ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у ІХ–ХІV ст. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

У відповідях зазначені різні прошарки суспільства – від привілейованих (бояри, священики), напівпривілейованих (міщани) до непривілейованих (смерди). Більшість населення Русі належала до непривілейованих груп. Смерди – це особисто вільні селяни, які самостійно вели своє господарство.

Ураховуючи, що основу господарства Русі становило сільське господарство, то мешканці села становили більшість населення.

Відповідь – А.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава в Києві.

Завдання спрямоване на перевірку знання відносин великих київських князів з кочовими народами степу.

Русь з початку свого існування вела боротьбу з набігами кочовиків. Половці становили загрозу південним кордонам Русі в другій половині ХІ – на початку ХІІІ ст.

Із запропонованих пар князів лише правління Володимира Мономаха і його сина Мстислава Великого повністю збігається з указаними хронологічними рамками. Також слід пригадати, що Володимир Мономах виступив організатором цілої низки походів проти половців на початку ХІІ ст., до яких схилив і інших руських князів. Завдяки успішним походам Володимиру і Мстиславу вдалося на тривалий час відігнати половців від кордонів Русі.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Зовнішньополітична діяльність Святослава. Позначати на картосхемі території розселення східнослов’янських племінних союзів у VIII–IX ст.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості картографічних умінь (локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти на карті), уміння отримувати інформацію з карти та застосовувати набуті знання у зв’язку з її змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо та узагальнюємо інформацію, подану на карті, з позиції поставленого до неї запитання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з карти з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на карті позначено межі Київської Русі та сусідніх держав і племен. Крім того, на карті вказані напрямки походів київського князя за р. Дунай на Балкани.

Серед відомих великих київських князів лише князь Святослав здійснював подібні походи. За часів князя Святослава до Русі були приєднані племена в’ятичів, уличів і тиверців. Заштрихована на карті територія відповідає розселенню племен уличів (басейн річки Південний Буг) і тиверців (басейн річки Дністер).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Утворення Київської Русі.

Указана в завданні подія – утвердження династії Рюриковичів – відбулася з вокняжінням у Києві князя Олега в 882 р., який був регентом при малолітньому сині Рюріка Ігорі, що почав правити у 912 р. Згідно з літописною легендою Рюрік був запрошений правити у Північній Русі (Славії) в 862 р.

Спираючись на принципи історичної хронології, визначаємо, що ці роки відповідають ІХ–Х століттям. Отже, утвердження на Русі династії Рюриковичів відбулося у другій половині ІХ – на початку Х ст.

Відповідь – В.

ТЕМА: Стародавня історія України. Характеризувати духовне життя давніх слов’ян.

Археологічні пам'ятки, зображені на фото, свідчать про поширення в слов'ян язичництва.

На фото зображено дві історичні пам’ятки: язичницьке капище, яке розташоване в Києві на Старокиївській горі, і Збруцький ідол, зображений з чотирьох боків (ракурсів). Капище і ідол є атрибутами язичницької релігії слов’ян.

Язичництво — це політеїстична (багатобожна) релігія, що була поширена серед слов'ян до прийняття християнства. Створення таких ідолів-зображень богів, як Збруцький, є ключовою ознакою цього вірування.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Стародавня історія України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Характеризувати господарське життя носіїв трипільської культури.

Для племен Трипільської культури було характерним виготовлення орнаментованого керамічного посуду. Трипільська культура (культура мальованої кераміки) існувала в період енеоліту (мідно-кам'яного віку), приблизно з ІV по III тис. до н. е., на території сучасної України, Молдови та Румунії.

Виготовлення кераміки було однією з найвизначніших рис трипільців. Вони створили унікальний, високохудожній посуд, прикрашений складними, часто спіральними та геометричними візерунками. Цей посуд мав як побутове, так і культове призначення. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Варшавська угода між УНР та Польщею.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Варшавської угоди та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, умовою Варшавської угоди (1920 р.) між представниками Директорії УНР і уряду Польщі було

передання Польщі Східної Галичини та Західної Волині – так, оскільки в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, С. Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті до її гирла. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині та Росії;

об’єднання Армії УНР та Української Галицької армії (УГА) – ні, оскільки ця подія відбулася в 1919 р. За угодою між урядами УНР і ЗУНР УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!». Об’єднана армія налічувала 80 тис. осіб, з яких 50 тис. були галичанами. Об’єднаний штаб армій очолив генерал М. Юнаків;

визнання Польщею ЗУНР та відмова від втручання в її внутрішні справи – ні, оскільки на момент укладання угоди ЗУНР припинила своє існування, а її територія в 1919 р. була повністю окупована Польщею;

ведення спільних воєнних дій проти радянських військ на території УНР – так, оскільки складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р., яка передбачала ведення спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України;

надання військово-політичної допомоги в боротьбі проти гетьмана П. Скоропадського – ні, оскільки на момент укладання угоди Українська Держава гетьмана П. Скоропадського припинила своє існування внаслідок листопадового 1918 р. повстання, очолюваного Директорією УНР;

