ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані єднальним сполучником сурядності і. Отже, це складносурядне речення.

Речення Б має одну граматичну основу (називають). Це просте односкладне неозначено-особове ускладнене речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучним словом якої. Від першої до другої (підрядної) частини можна поставити питання якої? Підрядна частина стоїть всередині головної. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані сполучниковим підрядним зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, у цьому реченні є підрядний та сурядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання про що? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Б (опитування свідчать про що?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання які? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (калорій яких?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А (піти навіщо?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання за якої умови? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Д (можете з’їсти за якої умови?).

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово нині відповідає на питання коли? та вказує на час дії, не змінюється. Отже, це прислівник.

Слово якихось відповідає на питання яких? і вказує на ознаку предметів, але не називає їх. Отже, це займенник.

А слово років має лексичне значення, указує на предмет, відповідає на питання чого? Отже, це іменник.

Слово таки не відповідає на питання, не поєднує члени речення, а лише надає слову певного значення. Отже, це частка.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Хоч кілок на голові теши – упертий, норовливий.

Хоч греблю гати – багато.

Хоч у вухо бгай – покірний, лагідний. 

Хоч мак сій – тихо, спокійно.

Хоч в око стрель – темно.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення з відокремленими членами, правильно розставляти розділові знаки.

Прикладка – другорядний член речення, вид означення, яке виражене іменником і дає предмету другу назву. У кінці речення прикладку зазвичай виділяють за допомогою тире.

Відокремлена прикладка є в реченні, позначеному колом (парамедикиня і волонтерка). 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення. Підмет

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники представники, окупанти, премія, поборниці відповідають у тексті на питання називного відмінка хто?, що? Це підмети.

А от слово жінки є частиною складеного іменного присудка (Це є жінки).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати в реченні однорідні члени.

Однорідні члени речення відповідають на одне питання і є одним членом реченні.

У реченні, позначеному трикутником, є однорідні присудки (отримала, присвятила), а реченні із колом є однорідні прикладки (парамедикиня, волонтерка).

У реченні, позначеному символом   , є однорідні присудки ( почала, продемонструвала), у реченні, позначеному ромбом, є однорідні додатки (лідерство, мужність, винахідливість, готовність).

А от у реченні, позначеному трапецією, однорідних членів речення немає.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Пунктуація. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлена обставина

У реченні, позначеному символом-ромбом є відокремлена обставина – дієприслівниковий зворот захищаючи Україну від російської агресії.

Такі звороти виділяють з двох боків комами. Як бачимо, у нашому випадку коми на початку звороту немає. Це і є пунктуаційною помилкою.

Відповідь – А.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення

Це робота з так званим деформованим текстом, яка перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його. 

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання.

Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення з позначкою-трапецією є початковим реченням запропонованого деформованого тексту.

Речення із символом-квадратом буде другим, адже в ньому пояснено, ким є представниці різних країн, яким вручають нагороду «Найхоробріша жінка світу».

Наступним є речення, позначене символом-колом: у ньому йдеться про вже конкретний рік (2023) та про конкретну лауреатку – українку Юлію Паєвську.

Далі логічно пояснити, чому саме її було обрано для нагородження. Отже, це речення із символом-ромбом.

І останнім має бути речення, позначене символом-трикутником, це додаткова заувага до основного повідомлення (вставна конструкція до речі).

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, творення ступенів порівняння прикметників, уживання прийменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, правильно утворювати ступені порівняння прикметників і вживати правильні прийменники. 

У родовому відмінку множини маємо форму відвідувачів.

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюємо за допомогою слів найбільш, найменш, які додаємо до звичайного прикметника: найбільш давній.

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюємо додаванням до кореня префікса най- та суфіксів -іш- чи -ш-: найдавніший. 

Прийменник по в українській літературній мові вживаємо досить рідко. Із місцевим відмінком він переважно виражає місце або час, стосунок до іншого предмета, спосіб дії. Отже, з математики.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієвідміни. Дієприкметник

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати особові форми дієслів, визначати, до якої дієвідміни належить певне дієслово.

До І дієвідміни належать дієслова з частиною -оло- – молоти. Отже, молоти – мелють, мелемо, мелеш, мелете.

