ТЕМА: Україна в умовах незалежності. Угода про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС).

Завдання спрямоване на перевірку знання дат історичних подій, визначених програмою ЗНО.

Пошуку правильної відповіді в завданні сприяє загальне розуміння сутності подій, запропонованих у варіантах відповіді. Одним із можливих шляхів пошуку правильної відповіді в завданні є шлях установлення послідовності зазначених подій у проміжку часу від 1991 р. до 2014 р., спираючись на знання основних етапів долучення України до європейських і світових інституцій.

Найбільш активно українська дипломатія діяла в цьому напрямку в першій половині 1990-х рр. Прагнення України до євроатлантичної та європейської інтеграції наочно проявилося в 1994 р., коли вона стала першою країною Співдружності Незалежних Держав, яка приєдналась до програми «Партнерство заради миру», і 1995 р., коли Комітет міністрів РЄ одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту, а Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи. Наступним важливим дипломатичним проривом, але в економічній царині, стало приєднання України до Світової організації торгівлі. У 2008 р. Україна стала 152-м офіційним членом організації, ратифікувавши Протокол про вступ до СОТ. Угода про асоціацію України з ЄС – угода, зміст якої розроблено конкретно для України і яка мала замінити угоду про партнерство та співробітництво та відкрити Україні шлях до політичної асоціації та економічної інтеграції. Підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Україною планувалося в 2013 р на 3-му саміті ЄС «Східне партнерство» у Вільнюсі, але не відбулося. Політичну частину угоди було підписано 21 березня 2014 р., економічну частину — 27 червня 2014 р.

Відповідь – А.

ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у IX–XIV ст. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі. Становище представників різних соціальних станів.

Завдання спрямоване на перевірку вміння визначати й оперувати поняттями та термінами, спираючись на знання відповідних історичних епох.

Установленню відповідності між вказаними в завданні поняттями (соціальними групами) та їхнім значенням допомагає загальне розуміння соціальної ієрархії Київської Русі. На вершині соціальної піраміди перебували князь, дружинники («княжі мужі») та родова місцева аристократія («огнищани», «градська старійшина»). У XI ст. дружинники та місцева аристократія зливаються в одну вищу верству населення – бояр. Таким чином, перша правильна «логічна пара» в завданні: бояри – представники правлячого стану в Київській Русі, які займали друге після князів панівне становище в державі.

Оскільки провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство, то переважну більшість населення становили селяни або смерди, які мали право власності на особисте майно й обробляли землю власною працею, сплачуючи податки (данину). Таким чином, друга правильна «логічна пара» в завданні: смерди – особисто вільні селяни, які вели своє господарство та виконували повинності на користь держави.

Стан особистої свободи селянина був мінливим – він міг її втрачати та знову здобувати. Це залежало передусім від економічних обставин. Упродовж свого життя селянин для ведення господарства зазвичай користувався послугами кредитора, беручи в борг під відсотки позику («купу»). У разі її неповернення він ставав закупом і змушений був відпрацьовувати борг на користь кредитора. Після відпрацювання «купи» та відсотків закуп знову ставав особисто вільною людиною. Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: закупи – тимчасово залежні селяни, які через різні обставини змушені були відпрацьовувати землевласнику грошову позику.

Особливе становище в Київській Русі було в тих людей, які перебували під опікою церкви. Церква засновувала школи, лікарні, богадільні, будинки для прочан, матеріально й морально підтримуючи цілу масу людей, які потребували допомоги. Разом з духовенством вони складали окрему групу населення – «церковні люди». Серед людей, опікуваних церквою, були так звані «ізгої» – люди, позбавлені свого попереднього стану. Ізгоєм міг бути кожен: смерд, купець і навіть князь, бо кожен з них під тиском тяжких обставин міг опинитися, так би мовити, «за бортом» свого звичного життя. Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: ізгої – особи, які з певних причин вийшли зі своїх соціальних груп і втратили з ними законний зв’язок.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Б, 4–В.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – документи часів Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Мета ідентифікації – визначення року їх ухвалення.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «великий государ наш пожалує», «грамоти царські на ваші вольності велить дати», «щоб Війська Запорозького було 60 000» – дозволяють стверджувати, що це умови угоди між московським урядом і українською козацькою старшиною, відомої як «Березневі статті» Б. Хмельницького, укладені в 1654 р. Вони регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище Гетьманщини після Переяславської ради. За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом, збройні сили – 60-тисячне козацьке військо, право на ведення стосунків з іноземними державами з дозволу московського уряду.

