Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте тексти (цифри в дужках позначають номери абзаців) та виконайте завдання до них

Текст А

(1) Повість «Білий Бім Чорне Вухо» – про собаку, розумного, доброго сетера Біма, і про людей, щирих і лихих, яких на своєму шляху зустрічає цей пес. Автор пристрасно захищає все живе на землі, говорить про нашу величезну відповідальність перед природою й учить любити й берегти її.

@ Видавництво «Веселка», 1977

Текст Б

Cozakkk

(2) Ця повість потрапила мені до рук, коли був уже в зрілому віці, тоді запитав у рідних, чому не порадили її, як був малим. Вони відбулися жартом. А якщо серйозно? Чому батьки не читають таких книжок своїм дітям??? Може, через це останні, подорослішавши, стають черствими, бездушними, не здатними співчувати, любити й цінувати родину, близьких, друзів?????? Це історія розумного собаки, який утратив свого господаря. Тварині лише необхідно знайти хазяїна – цього достатньо для щастя. А як щодо людей??? Не знаю... Але обов’язково прочитайте цю книгу й задумайтеся...

Nebajduza

(3) Не погоджуся з думкою, що не варто читати цю книгу вразливим людям. У передмові автор цілком слушно зауважив: «Друже! ...Ти подумай! Якщо писати тільки про доброту, то для зла – це знахідка. Якщо розповідати тільки про щастя, то люди перестануть бачити знедолених – і зрештою не будуть їх помічати...»

Horvatka

(4) Прочитала «Білого Біма» досить рано, у 13 років. Хоча я не дуже чутлива, але плакала. Довгий час обговорювала з друзями долю собаки; обмірковувала, як могло б усе скластися, якби він не натрапив на черствих людей. Висновок один: повість робить нас добрішими, учить любити братів наших менших.

З інтернет-джерел

Текст В

(5) Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає XVII ст. Саме 1695 р. в Японії, у місті Едо (нині Токіо), з’явився перший (з відомих нам) притулок для собак. Його було відкрито з ініціативи правителя Токуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 працівників притулку, який утримували коштом платників податків, були зобов’язані догоджати псам і стежити, щоб ті не билися між собою.

(6) «Шлях у Європу починається не з «Євробачення», не з парадів на Хрещатику, не з хокейних чи футбольних матчів, а саме з гуманного ставлення до тварин. Підтвердимо звання «європейців» лише тоді, коли будемо Людьми», – переконує президент «Товариства захисту тварин» Тамара Тарнавська.

(7) Часто чуємо: а нам не до собак, бо й так багато проблем. Перед «Євро-2012» закордонні гості відмовлялися приїздити на чемпіонат через негуманне ставлення українців до безпритульних тварин. Тоді керівництво країни «вжило заходів», але вже після чемпіонату, на жаль, усе повернулося на круги своя.

(8) «Якщо буде чітка державна політика, громадянська відповідальність, податки на утримання тварин, штрафи за неналежне ставлення до братів наших менших, тоді проблему з часом буде вирішено», – пояснюють аналітики.

(9) Чи є в Україні хоч одне місто, яке можна назвати як приклад у цій справі? «Це Львів – місто-піонер і взірець для всієї країни ставлення до тварин. Тут працює чудове комунальне підприємство, що реєструє домашніх улюбленців, веде чіткий електронний облік безпритульних чотирилапих та відстежує їх кількість», – розповідає голова київського притулку Олександра Мезінова.

З інтернет-джерел

Текст Г

(10) Поширена думка, що рівень розвитку та гуманності суспільства визначають за ставленням до дітей і до літніх людей. Варто додати: і до тварин. Нещодавно в новинах показували сюжет про сім’ю, що, уже маючи породистого собаку, узяла сліпого песика, який постраждав від жорстокості попереднього господаря. Глава сім’ї (а саме він вирішив прихистити нещасну тварину) висловив цікаву думку: «Ще не відомо, хто кому більше потрібен: цуцик нам чи ми йому. Чотирилапий настільки всіх об’єднав, що повністю змінив атмосферу в родині». Цей феномен добре відомий багатьом власникам домашніх улюбленців: урятовані істоти (з вулиці чи з притулку) викликають у людей неймовірний емоційний резонанс.

(11) Безпритульних собак, що блукають вулицями німецьких міст, практично немає. Купуючи песика, власник зобов’язаний чипувати його. Якщо ж тварина втече, її стовідсотково повернуть хазяїну, якого оштрафують за недбальство. А максимальний розмір покарання, передбачений за те, що чотирилапого вигнали на вулицю, – 25 тисяч євро!

(12) Нідерланди називають країною з «нульовим» рівнем безпритульних тварин. Бельгійські собаки мають особливі привілеї: їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, зокрема до ресторанів і магазинів. А от Фінляндія завозить безпритульних песиків із сусідніх країн, бо охочих забрати тварину додому надто багато. Тому фінам треба докласти зусиль, аби взяти цуцика: наприклад, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом ветеринарної клініки, також перевіряють рівень доходів майбутнього хазяїна.

З інтернет-джерел

Епіграфом до всіх текстів може слугувати вислів

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте тексти (цифри в дужках позначають номери абзаців) та виконайте завдання до них

Текст А

(1) Повість «Білий Бім Чорне Вухо» – про собаку, розумного, доброго сетера Біма, і про людей, щирих і лихих, яких на своєму шляху зустрічає цей пес. Автор пристрасно захищає все живе на землі, говорить про нашу величезну відповідальність перед природою й учить любити й берегти її.

@ Видавництво «Веселка», 1977

Текст Б

Cozakkk

(2) Ця повість потрапила мені до рук, коли був уже в зрілому віці, тоді запитав у рідних, чому не порадили її, як був малим. Вони відбулися жартом. А якщо серйозно? Чому батьки не читають таких книжок своїм дітям??? Може, через це останні, подорослішавши, стають черствими, бездушними, не здатними співчувати, любити й цінувати родину, близьких, друзів?????? Це історія розумного собаки, який утратив свого господаря. Тварині лише необхідно знайти хазяїна – цього достатньо для щастя. А як щодо людей??? Не знаю... Але обов’язково прочитайте цю книгу й задумайтеся...

Nebajduza

(3) Не погоджуся з думкою, що не варто читати цю книгу вразливим людям. У передмові автор цілком слушно зауважив: «Друже! ...Ти подумай! Якщо писати тільки про доброту, то для зла – це знахідка. Якщо розповідати тільки про щастя, то люди перестануть бачити знедолених – і зрештою не будуть їх помічати...»

