Слова
А«Горенько моє! Це ж, видно, й мені не краща доля судилася: розбишацька дочка - розбишацька й жінка!..»
Б«Ми тяжко працювали, заки доробилися сеї землі. Твій тато небагато взяв за мною, решту ми самі доробилися. зрання до вечора тягли, мов у плузі...»
В«Три роки вже, як ми по убожеству свойому продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву і перейшли сюди жити...»
Г«Здається мені, що з\'їхав з глузду: не велиш ні мені, ні дочці робить, сам не робиш, понаймав.Д наймитів, наймичок, хазяйство псується...»
Д«Та бач, дочко, ти не ходиш до панів, а мене пани й попи просять варити обід, кличуть до себе в покої вечерять, ще й у покоях кладуть спати...»