Нормативним є слово родючий.

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників та числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники та складені числівники.

Аналізуючи відмінкові форми іменників та числівників, треба правильно визначити, у якому відмінку вони вжиті в реченні.

У родовому відмінку множини маємо форму автомагістралей.

Числівник сто у формі родового відмінка – ста, вісімдесят – вісімдесяти (це складний числівник, змінюємо лише другу частину), сім – семи. Отже, ста вісімдесяти семи.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Кличний відмінок. Дієслова в наказовому способі

Завдання з пропусками перевіряє одразу кілька тем з морфології.

Це завдання перевіряє ваше вміння утворювати кличний відмінок іменників та наказовий спосіб дієслів. 

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу. 

Іменники Настя, Ілля – це іменники І відміни (м’яка група). Також потрібно врахувати, що Настя – це повне українське ім’я, а не ласкава форма від імені Анастасія. Отже, у кличному відмінку ці іменники матимуть закінчення -е – Насте, Ілле.

Дієслова наказового способу в І особі множини ( ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма провітрімо.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників.

Завдання з пропусками перевіряє одразу кілька тем з морфології.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників і поєднувати їх з прикметниками.

В українській мові іншомовні незмінні іменники на позначення назв тварин і птахів належать до чоловічого роду (фламінго, какаду). А от іменник цеце – жіночого роду (бо родова назва, муха, має жіночий рід).

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика

Це завдання перевіряє ваше вміння розуміти й пояснювати лексичне значення власне українських та іншомовних слів.

Раритетний (від raritas – рідкість) – цінний, рідкісний. 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексична помилка 

Це завдання перевіряє ваше вміння коректно вживати слова, відрізняти правильні та неправильні лексеми (росіянізми суржикізми тощо).

У чотирьох реченнях бачимо помилкові слова:

• Гармонічно розвинена індивідуальність поєднує багатство внутрішнього світу з фізичним розвитком (правильне слово – гармонійно).
• Батькам потрібно розуміти дитину й бути послідовними у вихованні дисциплінарності сина чи доньки (правильне слово – дисциплінованості).
• Створення діловитої атмосфери співпраці між усіма членами колективу вимагає часу й зусиль (правильне слово – ділової).
• Не кожна людина, яка формально закінчила вищий учбовий заклад, є дійсно освіченою (правильне слово – навчальний).

Немає лексичних помилок у реченні Героїзм передбачає найвищий вияв мужності й самовідданості у виконанні громадянського обов’язку.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кома (6) обґрунтована як розділовий знак при відокремленому означенні. Правильне обґрунтування – кома при однорідних означеннях, адже непоширене означення та поширене, які стоять у речення поруч, є однорідними (прекрасне, не розгублене у віках мистецтво).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою

Завдання перевіряє ваше вміння перетворювати пряму мову на непряму.

При заміні прямої мови на непряму в тексті відбуваються певні зміни.

Найчастіше непряму мову передають складнопідрядним реченням. Треба стежити за тим, щоб воно не спотворювало змісту висловлюваного.

У реченнях А, Б, Г, Д спотворено думку Г. Сковороди, його твердження фактично замінено на протилежне.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, В, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються одного діяча.

А от у рядку Д дієприслівниковий зворот споживаючи його щодня вжито в безособовому реченні (присудок – відомо). Діяча в цьому реченні немає взагалі. Тому вживати тут зворот не можна.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Слова змістовий та змістовний – пароніми.

Змістовий – це той, що має стосунок до змісту.

Змістовний – це «багатий змістом».

Отже, доповідь має бути змістовною.

Решта словосполучень правильні.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня й суфікса.

Суфікс -инн(я) (-інн(я)) в українській мові має різне значення. Так у словах носіння, куріння, гасіння, ходіння, шарудіння, терпіння, водіння його вживають на позначення процесу, дії. 

А от у слові коріння цей суфікс має значення збірності (огудиння, бадилиння, соняшничиння тощо).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера у власних назвах. Апостроф. Правопис частки НЕ. Подвоєння і подовження

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А слово замок потрібно написати з малої літери, адже це загальна назва. Також у слові розкішшю є подовження (це іменник ІІІ відміни, орудний відмінок, позиція між двома голосними).