Horvatka

(4) Прочитала «Білого Біма» досить рано, у 13 років. Хоча я не дуже чутлива, але плакала. Довгий час обговорювала з друзями долю собаки; обмірковувала, як могло б усе скластися, якби він не натрапив на черствих людей. Висновок один: повість робить нас добрішими, учить любити братів наших менших.

З інтернет-джерел

Текст В

(5) Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає XVII ст. Саме 1695 р. в Японії, у місті Едо (нині Токіо), з’явився перший (з відомих нам) притулок для собак. Його було відкрито з ініціативи правителя Токуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 працівників притулку, який утримували коштом платників податків, були зобов’язані догоджати псам і стежити, щоб ті не билися між собою.

(6) «Шлях у Європу починається не з «Євробачення», не з парадів на Хрещатику, не з хокейних чи футбольних матчів, а саме з гуманного ставлення до тварин. Підтвердимо звання «європейців» лише тоді, коли будемо Людьми», – переконує президент «Товариства захисту тварин» Тамара Тарнавська.

(7) Часто чуємо: а нам не до собак, бо й так багато проблем. Перед «Євро-2012» закордонні гості відмовлялися приїздити на чемпіонат через негуманне ставлення українців до безпритульних тварин. Тоді керівництво країни «вжило заходів», але вже після чемпіонату, на жаль, усе повернулося на круги своя.

(8) «Якщо буде чітка державна політика, громадянська відповідальність, податки на утримання тварин, штрафи за неналежне ставлення до братів наших менших, тоді проблему з часом буде вирішено», – пояснюють аналітики.

(9) Чи є в Україні хоч одне місто, яке можна назвати як приклад у цій справі? «Це Львів – місто-піонер і взірець для всієї країни ставлення до тварин. Тут працює чудове комунальне підприємство, що реєструє домашніх улюбленців, веде чіткий електронний облік безпритульних чотирилапих та відстежує їх кількість», – розповідає голова київського притулку Олександра Мезінова.

З інтернет-джерел

Текст Г

(10) Поширена думка, що рівень розвитку та гуманності суспільства визначають за ставленням до дітей і до літніх людей. Варто додати: і до тварин. Нещодавно в новинах показували сюжет про сім’ю, що, уже маючи породистого собаку, узяла сліпого песика, який постраждав від жорстокості попереднього господаря. Глава сім’ї (а саме він вирішив прихистити нещасну тварину) висловив цікаву думку: «Ще не відомо, хто кому більше потрібен: цуцик нам чи ми йому. Чотирилапий настільки всіх об’єднав, що повністю змінив атмосферу в родині». Цей феномен добре відомий багатьом власникам домашніх улюбленців: урятовані істоти (з вулиці чи з притулку) викликають у людей неймовірний емоційний резонанс.

(11) Безпритульних собак, що блукають вулицями німецьких міст, практично немає. Купуючи песика, власник зобов’язаний чипувати його. Якщо ж тварина втече, її стовідсотково повернуть хазяїну, якого оштрафують за недбальство. А максимальний розмір покарання, передбачений за те, що чотирилапого вигнали на вулицю, – 25 тисяч євро!

(12) Нідерланди називають країною з «нульовим» рівнем безпритульних тварин. Бельгійські собаки мають особливі привілеї: їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, зокрема до ресторанів і магазинів. А от Фінляндія завозить безпритульних песиків із сусідніх країн, бо охочих забрати тварину додому надто багато. Тому фінам треба докласти зусиль, аби взяти цуцика: наприклад, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом ветеринарної клініки, також перевіряють рівень доходів майбутнього хазяїна.

З інтернет-джерел

Ключовими словами для текстів В і Г є

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте тексти (цифри в дужках позначають номери абзаців) та виконайте завдання до них

Текст А

(1) Повість «Білий Бім Чорне Вухо» – про собаку, розумного, доброго сетера Біма, і про людей, щирих і лихих, яких на своєму шляху зустрічає цей пес. Автор пристрасно захищає все живе на землі, говорить про нашу величезну відповідальність перед природою й учить любити й берегти її.

@ Видавництво «Веселка», 1977

Текст Б

Cozakkk

(2) Ця повість потрапила мені до рук, коли був уже в зрілому віці, тоді запитав у рідних, чому не порадили її, як був малим. Вони відбулися жартом. А якщо серйозно? Чому батьки не читають таких книжок своїм дітям??? Може, через це останні, подорослішавши, стають черствими, бездушними, не здатними співчувати, любити й цінувати родину, близьких, друзів?????? Це історія розумного собаки, який утратив свого господаря. Тварині лише необхідно знайти хазяїна – цього достатньо для щастя. А як щодо людей??? Не знаю... Але обов’язково прочитайте цю книгу й задумайтеся...

Nebajduza

(3) Не погоджуся з думкою, що не варто читати цю книгу вразливим людям. У передмові автор цілком слушно зауважив: «Друже! ...Ти подумай! Якщо писати тільки про доброту, то для зла – це знахідка. Якщо розповідати тільки про щастя, то люди перестануть бачити знедолених – і зрештою не будуть їх помічати...»

Horvatka

(4) Прочитала «Білого Біма» досить рано, у 13 років. Хоча я не дуже чутлива, але плакала. Довгий час обговорювала з друзями долю собаки; обмірковувала, як могло б усе скластися, якби він не натрапив на черствих людей. Висновок один: повість робить нас добрішими, учить любити братів наших менших.

З інтернет-джерел

Текст В

(5) Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає XVII ст. Саме 1695 р. в Японії, у місті Едо (нині Токіо), з’явився перший (з відомих нам) притулок для собак. Його було відкрито з ініціативи правителя Токуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 працівників притулку, який утримували коштом платників податків, були зобов’язані догоджати псам і стежити, щоб ті не билися між собою.

(6) «Шлях у Європу починається не з «Євробачення», не з парадів на Хрещатику, не з хокейних чи футбольних матчів, а саме з гуманного ставлення до тварин. Підтвердимо звання «європейців» лише тоді, коли будемо Людьми», – переконує президент «Товариства захисту тварин» Тамара Тарнавська.

(7) Часто чуємо: а нам не до собак, бо й так багато проблем. Перед «Євро-2012» закордонні гості відмовлялися приїздити на чемпіонат через негуманне ставлення українців до безпритульних тварин. Тоді керівництво країни «вжило заходів», але вже після чемпіонату, на жаль, усе повернулося на круги своя.

