ТЕМА: Стародавня історія України. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Розселення скіфів.

Картосхема дає змогу

• 4. указати територію Боспорського царства – так, – оскільки на карті позначено Пантікапей, заштриховано території Керченського й Таманського півостровів, Східне Приазов’я, пониззя Кубані й дельта Дону;
• 5. окреслити територію Великої Скіфії – так, – оскільки на карті кольором виділено територію від верхів’їв Дністра на заході до пониззя Дону на сході, від Верхнього Подніпров’я на півночі до Кримських гір на сході. Ці межі загалом відповідають опису, здійсненому Геродотом;
• 6. указати напрямок походу перського царя Дарія I – так, – оскільки на карті позначено напрямок походу, який відповідає напрямку вторгнення армії перського царя Дарія І у Скіфію в 514 р. до н. е. (за іншими даними 513 pp. до н. е.) з метою її загарбання та включення її до складу Перської імперію;
• визначити торговельний шлях «із варяг у греки» – ні, – оскільки цей шлях пролягав від Балтійського моря Фінською затокою по р. Неві Ладозьким озером, далі р. Волховом, оз. Ільмень, р. Ловаттю, потім волоком човнами до Дніпра, р. Дніпро, потім Чорним морем уздовж західного берега до Царгорода. Жодного з цих елементів маршруту на карті не позначено.
• окреслити територію Антського царства – ні, оскільки ця держава займала територію між Дністром і Дніпром, на карті її кордони не нанесені;
• указати основний шлях грецької колонізації – ні, хоча на карті й позначено античні міста-держави Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей), проте відсутнє зображення материкової й острівної Греції та напрямки переселення, яке йшло Чорним морем;
• визначити межі розселення племен трипільської культури – ні, – оскільки карта стосується хронологічно більш пізнього періоду – VI–V ст. до н. е., тоді як трипільська культура датується V–ІV тис. до н. е.;

Відповідь: 4, 5, 6.

ТЕМА: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – початку 50-х років. Відбудова промисловості.

Україна в умовах десталінізації. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950–1960-х рр.; припинення масових репресій, реабілітація.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.).

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови».

 «Розвинений соціалізм» – поняття, пропагандистське кліше, офіційна назва, яка використовувалася для характеристики розвитку радянського суспільства середини 1970 – початку 1980-х рр. Уперше ввів в обіг «головний ідеолог» КПРС М. А. Суслов. Поняття виникло як потреба «позитивного пояснення» глибокої системної економічної, політичної та ідейної кризи Радянського Союзу, як спроба уникнення відкритого визнання історичної поразки радянської моделі «комунізму» та відмови від власних цілей, задекларованих у 1961 р. в Програмі КПРС – будівництво матеріально-технічної бази комунізму впродовж наступних 20 років.

«Політична реабілітація» – реабілітація жертв політичних репресій в СРСР та в УРСР, розпочалася після смерті Й. Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 рр., сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем КПРС та мав обмежений характер.

«Гласність» – політичний термін, що позначає політику максимальної відкритості в діяльності державних установ і свободу інформації. Основна складова політики перебудови, яку провадив М. Горбачов у другій половині 1980-х рр. в СРСР. Полягала в істотному ослабленні цензури та знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар’єрів. Уперше про гласність заговорили на XXVII з’їзді КПРС в 1986 р. Тоді основною її метою вбачалося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення. Однак незабаром гласність виходить за задані партією рамки й наприкінці 1980-х рр. утілюється в практично необмежену свободу слова.

«Відбудова» – поняття, що використовується для позначення періоду відновлення та розвитку народного господарства СРСР та УРСР після завершення Другої світової війни. Основне завдання повоєнної п'ятирічки було сформульовано Й. Сталіним у 1946 р. – відбудувати постраждалі райони країни, відновити довоєнний рівень промисловості та сільського господарства, а потім перевершити цей рівень у більш-менш значних розмірах.

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Польсько-радянська війна на території України.

Радянська модернізація України.

Україна під час Другої світової війни. Початок Великої Вітчизняної війни.