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «козаки можуть проживати лише в Київському воєводстві», «ні Брацлавське, ні Чернігівське воєводства козаки не матимуть» – дозволяють стверджувати, що це фрагмент Білоцерківського договору, укладеного в 1651 р. після поразки козацького війська в Берестецькій битві. За умовами договору польській шляхті поверталися маєтки в Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах, територія, підвладна гетьману Б. Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством, реєстрове козацьке військо скорочувалося 20 тис. осіб.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «найясніший королю Швеції», «ми з’єднані з вашою величністю», зобов’язані обом воєводам Молдавії та князеві Трансільванії» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про приєднання в 1656 р. Б. Хмельницького до широкої антипольської коаліції, провідну роль в якій відігравали Швеція та Трансільванія. Поштовхом до такого кроку гетьмана стало укладення польсько-московського Віленського перемир’я.

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «жалувати посади в Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводстві», «Чигирин має назавжди залишитися при булаві Війська Запорозького» – дозволяють стверджувати, що це фрагмент Зборівського договору, укладеного в 1649 р. між королем Польщі Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким з другого. За умовами договору король визнавав самоврядність на землях Війська Запорозького в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, влада тут належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині, а посади всіх рівнів мали право обіймати лише православні шляхтичі.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.

Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Поділ Гетьманщини. Чигиринські походи турецько-татарського війська.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння визначати причиново-наслідкові зв’язки на основі розуміння сутності запропонованих подій другої половини XVII ст.

Чигиринські походи – воєнні дії 1677–1678 рр. за участю Туреччини, Московії та козацтва Правобережної та Лівобережної Гетьманщини. Одним з головних завдань цих походів було оволодіння стратегічно важливим на той час містом Чигирином. Перший наступ розпочався влітку 1677 р., коли 120-тисячне турецько-татарське військо під проводом Ібрагіма Паші обложило Чигирин. Місто боронили козаки гетьмана І. Самойловича (25 тис. осіб) і московські стрільці воєводи Г. Ромадановського (32 тис. осіб). Завдяки завзятій обороні козаків і московитів та сильним укріпленням міста, турки змушені були відступити. Улітку 1678 р. турки вдруге взяли в облогу Чигирин. Цього разу вони наступали 200-тисячним військом під проводом великого візира Кара-Мустафи. Московсько-козацьке військо становило близько 120 тис. осіб. Після місяця завзятої боротьби турки все-таки захопили Чигирин, з якого залишилися самі руїни. Гетьман І. Самойлович, щоб ускладнити становище турків на Правобережжі, проводить так званий «Великий згін» – насильне переселення мешканців правобережних сіл і містечок на Лівобережну Україну. Виснажені боротьбою та частими наскоками запорожців під проводом І. Сірка, турки залишають зруйнований Чигирин і спустошене Правобережжя.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Чигиринські походи турецько-татарських військ – знелюднення частини Правобережної України, руйнація козацької столиці.

Андрусівський договір – договір між Московським царством і Річчю Посполитою про припинення війни та за право володіння Україною. Підписаний у 1667 р. терміном на 13,5 років у с. Андрусов біля Смоленська. Укладений усупереч українсько-московським договорам, підписаним з царським урядом гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким. Його статті встановлювали розподіл сфер впливу польського короля і московського царя на Українську козацьку державу. Лівобережна Україна відходила до Московії, а Правобережна – до Речі Посполитої. Царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн польських злотих. Київ повинен був відійти до Польщі 1669 р. Запорозька Січ потрапляла в спільне володіння обох держав.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» у завданні: укладення Андрусівського договору – поділ території Гетьманщини між Річчю Посполитою та Московським царством.

