ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення. Узгодження членів речення.

Речення «На конференцію приїхали лікарі й офтальмологи» побудовано неправильно, адже офтальмолог – це лікар.

Речення «Руслан відвідав Німеччину, Іспанію, а також Європу» також є хибним, оскільки Німеччина та Іспанія – це країни Європи. Однорідними членами речення не можуть бути ширші й вужчі поняття.

У реченні «Микола Хвильовий любив та захоплювався творчістю Коцюбинського» є граматична помилка, адже не можна вживати один додаток, який стосується кількох однорідних присудків, якщо вони вимагають від нього різних відмінкових закінчень.

Присудок любив вимагає додатка в знахідному відмінку (кого?що?), а присудок захоплювався – додатка в орудному відмінку (ким? чим?).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Словотвір. Катойконіми.

Катойконіми – назви жителів певної місцевості чи населеного пункту, утворені від топонімів.

Катойконіми, утворені від назв міст, що закінчуються на -ці, мають суфікси -анин, -янин, -чанин: Чернівці - чернівчанин, чернівчанка, чернівчани.

Інші назви міст, поданих у тесті, утворюються за допомогою суфікса -ець: Івано-Франківськ – іванофранківець; Черкаси – черкасець, Запоріжжя – запорожець.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Частку не з дієприкметниками, що виконують функцію присудка, пишемо окремо, тому правильно човен не привʼязаний.

Не засіяні ніким поля також слід писати окремо, адже дієприкметник має пояснювальне слово ніким.

Не знаючи, не лізь слід писати окремо, оскільки частку не з дієсловами пишемо саме так.

Нездужало вжито в значенні «хворіти», тому пишемо разом. Зверніть увагу, що не здужати в значенні «не змогти» слід писати окремо.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.

Проаналізуймо запропоновані слова. 

У рядку Б є помилка, оскільки присвійні прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфікса -івськ-, пишемо з малої літери – шевченківський стиль. 

Зверніть увагу, що присвійний прикметник відповідає на питання чий? чия? чиє? чиї? 

Якщо присвійні прикметники, що походять від власних особових назв, входять до словосполучення зі значенням «імені когось», «пам’яті когось», то пишемо їх із великої літери: Шевченківська премія (премія імені Шевченка).

У рядку В є помилка, адже в назві пам'ятки архітектури пишемо з великої літери лише перше слово: Золоті ворота.

У рядку Г дамоклів меч – це стійке фразеологічне сполучення, тому в подібних конструкціях пишемо обидва слова з малої літери (напр., ахіллесова п’ята, прокрустове ложе).

Отже, помилки немає в рядку А.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Основні випадки чергування у-в.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед буквосполученнями льв, св, тв, хв і под.: загубився у Львові, світло у квартирі, яблуня у цвіту, постукали у двері;

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

• між голосними: сіли в автобус, відпочивали в Одесі;
• після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): світло в кімнаті, зустрілися в Лондоні, закутався в ковдру, інформація в книжці;
• після приголосного перед голосним: запитав в Олесі, забув в офтальмолога.

Отже, правил чергування у-в дотримано в рядку В.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних за рахунок збігу. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Подвоєні літери треба писати в слові волосся, бо це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Розкішшю, міццю, риссю – іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Подвоєння відбувається на межі морфем: віддячити (префікс + корінь), електронний (корінь + суфікс).

Подвоєння відбувається в прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: нездолáнний.

Подвоєння літер не відбувається в слові бадей (у називному відмінку - баддя), правопис цього слова треба запам’ятати.

У дієприкметниках подвоєння не відбувається: вивчений. 

У словах екстрений, довгожданий подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Разом пишемо складний субстантивований прикметник військовозобов’язаний.

Разом пишемо прикметники західноєвропейський, кримськотатарський, тому що від них можна утворити підрядні словосполучення (Західна Європа, кримські татари). 

Разом пишемо слово золотогарячий, бо це один колір, а не поєднання двох кольорів чи кольору та відтінку.

Разом пишемо назви жителів у формі іменників, що утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом: Івáно-Франкíвськ – іванофранкíвець.

Разом треба писати слово хитромудрий, бо це виняток.

З дефісом пишемо прикметники золото-валютний, машинно-тракторний, монголо-татарський, науково-фантастичний, оскільки всі частини цих слів рівноправні, їх можна з’єднати сполучником сурядності і.

Окремо потрібно писати прикметники суспільно необхідний, діаметрально протилежний, адже логічний наголос тут падає на перше слово і від нього не можна утворити ступенів порівняння.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах виїзний, вісник, швидкісний, чесний, капусняк, благовісний, перехресний.

Є винятки, де спрощення не відбувається (форпостний, шістнадцять).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (протестний, комендантський).

Групи приголосних -скн-, -стц- не змінюються (журналістці).