Україна в умовах десталінізації. Зміни в сільському господарстві.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як агітаційно-пропагандистський плакат. Перш за все, варто підкреслити, що агітаційний плакат за своєю природою є повідомленням. Але повідомленням, зробленим певною мовою, яка відрізняється від мови статті в газеті або мови роману чи повісті. Повідомленням зі своїм набором символів, навантажених певними смислами. Кожен плакат щось значить. Аби зрозуміти, що він значить, необхідно володіти мовою плаката. Але складність у тому, що, якщо навчання сприйняттю художньої мови – річ нормальна та необхідна, то відносно агітації зовсім навпаки. Її мову ніде не вивчають, вона є відомою, загальновживаною та інтуїтивно зрозумілою. Тому в агітації немає місця складним образам, які вимагають естетичного сприйняття, багатошарової інтерпретації. ЇЇ завдання – бути простою, зрозумілою, ефектною та ідеологічно впливати, переконувати свого адресата.

Своєрідним алгоритмом аналізу агітаційно-пропагандистського плакату є відповіді на запитання:

• Що вимагається визначити (ідентифікувати) за плакатом (персонаж, епоха, явище, процес, подія, рік події, тощо)?
• Які персонажі, предмети, речі, зображені на плакаті, пов’язані з предметом ідентифікації та дозволять його впізнати?
• Чи є на плакаті якась текстова інформація, яка допомагає здійснити ідентифікацію?

Предмети ідентифікації в завданні – події різних епох радянської історії. Мета ідентифікації – установлення послідовності створення плакатів.

На першому плакаті під гаслом «Кожен удар молота – удар по ворогу!» зображено робітника з молотом біля ковадла, від якого відлітають іскри-кулі (снаряди) та вражають чорного карлика з шибеницею й закривавленою сокирою в руках. Свастика, характерні вуса та зачіска дозволяють одразу впізнати образ А. Гітлера. Отже, цей плакат створено в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.).

На другому плакаті під гаслом «Вперед! За індустріалізацію країни, за колективізацію села!» зображено групу з робітників і селян на фоні заводу та колгоспу. Отже, плакат створено в роки радянської (сталінської) модернізації країни (1929–1938 рр.)

На третьому плакаті зображено двох життєрадісних, усміхнених доярок-колгоспниць, які несуть бідон з молоком. На плакаті є напис – «Із виробництва м’яса, молока та масла на душу населення наздоженемо Америку!», – виголошення якого та практичне втілення повязують з іменем Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Отже, плакат створено за часів «хрущовської відлиги» (1956–1964 рр.).

На четвертому плакаті зображено червоноармійця, який лупцює маленького карикатурного персонажа («Поспішай панові доброго прочухана дати!»). На плакаті є також напис-нагадування – «Барона також не забудь!!!». В узагальненому вигляді плакат указує на перебіг подій радянсько-польської війни (1920–1921 рр.) та подій розгрому Червоною армією білогвардійських військ барона П. Врангеля в Криму (1920 р.).

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

В останній третині ХVIII ст. російський уряд вдався до остаточної інтеграції Гетьманщини та Слобожанщини до імперії Романових. У 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ було скасовано посаду гетьмана, а управління Лівобережною Україною передано до новоствореної Малоросійської колегії. Наступного року було ліквідовано полковий устрій на Слобожанщині. У 1775 р. царська армія зруйнувала Запорозьку Січ на ріці Підпільній. Через 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм. Нарешті, у 1783 р. Катерина ІІ підписала указ, що забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Отже, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, знову стали такими самими кріпаками, як і російські селяни.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Правління Ярославичів. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

Послідовність подій, описаних в уривках з історичних джерел:

1-Г (1068 р.): Поразка Ярославичів на річці Альта від половців. Це перша велика зіткнення з половцями після смерті Ярослава Мудрого.

​2-В (1097 р.): Любецький з'їзд князів (за ініціативи Володимира Мономаха), скликаний для припинення міжусобиць. Відбувся після тривалого періоду боротьби з половцями та внутрішньої боротьби.

3-Б (1223 р.): Половці просять допомоги у руських князів перед спільною битвою проти монголів на річці Калка. Це був перший великий контакт руських князів з монголами.