Віленське перемир’я – угода про припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московським царством, укладена в 1656 р. у м. Вільно. На переговори у Вільно українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена, а висунуті гетьманом Б. Хмельницьким пропозиції були відкинуті. Віленське перемир’я викликало обурення гетьмана та козацької старшини, оскільки порушував Переяславську угоду – Москва ставала союзницею Польщі. На козацькій Раді, скликаній Б. Хмельницьким у Чигирині, всі присутні полковники, осавули, сотники «присягали собі, а не чужим монархам» боротися за Україну. Сам Б. Хмельницький розгорнув активну діяльність зі створення коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання».

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: підписання Віленського перемир’я – пошук Б. Хмельницьким нових союзників у боротьбі з Річчю Посполитою.

Гадяцькі пункти – угода, укладена в 1658 р. під містом Гадяч з ініціативи гетьмана І. Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що мала ввійти під назвою «Великого князівства Руського» до складу федерації на рівних правах з Королівством Польським і Великим князівством Литовським. Московія не сприйняла цю угоду і почала війну з Україною. Незважаючи на перемогу під Конотопом, війна склалася для І. Виговського невдало. Запорозькі козаки, напавши на татар, змусили їх повернутися назад у Крим. Гетьман лишився без свого союзника. Проросійськи налаштовані кола старшини та козацтва саботували війну, бо, на їхню думку, І. Виговський «продав Україну полякам». Не бачачи іншого виходу з ситуації, гетьман І. Виговський у 1659 р. склав повноваження та виїхав до Польщі.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: ухвалення Гадяцьких пунктів – початок війни Московського царства проти Гетьманщини.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Б.

ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів. Розвиток національного руху. Програмні засади та діяльність Кирило-Мефодіївського братства

Західноукраїнські землі наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Діяльність «Руської трійці». Діяльність Головної руської ради (ГРР).

Завдання спрямоване на перевірку вміння визначати ключові ідеї (засади) діяльності різних політичних сил, спираючись на знання основних етапів їхньої діяльності.

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 р. Програмні положення братства були викладені в «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров. Братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенності; знищення царизму та скасування кріпосного права; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їхньої мови, культури та освіти.

Таким чином, перша правильна «логічна пара» у завданні: Кирило-Мефодіївське братство – знищення царизму, утвердження демократичних прав і свобод, створення федерації християнських слов’янських республік.

«Руська трійця» – літературне угрупування (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), що діяло в Галичині впродовж 1833–1837 рр. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. У 1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», у якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання в 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая», що впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

Таким чином, друга правильна «логічна пара» в завданні: Руська трійця – піднесення національної свідомості українців Галичини, перетворення народної мови на літературну, пропаганда єдності українського народу.

Головна руська рада – перша українська політична організація. Створена в 1848 р. у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. У своєму Маніфесті заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу і підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії. Вимагала поділити Галичину на дві окремі адміністративні одиниці: Східну – українську і Західну – польську; об'єднати в одну провінцію українські землі – Галичину, Буковину і Закарпаття; викладання в школах та видання урядових розпоряджень вести українською мовою.

Таким чином, третя правильна «логічна пара» в завданні: Головна руська рада – розширення сфери вжитку української мови, поділ Галичини на дві провінції – Західну (польську) та Східну (українську).

«Південне товариство» декабристів – таємна революційна організація декабристів в Україні. Створена в 1821 р. на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Ідеологом товариства й автором його програми («Русская Правда») був П. Пестель. У 1824 р. на з’їзді учасники обговорили та схвалили програму товариства, яка передбачала повалення царату, скасування кріпацтва та встановлення республіканського ладу. При цьому не визнавалися права неросійських народів на самовизначення та заперечувалася перебудова Російської імперії на федерацію.

Отже, четверта правильна «логічна пара» в завданні: «Південне товариство» декабристів – повалення самодержавства шляхом військового перевороту, скасування кріпацтва, проголошення Росії унітарною республікою.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики.

Українське національне відродження 20-х рр. М. Хвильовий (Фітільов), Л. Курбас, М. Бойчук, О. Довженко.

Завдання спрямоване на перевірку вміння розпізнати історичні персоналії за портретними рисами (автентичними пам’ятками – живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність цієї людини та визначати етапи її діяльності.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

На першому фото зображено Миколу Хвильового – прозаїка, поета, публіциста, засновника літературних об’єднань «Гарт» (1923), «Урбіно» (1924), «ВАПЛІТЕ» (1926).

