ТЕМА: Лексикологія. 

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

У варіанті відповіді А лексична помилка – зробити вклад. В українській мові є два сталі вирази: вносити вклад, робити внесок. Якщо йдеться про культуру, науку, то використовують вираз робити внесок.

У варіанті відповіді Б помилка полягає в недоречному вживанні дієслова вилучити. Правильно сказати отримати або здобути користь.

У варіанті відповіді В перевіряють знання різниці між паронімами компанія та кампанія. Компанія – це фірма, товариство або група людей, тоді як кампанія – це заходи для досягнення мети. У контексті йдеться про вступну кампанію.

У варіанті відповіді Д треба вжити слово пам’ятка, а не пам’ятник. Пам’ятка – це об’єкт культури, історії або природи, який має цінність і який треба охороняти. Пам’ятник – це архітектурна або скульптурна споруда, створена для вшанування пам’яті про людину чи подію.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Іншомовні слова. Запозичена лексика.

Завдання перевіряє вміння розуміти й пояснювати лексичне значення власне українських та іншомовних слів.

Ескалація (англ. escalation – підйом сходами) – нарощування, збільшення, розширення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставлять комбінований знак кома й тире, а пряму мову продовжують із малої літери: «Ні, не треба, мій таточку, не треба, Ярино, – Степан каже, – я загинув, навіки загинув». У цьому реченні слова автора починаються з великої літери, але це не помилка, адже Степан – це власна назва.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Б: воно безособове, тобто виконавця в присудку тут взагалі немає, а отже, немає діяча, якого стосувався б дієприслівниковий зворот.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

У варіанті відповіді А помилка полягає в тому, що прийменник по вжито недоречно, адже його найчастіше вживають для позначення прямої фізичної дії.

Лексично правильні варіанти: заходи з пошуку тварин або заходи для пошуку тварин.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження. 

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння у словах іншомовного походження) та пояснювати їх за допомогою правил.

У власних назвах іншомовного походження та похідних від них відбувається подвоєння, тому Марокко, Руссо, Ватт, Брюссель, Будда, Ахіллес).

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюють: інтермецо, бароко, лібрето, фін.

Також подвоєння зберігається у словах-винятках: аннали, пенні, брутто, мотто, бонна, манна.

Під час збігу префікса й кореня буде подвоєння: ірраціональний.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати складні випадки написання слів.

У варіанті відповіді А помилка у слові науково-популярних: маємо писати його з дефісом (складне слово, утворене двома рівноправними словами, між якими можна поставити сполучник сурядності і: наукових і популярних).

У варіанті відповіді Б неправильно написано слово надвеликі, його треба писати разом.

У варіанті відповіді В у слові досвідчений пропущено літеру д (від слова досвід).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє вміння застосовувати «правило дев’ятки» та норми написання голосних в іншомовних словах (загальних назвах, власних назвах і термінах).

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) перед наступним приголосним, крім й, пишемо и. 

Отже, чипси, косинус, рилс, бравісимо, скепсис, силует.

Слова кипарис, єхидна, вимпел, башкир, графин входять до переліку слів, написання яких треба запам’ятати.

Слово Дідро входить до переліку власних назв, які треба писати з літерою і.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє вміння визначати, коли складні слова та словосполучення треба писати через дефіс, а коли – разом або окремо.

Разом пишемо людинодень (відповідно до норм чинного правопису), жовтогарячий (відтінки кольорів треба писати з дефісом, але це слово-виняток, яке пишемо разом), мініспідниця (без дефіса пишуть складні слова з першою частиною віце-, екс-, лейб-, контр-, максі-, міні-, міді-, обер-, штабс-, унтер-).

У варіанті відповіді В всі слова треба писати з дефісом: бізнес-план (перше іншомовне слово пояснює особливість другого), воєнно-стратегічний (слова з першою частиною військово-, воєнно- пишуть із дефісом), люби-мене (назва рослини).

Відповідь – В.

ТЕМА: Словотвір. Правопис суфіксів.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати назви осіб жіночої статі відповідно до норм правопису.

Назви осіб жіночої статі утворюємо від чоловічих назв за допомогою суфіксів: -к(а), -иц(я), -ин(я), -ес(а).

Суфікс -их(а) не рекомендований для назв осіб, бо здебільшого має розмовне або зневажливе забарвлення та не відповідає сучасній літературній нормі.