визнання Директорією кордону між Польщею та УНР по «лінії Керзона» – ні, оскільки вказана умовна демаркаційна лінія стосувалася перебігу війни між більшовицькою Росією та Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919–1920 рр.;

визнання Польщею Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою верховною владою УНР – так, оскільки, згідно з договором, польський уряд Ю. Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії на початку XX ст. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Столипінської аграрної реформи та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, в ході проведення Столипінської аграрної реформи вирішувалося завдання

розв’язати проблему аграрного перенаселення – так, оскільки в ході реалізації реформи уряд підтримував і заохочував селянський переселенських рух за Урал у віддалені малозаселені регіони імперії. З 1906 по 1913 р. і дев’яти українських губерній виїхало 1,2 млн селян (найбільше 1909 р. – 290 тис.), однак чверть згодом повернулася.

зміцнити традиційну селянську общину (громаду) – ні, оскільки відповідно до Указу від 1906 р. «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» й ухваленого на його підставі Державною Думою Закону від 1910 р. скасувалися обов’язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність;

скасувати панщину та кріпосну залежність селян – ні, оскільки ліквідація кріпосного права регулювалася законодавчими актами від 19 лютого 1861 р., за якими селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади;

сприяти зростанню товарності сільського господарства – так, оскільки селянин отримав право вимагати виділення землі в одному масиві – «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи «хутір». При цьому селяни могли скористатися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні та відрубні господарства;

подолати кризу сільськогосподарського перевиробництва – ні, оскільки економічна криза 1900–1903 рр. в Російській імперії на момент упровадження реформи вже була подолана;

ліквідувати церковне та монастирське землеволодіння – ні, оскільки остаточну секуляризацію в Росії провели більшовики. Відповідно до Декрету про землю (1917 р.) були конфісковані всі землі, які перебували у власності духовенства (близько 3 млн десятин);

зміцнити соціальну опору самодержавства на селі – так, оскільки Столипінська реформа була спрямована, перш за все, на допомогу заможному селянству, яке замість занепалого дворянства перетворювалося на нову соціальну опору режиму на селі.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Українські землі в першій половині ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний.

Завдання спрямоване на перевірку знання основних етапів життя та діяльності видатних історичних постатей і сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний уславився тим, що

сприяв відновленню вищої ієрархії православної церкви на українських землях – так, оскільки в березні 1620 р. гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів у Києві Єрусалимського патріарха Теофана III та переконав його відновити вищу ієрархію православної церкви. У жовтні 1620 р. патріарх Теофан ІІІ разом з іншими двома східними ієрархами – митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря І. Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів;

очолював удалі морські походи козаків проти Османської імперії – так, оскільки влітку 1616 р П. Сагайдачний підготував і здійснив похід на турецьку фортецю Кафу, що була головним невільничим ринком у Криму. Восени 1616 р. організував новий похід до Туреччини. Спершу спалив турецький флот (26 галер) поблизу Мінери, а потім, висадившись на берег, несподіваним штурмом узяв Трапезунд;

знищив фортецю Кодак, збудовану поляками для контролю над Запорозькою Січчю – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем гетьмана І. Сулими, під проводом якого запорозькі козаки в ніч з 17 на 18 серпня 1635 р. захопили Кодацьку фортецю;

збудував першу Запорозьку Січ на о. Мала Хортиця – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем князя Дмитра Вишневецького, який у 1553 р. власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові;

підтримував видавничу діяльність Івана Федорова – ні, оскільки видавнича справа І. Федорова в Україні пов’язана з Львівським братством і князем Костянтином Острозьким. Завдяки старанням братчиків у лютому 1574 р. з’являється перша друкована книга в Україні – «Апостол». Завдяки князеві К. Острозькому в 1581 р. І. Федоров здійснює перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковнослов’янською мовою – «Острозької Біблії»;

відстоював інтереси української шляхти на Люблінському сеймі – ні, оскільки депутацію руських магнатів на Люблінському польсько-литовському сеймі (січень 1569 р.) очолював князь Костянтин Вишневецький;

відіграв вирішальну роль у перемозі польсько-козацького війська в битві під Хотином – так, оскільки після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила в небезпечне становище. Для допомоги в боротьбі з турецьким султаном Османом ІІ польський уряд звернувся до козаків. У серпні 1621 р. відбулася козацька рада під Могилевом, де замість Я. Бородавки гетьманом обирають П. Сагайдачного, який, незважаючи на перешкоди османського війська, підійшов до Хотина та 1 вересня 1621 р. з’єднався з польським військом. Майже місяць польсько-козацьке військо стримувало атаки турків. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися мирні переговори. Вони закінчилися підписанням 9 жовтня угоди про мир. Уранці 10 жовтня армія Османа ІІ покинула свої позиції.

Відповідь: 1, 2, 7.