Друге фото належить Михайлові Бойчуку – митцю-монументалісту, графіку, фундатору новаторської художньої школи в українському мистецтві 1920-х рр.

На третьому фото – Олександр Довженко – письменник, фундатор національного кінематографа, автор кінофільмів «Звенигора», «Арсенал», «Земля».

На четвертому – Лесь Курбас – актор, режисер, новатор українського театру, керівник мистецького об’єднання «Березіль».

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації. Реформування управління економікою.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Стан сільського господарства.

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови». Зміст та основні напрями політики «перебудови» Соціально-економічна ситуація в УРСР.

Україна в умовах незалежності. «Торговельні війни» з Росією.

Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з їхнім змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – явища соціально-економічного життя. Мета ідентифікації – установлення їхньої приналежності до певного періоду історії України.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «частина підприємств місцевого значення перейшла у підпорядкування обласних рад депутатів», «місцеві органи влади одержали широкі права» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про заходи, здійснені в ході реорганізації управління господарством у період «відлиги».

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «економічне протистояння», «внесення митною службою Росії», «призвело до блокади поставок товарів з України до Росії» – дозволяють стверджувати, що  в уривку йдеться про перебіг подій так званих «торговельних війн» з Росією часів незалежності.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «винних у порушенні антиалкогольного законодавства», «у Закарпатті та в Криму знищили виноградники унікальних сортів» – дозволяють стверджувати, що в уривку наведено деякі з комплексу урядових заходів щодо зниження споживання алкоголю серед населення в період 1985–1987 рр., на самому початку епохи «перебудови».

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «Продовольча програма», «скоротити імпорт продовольства з капіталістичних країн» – дозволяють стверджувати, що уривок стосується державної програми, прийнятої в СРСР у 1982 р. на Пленумі ЦК КПРС для подолання товарного дефіциту в країні. Програма була розрахована на період 1982–1990 рр. та повинна була інтенсифікувати виробництво у сфері сільського господарства і поліпшити ситуацію з продовольчим постачанням в СРСР. Отже, цей уривок належить до періоду «застою».

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–Г, 4–В.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Правління Ярославичів. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність подій. Завдання передбачає опрацювання уривків з історичних джерел, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерел і застосовувати набуті знання у зв’язку з їхнім змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих фрагментів історичних джерел.

Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (самі джерела, описані в них події чи явища, персонаж тощо);
• у тексті джерел виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять впізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо та визначаємо місце предмета ідентифікації на лінії часу, переконавшись, що наш висновок не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – події давньоруської історії. Мета ідентифікації – визначення дат описаних подій і встановлення їхньої послідовності.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «поїхав був Данило в Угри до короля», «не чув про прихід татар на Київ», «Батий узяв Київ», «рушив до Володимира» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться, по-перше, про подорож галицько-волинського князя Данила Романовича в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. По-друге, йдеться про монгольську навалу хана Батия на Русь, здобуття ним Києва та похід на волинські землі. Отже, в уривку описано події, що відбувалися впродовж 1240–1241 рр.

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «і говорили [половці] руським князям», «ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете», «і вирішили князі зустріти їх на чужій землі» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про події, пов’язані з рішенням руських князів спільними зусиллями з половцями відвернути загрозу вторгнення монголів і дати їм бій за межами руських земель. Це сталося у 1223 р. на річці Калка. Русько-половецькі війська були вщент розгромлені монгольським військом. Для Русі бій на Калці обернувся катастрофою – південні та центральні руські землі втратили своїх володарів і військо. За пятнадцять років до початку монгольського нашестя на Русь ці території так і не змогли відновити свого потенціалу.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович]», «зібралися в [городі] Любечі, щоб уладнати мир» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про з’їзд руських князів, що відбувся в 1097 р. в місті Любечі з метою домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половецьких набігів на Русь.