(8) «Якщо буде чітка державна політика, громадянська відповідальність, податки на утримання тварин, штрафи за неналежне ставлення до братів наших менших, тоді проблему з часом буде вирішено», – пояснюють аналітики.

(9) Чи є в Україні хоч одне місто, яке можна назвати як приклад у цій справі? «Це Львів – місто-піонер і взірець для всієї країни ставлення до тварин. Тут працює чудове комунальне підприємство, що реєструє домашніх улюбленців, веде чіткий електронний облік безпритульних чотирилапих та відстежує їх кількість», – розповідає голова київського притулку Олександра Мезінова.

З інтернет-джерел

Текст Г

(10) Поширена думка, що рівень розвитку та гуманності суспільства визначають за ставленням до дітей і до літніх людей. Варто додати: і до тварин. Нещодавно в новинах показували сюжет про сім’ю, що, уже маючи породистого собаку, узяла сліпого песика, який постраждав від жорстокості попереднього господаря. Глава сім’ї (а саме він вирішив прихистити нещасну тварину) висловив цікаву думку: «Ще не відомо, хто кому більше потрібен: цуцик нам чи ми йому. Чотирилапий настільки всіх об’єднав, що повністю змінив атмосферу в родині». Цей феномен добре відомий багатьом власникам домашніх улюбленців: урятовані істоти (з вулиці чи з притулку) викликають у людей неймовірний емоційний резонанс.

(11) Безпритульних собак, що блукають вулицями німецьких міст, практично немає. Купуючи песика, власник зобов’язаний чипувати його. Якщо ж тварина втече, її стовідсотково повернуть хазяїну, якого оштрафують за недбальство. А максимальний розмір покарання, передбачений за те, що чотирилапого вигнали на вулицю, – 25 тисяч євро!

(12) Нідерланди називають країною з «нульовим» рівнем безпритульних тварин. Бельгійські собаки мають особливі привілеї: їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, зокрема до ресторанів і магазинів. А от Фінляндія завозить безпритульних песиків із сусідніх країн, бо охочих забрати тварину додому надто багато. Тому фінам треба докласти зусиль, аби взяти цуцика: наприклад, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом ветеринарної клініки, також перевіряють рівень доходів майбутнього хазяїна.

З інтернет-джерел

Не згадано в текстах В і Г, однак актуалізовано в текстах А і Б проблему

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте тексти (цифри в дужках позначають номери абзаців) та виконайте завдання до них

Текст А

(1) Повість «Білий Бім Чорне Вухо» – про собаку, розумного, доброго сетера Біма, і про людей, щирих і лихих, яких на своєму шляху зустрічає цей пес. Автор пристрасно захищає все живе на землі, говорить про нашу величезну відповідальність перед природою й учить любити й берегти її.

@ Видавництво «Веселка», 1977

Текст Б

Cozakkk

(2) Ця повість потрапила мені до рук, коли був уже в зрілому віці, тоді запитав у рідних, чому не порадили її, як був малим. Вони відбулися жартом. А якщо серйозно? Чому батьки не читають таких книжок своїм дітям??? Може, через це останні, подорослішавши, стають черствими, бездушними, не здатними співчувати, любити й цінувати родину, близьких, друзів?????? Це історія розумного собаки, який утратив свого господаря. Тварині лише необхідно знайти хазяїна – цього достатньо для щастя. А як щодо людей??? Не знаю... Але обов’язково прочитайте цю книгу й задумайтеся...

Nebajduza

(3) Не погоджуся з думкою, що не варто читати цю книгу вразливим людям. У передмові автор цілком слушно зауважив: «Друже! ...Ти подумай! Якщо писати тільки про доброту, то для зла – це знахідка. Якщо розповідати тільки про щастя, то люди перестануть бачити знедолених – і зрештою не будуть їх помічати...»

Horvatka

(4) Прочитала «Білого Біма» досить рано, у 13 років. Хоча я не дуже чутлива, але плакала. Довгий час обговорювала з друзями долю собаки; обмірковувала, як могло б усе скластися, якби він не натрапив на черствих людей. Висновок один: повість робить нас добрішими, учить любити братів наших менших.

З інтернет-джерел

Текст В

(5) Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає XVII ст. Саме 1695 р. в Японії, у місті Едо (нині Токіо), з’явився перший (з відомих нам) притулок для собак. Його було відкрито з ініціативи правителя Токуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 працівників притулку, який утримували коштом платників податків, були зобов’язані догоджати псам і стежити, щоб ті не билися між собою.

(6) «Шлях у Європу починається не з «Євробачення», не з парадів на Хрещатику, не з хокейних чи футбольних матчів, а саме з гуманного ставлення до тварин. Підтвердимо звання «європейців» лише тоді, коли будемо Людьми», – переконує президент «Товариства захисту тварин» Тамара Тарнавська.

(7) Часто чуємо: а нам не до собак, бо й так багато проблем. Перед «Євро-2012» закордонні гості відмовлялися приїздити на чемпіонат через негуманне ставлення українців до безпритульних тварин. Тоді керівництво країни «вжило заходів», але вже після чемпіонату, на жаль, усе повернулося на круги своя.

(8) «Якщо буде чітка державна політика, громадянська відповідальність, податки на утримання тварин, штрафи за неналежне ставлення до братів наших менших, тоді проблему з часом буде вирішено», – пояснюють аналітики.

(9) Чи є в Україні хоч одне місто, яке можна назвати як приклад у цій справі? «Це Львів – місто-піонер і взірець для всієї країни ставлення до тварин. Тут працює чудове комунальне підприємство, що реєструє домашніх улюбленців, веде чіткий електронний облік безпритульних чотирилапих та відстежує їх кількість», – розповідає голова київського притулку Олександра Мезінова.

З інтернет-джерел

Текст Г

(10) Поширена думка, що рівень розвитку та гуманності суспільства визначають за ставленням до дітей і до літніх людей. Варто додати: і до тварин. Нещодавно в новинах показували сюжет про сім’ю, що, уже маючи породистого собаку, узяла сліпого песика, який постраждав від жорстокості попереднього господаря. Глава сім’ї (а саме він вирішив прихистити нещасну тварину) висловив цікаву думку: «Ще не відомо, хто кому більше потрібен: цуцик нам чи ми йому. Чотирилапий настільки всіх об’єднав, що повністю змінив атмосферу в родині». Цей феномен добре відомий багатьом власникам домашніх улюбленців: урятовані істоти (з вулиці чи з притулку) викликають у людей неймовірний емоційний резонанс.

