ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє вміння розрізняти вживання літер -и та -і в кінці прислівників залежно від кінцевого приголосного основи.

У кінці прислівників пишемо -и після букв, що позначають тверді приголосні: безвісти, упівсили, почасти; -і – після букв, що позначають м'які та пом'якшені приголосні звуки: відтоді, мимоволі.

Запам’ятайте, що в кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и: аніскілечки, по-юнацьки, навіки, мовчки, навкруги, узнаки.

Після ч, ж у кінці прислівників пишемо -и в прислівниках на кшталт по-вовчи та у віддієприслівникових прислівниках із суфіксами -ачи (-ячи), в усіх інших випадках пишемо -і, зокрема в прислівнику заочі.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова, у яких відбувається спрощення в групах приголосних.

НЕ ТРЕБА писати жодної букви на місці пропуску у словах рядка В. У цих словах відбулося спрощення приголосних звуків у вимові й закріпилося на письмі:

• виїзний (-здн- → -зн: виїзд – виїзний),

• якісний (-стн- → -сн: якість – якісний),

• тижневий (-ждн- → -жн: тиждень – тижневий).

В інших варіантах є слова, у яких спрощення на письмі не відбулося: кістлявий, баластний, агентський.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати чоловічі та жіночі імена по батькові, дотримуючись правописних норм.

Зверніть увагу, що імена по батькові утворюють за допомогою суфіксів, доданих до основи імені: для чоловіків додають -ович (-йович), а для жінок – -івна (-ївна).

Отже, правильно утворено всі імена по батькові в рядку А: Едуардович, Ігорьович, Кузьмівна.

У решті варіантів треба виправити помилки, має бути так: Олексійович, Андріївна, Пилипівна.

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє сформованість орфоепічних навичок.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО підкреслено букви на позначення наголошених у слові піала (тут наголос на третьому складі: піалА).

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати прикметники за допомогою суфікса -ськ-(ий) та знання фонетичних змін, що відбуваються при цьому (чергування приголосних).

Зверніть увагу, що в разі творення прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від іменників, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються фонетичні зміни:

• г, ж, з + -ськ-(ий) = -зьк-(ий);
• к, ч, ц + -ськ-(ий) = -цьк-(ий);
• х, ш, с + -ськ-(ий) = -ськ-(ий).

Якщо основа слова закінчується на інший приголосний, то в них не позначають зміну приголосного.

Отже, прикметники із суфіксом -цьк- можна утворити від усіх іменників у рядку В: читацький, парубоцький, кролевецький.

У варіантах відповіді А, Б, Г є слова з іншими суфіксами: канадський, прип’ятський, меценатський.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки.

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні Пам'ятайте, що голос – це унікальний інструмент, який потрібно берегти та розвивати, оскільки саме він додає мовленню емоційного розмаїття і мелодійності.

У реченні, наведеному у варіанті відповіді Б, у слові безпомилково є префікс без-, який завжди пишемо з буквою з; займенники із часткою будь- пишемо через дефіс: будь-який. 

У реченні, наведеному у варіанті відповіді В, слово змінюватися пишемо з и; у вищому / найвищому ступенях порівняння прикметників -з змінюється на -жч: низький – нижчий, найнижчий.

У реченні, наведеному у варіанті відповіді Г, слово поширюється пишемо з м’яким знаком; займенники із часткою де- пишемо разом: дещо. 

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати звуки в словах, де приголосні уподібнюються за м’якістю, дзвінкістю або місцем творення.

Однаковий звук [с'] позначають букви, підкреслені в окремих словах у рядку В. Зверніть увагу, що у слові зап'ястя відбувається уподібнення приголосних за м’якістю  (наступний м’який приголосний [т'] впливає на попередній твердий [с] і він вимовляється як [с']), а в слові ромашці відбувається уподібнення приголосних за місцем і способом творення (зміни груп «шиплячий + свистячий» у групи «свистячий + свистячий»).

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки:

• У рядку А виділені букви позначають різні звуки. У словах розмазня та просьба маємо звук [з']: у першому випадку відбувається уподібнення за м’якістю перед м’яким [н'], у другому – уподібнення за дзвінкістю (одзвінчення) перед [б]. У слові з’явитися виділена буква позначає твердий звук [з].
• У рядку Б виділені букви позначають різні звуки. У слові камінчик маємо твердий звук [н], оскільки перед шиплячим [ч] він не пом’якшується. У слові зайнятий звук є м’яким – [н']. У слові гарантія також вимовляємо [н'], бо відбувається уподібнення за м’якістю перед наступним м’яким приголосним [т'].
• У рядку Г виділені букви також позначають різні звуки. У слові шістсот відбувається спрощення приголосних у вимові – [ш’іс:от]. У слові трясти виділена буква позначає твердий звук [т]. У слові баскетбольний вимовляємо звук [д], оскільки відбувається уподібнення за дзвінкістю (одзвінчення) перед наступним дзвінким приголосним [б].

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати форми кличного відмінка для власних назв (імен) різних відмін і груп.

Зверніть увагу, що іменники чоловічого роду II відміни, основа яких закінчується на м’який приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -ю: Олексію.

Зауважмо, що іменники чоловічого роду II відміни, основа яких закінчується на твердий приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -е: Степане.

Іменники жіночого роду І відміни, основа яких закінчується на м’який приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -є: Соломіє, Софіє.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення А – це просте речення, у якому тире стоїть між підметом і присудком («Пропала грамота» – це …кінокартина).

Речення Б ускладнене відокремленою прикладкою (любов глядачів), яка стоїть в кінці речення і тому виділена тире.

Речення В – це складносурядне речення, де тире стоїть у другій частині на місці пропущеного присудка (зіграв).

Речення Г – це просте речення, у якому тире стоїть після однорідних членів речення.

Речення Д – це складне речення, у підрядній частині якого є відокремлені означення, вони стоять в кінці речення, тому їх відокремлюємо тире.

Відповідь: 1–А, 2–Г, 3–Б, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані єднальним сполучником сурядності і. Отже, це складносурядне речення.

Речення Б має одну граматичну основу (називають). Це просте односкладне неозначено-особове ускладнене речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучним словом якої. Від першої до другої (підрядної) частини можна поставити питання якої? Підрядна частина стоїть всередині головної. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані сполучниковим підрядним зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, у цьому реченні є підрядний та сурядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання про що? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Б (опитування свідчать про що?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання які? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (калорій яких?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А (піти навіщо?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання за якої умови? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Д (можете з’їсти за якої умови?).

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово нині відповідає на питання коли? та вказує на час дії, не змінюється. Отже, це прислівник.

Слово якихось відповідає на питання яких? і вказує на ознаку предметів, але не називає їх. Отже, це займенник.

А слово років має лексичне значення, указує на предмет, відповідає на питання чого? Отже, це іменник.

Слово таки не відповідає на питання, не поєднує члени речення, а лише надає слову певного значення. Отже, це частка.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Хоч кілок на голові теши – упертий, норовливий.

Хоч греблю гати – багато.

Хоч у вухо бгай – покірний, лагідний. 

Хоч мак сій – тихо, спокійно.

Хоч в око стрель – темно.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення з відокремленими членами, правильно розставляти розділові знаки.

Прикладка – другорядний член речення, вид означення, яке виражене іменником і дає предмету другу назву. У кінці речення прикладку зазвичай виділяють за допомогою тире.

Відокремлена прикладка є в реченні, позначеному колом (парамедикиня і волонтерка). 

Відповідь – Д.