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «прийшли на Руську землю половці», «Ізяслав,і Святослав, і Всеволод вийшли супроти них на р. Альту», «і побігли руські князі, і перемогли половці» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про одну з перших битв руських князів з половцями, що відбулася 1068 р.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність заходів царської влади щодо ліквідації автономного устрою українських земель на основі розуміння їхньої сутності. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

В останній третині ХVIII ст. російський уряд вдався до остаточної інтеграції Гетьманщини та Слобожанщини до імперії Романових. У 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ було скасовано посаду гетьмана, а управління Лівобережною Україною передано до новоствореної Малоросійської колегії. Наступного року було ліквідовано полковий устрій на Слобожанщині. У 1775 р. царська армія зруйнувала Запорозьку Січ на ріці Підпільній. Через 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм. Нарешті, у 1783 р. Катерина ІІ підписала указ, що забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Отже, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, знову стали такими самими кріпаками, як і російські селяни.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Польсько-радянська війна на території України.

Радянська модернізація України.

Україна під час Другої світової війни. Початок Великої Вітчизняної війни.

Україна в умовах десталінізації. Зміни в сільському господарстві.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як агітаційно-пропагандистський плакат. Перш за все, варто підкреслити, що агітаційний плакат за своєю природою є повідомленням. Але повідомленням, зробленим певною мовою, яка відрізняється від мови статті в газеті або мови роману чи повісті. Повідомленням зі своїм набором символів, навантажених певними смислами. Кожен плакат щось значить. Аби зрозуміти, що він значить, необхідно володіти мовою плаката. Але складність у тому, що, якщо навчання сприйняттю художньої мови – річ нормальна та необхідна, то відносно агітації зовсім навпаки. Її мову ніде не вивчають, вона є відомою, загальновживаною та інтуїтивно зрозумілою. Тому в агітації немає місця складним образам, які вимагають естетичного сприйняття, багатошарової інтерпретації. ЇЇ завдання – бути простою, зрозумілою, ефектною та ідеологічно впливати, переконувати свого адресата.

Своєрідним алгоритмом аналізу агітаційно-пропагандистського плакату є відповіді на запитання:

• Що вимагається визначити (ідентифікувати) за плакатом (персонаж, епоха, явище, процес, подія, рік події, тощо)?
• Які персонажі, предмети, речі, зображені на плакаті, пов’язані з предметом ідентифікації та дозволять його впізнати?
• Чи є на плакаті якась текстова інформація, яка допомагає здійснити ідентифікацію?

Предмети ідентифікації в завданні – події різних епох радянської історії. Мета ідентифікації – установлення послідовності створення плакатів.

На першому плакаті під гаслом «Кожен удар молота – удар по ворогу!» зображено робітника з молотом біля ковадла, від якого відлітають іскри-кулі (снаряди) та вражають чорного карлика з шибеницею й закривавленою сокирою в руках. Свастика, характерні вуса та зачіска дозволяють одразу впізнати образ А. Гітлера. Отже, цей плакат створено в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.).

На другому плакаті під гаслом «Вперед! За індустріалізацію країни, за колективізацію села!» зображено групу з робітників і селян на фоні заводу та колгоспу. Отже, плакат створено в роки радянської (сталінської) модернізації країни (1929–1938 рр.)

На третьому плакаті зображено двох життєрадісних, усміхнених доярок-колгоспниць, які несуть бідон з молоком. На плакаті є напис – «Із виробництва м’яса, молока та масла на душу населення наздоженемо Америку!», – виголошення якого та практичне втілення повязують з іменем Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Отже, плакат створено за часів «хрущовської відлиги» (1956–1964 рр.).

На четвертому плакаті зображено червоноармійця, який лупцює маленького карикатурного персонажа («Поспішай панові доброго прочухана дати!»). На плакаті є також напис-нагадування – «Барона також не забудь!!!». В узагальненому вигляді плакат указує на перебіг подій радянсько-польської війни (1920–1921 рр.) та подій розгрому Червоною армією білогвардійських військ барона П. Врангеля в Криму (1920 р.).

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – початку 50-х років. Відбудова промисловості.

Україна в умовах десталінізації. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950–1960-х рр.; припинення масових репресій, реабілітація.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.).

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови».

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність історичних епох з опертям на розуміння сутності запропонованих понять і термінів, уміння оперувати ними.