4-А (1240 р.): Монгольська навала (війська Батия) на чолі з Данилом, взяття Києва та наступ на Галицько-Волинське князівство. Це найпізніша подія.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації. Реформування управління економікою.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Стан сільського господарства.

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови». Зміст та основні напрями політики «перебудови» Соціально-економічна ситуація в УРСР.

Україна в умовах незалежності. «Торговельні війни» з Росією.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «частина підприємств місцевого значення перейшла у підпорядкування обласних рад депутатів», «місцеві органи влади одержали широкі права» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про заходи, здійснені в ході реорганізації управління господарством у період «відлиги».

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «економічне протистояння», «внесення митною службою Росії», «призвело до блокади поставок товарів з України до Росії» – дозволяють стверджувати, що  в уривку йдеться про перебіг подій так званих «торговельних війн» з Росією часів незалежності.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «винних у порушенні антиалкогольного законодавства», «у Закарпатті та в Криму знищили виноградники унікальних сортів» – дозволяють стверджувати, що в уривку наведено деякі з комплексу урядових заходів щодо зниження споживання алкоголю серед населення в період 1985–1987 рр., на самому початку епохи «перебудови».

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «Продовольча програма», «скоротити імпорт продовольства з капіталістичних країн» – дозволяють стверджувати, що уривок стосується державної програми, прийнятої в СРСР у 1982 р. на Пленумі ЦК КПРС для подолання товарного дефіциту в країні. Програма була розрахована на період 1982–1990 рр. та повинна була інтенсифікувати виробництво у сфері сільського господарства і поліпшити ситуацію з продовольчим постачанням в СРСР. Отже, цей уривок належить до періоду «застою».

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–Г, 4–В.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики.

Українське національне відродження 20-х рр. М. Хвильовий (Фітільов), Л. Курбас, М. Бойчук, О. Довженко.

На першому фото зображено Миколу Хвильового – прозаїка, поета, публіциста, засновника літературних об’єднань «Гарт» (1923), «Урбіно» (1924), «ВАПЛІТЕ» (1926).

Друге фото належить Михайлові Бойчуку – митцю-монументалісту, графіку, фундатору новаторської художньої школи в українському мистецтві 1920-х рр.

На третьому фото – Олександр Довженко – письменник, фундатор національного кінематографа, автор кінофільмів «Звенигора», «Арсенал», «Земля».

На четвертому – Лесь Курбас – актор, режисер, новатор українського театру, керівник мистецького об’єднання «Березіль».

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів. Розвиток національного руху. Програмні засади та діяльність Кирило-Мефодіївського братства

Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Діяльність «Руської трійці». Діяльність Головної руської ради (ГРР).

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 р. Програмні положення братства були викладені в «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров. Братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенності; знищення царизму та скасування кріпосного права; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їхньої мови, культури та освіти.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Кирило-Мефодіївське братство – знищення царизму, утвердження демократичних прав і свобод, створення федерації християнських слов’янських республік.

«Руська трійця» – літературне угрупування (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), що діяло в Галичині впродовж 1833–1837 рр. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. У 1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», у якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання в 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая», що впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» в завданні: Руська трійця – піднесення національної свідомості українців Галичини, перетворення народної мови на літературну, пропаганда єдності українського народу.

Головна руська рада – перша українська політична організація. Створена в 1848 р. у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. У своєму Маніфесті заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу і підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії. Вимагала поділити Галичину на дві окремі адміністративні одиниці: Східну – українську і Західну – польську; об'єднати в одну провінцію українські землі – Галичину, Буковину і Закарпаття; викладання в школах та видання урядових розпоряджень вести українською мовою.

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: Головна руська рада – розширення сфери вжитку української мови, поділ Галичини на дві провінції – Західну (польську) та Східну (українську).

«Південне товариство» декабристів – таємна революційна організація декабристів в Україні. Створена в 1821 р. на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Ідеологом товариства й автором його програми («Русская Правда») був П. Пестель. У 1824 р. на з’їзді учасники обговорили та схвалили програму товариства, яка передбачала повалення царату, скасування кріпацтва та встановлення республіканського ладу. При цьому не визнавалися права неросійських народів на самовизначення та заперечувалася перебудова Російської імперії на федерацію.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: «Південне товариство» декабристів – повалення самодержавства шляхом військового перевороту, скасування кріпацтва, проголошення Росії унітарною республікою.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Поділ Гетьманщини. Чигиринські походи турецько-татарського війська.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі розуміння сутності запропонованих подій другої половини XVII ст.