(11) Безпритульних собак, що блукають вулицями німецьких міст, практично немає. Купуючи песика, власник зобов’язаний чипувати його. Якщо ж тварина втече, її стовідсотково повернуть хазяїну, якого оштрафують за недбальство. А максимальний розмір покарання, передбачений за те, що чотирилапого вигнали на вулицю, – 25 тисяч євро!

(12) Нідерланди називають країною з «нульовим» рівнем безпритульних тварин. Бельгійські собаки мають особливі привілеї: їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, зокрема до ресторанів і магазинів. А от Фінляндія завозить безпритульних песиків із сусідніх країн, бо охочих забрати тварину додому надто багато. Тому фінам треба докласти зусиль, аби взяти цуцика: наприклад, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом ветеринарної клініки, також перевіряють рівень доходів майбутнього хазяїна.

З інтернет-джерел

Усі тексти об’єднує думка про те, що

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте тексти (цифри в дужках позначають номери абзаців) та виконайте завдання до них

Текст А

(1) Повість «Білий Бім Чорне Вухо» – про собаку, розумного, доброго сетера Біма, і про людей, щирих і лихих, яких на своєму шляху зустрічає цей пес. Автор пристрасно захищає все живе на землі, говорить про нашу величезну відповідальність перед природою й учить любити й берегти її.

@ Видавництво «Веселка», 1977

Текст Б

Cozakkk

(2) Ця повість потрапила мені до рук, коли був уже в зрілому віці, тоді запитав у рідних, чому не порадили її, як був малим. Вони відбулися жартом. А якщо серйозно? Чому батьки не читають таких книжок своїм дітям??? Може, через це останні, подорослішавши, стають черствими, бездушними, не здатними співчувати, любити й цінувати родину, близьких, друзів?????? Це історія розумного собаки, який утратив свого господаря. Тварині лише необхідно знайти хазяїна – цього достатньо для щастя. А як щодо людей??? Не знаю... Але обов’язково прочитайте цю книгу й задумайтеся...

Nebajduza

(3) Не погоджуся з думкою, що не варто читати цю книгу вразливим людям. У передмові автор цілком слушно зауважив: «Друже! ...Ти подумай! Якщо писати тільки про доброту, то для зла – це знахідка. Якщо розповідати тільки про щастя, то люди перестануть бачити знедолених – і зрештою не будуть їх помічати...»

Horvatka

(4) Прочитала «Білого Біма» досить рано, у 13 років. Хоча я не дуже чутлива, але плакала. Довгий час обговорювала з друзями долю собаки; обмірковувала, як могло б усе скластися, якби він не натрапив на черствих людей. Висновок один: повість робить нас добрішими, учить любити братів наших менших.

З інтернет-джерел

Текст В

(5) Практика надання допомоги безпритульним тваринам сягає XVII ст. Саме 1695 р. в Японії, у місті Едо (нині Токіо), з’явився перший (з відомих нам) притулок для собак. Його було відкрито з ініціативи правителя Токуґави Цунайосі, відомого на прізвисько «Інукобо», або «Собачий сьогун». 270 працівників притулку, який утримували коштом платників податків, були зобов’язані догоджати псам і стежити, щоб ті не билися між собою.

(6) «Шлях у Європу починається не з «Євробачення», не з парадів на Хрещатику, не з хокейних чи футбольних матчів, а саме з гуманного ставлення до тварин. Підтвердимо звання «європейців» лише тоді, коли будемо Людьми», – переконує президент «Товариства захисту тварин» Тамара Тарнавська.

(7) Часто чуємо: а нам не до собак, бо й так багато проблем. Перед «Євро-2012» закордонні гості відмовлялися приїздити на чемпіонат через негуманне ставлення українців до безпритульних тварин. Тоді керівництво країни «вжило заходів», але вже після чемпіонату, на жаль, усе повернулося на круги своя.

(8) «Якщо буде чітка державна політика, громадянська відповідальність, податки на утримання тварин, штрафи за неналежне ставлення до братів наших менших, тоді проблему з часом буде вирішено», – пояснюють аналітики.

(9) Чи є в Україні хоч одне місто, яке можна назвати як приклад у цій справі? «Це Львів – місто-піонер і взірець для всієї країни ставлення до тварин. Тут працює чудове комунальне підприємство, що реєструє домашніх улюбленців, веде чіткий електронний облік безпритульних чотирилапих та відстежує їх кількість», – розповідає голова київського притулку Олександра Мезінова.

З інтернет-джерел

Текст Г

(10) Поширена думка, що рівень розвитку та гуманності суспільства визначають за ставленням до дітей і до літніх людей. Варто додати: і до тварин. Нещодавно в новинах показували сюжет про сім’ю, що, уже маючи породистого собаку, узяла сліпого песика, який постраждав від жорстокості попереднього господаря. Глава сім’ї (а саме він вирішив прихистити нещасну тварину) висловив цікаву думку: «Ще не відомо, хто кому більше потрібен: цуцик нам чи ми йому. Чотирилапий настільки всіх об’єднав, що повністю змінив атмосферу в родині». Цей феномен добре відомий багатьом власникам домашніх улюбленців: урятовані істоти (з вулиці чи з притулку) викликають у людей неймовірний емоційний резонанс.

(11) Безпритульних собак, що блукають вулицями німецьких міст, практично немає. Купуючи песика, власник зобов’язаний чипувати його. Якщо ж тварина втече, її стовідсотково повернуть хазяїну, якого оштрафують за недбальство. А максимальний розмір покарання, передбачений за те, що чотирилапого вигнали на вулицю, – 25 тисяч євро!

(12) Нідерланди називають країною з «нульовим» рівнем безпритульних тварин. Бельгійські собаки мають особливі привілеї: їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, зокрема до ресторанів і магазинів. А от Фінляндія завозить безпритульних песиків із сусідніх країн, бо охочих забрати тварину додому надто багато. Тому фінам треба докласти зусиль, аби взяти цуцика: наприклад, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом ветеринарної клініки, також перевіряють рівень доходів майбутнього хазяїна.

З інтернет-джерел

Із текстів зрозуміло, що формуванню гуманного суспільства сприяють усі чинники, ОКРІМ

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього.

Завантажити безкоштовно. Чи вдасться викоренити піратство в Україні?