 «Розвинений соціалізм» – поняття, пропагандистське кліше, офіційна назва, яка використовувалася для характеристики розвитку радянського суспільства середини 1970 – початку 1980-х рр. Уперше ввів в обіг «головний ідеолог» КПРС М. А. Суслов. Поняття виникло як потреба «позитивного пояснення» глибокої системної економічної, політичної та ідейної кризи Радянського Союзу, як спроба уникнення відкритого визнання історичної поразки радянської моделі «комунізму» та відмови від власних цілей, задекларованих у 1961 р. в Програмі КПРС – будівництво матеріально-технічної бази комунізму впродовж наступних 20 років.

«Політична реабілітація» – реабілітація жертв політичних репресій в СРСР та в УРСР, розпочалася після смерті Й. Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 рр., сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем КПРС та мав обмежений характер.

«Гласність» – політичний термін, що позначає політику максимальної відкритості в діяльності державних установ і свободу інформації. Основна складова політики перебудови, яку провадив М. Горбачов у другій половині 1980-х рр. в СРСР. Полягала в істотному ослабленні цензури та знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар’єрів. Уперше про гласність заговорили на XXVII з’їзді КПРС в 1986 р. Тоді основною її метою вбачалося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення. Однак незабаром гласність виходить за задані партією рамки й наприкінці 1980-х рр. утілюється в практично необмежену свободу слова.

«Відбудова» – поняття, що використовується для позначення періоду відновлення та розвитку народного господарства СРСР та УРСР після завершення Другої світової війни. Основне завдання повоєнної п'ятирічки було сформульовано Й. Сталіним у 1946 р. – відбудувати постраждалі райони країни, відновити довоєнний рівень промисловості та сільського господарства, а потім перевершити цей рівень у більш-менш значних розмірах.

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Стародавня історія України. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Розселення скіфів.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості картографічних умінь (локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти на карті), уміння отримувати інформацію з карти та застосовувати набуті знання в зв’язку з її змістом.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на карті, з позиції сформульованого до неї завдання.

Другий крок. Увідповіднюємо отриману інформації з карти з кожним запропонованим варіантом відповіді у форматі «так/ні».

Отже, картосхема дає змогу

окреслити територію Антського царства – ні, оскільки ця держава займала територію між Дністром і Дніпром, на карті її кордони не нанесені;

указати основний шлях грецької колонізації – ні, хоча на карті й позначено античні міста-держави Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей), проте відсутнє зображення материкової й острівної Греції та напрямки переселення, яке йшло Чорним морем;

визначити межі розселення племен трипільської культури – ні, – оскільки карта стосується хронологічно більш пізнього періоду – VI–V ст. до н. е., тоді як трипільська культура датується V–ІV тис. до н. е.;

указати територію Боспорського царства – так, – оскільки на карті позначено Пантікапей, заштриховано території Керченського й Таманського півостровів, Східне Приазов’я, пониззя Кубані й дельта Дону;

окреслити територію Великої Скіфії – так, – оскільки на карті кольором виділено територію від верхів’їв Дністра на заході до пониззя Дону на сході, від Верхнього Подніпров’я на півночі до Кримських гір на сході. Ці межі загалом відповідають опису, здійсненому Геродотом;

указати напрямок походу перського царя Дарія I – так, – оскільки на карті позначено напрямок походу, який відповідає напрямку вторгнення армії перського царя Дарія І у Скіфію в 514 р. до н. е. (за іншими даними 513 pp. до н. е.) з метою її загарбання та включення її до складу Перської імперію;

визначити торговельний шлях «із варяг у греки» – ні, – оскільки цей шлях пролягав від Балтійського моря Фінською затокою по р. Неві Ладозьким озером, далі р. Волховом, оз. Ільмень, р. Ловаттю, потім волоком човнами до Дніпра, р. Дніпро, потім Чорним морем уздовж західного берега до Царгорода. Жодного з цих елементів маршруту на карті не позначено.

Відповідь: 4, 5, 6.

ТЕМА: Українські землі в першій половині ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний.