У варіанті Б потрібно окремо написати не дивно (це присудок), а слово пам’ятка написати з апострофом.

У варіанті В помилки у слові оборонними (подвоєння на межі кореня та суфікса) та в іншомовному слові резиденція (правопис необхідно запам’ятати). 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми (правопис м’якого знака) й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу (стабільність, погодьтесь).

М’який знак не потрібно писати у слові чотирма, адже після р його пишемо тоді, коли це м’який звук, а далі йде голосний звук о (чотирьох). Не пишемо також м’якого знака в слові вознісся, тому що частку -ся додаємо до дієслова минулого часу.

Також м’який знак не потрібно писати у слові бульйончик, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків (саме тому женьшень).

М’якого знака не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім того випадку, коли далі йде звук л. Саме тому в слові подільський його потрібно писати, а у слові волинський – ні.

Зазвичай не пишемо м’якого знака перед губними, але в словах тьмяність, штаньми він є. Правопис цих слів необхідно запам’ятати, адже це винятки.

Не пишемо м’якого знака у словах Наталці та Даринчин, бо його немає в називному відмінку цих слів (Наталка,  Даринка).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х (стихати, спричинити, скрикнути).

У решті слів пишемо префікс з-.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

З дефісом потрібно писати слова кисло-солодкий (відтінок + смак), а також слова українсько-англійський, мовно-літературний, м’ясо-молочний, планово-фінансовий (зазвичай від таких слів можна утворити сурядне сполучення (український і англійський, мова й література тощо).

Також із дефісом потрібно писати прикметник військово-транспортний, адже прикметники з першою частиною військово- чи воєнно- пишемо з дефісом.

Медико-генетичний пишемо з дефісом, бо в першій частині прикметника є суфікс -ико. Більшість слів з першою частиною соціально- також потрібно писати з дефісом (соціально-економічний).

Разом пишемо слова, від яких можна утворити підрядне словосполучення, тому кисломолочний (бо кисле молоко).

Агрокультура та аудіофайл пишемо разом, бо частинки аудіо-, агро-, астро-, фото-, біо- тощо пишемо разом. А от слово конференц-зал потрібно писати з дефісом, адже перше слово дає цьому поняттю головну характеристику.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати іменники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), -цтв(о)

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), -зтв(о)

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), -ств(о)

Приголосні т, д не змінюються.

Застосуймо правило до запропонованих слів: гірник – гірництво, парубок – парубоцтво, юнак – юнацтво тощо. 

Суфікса -цтв- не буде в таких словах: лицарство, людство, агентство.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюють: анотація, ілюмінація, апеляція.

Подвоєння зберігається в словах-винятках: мадонна, брутто тощо. Відбувається подвоєння на межі префікса та кореня: імміграція, сюрреалізм.

У багатьох власних назвах подвоєння зберігається: Брюссель, Аполлон.

Також зберігається подвоєння в похідних від власних назв словах: Голландія – голландець.

Традиційно з подвоєнням пишемо імена Геннадій, Стелла.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголовами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного у слові піала. Правильний наголос піала.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: бігти, поріг, злегка.  Виділена  літера в цих словах позначає різні звуки, тому що в словах бігти, поріг – це звук [г], а в слові злегка – це звук [х]. Хоча дзвінкі приголосні перед глухими вимовляємо дзвінко, є кілька винятків, наприклад вогко. Похідні слова теж зберігають це уподібнення до глухого.

У рядку повість, сяйво, свічка виділена літера позначає однакові звуки. У слові свічка літера с передає звук [с′] адже цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним. У слові сяйво теж літера с передає [с′], адже далі – буква я, яка вказує на пом’якшений попередній приголосний та позначає звук  [а]. У слові повість літера с теж передає звук [с′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

У рядку лічба, почасти, чітко виділена літера означає різні звуки: у слові почасти це звук [ч];  у слові чітко  це [ч’], у слові лічба літера ч передає африкату [дж], адже глухий приголосний перед дзвінким вимовляємо дзвінко.