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Неправильно наголошене слово зручний, оскільки треба вимовляти з наголосом на перший склад: зрУчний.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Однаковий звук [с′] позначають букви, виділені в окремих словах у рядку В. У слові радість цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним. У слові сміх літера с передає звук [с′], адже [с] та [м], що стоять поруч, взаємопом’якшуються, бо далі в слові голосний [і]. У слові осінь літера с теж передає [с′], бо далі – звук [і].

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки:

У рядку А в слові хочеться ться – це [ц′: я], у слові заквітчати – [ч:], а в слові твій – [т].

У рядку Б в словах відзвітував та зачинена виділені букви позначають звук [з], а в слові кузня – [з′], оскільки приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

У рядку Г в словах звуки та зелень виділені букви позначають звук [з], а в слові безшумні підкреслена буква – це звук [ж], свистячий приголосний перед шиплячим стає шиплячим.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях

Тире між частинами складносурядного речення ставимо в реченні «Немайнові права автора є його невідчужуваними правами – і тому вони не можуть бути передані іншим особам». Тут дві граматичні основи, отже це складне речення, частини якого поєднані сурядним сполучником і.

Тире на місці пропущеного члена вживаємо в реченні «Концептуальна відмінність між системами загального і цивільного права полягає в тому, що перші охороняють лише майнові, а другі – майнові і немайнові права».

У реченні «Основним положенням авторського права є монопольне право автора на оприлюднення – публічне ознайомлення широкого загалу з твором» тире ставимо при відокремленій прикладці, бо вона стоїть у кінці речення, і перед нею можна вставити слова а саме. 

Уживаємо тире між підметом і присудком у реченні «Захист авторського права – одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права».

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г. 

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи речень.

Речення «Найцікавіше й найзагадковіше – зв’язок двох складних психічних явищ – мови та мислення» є простим, ускладненим відокремленою прикладкою та однорідними членами.

Речення «Науковці й досі сперечаються, що з-поміж них є первинним» є складнопідрядним з’ясувальним, воно складається з двох частин, поєднаних сполучником що, від головної до підрядної частини можна поставити запитання про що?.

Речення «Уважають, що від народження дитини мислення працює на розвиток мови, а десь із трьох років уже мова стає потужним двигуном поступу мислення» є складним з різними видами зв’язку (підрядним і сурядним).

Речення «Трирічний малюк не вміє скласти пірамідки чи пазла хоча б із трьох частин – це тривожний знак можливих проблем із мовленням у майбутньому» є складним безсполучниковим, частини якого з’єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Г. 

ТЕМА: Синтаксис. Типи речень

Виконуючи це завдання, поставте запитання до виділених фрагментів.

У реченні «Багато хто, безвідповідально використовуючи об’єкти чужого авторського права, навіть не замислюється про порушення закону» до виділеного фрагмента ставимо запитання про що?. Йому відповідає складнопідрядне з’ясувальне речення «Варто зауважити, що авторське право виникає власне з моменту створення фотографії, а не з часу її публікації, офіційної презентації тощо», від опорного слова в головній частині до залежної частини ставимо запитання що?.

У реченні «У мережі «Інтернет» розміщувати твори для публічного використання можна тільки з дозволу автора» до виділеного фрагмента ставимо запитання за якої умови?. Йому відповідає складнопідрядне речення умови «Більшість користувачів усемережжя не має сумнівів щодо авторства світлин, якщо це комерційні фотографії або ж зроблені професіоналами», від головної частини якого до залежної ставимо запитання за якої умови?.

У реченні «Порушники можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності через незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності» до виділеного фрагмента ставимо запитання чому?. Йому відповідає складнопідрядне речення причини «Фотографії стають об’єктом авторського права, оскільки в них виявляється певна оригінальність у композиції, освітленні, фоні тощо», від головної частини якого до залежної ставимо запитання чому?.

У реченні «Одним зі способів захистити авторські права на фотозображення в інтернеті є подання судового позову щодо порушення права інтелектуальної власності» до виділеного фрагмента ставимо запитання яких?. Йому відповідає складнопідрядне означальне речення «Для обстоювання прав інтелектуальної власності потрібно мати достатньо доказів, які доводять ваше авторство», від опорного слова в головній частині до залежної частини ставимо запитання яких?

Відповідь: 1–Д, 2–Б, 3–Г, 4–А. 

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Будьте дуже уважними, виконуючи це завдання, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

До – прийменник, службова, незмінна частина мови, яка слугує для зв'язку слів у словосполученнях і реченнях, виражаючи відношення між ними.

Навіть – це підсилювальна модальна частка, яка використовується для виділення або посилення окремого слова чи словосполучення, часто додаючи відтінок несподіваності. 

Чи – сполучник, який приєднує однорідні члени речення.

Використані – виражає ознаку предмета за дією, відповідає на питання які?. Отже, це дієприкметник.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Б, 4–Д.