Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

Скоєнню злочину передували шість подій - Р, Q, R, Х, У, Z, жодні дві з яких не відбувалися водночас.

Слідством установлено таке:

1) Подія Р відбулася раніше за події Q та R.

2) Якщо подія Q була четвертою за порядком, то вона відбулася раніше від подій У та Z.

3) Якщо подія Q була не четвертою за порядком, то тоді вона відбулася після подій У та Z.

4) Або подія Х, або подія У була за порядком п’ятою.

Якщо подія Х була четвертою, то тоді подія Q була

Прочитайте опис ситуації та умов до неї й виконайте завдання.

Скоєнню злочину передували шість подій - Р, Q, R, Х, У, Z, жодні дві з яких не відбувалися водночас.

Слідством установлено таке:

1) Подія Р відбулася раніше за події Q та R.

2) Якщо подія Q була четвертою за порядком, то вона відбулася раніше від подій У та Z.

3) Якщо подія Q була не четвертою за порядком, то тоді вона відбулася після подій У та Z.

4) Або подія Х, або подія У була за порядком п’ятою.

Який із наведених нижче варіантів відображає можливу послідовність подій, що передували скоєнню злочину?

Олександр Перлюк: Є поети від Бога, а є - від Івана Івановича.

Яке з наведених нижче тверджень логічно випливає з твердження Олександра Перлюка?

Менеджер: Керівники офісів зазвичай для підвищення продуктивності праці персоналу застосовують структурний підхід: вони аналізують діяльність офісу, виокремлюють загальні операції й доручають їх виконання найбільш кваліфікованим фахівцям (наприклад, виокремлюють операції з підготовки текстів, їх редагування, дизайну, друку). Я винайшов ефективніший метод підвищення продуктивності праці в офісі, який ґрунтується на емпірично встановленому мною факті: продуктивність роботи офісних працівників монотонно зростає, якщо температура в офісі зменшується до 19 ^ОС, а при подальшому зниженні температури - монотонно спадає.

Яке з наведених нижче тверджень логічно випливає з інформації менеджера?

Прокурор: Слідством установлено, що злочину передували чотири події Х, У, Z, V, і виявлено групу осіб, підозрюваних у цьому злочині. У результаті слідчих дій було також встановлено, що жоден із підозрюваних, який не був учасником події Х, не був й учасником події У, а всі учасники події V були учасниками події Z, а також що серед учасників події Х не було учасників події Z.

Істинність якого твердження логічно випливає з наведеної інформації прокурора?

Тренер: Ми застосували комп’ютерну програму для визначення найкращого складу нашої команди. Цей аналіз показав, що команда програвала тільки в тих матчах, у яких не грав Петренко, а в усіх інших - вигравала. Хоча для отримання цієї інформації не потрібно було жодних комп’ютерних програм, застосування комп’ютерної програми для нас дуже важливе, оскільки обґрунтовує, що участь Петренка в наступному матчі забезпечить перемогу нашої команди.

Міркування тренера найбільш уразливі для критики, тому що

Проректор: У часи інформаційних технологій, Вікіпедії, соціальних мереж і мобільного зв’язку організація навчального процесу у формі аудиторних лекційно-семінарських занять є застарілою й неефективною. Опитування показали, що більшість студентів не задоволена ані змістом, ані формою проведення занять, які, за їхніми відгуками, далекі від їхніх реальних запитів, передусім від їхньої майбутньої професії. У зв’язку із цим доцільно зобов’язати викладачів нашого вишу розробити й викласти в мережі Інтернет дистанційні варіанти курсів, які вони читають, аудиторні заняття у формі лекцій і семінарських занять скасувати, замінивши їх консультаціями.

Яке з наведених нижче тверджень, якщо воно істинне, найбільше посилює обґрунтування висновку проректора?

Прочитайте мікротексти й виконайте завдання.