У рядку кістці, тім’я, житній виділена літера означає різні звуки: у слові кістці звука [т] немає; у слові тім’я – це [т′], бо далі голосний і; у слові житній – це теж звук [т′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати просте ускладнене речення з однорідними членами, звертанням, вставними конструкціями, відокремленими членами речення.

Речення А ускладнено однорідними членами речення (заварюємо, проціджуємо, накриваємо, ставимо).

Речення Б ускладнено відокремленим додатком (зокрема кардамон, тертий імбир, гвоздику).

Речення В ускладнено відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом (вичавлений незадовго до вживання). 

Речення Г ускладнено відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом (даючи напоєві трохи охолонути).

Речення Д ускладнено відокремленою прикладкою (легкого східного смаку), яка дає іменнику шарм другу назву.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами з узагальнювальним словом.

Речення Б має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності але. Отже, це складносурядне речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, у реченні стоїть двокрапка, бо друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником хоча. Від другої(головної) частини можна поставити питання незважаючи на що? до першої (підрядної) частини. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні А (надсилають навіщо?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання як? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (намагаються зробити так як?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання коли? На таке ж питання відповідає виділена частина в реченні Д (почали обмінюватися коли?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання з якої причини? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні Б (участь стає цікавішою з якої причини?)

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово що в запропонованому реченні можна замінити на слово які, у підрядному реченні воно виконує функцію підмета. Отже, це займенник.

Слово обабіч відповідає на питання де? та вказує на місце дії. Отже, це прислівник.

Слово то не відповідає на питання, а лише пов’язує однорідні члени речення. Отже, це сполучник.

Слово шарудіння відповідає на питання що?. Отже, це іменник. 

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів, доречно вживати їх. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Взяти в тямки – зрозуміти.

Взяти на себе – узяти відповідальність, зголоситися виконувати щось.

Взяти голову в руки – зосередитися на чомусь, заспокоїтися. 

Брати близько до серця – перейматися, хвилюватися.

Брати ноги на плечі – тікати.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Підмет. Додаток

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Слова процес, кошти, термінали, період відповідають у тексті на питання знахідного відмінка кого?, що? 

А от слово утручання відповідає на питання кого?, чого? Отже, це слово стоїть у формі родового відмінка.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Підмет. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати в реченні однорідні члени.

Однорідні члени речення відповідають на одне питання, є одним членом реченні. Однорідні підмети є в реченні, позначене трапецією: конфіденційність, незалежність, відсутність, вартість.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення з відокремленими членами, правильно розставляти розділові знаки.

Прикладка – другорядний член речення, вид означення, що виражене іменником і дає предмету другу назву. У кінці речення прикладку зазвичай виділяють за допомогою тире.

Відокремлена прикладка є в реченні, позначеному трапецією (електронні гроші). 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Пунктуація. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлена обставина

У реченні, позначеному трикутником, виділено обставину у період поглиблення кризових явищ у світовій економіці.

Це і є пунктуаційною помилкою, адже тут немає уточнення чи конкретизації. Кома не потрібна.

Відповідь – Д.

ТЕМА:Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення

Це робота з так званим деформованим текстом, яка перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його. 

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в ньому (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення з позначкою-трикутником є початковим реченням запропонованого деформованого тексту.

Речення із символом-квадратом буде другим, адже в ньому пояснено, чому саме люди уникають заощадження в національних грошових одиницях і прагнуть вкладати кошти в більш надійні речі.

Наступним є речення, позначене символом-ромбом: у ньому перелічено фактори, що впливають на вибір саме таких альтернативних варіантів заощаджень.

Далі логічно поставити речення із символом-трапецією, бо тут указано незвичний, ще доволі новий спосіб збереження коштів.

І останнім має бути речення, позначене символом-колом, це висновок до запропонованого повідомлення (вставне слово отже).

Відповідь – А. 

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, творення ступенів порівняння прикметників, правопис дієслів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, утворювати ступені порівняння прикметників, змінювати дієслова за особами.

При словозміні в дієслівних формах відбувається чергування приголосних: д – дж, тому пересадити – пересаджу.