(1) За останніми звітами міжнародних організацій, Україна – один з лідерів серед порушників авторського права в інтернеті.

(2) Нещодавно здавалося, що крига ось-ось скресне: усі обговорювали Закон про державну підтримку кіно, що дозволить блокувати піратські сайти без постанови суду (щоправда, пізніше його було ветовано), потім один за одним закрили файлообмінники fs.to й ex.ua…

(3) Чи означає це, що сакральна спілка українського інтернету й піратства нарешті зникне? На жаль, є чинники, що ускладнюють ситуацію: це брак прозорого контролю, усталена культура споживання та низька фінансова спроможність населення, нестача альтернативних джерел контенту… А ще – подвійні стандарти популяризації товарів відомих брендів на сайтах-порушниках. Пропагування косметики, алкоголю чи енергетичного напою перед переглядом нелегально викладеного фільму складно уявити, наприклад, у Польщі. В Україні ж це значна частина рекламних бюджетів: 2017 року до списку 25 найбільш відвідуваних українських сайтів входили три такі ресурси. Про етичні питання тут навіть не йдеться. Тож про який позитивний імідж країни взагалі можна говорити?

(4) Через піратство 2015 року зірвали продаж блокбастеру «Незламна» одному з великих китайських прокатників, бо фільм уже було поширено в усемережі. Хтось скаже, що це нетиповий випадок, але що робити з безліччю сервісів і ресурсів, що так і не «зайшли» в Україну саме через правову несформованість ринку? Оплата за контент в Україні – це щось зі сфери особистих принципів, але витрачати кошти хоча б частково доведеться: іншого еволюційного шляху ще не вигадали. Краще почати якомога раніше.

За В. Недогибченком

Текст Б

Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вразив Європу

(5) Завдяки успішній презентації мультфільму на найбільшому анімаційному форумі Європи «Cartoon Movie», де Україну було представлено вперше, наші продюсери отримали багато схвальних відгуків і пропозицій співпраці від європейських фахівців. Головна героїня Мавка прикрасила березневу обкладинку видання «Animation Magazine» (офіційного партнера заходу), що великим накладом розійшлося на форумі у Франції.

(6) Мультфільм привернув увагу потенційних партнерів з Європи, інвесторів, дистриб’юторів. Багато учасників назвало «Мавку» найкращим із 50 проєктів, відзначивши унікальність головної героїні, високу якість візуальних матеріалів, неабиякий міжнародний потенціал ідеї. Усе це працює на створення позитивного іміджу України у світі кіно.

(7) До цього заходу продюсери Ірина Костюк, Анна Єлісєєва, Єгор Олєсов і вся команда студії «Animagrad» готувалися кілька місяців. На презентації демонстрували відзняті кадри під стилізовану народну музику гурту «ДахаБраха».

(8) «Ми розуміли, що цей форум дуже важливий, – наголошує креативний продюсер Анна Єлісєєва, – адже перша поява «Мавки» на міжнародній сцені – це не тільки партнерство з європейськими компаніями, але й репутація проєкту на ринку впродовж наступних двох років, поки триватиме робота над фільмом. Україна – новий гравець у світовій анімації, тож треба зробити так, щоб нас прийняли, запам’ятали та полюбили».

За матеріалами інтернет-джерел

Текст В

«Лісова пісня» Лесі Українки стане віртуальною реальністю

(9) У Сполучених Штатах за мотивами п’єси готують комп’ютерну гру. Попри те що створюють її за кордоном, усі герої розмовлятимуть українською. Розробники – команда американців, серед яких й одесит Дмитро Верьовка. Аби творці програми краще розуміли реалії та побут, унікальність персонажів, він навіть організував їм спеціальну поїздку на Волинь.

(10) Творці «Лісової пісні» відібрали для гри найкраще: наприклад, музику до неї писатиме етногрупа «ДахаБраха», яка обіцяє створити щось надзвичайне. «Усі ми пішли на концерт цього гурту в Сієтлі й просто шаленіли від дивовижного поєднання традиційної музики й сучасного звучання», – розповів Дмитро.

(11) «Виклик – це правильно презентувати світу потенціал нашої культури, бо зараз Україну здебільшого пов’язують з Чорнобилем, із війною на Сході. Я хочу, аби завдяки грі почали цікавитися власне драматичним твором Лесі Українки, щоб він став популярним», – пояснив розробник.

(12) Тільки в грі все навпаки: початок – це фінал «Лісової пісні». Розгублений Лукаш стоїть посеред пустки й хоче «відмотати» життя назад: кохати Мавку, не одружуватися з Килиною, не слухати матері, любити ліс і його чарівних мешканців. Парубок зможе повернути свою милу, якщо пройде кожне випробування. Один хибний крок – і все доведеться робити заново…

(13) Гра «Лісова пісня» шукає друзів – науковців, етнографів і літературознавців, які говорять англійською й готові вдосконалювати проєкт і розповісти всьому світові про нашу неймовірну Україну.

За Н. Піснею

Опорними словосполученнями текстів Б і В можна вважати

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього.

Завантажити безкоштовно. Чи вдасться викоренити піратство в Україні?

(1) За останніми звітами міжнародних організацій, Україна – один з лідерів серед порушників авторського права в інтернеті.

(2) Нещодавно здавалося, що крига ось-ось скресне: усі обговорювали Закон про державну підтримку кіно, що дозволить блокувати піратські сайти без постанови суду (щоправда, пізніше його було ветовано), потім один за одним закрили файлообмінники fs.to й ex.ua…

(3) Чи означає це, що сакральна спілка українського інтернету й піратства нарешті зникне? На жаль, є чинники, що ускладнюють ситуацію: це брак прозорого контролю, усталена культура споживання та низька фінансова спроможність населення, нестача альтернативних джерел контенту… А ще – подвійні стандарти популяризації товарів відомих брендів на сайтах-порушниках. Пропагування косметики, алкоголю чи енергетичного напою перед переглядом нелегально викладеного фільму складно уявити, наприклад, у Польщі. В Україні ж це значна частина рекламних бюджетів: 2017 року до списку 25 найбільш відвідуваних українських сайтів входили три такі ресурси. Про етичні питання тут навіть не йдеться. Тож про який позитивний імідж країни взагалі можна говорити?