Доповідач: У 1885 р. Вільям Бентлі, використовуючи прилад, який він сконструював із фотоапарата й мікроскопа, першим сфотографував сніжинку. Він був настільки вражений її красою, що зробив ще 5000 знімків різних сніжинок. Бентлі навіть спробував створити класифікацію форм сніжинок, проте із цього нічого не вийшло: усі сніжинки були різними. Унікальну неповторність сніжинок можна вважати підставою для визнання незбагненного розмаїття природи.

Експерт: Насправді, усе в природі неповторне: немає двох однакових мурах, двох однакових піщинок, рослин, зірок, людей - нічого. Якщо два об’єкти здаються однаковими, то більш прискіпливий погляд завжди покаже, що вони все ж у чомусь різні. Так, брати-близнюки є різними особистостями, не говорячи вже про те, що вони мають різні відбитки пальців.

У чому полягає розбіжність поглядів доповідача й експерта згідно з наведеним діалогом?

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

У тексті А можна знайти підтвердження всім наведеним нижче позиціям тексту Б, ОКРІМ

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

Автори текстів, найімовірніше, НЕ зійшлися б у тому, що

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

Текст А, на відміну від тексту Б, не порушує проблеми

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

У тексті Б немає очевидної згадки про такий маніпулятивний прийом, обговорений у тексті А, як

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

Спільні для обох текстів значущі концепти (опорні поняття) вказано в рядку

Прочитайте тексти А і Б та виконайте завдання

(цифра в дужках позначають номери абзаців наскрізно з обох текстах).

Текст А

(1) Використання технологій інформаційно-психологічного впливу для маніпулювання громадською думкою поширене у світі явище. Оскільки ЗМІ призначені для сприйняття їх масами, Давно сформулювали правило: повідомлення повинно мати ступінь зрозумілості, який відповідає рівню інтелекту, приблизно на 10 нижчому від середнього рівня інтелекту реципієнтів. Тож нічого дивуватися примітивності текстів ЗМІ.

(2) За цим правилом криється те, що людина підсвідомо тяжіє до простих пояснень складного. Тому мас-медіа й зводять реальні суспільні проблеми до якнайпростіших пояснень. Спрощення дає змогу висловити головну думку, яку потрібно донести до аудиторії, у формі ствердження. Ствердження ж означає відмову від обговорення.

(З) Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ цілісної проблеми на фрагменти, щоб адресат не зміг поєднати їх разом та осмислити. Коли цілісний характер проблеми навмисно ігнорують, а уривки про неї пропонують як достовірну інформацію, результат один: нерозуміння, непоінформованість, апатія. «Шматуючи» інформацію про подію, можна різко знизити вплив повідомлення або взагалі позбавити його змісту. Насправді хаотизація потоку повідомлень позірна: добір подій, про які вирішують давати інформацію, здійснюється самими ЗМІ або за чиєюсь указівкою, наприклад, власника чи влади, громадяни цього давно вже не роблять самі.

(4) Різновидом маніпуляцій у ЗМІ є конструювання повідомлення з неповних висловлювань або уривків відео. Так змінюється контекст, а із залишків створюється зовсім інший зміст. Окремі частини не є неправдою, але сконструйоване ціле може не мати нічого спільного з реальністю.

(5) Однією з умов успішної фрагментації проблеми є сенсаційність. Нагнітання ефекту терміновості різко збільшує маніпулятивні можливості. Людина просто не має часу осмислити повідомлення, уже не кажучи про його критичний аналіз, крім того, у неї формується певна нервовість. А це та ще відчуття безкінечної кризи дуже знижують здатність до аналітики.

(6) Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів: текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує суспільні стереотипи. Головним методом закріплення потрібних стереотипів є повторення. Переконання ґрунтується на ствердженні й повторенні.

(7) Повторення є одним із тих психологічних засобів, які впливають на несвідомі механізми. Якщо зловживати - стереотипи переходять у забобони.

(8) Повторення є основною умовою пропаганди. Воно надає твердженням ваги переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї, будуючи бар’єр для іншого твердження та унеможливлюючи міркування.