У називному відмінку множини іменники ІІ відміни мішаної групи мають закінчення -і (кущі). Також числівник чотири поєднуємо з іменниками в називному відмінку. Отже, чотири кущі.

Складену форму вищого ступеня порівняння утворюємо за допомогою слів більш, менш, які додаємо до звичайного прикметника: більш світлу. Просту форму вищого ступеня порівняння утворюємо додаванням до кореня суфіксів -іш- чи -ш-: світлішу. 

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Поєднання іменника з числівником.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Іменник середнього роду пальто належить до ІІ відміни. У родовому відмінку множини цей іменник має нульове закінчення – пальт.

В українській мові чоловічі прізвища на -о відмінюємо. Отже, Тараса  Демиденка.

Числівник півтора поєднують з іменником у родовому відмінку однини. Отже, півтора місяця.

Послідовно заповнюємо пропуски в реченні: Демонстрація модних пальт нової колекції Тараса Демиденка відбудеться через півтора місяця.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників. Кличний відмінок

Завдання з пропусками перевіряє одразу кілька тем з морфології.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників, поєднувати їх із прикметниками, а також утворювати кличний відмінок.

В українській мові іншомовний невідмінюваний іменник кольрабі жіночого роду (бо родова назва капуста – жіночого роду).

Іменники другої відміни м’якої групи в кличному відмінку мають закінчення -ю. Отже, Андрію.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, творення ступенів порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники та правильно утворювати ступені порівняння прикметників. 

Також завдання перевіряє ваші знання щодо складних випадків керування в словосполученнях. 

Повідомляти кого? – слухачів; навчати чого? – правил.

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюємо за допомогою слів найбільш, найменш, які додаємо до звичайного прикметника: найбільш імовірні. Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюємо додаванням до кореня префікса най- та суфіксів -іш- чи -ш-: найімовірніші.

Слово самі при творення ступенів порівняння ніколи не використовуємо, це калька з російської.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – В.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати числівники.

Аналізуючи форми числівників, треба правильно визначити, у якому відмінку вони вжиті в реченні.

Числівник дев’яносто у формі родового відмінка – дев’яноста, числівники вісім і вісімдесят – восьми, вісімдесяти (це складний числівник, змінюємо лише другу частину). 

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексика. Синоніми 

Це завдання перевіряє ваше вміння розуміти й пояснювати лексичне значення слів.

Достойний – це той, хто має позитивні якості; вартий, гідний чого-небудь; який своєю роллю, своїм суспільним значенням цілком відповідає кому-небудь чи чому-небудь.

Отже, синонім до слова достойний – це слово гідний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма 

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Запропоновані речення потрібно відредагувати.

Б Багато хто з нас мріяв досягнути значного успіху й посісти гідне місце в суспільному житті.

В Часто ми не надаємо значення стосункам (взаєминам ) з людьми, що, однак, розкриває суть і нашого «я».

Г Коли сторонні люди помічають наші позитивні риси, це тішить і надихає на хороші вчинки.

Д Кожна наступна сходинка життя спирається на результати нашого попереднього розвитку.

У реченні А помилок немає.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кома (5) обґрунтована як розділовий знак між частинами складного речення, що поєднані безсполучниковим зв’язком. 

Правильне обґрунтування – між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком, адже після коми – єднальний сполучник сурядності проте.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні Д пряма мова, яка передана розповідним реченням, стоїть перед словами автора. Отже, після прямої мови перед тире потрібно поставити кому.

У решті варіантів розділові знаки розставлено правильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник . Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядках А, Б, Г, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються одного діяча.

А от у рядку В дієприслівниковий зворот промчавши англійським графством Камберленд вжито з безособовим реченням (присудок – було відкрито). Діяча в цьому реченні немає взагалі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Лексичну помилку допущено в словосполученні співставити факти. Скальковане з російської мови дієслово доречно замінити на стилістично правильне зіставити.

Відповідь – В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня й префікса.

Префікс від- в українській мові має різне значення. Так у словах відбігти, відлетіти, відповзти його вживають на позначення процесу віддалення. 

