ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова/

Pавдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Немає лексичної помилки в рядку В. В інших реченнях треба виправити помилки.

Слово дружній – це приязний, доброзичливий, заснований на дружбі (дружній візит, дружня розмова, дружній тон). А коли йдеться про згуртований, одностайний колектив, групу людей, які діють як один, треба вживати прикметник дружний (дружний колектив, дружний клас, дружна праця). Вислів вирішити проблему є калькою, правильно вжити конструкцію розвʼязати будь-яку проблему.

Прикметник правничий стосується юриспруденції, правознавців або юридичної освіти (правничий факультет, правнича література). Державу ж, у якій панує закон, називають правовою. Затверджувати можна офіційні документи, плани чи бюджети на засіданнях (затверджувати графік, затверджувати закон). Принципи, ідеї чи ідеали в суспільстві утверджують (роблять міцними, життєздатними).

Трагедійний стосується лише театрального або літературного жанру трагедії (трагедійний актор, трагедійна роль, трагедійний сюжет). Якщо ж ми говоримо про реальне життя, жахливі події, аварії чи ситуації, що принесли горе, слід писати трагічний (трагічна ситуація, трагічна подія, трагічний випадок).

Особистий – це той, що належить конкретній особі, приватний (особисте життя, особисті речі, особиста думка). Коли йдеться про сукупність людей, які входять до військової частини, організації чи спортивної команди, використовують термін особовий склад (або просто склад команди).

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні.

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки.

Кома (7) обґрунтована як кома при відокремленій обставині. Уживання цього розділового знака обґрунтовано неправильно. Кома (7) стоїть перед підрядною частиною складного речення.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє вміння правильно ставити розділові знаки в різних моделях прямої мови та словах автора.

Розділові знаки під час передавання чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті відповіді Б: «Мати Божа, Царице небесна, – гукала баба в саме небо, – голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!»

Якщо пряма мова передує словам автора, то її беремо в лапки, після неї ставимо кому й тире, слова автора пишемо з малої літери. Проте, якщо пряма мова закінчується знаком оклику, знаком питання чи трикрапкою, кома після неї не ставиться: «Марійко, усе, що ти робиш, наповнюй любовʼю!»  – навчала в дитинстві мама.

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак – кому й тире, а пряму мову продовжуємо з малої літери: «О Лавріне, ти переміг мене, – сказав схвильовано Крауз, – я хотів просити тебе про дочку».

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак – крапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: «Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, – рівно озвався Остап. – Що було, те загуло!» та  «До Вас – ні, – навіть у думці викала мамі Олена. – До Вас, мам, я такою не була б, але Ви більше любили тата, як мене, і за це маю жаль на Вас».

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, В, Г, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються того самого діяча.

А в рядку Б дієприслівниковий зворот повернувшись додому вжито в безособовому реченні (присудок – захотілося відпочити). Діяча в цьому реченні немає, тож уживати тут зворот неправильно.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Лексичну помилку допущено у варіанті навчати музиці.

В українській мові дієслова навчати, вчити, вчитися вимагають після себе родового відмінка (відповідають на питання кого? чого?), а не давального (кому? чому?), тому правильно: навчати музики.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова.

Завдання перевіряє вміння правильно виконувати морфемний аналіз слів, розрізняти суфікси, подібні за звуковим складом (-ик- та -ник), і визначати їхнє словотвірне значення.

У словах пожежник, двірник, паркетник суфікс -ник виконує чітку словотвірну функцію – вказує на особу за родом її діяльності, професією або заняттям (той, хто гасить пожежі; той, хто прибирає двір; той, хто будує).

У слові завсідник суфікс -ник (утворений від прислівникової основи завсіди) має інше словотвірне значення – він вказує на характеристику особи за її постійною звичкою чи поведінкою (постійний відвідувач певного місця), що не є професією чи трудовою діяльністю.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Знак мʼякшення. Правопис ненаголошених голосних. Подвоєння і подовження. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та правильно писати слова.