(9) Повторення надає словам зрозумілості, змушує прийняти інформацію загалом. Таким чином воно мінімізує процес думання та швидко перетворює ідею на дію, формує умовний рефлекс.

(10) Сподіваюся, ви зрозуміли, навіщо слово «повторення» повторено тут на початку кожного абзацу?

(11) Саме ЗМІ привчили людину мислити стереотипами та поступово знизили інтелектуальний рівень повідомлень так, що перетворилися на інструмент примітивізації. Ви ще думаєте, що ви самі думаєте?

За А. Стельмашовим.

Текст Б

(12) Вітчизняні ЗМІ постійно вкорінюють у суспільну свідомість тезу, що мас-медіа - всуціль інструменти маніпуляції громадською думкою, що весь контент створюється так, щоб не сказати правди про реальний стан речей або сказати її таким чином, як її бачать вони або їхні власники. І додають: звісно ж, шановна аудиторіє, це ми робимо у твоїх інтересах. Парадокс, чи не так? ЗМІ торочать відверто, що вони - маніпулятори, а маси мов поглухли: тихенько нарікають, але «ковтають» усе убозтво, що їм пропонується в ефірі, навіть не намагаючись хоч інколи вмикати голову.

(13) Тож чи варто звинувачувати ЗМІ у використанні маніпулятивних технологій? Якщо люди хочуть жити в ілюзіях, сконструйованих мас-медіа, якщо в них є схильність отримувати все в розжованому вигляді, якщо їм хочеться «гаряченького» прямо з місця подій, а не раціонально-холодного, то нічого перекладати провину на інших. ЗМІ такі, якими є споживачі їхнього продукту. Забагалося споживачеві хепіендів – тримай «мило», де нувориш із «чесними» грошима проміняє яку-небудь герцогиню на Попелюшку із Закарлигівки. Хоче гострих відчуттів - ось йому «Свіженькі вбивства» або «Сенсація! Наші депутати - інопланетяни»... Та потім нічого скаржитися, що нібито саме мас-медіа такими продуктами змусило нас сліпо вірити в кришталево-чистих олігархів, не замислюючись, звідки в них статки, божеволіти, що в країні живуть одні маніяки або інопланетяни... Ринок! Попит породжує пропозицію. Нічого нарікати, що хтось кимось маніпулює, усе по-чесному: брехун відверто заявляє, що бреше, а отже, у всіх є можливість вирішувати, вірити йому чи ні!

(14) І взагалі, якщо бути відвертими, кожен із нас є таким самим маніпулятором, але з меншенькою аудиторією. Тож нікуди не подінеш факту: і ЗМІ, і ми – одним миром мазані: ми, наприклад, інколи, замість зізнатися як на духу в проступку, ріжемо його на скибочки, урешті обґрунтовуючи, що «і я не я, і хата не моя», по півслова правди говоримо своїм близьким, щоб, скажімо, захистити їх, дозуємо й перекручуємо щось, аби досягти своєї мети, перебільшуємо успіхи - так і ЗМІ чинять, керуючись своїми або власниковими преференціями. Здається, усе логічно!..

(15) Але чомусь від такої логіки моторошно. Особливо якщо зважити, що наша дрібненька маніпуляція ніколи не дотягне до мас-медійних, що спотворюють дійсність для мільйонів громадян. Уже не говорячи про наслідки. У приватному житті ми маємо бодай якийсь шанс вивести маніпулятора на чисту воду.

(16) Зовсім інша ситуація зі ЗМІ. Вони грають завжди «в одні ворота». Ми позбавлені можливості тут і зараз дезавуювати їх. Навіть коли такий шанс з’являється - у них у запасі десятки способів виправдатися. Ну, щонайменше заявити: «А ми ж відверто вам говорили, що ЗМІ - маніпулятори. Ви були попереджені. Винуватьте себе, а не нас».

За А. Коловорітським.

Тему обох текстів найбільш точно окреслено в рядку