ТЕМА: Україна в період загострення кризи радянської системи (1965–1985 роки).

Маркери – «утвердження і розвиток українського романтичного (поетичного) кіно», «Творчість таких видатних діячів українського кіно як Сергій Параджанов, Іван Миколайчук стала відомою далеко за межами України» – указують на період «застою».

Українське поетичне кіно – мистецька течія, що виникла в радянському кіно в середині 1960-х років із виходом на екран «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова. «Українське поетичне кіно», відступившись від методу «соціалістичного реалізму», виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні й етнографічні мотиви. Ця течія залишила по собі низку новаторських фільмів і спровокувала новий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість і нетрадиційний художній пошук.

Розквіт «українського поетичного кіно» в Україні припав на 1960–70 роки. Авторство терміна «українське поетичне кіно» приписують Янушу Ґазді, який придумав його 1970 року.

До фільмів «українського поетичного кіно» відносять десять повнометражних художніх фільмів: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), «Камінний хрест» (1968) і «Захар Беркут» (1971) Леоніда Осики, «Криниця для спраглих» (1965), «Вечір на Івана Купала» (1968) і «Білий птах із чорною ознакою» (1971) Юрія Іллєнка, «Совість» (1968) Володимира Денисенка, «Комісари» (1968) Миколи Мащенка й «Пропала грамота» (1972) Бориса Івченка. А також суттєві елементи українського поетичного кіно можна виявити в стрічці «Вавилон XX» (1979) Івана Миколайчука й артхаусному фільмі «Лебедине озеро. Зона» (1989) Юрія Іллєнка.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації (1953–1964 роки).

Духовному життю України в період десталінізації (1953–1964 роки) був притаманний вихід на літературний і суспільний обрії плеяди талановитої творчої молоді, яка згодом дістала назву шістдесятники.

Шістдесятники – назва покоління національно свідомих діячів української культури й інших народів СРСР, сформована в умовах лібералізації радянського режиму у другій половині 1950-х – у першій половині 1960-х років. Своєю творчістю і життєвою позицією сформували внутрішню моральну опозицію радянському тоталітарному режиму. Частина шістдесятників стала дисидентами.
 

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації (1953–1964 роки).

Маркери – робітниця, кукурудза, яка перетворюється на молоко та м’ясо, гасло «Кукурудза – джерело достатку» – указують на складник пропаганди надпрограми Микити Хрущова в сільському господарстві з вирощування кукурудзи.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в перші повоєнні роки (1945 – початок 1950-х років).

Відбудова господарства України було розпочато відразу по вигнанні німецьких окупантів й особливо активізовано після ухвалення Четвертого п’ятирічного плану (1946–1950 роки). Відбудова в Україні мала низку особливостей, які відрізняли її від західних країн:

• насамперед суттєво відмінними були масштаби збитків, нанесених війною. В Україні залишилися неушкодженими лише 19 % довоєнної кількості промислових підприємств;
• передовсім відбудовували провідні галузі промисловості: вугільну, металургійну, залізорудну, машинобудівну, енергетичну, хімічну;
• була хронічна нестача робочої сили, особливо кваліфікованої. Після війни залишилося лише 17 % довоєнної кількості робітників, а весь промислово-виробничий потенціал становив 48 % проти 1940 року. У 1950 році цей показник становив 81 %;
• помітно ускладнив процес відбудови в республіці голод 1946–1947 років, який поряд із природним катаклізмом, теж був спровокований діями влади. Як наслідок сільське господарство на кінець п’ятирічки було відновлено лише на 95 %.

Україна як частина СРСР і західні держави вибрали суттєво відмінні моделі відбудовчого процесу. Якщо на Заході відбудову здійснювали в такій послідовності: стабілізація національної валюти, відбудова інфраструктури (доріг, засобів зв’язку та ін.), розвиток сільського господарства й легкої промисловості, реконструкція і технічне переозброєння важкої індустрії, то в радянській економіці послідовність фаз була іншою. Ставку робили насамперед на відновлення роботи важкої промисловості – основи військово-промислового комплексу, на економію і накопичення фінансів і ресурсів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості й соціальної сфери. Процес відбудови здійснювали централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМИ: Західна Україна в 1921–1939 роки. Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки). Україна в перші повоєнні роки (1945 – початок 1950-х років).

Унаслідок Другої світової війни до складу УРСР увійшли українські землі, що в міжвоєнний період (1921–1938 роки) перебували у складі Польщі (Східна Галичина, Волинь), Румунії (Південна Бессарабія, Північна Буковина), Чехословаччини (Закарпаття).

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки).

Маркери – «Війська 1-го Українського фронту в результаті стрімко проведеної операції... штурмом оволоділи столицею Радянської України містом Києвом», «Зі взяттям Києва нашими військами захоплено… плацдарм на правому березі Дніпра, важливий для вигнання німців з Правобережної України» – указують на листопад 1943 року.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки).

Маркери – «переходу радянського партизанського руху на якісно вищий щабель», «перетворенню його на важливий фактор війни, на справжній другий фронт у тилу ворога» – указують на події 1942–1943 років, коли було створено координаційний центр партизанського руху (Центральний штаб партизанського руху, Український штаб партизанського руху тощо), підтримка партизанських загонів боєприпасами, зброєю, медикаментами з «Великої землі», проведення широкомасштабних партизанських операцій у координації з діями фронтів («Рейкова війна», «Концерт» тощо). 

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки).

1 вересня 1939 року, 22 червня 1941 року – це дати початку Другої світової війни й німецько-радянської війни.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Західна Україна в 1921–1939 роках.

Відроджена 1918 року Польська держава успадкувала території, що перебували під владою трьох імперій. Усі вони сильно відрізнялися за своїм соціально-економічним розвитком. Не маючи ресурсів для здійснення заходів для швидкої інтеграції цих земель і вирівняння їхнього соціально-економічного життя, польський уряд розділив територію країни на дві господарські зони: Польщу «А» (переважно етнічні польські землі) і Польщу «Б» («східні креси»). До того ж частина польської еліти розглядала частину «східних кресів», зокрема Волинь, як внутрішню колонію.

Тобто поділ території країни на дві господарські зони: Польщу «А» і Польщу «Б» для соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель обернувся штучним стримуванням промислового будівництва й розвитку.

Правильна відповідь – А.