(4) Через піратство 2015 року зірвали продаж блокбастеру «Незламна» одному з великих китайських прокатників, бо фільм уже було поширено в усемережі. Хтось скаже, що це нетиповий випадок, але що робити з безліччю сервісів і ресурсів, що так і не «зайшли» в Україну саме через правову несформованість ринку? Оплата за контент в Україні – це щось зі сфери особистих принципів, але витрачати кошти хоча б частково доведеться: іншого еволюційного шляху ще не вигадали. Краще почати якомога раніше.

За В. Недогибченком

Текст Б

Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вразив Європу

(5) Завдяки успішній презентації мультфільму на найбільшому анімаційному форумі Європи «Cartoon Movie», де Україну було представлено вперше, наші продюсери отримали багато схвальних відгуків і пропозицій співпраці від європейських фахівців. Головна героїня Мавка прикрасила березневу обкладинку видання «Animation Magazine» (офіційного партнера заходу), що великим накладом розійшлося на форумі у Франції.

(6) Мультфільм привернув увагу потенційних партнерів з Європи, інвесторів, дистриб’юторів. Багато учасників назвало «Мавку» найкращим із 50 проєктів, відзначивши унікальність головної героїні, високу якість візуальних матеріалів, неабиякий міжнародний потенціал ідеї. Усе це працює на створення позитивного іміджу України у світі кіно.

(7) До цього заходу продюсери Ірина Костюк, Анна Єлісєєва, Єгор Олєсов і вся команда студії «Animagrad» готувалися кілька місяців. На презентації демонстрували відзняті кадри під стилізовану народну музику гурту «ДахаБраха».

(8) «Ми розуміли, що цей форум дуже важливий, – наголошує креативний продюсер Анна Єлісєєва, – адже перша поява «Мавки» на міжнародній сцені – це не тільки партнерство з європейськими компаніями, але й репутація проєкту на ринку впродовж наступних двох років, поки триватиме робота над фільмом. Україна – новий гравець у світовій анімації, тож треба зробити так, щоб нас прийняли, запам’ятали та полюбили».

За матеріалами інтернет-джерел

Текст В

«Лісова пісня» Лесі Українки стане віртуальною реальністю

(9) У Сполучених Штатах за мотивами п’єси готують комп’ютерну гру. Попри те що створюють її за кордоном, усі герої розмовлятимуть українською. Розробники – команда американців, серед яких й одесит Дмитро Верьовка. Аби творці програми краще розуміли реалії та побут, унікальність персонажів, він навіть організував їм спеціальну поїздку на Волинь.

(10) Творці «Лісової пісні» відібрали для гри найкраще: наприклад, музику до неї писатиме етногрупа «ДахаБраха», яка обіцяє створити щось надзвичайне. «Усі ми пішли на концерт цього гурту в Сієтлі й просто шаленіли від дивовижного поєднання традиційної музики й сучасного звучання», – розповів Дмитро.

(11) «Виклик – це правильно презентувати світу потенціал нашої культури, бо зараз Україну здебільшого пов’язують з Чорнобилем, із війною на Сході. Я хочу, аби завдяки грі почали цікавитися власне драматичним твором Лесі Українки, щоб він став популярним», – пояснив розробник.

(12) Тільки в грі все навпаки: початок – це фінал «Лісової пісні». Розгублений Лукаш стоїть посеред пустки й хоче «відмотати» життя назад: кохати Мавку, не одружуватися з Килиною, не слухати матері, любити ліс і його чарівних мешканців. Парубок зможе повернути свою милу, якщо пройде кожне випробування. Один хибний крок – і все доведеться робити заново…

(13) Гра «Лісова пісня» шукає друзів – науковців, етнографів і літературознавців, які говорять англійською й готові вдосконалювати проєкт і розповісти всьому світові про нашу неймовірну Україну.

За Н. Піснею

Актуалізовано в тексті А, проте не згадано в текстах Б і В думку

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього.

Завантажити безкоштовно. Чи вдасться викоренити піратство в Україні?

(1) За останніми звітами міжнародних організацій, Україна – один з лідерів серед порушників авторського права в інтернеті.

(2) Нещодавно здавалося, що крига ось-ось скресне: усі обговорювали Закон про державну підтримку кіно, що дозволить блокувати піратські сайти без постанови суду (щоправда, пізніше його було ветовано), потім один за одним закрили файлообмінники fs.to й ex.ua…

(3) Чи означає це, що сакральна спілка українського інтернету й піратства нарешті зникне? На жаль, є чинники, що ускладнюють ситуацію: це брак прозорого контролю, усталена культура споживання та низька фінансова спроможність населення, нестача альтернативних джерел контенту… А ще – подвійні стандарти популяризації товарів відомих брендів на сайтах-порушниках. Пропагування косметики, алкоголю чи енергетичного напою перед переглядом нелегально викладеного фільму складно уявити, наприклад, у Польщі. В Україні ж це значна частина рекламних бюджетів: 2017 року до списку 25 найбільш відвідуваних українських сайтів входили три такі ресурси. Про етичні питання тут навіть не йдеться. Тож про який позитивний імідж країни взагалі можна говорити?

(4) Через піратство 2015 року зірвали продаж блокбастеру «Незламна» одному з великих китайських прокатників, бо фільм уже було поширено в усемережі. Хтось скаже, що це нетиповий випадок, але що робити з безліччю сервісів і ресурсів, що так і не «зайшли» в Україну саме через правову несформованість ринку? Оплата за контент в Україні – це щось зі сфери особистих принципів, але витрачати кошти хоча б частково доведеться: іншого еволюційного шляху ще не вигадали. Краще почати якомога раніше.

За В. Недогибченком

Текст Б

Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вразив Європу

(5) Завдяки успішній презентації мультфільму на найбільшому анімаційному форумі Європи «Cartoon Movie», де Україну було представлено вперше, наші продюсери отримали багато схвальних відгуків і пропозицій співпраці від європейських фахівців. Головна героїня Мавка прикрасила березневу обкладинку видання «Animation Magazine» (офіційного партнера заходу), що великим накладом розійшлося на форумі у Франції.

(6) Мультфільм привернув увагу потенційних партнерів з Європи, інвесторів, дистриб’юторів. Багато учасників назвало «Мавку» найкращим із 50 проєктів, відзначивши унікальність головної героїні, високу якість візуальних матеріалів, неабиякий міжнародний потенціал ідеї. Усе це працює на створення позитивного іміджу України у світі кіно.

(7) До цього заходу продюсери Ірина Костюк, Анна Єлісєєва, Єгор Олєсов і вся команда студії «Animagrad» готувалися кілька місяців. На презентації демонстрували відзняті кадри під стилізовану народну музику гурту «ДахаБраха».