Фемінітив поетеса утворено від поет за допомогою суфікса -ес(а); форма відповідає нормам правопису.

У варіанті відповіді Б слово борчиха утворено від борець за допомогою суфікса -их(а), який не відповідає нормам творення фемінітивів у сучасній українській мові. 

Слово студентка утворено від студент суфіксом -к(а), що відповідає нормам правопису.

У варіанті відповіді Г слово друкарка утворено від друкар суфіксом -к(а); форма нормативна.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Завдання перевіряє навички вживання апострофа після губних приголосних, р і префіксів, зокрема вміння розпізнавати випадки-винятки, коли перед губним стоїть інший приголосний.

Варіант відповіді А: Мар’яна (апостроф ставимо після р, якщо його вимовляють твердо), дев’ять (апостроф після губного в перед я), з’явитися  (апостроф після префікса з-, якщо основа починається на я, ю, є, ї), Лук’янівка (у слові Лукʼян і похідних від нього ставимо апостроф).

Варіант відповіді Б: з’єднаний (апостроф після префікса з- перед є), рум’яний (апостроф після губного м перед я), у словах дзвякнути та свято апостроф не ставимо, бо перед губним стоїть інший кореневий приголосний.

Варіант відповіді В: слова бурʼян, надвечірʼя пишемо з апострофом, бо р вимовляємо твердо; буряк – без апострофа, бо р мʼяка; безʼядерний – з апострофом, бо префікс закінчується на з й передує основі на я).

Варіант відповіді Г: слово різдвяний треба писати без апострофа (перед губним стоїть інший кореневий приголосний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Завдання перевіряє навички вживання м’якого знака, зокрема вміння розрізняти правила його написання в суфіксах, перед шиплячими та у словах-винятках.

А 

• донецький – м’якість [н’] зберігається перед суфіксом -ськ- (від Донець);

• піднось – це наказний спосіб дієслова, де м’якість кінцевого приголосного позначено м’яким знаком;

• сонця – м’який знак не ставлять між двома м’якими приголосними, якщо перший м’якшає під впливом другого (виняток – коли перший приголосний [л’]).

• вінчати – після н перед шиплячими (ж, ч, ш, щ) м’який знак не ставлять.

Б

• багатьма – м’який знак перед суфіксом -ма в числівниках.

• кінчик – не пишемо м'якого знака після н перед шиплячим ч.

• мільйон – для позначення м’якості [л’] перед о.

• ремінь – для позначення м’якості приголосного.

В

• кільце – для позначення м’якості [л’] перед наступним приголосним.

• учительство – м’якість [л’] зберігається перед суфіксом -ств-.

• велетенський – у словах із суфіксом -ськ- м’який знак треба ставити лише після л;

• бриньчати – м’який знак зберігається в дієсловах, утворених від вигуків або слів, що закінчуються на м'який приголосний.

Г

• рученька – у суфіксі -еньк-;

• тьмяний – слово-виняток (хоча [т’] стоїть перед м’яким [м’], м’який знак тут зберігається).

• тьохкання – для позначення м’якості перед о.

• бренькати – у дієслові на -нькати.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Для опрацювання таких слів варто скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного у слові закінчити – правильний наголос – закінчити.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати звукове значення літер у різних фонетичних позиціях.

У словах вісь, сивий, сіно, ясний виділена літера передає різні звуки.

У словах сивий і ясний це звук [с], а в словах вісь, сіно – звук [с’], адже приголосний робиться мʼяким, коли після нього стоять літери я, ю, є, і та ь.

У словах здається, тіло, торгівля, боротьба виділена літера передає різні звуки: у слові здається маємо звук [ц’:а], тіло – [т’], торгівля – [т], боротьба – [д’].

У словах віхоть, вогкий, кухня, хутір виділена літера передає той самий звук: у слові вогкий звук [х], бо в словах легко, вогко, кігті, нігті, дьогтю маємо асиміляцію за глухістю (звук [г] переходить у [х]). Тому це правильна відповідь.

У словах дочці, череда, помічниця, чаша виділена буква передає різні звуки: у словах череда, помічниця, чаша це звук [ч], а в слові дочці буквосполученню чц відповідає звук [ц´:].

Відповідь – В.