ТЕМА: Синтаксис. Види речень за метою висловлювання.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Вам потрібно продемонструвати свої знання про речення як найменшу одиницю спілкування і вираження думки, адже саме воно формує та передає інформацію про явища дійсності, ставлення до них.

Спонукальне речення – це речення, що містить у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. У такому реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, також часто бувають звертання.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

На місці пропуску необхідно поставити слово двокрапку. Це можна зрозуміти з подальшого змісту речення: двокрапку в реченні використовують тоді, коли далі йде пояснення. А герой тексту втрачає саме цю можливість.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при відокремленій обставині.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Вам потрібно продемонструвати свої знання про головні й другорядні члени речення, уміння визначати їх у реченні, правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

У реченні 6 є відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом – користуючись лише лапками. Зазвичай такі обставини виділяють комами. У запропонованому тексті перед зворотом коми немає. Отже, це і є пунктуаційна помилка.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Виконуючи це завдання, необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники фрази, знаки, вчинки відповідають в тексті на питання кого? що?

Це знахідний відмінок.

Слово події відповідає в тексті на питання хто?, що? Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими словами: на[..]звуковивий, [..]іалог, му[..]рець.

У словах надзвуковий та мудрець вимовляємо звук [д], а от у слові діалог – це звук [д′].

У рядку баске[..]бол, пі[..]скакувати, по[..]орож у словах підскакувати та подорож вимовляємо звук [д], а в слові баскетбол глухий звук [т] перед дзвінким теж вимовляємо як [д].

У рядку підніжжя, природний, бджілка у словах підніжжя та природний вимовляємо звук [д]; у слові бджілка є африката дж, яку вимовляємо як один звук.

У рядку молодець, доцільний, дзвінкий у словах молодець та доцільний вимовляємо звук [д]; у слові дзвінкий є африката дз, яку вимовляємо як один звук.

У рядку рідний, індивід, проїзний у словах рідний та індивід вимовляємо звук [д], а от у слові проїзний такого звука немає взагалі, адже спрощення в групі здн відбувається і на письмі, і під час вимови.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

З великої літери потрібно писати всі слова в астрономічних назвах, крім загальних (планета, астероїд, сузір’я, галактика, туманність тощо). Отже, астрономічну назву, запропоновану в тесті, потрібно написати так: комета Галлея.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Повне і неповне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати повні та неповні речення, пояснювати тире в простому реченні.

Неповними називають речення, у яких пропущений один або кілька членів речення, що їх можна відтворити за змістом. Неповними можуть бути двоскладні та односкладні речення. Пропущені в неповних реченнях члени можна відтворити з попереднього або наступного речення, змісту самого речення, ситуації спілкування. Найчастіше неповні речення вживають у висловлюваннях розмовно-побутового та художнього стилів (поетичних текстах).

У реченнях А, Б, В, Г тире стоїть між підметом і присудком на місці пропущеної дієслівної зв’язки є, що у формі теперішнього часу зазвичай випускається. Це двоскладні повні речення.

У реченні Г маємо підмет джерело та обставину у нашому серці. Присудок відсутній, але є обставина, що завжди є групою присудка. Отже, це двоскладне неповне речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні Д у словах автора є два дієслова на позначення процесу мовлення.

Отже, розділові знаки потрібно поставити так:

«Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва, – говорив Г. Нудьга і додавав: – Дорослі мають пам’ятати цю велику істину й прищеплювати її своїм дітям».

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У словах повсякденний, буденний подвоєння відбувається на межі різних частин слова (корінь + суфікс).

У слові вироблений подвоєння не відбувається, адже це особлива форма дієслова – дієприкметник.

У родовому відмінку множини іменників середнього роду ІІ відміни подовження не відбувається: вітання, але вітань. Не відбувається подвоєння і в родовому відмінку множини іменника взаємина. В іменнику середнього роду ІІ відміни спілкування відбувається подовження нн в позиції між двома голосними.

Отже, подвоєні літери пишемо в словах повсякденного, спілкування, буденний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї  після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: між’ярусний, з’єднати.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (зім’ятий, розв’язання);
• після голосного та р у корені (реп’ях, жираф’ячий, тім’я,черв’я, кав’ярня).

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (матір’ю, міжгір’я). Але буряк-бурячок (тут немає роздільної вимови).

У словах святковий та медвяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові курйозний, адже в цьому слові немає я, ю, є, ї.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Слова насип, ступінь, нежить, накип – чоловічого роду. Саме тому в орудному відмінку вони матимуть такі форми: насипом, ступенем, нежитем, накипом.

Решта слів – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Усі вони в орудному відмінку матимуть закінчення -ю (папороттю, люттю, бандероллю тощо).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастЕРЕежно);
• у словах, які перевіряються наголосом (змалЕчку – малЕча, крЕемезний – крЕмінь, клЕкотить - клЕкіт);
• завжди в суфіксах дієприкметників (упереджЕний, упевнЕний, змушЕний);
• коли при зміні слова е чергується з і: очЕвидячки – очІ,увечЕрі – вечІрній.

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а,тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – набИрати.

И пишемо в словотворчих частках чи-, чим- (чИмдуж).

И пишемо, коли при зміні слова ненаголошений и стає наголошеним: грИмить – грИмати.

Правопис певних слів треба запам’ятовувати: увічливо, бентежний, керівний тощо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. У рядку Попрацювавши на різних тренажерах, спорт стане ще більш корисним дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються різних діячів. Спорт є корисним, але він не може працювати з різними тренажерами. Це речення потребує редагування.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Дієслово на -отати належать до І дієвідміни.

Отже, шепотати, шепочу, шепочеш, шепочемо шепочуть.

Відповідь – Б.