(8) «Ми розуміли, що цей форум дуже важливий, – наголошує креативний продюсер Анна Єлісєєва, – адже перша поява «Мавки» на міжнародній сцені – це не тільки партнерство з європейськими компаніями, але й репутація проєкту на ринку впродовж наступних двох років, поки триватиме робота над фільмом. Україна – новий гравець у світовій анімації, тож треба зробити так, щоб нас прийняли, запам’ятали та полюбили».

За матеріалами інтернет-джерел

Текст В

«Лісова пісня» Лесі Українки стане віртуальною реальністю

(9) У Сполучених Штатах за мотивами п’єси готують комп’ютерну гру. Попри те що створюють її за кордоном, усі герої розмовлятимуть українською. Розробники – команда американців, серед яких й одесит Дмитро Верьовка. Аби творці програми краще розуміли реалії та побут, унікальність персонажів, він навіть організував їм спеціальну поїздку на Волинь.

(10) Творці «Лісової пісні» відібрали для гри найкраще: наприклад, музику до неї писатиме етногрупа «ДахаБраха», яка обіцяє створити щось надзвичайне. «Усі ми пішли на концерт цього гурту в Сієтлі й просто шаленіли від дивовижного поєднання традиційної музики й сучасного звучання», – розповів Дмитро.

(11) «Виклик – це правильно презентувати світу потенціал нашої культури, бо зараз Україну здебільшого пов’язують з Чорнобилем, із війною на Сході. Я хочу, аби завдяки грі почали цікавитися власне драматичним твором Лесі Українки, щоб він став популярним», – пояснив розробник.

(12) Тільки в грі все навпаки: початок – це фінал «Лісової пісні». Розгублений Лукаш стоїть посеред пустки й хоче «відмотати» життя назад: кохати Мавку, не одружуватися з Килиною, не слухати матері, любити ліс і його чарівних мешканців. Парубок зможе повернути свою милу, якщо пройде кожне випробування. Один хибний крок – і все доведеться робити заново…

(13) Гра «Лісова пісня» шукає друзів – науковців, етнографів і літературознавців, які говорять англійською й готові вдосконалювати проєкт і розповісти всьому світові про нашу неймовірну Україну.

За Н. Піснею

Згадки про явища та події, що створюють негативний імідж України, є в

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього.

Завантажити безкоштовно. Чи вдасться викоренити піратство в Україні?

(1) За останніми звітами міжнародних організацій, Україна – один з лідерів серед порушників авторського права в інтернеті.

(2) Нещодавно здавалося, що крига ось-ось скресне: усі обговорювали Закон про державну підтримку кіно, що дозволить блокувати піратські сайти без постанови суду (щоправда, пізніше його було ветовано), потім один за одним закрили файлообмінники fs.to й ex.ua…

(3) Чи означає це, що сакральна спілка українського інтернету й піратства нарешті зникне? На жаль, є чинники, що ускладнюють ситуацію: це брак прозорого контролю, усталена культура споживання та низька фінансова спроможність населення, нестача альтернативних джерел контенту… А ще – подвійні стандарти популяризації товарів відомих брендів на сайтах-порушниках. Пропагування косметики, алкоголю чи енергетичного напою перед переглядом нелегально викладеного фільму складно уявити, наприклад, у Польщі. В Україні ж це значна частина рекламних бюджетів: 2017 року до списку 25 найбільш відвідуваних українських сайтів входили три такі ресурси. Про етичні питання тут навіть не йдеться. Тож про який позитивний імідж країни взагалі можна говорити?

(4) Через піратство 2015 року зірвали продаж блокбастеру «Незламна» одному з великих китайських прокатників, бо фільм уже було поширено в усемережі. Хтось скаже, що це нетиповий випадок, але що робити з безліччю сервісів і ресурсів, що так і не «зайшли» в Україну саме через правову несформованість ринку? Оплата за контент в Україні – це щось зі сфери особистих принципів, але витрачати кошти хоча б частково доведеться: іншого еволюційного шляху ще не вигадали. Краще почати якомога раніше.

За В. Недогибченком

Текст Б

Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вразив Європу

(5) Завдяки успішній презентації мультфільму на найбільшому анімаційному форумі Європи «Cartoon Movie», де Україну було представлено вперше, наші продюсери отримали багато схвальних відгуків і пропозицій співпраці від європейських фахівців. Головна героїня Мавка прикрасила березневу обкладинку видання «Animation Magazine» (офіційного партнера заходу), що великим накладом розійшлося на форумі у Франції.

(6) Мультфільм привернув увагу потенційних партнерів з Європи, інвесторів, дистриб’юторів. Багато учасників назвало «Мавку» найкращим із 50 проєктів, відзначивши унікальність головної героїні, високу якість візуальних матеріалів, неабиякий міжнародний потенціал ідеї. Усе це працює на створення позитивного іміджу України у світі кіно.

(7) До цього заходу продюсери Ірина Костюк, Анна Єлісєєва, Єгор Олєсов і вся команда студії «Animagrad» готувалися кілька місяців. На презентації демонстрували відзняті кадри під стилізовану народну музику гурту «ДахаБраха».

(8) «Ми розуміли, що цей форум дуже важливий, – наголошує креативний продюсер Анна Єлісєєва, – адже перша поява «Мавки» на міжнародній сцені – це не тільки партнерство з європейськими компаніями, але й репутація проєкту на ринку впродовж наступних двох років, поки триватиме робота над фільмом. Україна – новий гравець у світовій анімації, тож треба зробити так, щоб нас прийняли, запам’ятали та полюбили».

За матеріалами інтернет-джерел

Текст В

«Лісова пісня» Лесі Українки стане віртуальною реальністю

(9) У Сполучених Штатах за мотивами п’єси готують комп’ютерну гру. Попри те що створюють її за кордоном, усі герої розмовлятимуть українською. Розробники – команда американців, серед яких й одесит Дмитро Верьовка. Аби творці програми краще розуміли реалії та побут, унікальність персонажів, він навіть організував їм спеціальну поїздку на Волинь.

(10) Творці «Лісової пісні» відібрали для гри найкраще: наприклад, музику до неї писатиме етногрупа «ДахаБраха», яка обіцяє створити щось надзвичайне. «Усі ми пішли на концерт цього гурту в Сієтлі й просто шаленіли від дивовижного поєднання традиційної музики й сучасного звучання», – розповів Дмитро.