А (дві помилки): пожерає  – правильно пожирає. Тут працює правило чергування голосних е / и в коренях дієслів. Якщо далі у слові стоїть наголошений суфікс -а-, то в корені пишемо літеру и (жерти, але пожира́ти). Вогне́ним  – правильно вогненним. Прикметники з наголошеним суфіксом -енн-, що виражають високий ступінь вияву ознаки (надмірність), завжди пишуться з подвоєними літерами нн (страшенний, здоровенний, вогненний).

Б (дві помилки): ввижаєтся  – правильно ввижається. У кінці форми -ться завжди пишеться м'який знак, оскільки звучить м'який подовжений [ц':а]. Навманя – правильно навмання. У цьому прислівнику відбувається подовження м'якого приголосного [н'] між двома голосними.

Г (три помилки): черива  – правильно черева (від слова черево). Тут маємо традиційне українське повноголосся -ере-, яке завжди пишеться тільки з літерами е (черево, берег, дерево, перед). Вищаня – правильно вищання. Це іменник середнього роду II відміни на -я. М'який шиплячий звук перебуває між двома голосними, тому подовжується (вищання, як і обличчя, знання). Наззовні – правильно назовні. Прислівник утворено за допомогою префікса на- та прийменника/іменника зовні, тут немає збігу однакових приголосних, тому подвоєння літери з є орфографічною помилкою.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати випадки вживання великої літери в різних власних назвах і загальних поняттях.

НЕ ДОТРИМАНО правил уживання великої букви в рядку Б. Якщо слова північний, південний, західний, східний, центральний є частиною власної назви конкретної території, їх обов'язково пишуть з великої літери.

А Національний банк України – у  повних офіційних назвах установ, організацій, міністерств, інститутів тощо з великої літери пишеться лише ПЕРШЕ слово та ВЛАСНІ назви, які входять до складу; орден Держави – у назвах нагород загальне слово (орден) пишемо з малої літери, а власну назву відзнаки – з великої.

В вулиця Ярославів Вал – слово «вулиця» є родовою назвою (з малої), а сама назва складається з двох слів, які є власними і пишуться з великої; Чумацький Шлях – астрономічна назва (наша Галактика), де за правилом абсолютно всі слова пишуться з великої букви.

Г шевченківські вірші – прикметники із суфіксами -івськ- (-евськ-), -инськ- пишемо з малої літери, якщо вони вживаються у значенні властивий комусь, у стилі когось або вказують на загальну належність. Шевченківська премія – офіційна назва премії чи конкурсу, де перше слово обов'язково пишемо з великої літери. Якщо слова із суфіксом -ськ- мають значення імені когось, памʼяті когось, то пишемо з великої літери (Шевченківські читання, Довженківські свята).

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння визначати, коли складні слова слід писати разом, окремо або через дефіс відповідно до орфографічних правил української мови.

Усі слова в рядку Г пишуться через дефіс:

• яблучно-виноградний: прикметник, утворений від сполучення незалежних слів (він і яблучний, і виноградний — між ними можна поставити сполучник і).
• яро-червоний: прикметник на позначення відтінку кольору (яро означає яскраво, палко). За правилом кольорів і відтінків пишемо з дефісом.
• Якщо перша частина слова виражена дієсловом у формі наказового способу, то пишемо разом (ломикамінь, горицвіт), АЛЕ люби-мене.

Чому інші варіанти не підходять?

А кисломолочний пишемо разом, бо слово утворене від залежного сполучення слів – кисле молоко (молоко яке? кисле); жовтогарячий: попри те, що це колір, це слово є винятком і пишеться разом, оскільки означає один суцільний колір (оранжевий), а не суміш двох

Б перекотиполе пишемо разом, бо це іменник, де перша частина – дієслово у формі наказового способу (перекоти), а друга – іменник (поле). На відміну від рослини люби-мене, тут конструкція дієслово + іменник за правилом пишемо разом (як зірвиголова, горицвіт).

В вологостійкий пишемо разом, бо прикметник утворений від підрядного сполучення – стійкий до вологи.

Правильна відповідь: Г

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки вживання та невживання апострофа в українській мові відповідно до орфографічних правил і винятків.