Чигиринські походи – воєнні дії 1677–1678 рр. за участю Туреччини, Московії та козацтва Правобережної та Лівобережної Гетьманщини. Одним з головних завдань цих походів було оволодіння стратегічно важливим на той час містом Чигирином. Перший наступ розпочався влітку 1677 р., коли 120-тисячне турецько-татарське військо під проводом Ібрагіма Паші обложило Чигирин. Місто боронили козаки гетьмана І. Самойловича (25 тис. осіб) і московські стрільці воєводи Г. Ромадановського (32 тис. осіб). Завдяки завзятій обороні козаків і московитів та сильним укріпленням міста, турки змушені були відступити. Улітку 1678 р. турки вдруге взяли в облогу Чигирин. Цього разу вони наступали 200-тисячним військом під проводом великого візира Кара-Мустафи. Московсько-козацьке військо становило близько 120 тис. осіб. Після місяця завзятої боротьби турки все-таки захопили Чигирин, з якого залишилися самі руїни. Гетьман І. Самойлович, щоб ускладнити становище турків на Правобережжі, проводить так званий «Великий згін» – насильне переселення мешканців правобережних сіл і містечок на Лівобережну Україну. Виснажені боротьбою та частими наскоками запорожців під проводом І. Сірка, турки залишають зруйнований Чигирин і спустошене Правобережжя.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Чигиринські походи турецько-татарських військ – знелюднення частини Правобережної України, руйнація козацької столиці.

Андрусівський договір – договір між Московським царством і Річчю Посполитою про припинення війни та за право володіння Україною. Підписаний у 1667 р. терміном на 13,5 років у с. Андрусов біля Смоленська. Укладений усупереч українсько-московським договорам, підписаним з царським урядом гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким. Його статті встановлювали розподіл сфер впливу польського короля і московського царя на Українську козацьку державу. Лівобережна Україна відходила до Московії, а Правобережна – до Речі Посполитої. Царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн польських злотих. Київ повинен був відійти до Польщі 1669 р. Запорозька Січ потрапляла в спільне володіння обох держав.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» у завданні: укладення Андрусівського договору – поділ території Гетьманщини між Річчю Посполитою та Московським царством.

Віленське перемир’я – угода про припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московським царством, укладена в 1656 р. у м. Вільно. На переговори у Вільно українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена, а висунуті гетьманом Б. Хмельницьким пропозиції були відкинуті. Віленське перемир’я викликало обурення гетьмана та козацької старшини, оскільки порушував Переяславську угоду – Москва ставала союзницею Польщі. На козацькій Раді, скликаній Б. Хмельницьким у Чигирині, всі присутні полковники, осавули, сотники «присягали собі, а не чужим монархам» боротися за Україну. Сам Б. Хмельницький розгорнув активну діяльність зі створення коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання».

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: підписання Віленського перемир’я – пошук Б. Хмельницьким нових союзників у боротьбі з Річчю Посполитою.

Гадяцькі пункти – угода, укладена в 1658 р. під містом Гадяч з ініціативи гетьмана І. Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що мала ввійти під назвою «Великого князівства Руського» до складу федерації на рівних правах з Королівством Польським і Великим князівством Литовським. Московія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною. Незважаючи на перемогу під Конотопом, війна склалася для І. Виговського невдало. Запорозькі козаки, напавши на татар, змусили їх повернутися назад у Крим. Гетьман лишився без свого союзника. Проросійськи налаштовані кола старшини та козацтва саботували війну, бо, на їхню думку, І. Виговський «продав Україну полякам». Не бачачи іншого виходу з ситуації, гетьман І. Виговський у 1659 р. склав повноваження та виїхав до Польщі.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: ухвалення Гадяцьких пунктів – початок війни Московського царства проти Гетьманщини.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Б.