(11) «Виклик – це правильно презентувати світу потенціал нашої культури, бо зараз Україну здебільшого пов’язують з Чорнобилем, із війною на Сході. Я хочу, аби завдяки грі почали цікавитися власне драматичним твором Лесі Українки, щоб він став популярним», – пояснив розробник.

(12) Тільки в грі все навпаки: початок – це фінал «Лісової пісні». Розгублений Лукаш стоїть посеред пустки й хоче «відмотати» життя назад: кохати Мавку, не одружуватися з Килиною, не слухати матері, любити ліс і його чарівних мешканців. Парубок зможе повернути свою милу, якщо пройде кожне випробування. Один хибний крок – і все доведеться робити заново…

(13) Гра «Лісова пісня» шукає друзів – науковців, етнографів і літературознавців, які говорять англійською й готові вдосконалювати проєкт і розповісти всьому світові про нашу неймовірну Україну.

За Н. Піснею

Для текстів Б і В спільними є всі думки, ОКРІМ

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього.

Завантажити безкоштовно. Чи вдасться викоренити піратство в Україні?

(1) За останніми звітами міжнародних організацій, Україна – один з лідерів серед порушників авторського права в інтернеті.

(2) Нещодавно здавалося, що крига ось-ось скресне: усі обговорювали Закон про державну підтримку кіно, що дозволить блокувати піратські сайти без постанови суду (щоправда, пізніше його було ветовано), потім один за одним закрили файлообмінники fs.to й ex.ua…

(3) Чи означає це, що сакральна спілка українського інтернету й піратства нарешті зникне? На жаль, є чинники, що ускладнюють ситуацію: це брак прозорого контролю, усталена культура споживання та низька фінансова спроможність населення, нестача альтернативних джерел контенту… А ще – подвійні стандарти популяризації товарів відомих брендів на сайтах-порушниках. Пропагування косметики, алкоголю чи енергетичного напою перед переглядом нелегально викладеного фільму складно уявити, наприклад, у Польщі. В Україні ж це значна частина рекламних бюджетів: 2017 року до списку 25 найбільш відвідуваних українських сайтів входили три такі ресурси. Про етичні питання тут навіть не йдеться. Тож про який позитивний імідж країни взагалі можна говорити?

(4) Через піратство 2015 року зірвали продаж блокбастеру «Незламна» одному з великих китайських прокатників, бо фільм уже було поширено в усемережі. Хтось скаже, що це нетиповий випадок, але що робити з безліччю сервісів і ресурсів, що так і не «зайшли» в Україну саме через правову несформованість ринку? Оплата за контент в Україні – це щось зі сфери особистих принципів, але витрачати кошти хоча б частково доведеться: іншого еволюційного шляху ще не вигадали. Краще почати якомога раніше.

За В. Недогибченком

Текст Б

Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вразив Європу

(5) Завдяки успішній презентації мультфільму на найбільшому анімаційному форумі Європи «Cartoon Movie», де Україну було представлено вперше, наші продюсери отримали багато схвальних відгуків і пропозицій співпраці від європейських фахівців. Головна героїня Мавка прикрасила березневу обкладинку видання «Animation Magazine» (офіційного партнера заходу), що великим накладом розійшлося на форумі у Франції.

(6) Мультфільм привернув увагу потенційних партнерів з Європи, інвесторів, дистриб’юторів. Багато учасників назвало «Мавку» найкращим із 50 проєктів, відзначивши унікальність головної героїні, високу якість візуальних матеріалів, неабиякий міжнародний потенціал ідеї. Усе це працює на створення позитивного іміджу України у світі кіно.

(7) До цього заходу продюсери Ірина Костюк, Анна Єлісєєва, Єгор Олєсов і вся команда студії «Animagrad» готувалися кілька місяців. На презентації демонстрували відзняті кадри під стилізовану народну музику гурту «ДахаБраха».

(8) «Ми розуміли, що цей форум дуже важливий, – наголошує креативний продюсер Анна Єлісєєва, – адже перша поява «Мавки» на міжнародній сцені – це не тільки партнерство з європейськими компаніями, але й репутація проєкту на ринку впродовж наступних двох років, поки триватиме робота над фільмом. Україна – новий гравець у світовій анімації, тож треба зробити так, щоб нас прийняли, запам’ятали та полюбили».

За матеріалами інтернет-джерел

Текст В

«Лісова пісня» Лесі Українки стане віртуальною реальністю

(9) У Сполучених Штатах за мотивами п’єси готують комп’ютерну гру. Попри те що створюють її за кордоном, усі герої розмовлятимуть українською. Розробники – команда американців, серед яких й одесит Дмитро Верьовка. Аби творці програми краще розуміли реалії та побут, унікальність персонажів, він навіть організував їм спеціальну поїздку на Волинь.

(10) Творці «Лісової пісні» відібрали для гри найкраще: наприклад, музику до неї писатиме етногрупа «ДахаБраха», яка обіцяє створити щось надзвичайне. «Усі ми пішли на концерт цього гурту в Сієтлі й просто шаленіли від дивовижного поєднання традиційної музики й сучасного звучання», – розповів Дмитро.

(11) «Виклик – це правильно презентувати світу потенціал нашої культури, бо зараз Україну здебільшого пов’язують з Чорнобилем, із війною на Сході. Я хочу, аби завдяки грі почали цікавитися власне драматичним твором Лесі Українки, щоб він став популярним», – пояснив розробник.

(12) Тільки в грі все навпаки: початок – це фінал «Лісової пісні». Розгублений Лукаш стоїть посеред пустки й хоче «відмотати» життя назад: кохати Мавку, не одружуватися з Килиною, не слухати матері, любити ліс і його чарівних мешканців. Парубок зможе повернути свою милу, якщо пройде кожне випробування. Один хибний крок – і все доведеться робити заново…

(13) Гра «Лісова пісня» шукає друзів – науковців, етнографів і літературознавців, які говорять англійською й готові вдосконалювати проєкт і розповісти всьому світові про нашу неймовірну Україну.

За Н. Піснею

Причинами поширення інтернет-піратства, на думку В. Недогибченка, є всі зазначені, ОКРІМ

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Автори обох текстів, імовірно, НЕ ПОГОДИЛИСЯ б із твердженням

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Найбільш важливою темою, яку розвивають автори обох текстів, є

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Інформацію з тексту Б автор тексту А міг би використати для обґрунтування всіх позицій, ОКРІМ

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Спільними ключовими поняттями для обох текстів є