В українській мові апостроф ставимо:

• Перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня: камʼяний, жирафʼячий, вʼїдливий, пупʼянок, рибʼячий.
• Після префіксів, що закінчуються твердим приголосним, перед наступними я, ю, є, ї: роз’ятрений.

Апостроф НЕ пишемо перед буквами я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними є інша буква на позначення приголосного в корені слова, крім р: освячений, морквяний, духмяний, але фарбʼяр, вербʼю.

Правильна відповідь: Б

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння літер.

Завдання перевіряє вміння: визначати, коли в словах треба писати подвоєні букви внаслідок подовження м'яких приголосних або збігу однакових звуків на межі морфем.

Подвоєні букви треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка В: статтею – іменник жіночого роду I відміни (стаття) в орудному відмінку однини. Перед закінченням -ею м'який приголосний [т'] перебуває між двома голосними, тому подовжується (це подовження зберігається з форми називного відмінка); наввипередки – прислівник, у якому відбувається збіг двох однакових приголосних на межі префікса в- та кореня -виперед- (префікси на- + в- + корінь -виперед-); узбіччя – іменник середнього роду II відміни на -я. Пом'якшений шиплячий приголосний [ч] перебуває в позиції між двома голосними, тому він подовжується.

А лляний – пишемо з подвоєнням (подовження [л'] перед закінченням у суфіксі віддієслівного походження);​ довгожданий – без подвоєння, бо це віддієслівний прикметник, утворений за допомогою суфікса -н-; височенний – з подвоєнням (наголошений прикметниковий суфікс -енн-, що вказує на найвищий ступінь вияву ознаки).

Б лебединий – без подвоєння, бо в прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфікса -ин- (що найчастіше вказує на належність до тварин чи птахів), буква н не подвоюється; роздолля, велелюддя – з подвоєнням (іменники II відміни середнього роду на -я, подовження м'яких приголосних [л'] і [д'] між голосними).

Г суверенний – з подвоєнням (збіг приголосних на межі кореня -суверен- і суфікса -н-); каніфоллю – з подвоєнням (іменник жіночого роду III відміни каніфоль в орудному відмінку однини; м'який [л'] опиняється між двома голосними); тополиний – без подвоєння, бо містить прикметниковий суфікс -ин-.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу. 

М’який знак не потрібен у слові щирість (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого). 

Також м’який знак не треба писати в слові дитинці, адже в Н. в. однини в слові дитинка знака м’якшення немає.

М’якого знака не пишемо в слові тюрма, адже після р його вживають лише перед о, наприклад: утрьох, згорьований.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені і ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених у всіх словах рядка В. Треба виправити помилки: одинАдцять кіломЕтрів, замІжня дочкА.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Однаковий звук [зʼ] позначають букви, виділені в кожному слові варіанта А. Зверніть увагу, що у слові осьдечки відбувається уподібнення приголосних за дзвінкістю та м'якістю (наступний дзвінкий приголосний [д] одзвінчує попередній глухий [с'] і його вимовляють як [з']).

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки.

• Варіант Б. Розповідь: за правилами української орфоепії приголосний [з] у префіксах роз- / без- перед глухими не оглушується. Різні: звук [з] стоїть перед м'яким [н'], тому відбувається уподібнення за м'якістю. Маємо звук [з']. Розчесати: відбувається уподібнення за місцем і способом утворення (свистячий перед шиплячим). Звуки [з] + [ч] зливаються в шиплячий звук [жч], (вимовляємо: [рожчеиса́ти]). Тут немає звука [з].
• Варіант В. Сміється: відоме правило про те, що сполучення -ться вимовляється як довгий м'який звук [ц':] ([с'м'іје́ц':а]). Криниця та оцінка: в обох словах літери позначають звичайний (короткий) м'який звук [ц'].
• Варіант Г. Викладач: чіткий твердий звук [к]. Анекдот: глухий [к] стоїть перед дзвінким [д], тому одзвінчується до свого парного [ґ] (вимовляємо: [анеиґдо́т]). Ґудзик: літера ґ позначає проривний звук [ґ].

Правильна відповідь: А.