологічно більш пізнього періоду – VI–V ст. до н. е., тоді як трипільська культура датується V–ІV тис. до н. е.;

указати територію Боспорського царства – так, – оскільки на карті позначено Пантікапей, заштриховано території Керченського й Таманського півостровів, Східне Приазов’я, пониззя Кубані й дельта Дону;

окреслити територію Великої Скіфії – так, – оскільки на карті кольором виділено територію від верхів’їв Дністра на заході до пониззя Дону на сході, від Верхнього Подніпров’я на півночі до Кримських гір на сході. Ці межі загалом відповідають опису, здійсненому Геродотом;

указати напрямок походу перського царя Дарія I – так, – оскільки на карті позначено напрямок походу, який відповідає напрямку вторгнення армії перського царя Дарія І у Скіфію в 514 р. до н. е. (за іншими даними 513 pp. до н. е.) з метою її загарбання та включення її до складу Перської імперію;

визначити торговельний шлях «із варяг у греки» – ні, – оскільки цей шлях пролягав від Балтійського моря Фінською затокою по р. Неві Ладозьким озером, далі р. Волховом, оз. Ільмень, р. Ловаттю, потім волоком човнами до Дніпра, р. Дніпро, потім Чорним морем уздовж західного берега до Царгорода. Жодного з цих елементів маршруту на карті не позначено.

Відповідь: 4, 5, 6.

ТЕМА: Українські землі в першій половині ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний.

Завдання спрямоване на перевірку знання основних етапів життя та діяльності видатних історичних постатей і сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний уславився тим, що

сприяв відновленню вищої ієрархії православної церкви на українських землях – так, оскільки в березні 1620 р. гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів у Києві Єрусалимського патріарха Теофана III та переконав його відновити вищу ієрархію православної церкви. У жовтні 1620 р. патріарх Теофан ІІІ разом з іншими двома східними ієрархами – митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря І. Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів;

очолював удалі морські походи козаків проти Османської імперії – так, оскільки влітку 1616 р П. Сагайдачний підготував і здійснив похід на турецьку фортецю Кафу, що була головним невільничим ринком у Криму. Восени 1616 р. організував новий похід до Туреччини. Спершу спалив турецький флот (26 галер) поблизу Мінери, а потім, висадившись на берег, несподіваним штурмом узяв Трапезунд;

знищив фортецю Кодак, збудовану поляками для контролю над Запорозькою Січчю – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем гетьмана І. Сулими, під проводом якого запорозькі козаки в ніч з 17 на 18 серпня 1635 р. захопили Кодацьку фортецю;

збудував першу Запорозьку Січ на о. Мала Хортиця – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем князя Дмитра Вишневецького, який у 1553 р. власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові;

підтримував видавничу діяльність Івана Федорова – ні, оскільки видавнича справа І. Федорова в Україні пов’язана з Львівським братством і князем Костянтином Острозьким. Завдяки старанням братчиків у лютому 1574 р. з’являється перша друкована книга в Україні – «Апостол». Завдяки князеві К. Острозькому в 1581 р. І. Федоров здійснює перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковнослов’янською мовою – «Острозької Біблії»;

відстоював інтереси української шляхти на Люблінському сеймі – ні, оскільки депутацію руських магнатів на Люблінському польсько-литовському сеймі (січень 1569 р.) очолював князь Костянтин Вишневецький;

відіграв вирішальну роль у перемозі польсько-козацького війська в битві під Хотином – так, оскільки після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила в небезпечне становище. Для допомоги в боротьбі з турецьким султаном Османом ІІ польський уряд звернувся до козаків. У серпні 1621 р. відбулася козацька рада під Могилевом, де замість Я. Бородавки гетьманом обирають П. Сагайдачного, який, незважаючи на перешкоди османського війська, підійшов до Хотина та 1 вересня 1621 р. з’єднався з польським військом. Майже місяць польсько-козацьке військо стримувало атаки турків. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися мирні переговори. Вони закінчилися підписанням 9 жовтня угоди про мир. Уранці 10 жовтня армія Османа ІІ покинула свої позиції.

Відповідь: 1, 2, 7.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії на початку XX ст. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Столипінської аграрної реформи та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, в ході проведення Столипінської аграрної реформи вирішувалося завдання

розв’язати проблему аграрного перенаселення – так, оскільки в ході реалізації реформи уряд підтримував і заохочував селянський переселенських рух за Урал у віддалені малозаселені регіони імперії. З 1906 по 1913 р. і дев’яти українських губерній виїхало 1,2 млн селян (найбільше 1909 р. – 290 тис.), однак чверть згодом повернулася.

зміцнити традиційну селянську общину (громаду) – ні, оскільки відповідно до Указу від 1906 р. «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» й ухваленого на його підставі Державною Думою Закону від 1910 р. скасувалися обов’язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність;

скасувати панщину та кріпосну залежність селян – ні, оскільки ліквідація кріпосного права регулювалася законодавчими актами від 19 лютого 1861 р., за якими селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади;

сприяти зростанню товарності сільського господарства – так, оскільки селянин отримав право вимагати виділення землі в одному масиві – «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи «хутір». При цьому селяни могли скористатися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні та відрубні господарства;

подолати кризу сільськогосподарського перевиробництва – ні, оскільки економічна криза 1900–1903 рр. в Російській імперії на момент упровадження реформи вже була подолана;

ліквідувати церковне та монастирське землеволодіння – ні, оскільки остаточну секуляризацію в Росії провели більшовики. Відповідно до Декрету про землю (1917 р.) були конфісковані всі землі, які перебували у власності духовенства (близько 3 млн десятин);

зміцнити соціальну опору самодержавства на селі – так, оскільки Столипінська реформа була спрямована, перш за все, на допомогу заможному селянству, яке замість занепалого дворянства перетворювалося на нову соціальну опору режиму на селі.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Варшавська угода між УНР та Польщею.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Варшавської угоди та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, умовою Варшавської угоди (1920 р.) між представниками Директорії УНР і уряду Польщі було

передання Польщі Східної Галичини та Західної Волині – так, оскільки в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, С. Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті до її гирла. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині та Росії;

об’єднання Армії УНР та Української Галицької армії (УГА) – ні, оскільки ця подія відбулася в 1919 р. За угодою між урядами УНР і ЗУНР УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!». Об’єднана армія налічувала 80 тис. осіб, з яких 50 тис. були галичанами. Об’єднаний штаб армій очолив генерал М. Юнаків;

визнання Польщею ЗУНР та відмова від втручання в її внутрішні справи – ні, оскільки на момент укладання угоди ЗУНР припинила своє існування, а її територія в 1919 р. була повністю окупована Польщею;

ведення спільних воєнних дій проти радянських військ на території УНР – так, оскільки складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р., яка передбачала ведення спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України;

надання військово-політичної допомоги в боротьбі проти гетьмана П. Скоропадського – ні, оскільки на момент укладання угоди Українська Держава гетьмана П. Скоропадського припинила своє існування внаслідок листопадового 1918 р. повстання, очолюваного Директорією УНР;

визнання Директорією кордону між Польщею та УНР по «лінії Керзона» – ні, оскільки вказана умовна демаркаційна лінія стосувалася перебігу війни між більшовицькою Росією та Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919–1920 рр.;

визнання Польщею Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою верховною владою УНР – так, оскільки, згідно з договором, польський уряд Ю. Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР.

Відповідь: 1, 4, 7.