Завдання спрямоване на перевірку знання основних етапів життя та діяльності видатних історичних постатей і сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний уславився тим, що

сприяв відновленню вищої ієрархії православної церкви на українських землях – так, оскільки в березні 1620 р. гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів у Києві Єрусалимського патріарха Теофана III та переконав його відновити вищу ієрархію православної церкви. У жовтні 1620 р. патріарх Теофан ІІІ разом з іншими двома східними ієрархами – митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря І. Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів;

очолював удалі морські походи козаків проти Османської імперії – так, оскільки влітку 1616 р П. Сагайдачний підготував і здійснив похід на турецьку фортецю Кафу, що була головним невільничим ринком у Криму. Восени 1616 р. організував новий похід до Туреччини. Спершу спалив турецький флот (26 галер) поблизу Мінери, а потім, висадившись на берег, несподіваним штурмом узяв Трапезунд;

знищив фортецю Кодак, збудовану поляками для контролю над Запорозькою Січчю – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем гетьмана І. Сулими, під проводом якого запорозькі козаки в ніч з 17 на 18 серпня 1635 р. захопили Кодацьку фортецю;

збудував першу Запорозьку Січ на о. Мала Хортиця – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем князя Дмитра Вишневецького, який у 1553 р. власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові;

підтримував видавничу діяльність Івана Федорова – ні, оскільки видавнича справа І. Федорова в Україні пов’язана з Львівським братством і князем Костянтином Острозьким. Завдяки старанням братчиків у лютому 1574 р. з’являється перша друкована книга в Україні – «Апостол». Завдяки князеві К. Острозькому в 1581 р. І. Федоров здійснює перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковнослов’янською мовою – «Острозької Біблії»;

відстоював інтереси української шляхти на Люблінському сеймі – ні, оскільки депутацію руських магнатів на Люблінському польсько-литовському сеймі (січень 1569 р.) очолював князь Костянтин Вишневецький;

відіграв вирішальну роль у перемозі польсько-козацького війська в битві під Хотином – так, оскільки після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила в небезпечне становище. Для допомоги в боротьбі з турецьким султаном Османом ІІ польський уряд звернувся до козаків. У серпні 1621 р. відбулася козацька рада під Могилевом, де замість Я. Бородавки гетьманом обирають П. Сагайдачного, який, незважаючи на перешкоди османського війська, підійшов до Хотина та 1 вересня 1621 р. з’єднався з польським військом. Майже місяць польсько-козацьке військо стримувало атаки турків. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися мирні переговори. Вони закінчилися підписанням 9 жовтня угоди про мир. Уранці 10 жовтня армія Османа ІІ покинула свої позиції.

Відповідь: 1, 2, 7.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії на початку XX ст. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Столипінської аграрної реформи та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, в ході проведення Столипінської аграрної реформи вирішувалося завдання

розв’язати проблему аграрного перенаселення – так, оскільки в ході реалізації реформи уряд підтримував і заохочував селянський переселенських рух за Урал у віддалені малозаселені регіони імперії. З 1906 по 1913 р. і дев’яти українських губерній виїхало 1,2 млн селян (найбільше 1909 р. – 290 тис.), однак чверть згодом повернулася.

зміцнити традиційну селянську общину (громаду) – ні, оскільки відповідно до Указу від 1906 р. «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» й ухваленого на його підставі Державною Думою Закону від 1910 р. скасувалися обов’язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність;

скасувати панщину та кріпосну залежність селян – ні, оскільки ліквідація кріпосного права регулювалася законодавчими актами від 19 лютого 1861 р., за якими селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади;

сприяти зростанню товарності сільського господарства – так, оскільки селянин отримав право вимагати виділення землі в одному масиві – «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи «хутір». При цьому селяни могли скористатися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні та відрубні господарства;

подолати кризу сільськогосподарського перевиробництва – ні, оскільки економічна криза 1900–1903 рр. в Російській імперії на момент упровадження реформи вже була подолана;

ліквідувати церковне та монастирське землеволодіння – ні, оскільки остаточну секуляризацію в Росії провели більшовики. Відповідно до Декрету про землю (1917 р.) були конфісковані всі землі, які перебували у власності духовенства (близько 3 млн десятин);

зміцнити соціальну опору самодержавства на селі – так, оскільки Столипінська реформа була спрямована, перш за все, на допомогу заможному селянству, яке замість занепалого дворянства перетворювалося на нову соціальну опору режиму на селі.

Відповідь: 1, 4, 7.