А слово відробити цей суфікс має значення працювати певний час або працею віддавати борг.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення. Правопис складних слів. Правопис частки НЕ. Подвоєння і подовження. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А помилка в слові щастливими (тут відбувається спрощення) та в слові жарптиця (потрібно писати через дефіс, адже перша частина складного слова дає основну характеристику поняттю).

У варіанті Б помилка в слові атже (адже) та в слові дорогоціні (має бути подвоєння на межі кореня і суфікса).

У варіанті Г помилки у слові периконання (префікс пере-) та в не заперечне (потрібно писати разом, адже можна підібрати синоніми безапеляційне, безсумнівне).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х.

Отже, префікс с- буде в словах стовщення, споєний, скачати, сформувати, споконвіків, спідлоба, скасування, схуднути, стягнення.

У словах зжалитися, зчеплений, зціджений потрібно писати префікс з-.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [и]) та пояснювати їх за допомогою правил.

И пишемо в словах, які можна перевірити наголосом (смиренний – мир), у буквосполученнях -ри-, -ли- (тривожний, дрижати), також якщо це віддієслівний іменник (умерти, але завмирати – завмирання).

Правопис деяких українських та іншомовних слів потрібно просто запам’ятати: абрикос, меридіан, теоретичний, диригент, метушливий, химерний, метелик, християнин.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Зазвичай разом пишемо прислівники на позначення часових проміжків та прислівники, що називають пори року (зранку, улітку, навесні, відтоді, донині).

Прислівники з префіксом по- пишемо з дефісом, якщо в слові є суфікси -ому, -е(є), -єму, -ки. Але разом пишемо потихеньку, бо тут інший суфікс.

Більшість прислівників з початковими на- та за- теж пишемо разом: начисто, навічно, занадто.

Правопис деяких прислівників треба запам’ятати: до вподоби, без упину, в основному.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: між’ярусний, під’юджувати, роз’їхатися.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня (розм’якшити, перем’ятий, підв’ялений ) або після голосного та р в корені (солов’їний, верб’я, арф’ярка, стерв’ятник).

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (сузір’я).

А от у слові подзвякувати апостроф не пишемо, адже перед губним є інший кореневий приголосний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних. 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження в них відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Потрібно пам’ятати, що подовженими можуть бути тільки такі приголосні: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш.

Саме тому в словах верф, стриманість, кров подовження приголосних не відбувається.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного в слові витрати. Правильний наголос – витрати.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах здається, молотьба, батько виділена літера передає різні звуки. У слові здається сполуку ться вимовляємо як [ц′:а], у слові батько це звук [т′], у слові молотьба це [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко.

Розглянемо рядок зі словами рюкзак, аґрус, ґрунтознавець. Виділена літера у цих словах передає однакові звуки: у слові рюкзак теж маємо звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко. Це правильна відповідь.

У наступному рядку в словах контрастний, шістдесят виділена літера не позначає жодного звука. У слові четвер це звук [т]. 

У рядку подружка, дужечка, джгутовий виділена буква теж передає різні звуки: у словах подружка, дужечка це звук [ж], а у слові джгутовий – звук [дж].

Відповідь – Б.

ТЕМА: Усна народна творчість. «Дума про Марусю Богуславку».

Завдання перевіряє знання сюжету художнього твору.

«Ця смілива дівчина символізує тих українок, які з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, що потрапили в полон» – так схарактеризовано героїню «Думи про Марусю Богуславку».

Пригадайте сюжет цього твору. Маруся Богуславка нагадала козакам, які перебували в неволі, що «сьогодні у нашій землі християнській великодная субота, А завтра святий празник, роковий день Великдень».

Саме на це свято Маруся випускає з темниці на волю бранців – українських козаків. З ризиком для життя просить передати вісточку рідним – самій їй вороття додому вже не було, адже зрадила свою віру, бо «потурчилась, побусурменилась».

Відповідь: В.

ТЕМА: Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їхніх творів.

Треба уважно прочитати висловлювання і знайти в ньому так звані маркери, які допоможуть визначити, про якого митця ідеться.

Висловлювання «Письменник стрімко робить блискучу літературну кар’єру, стає всенародним улюбленцем, його гуморески та фейлетони користуються великою популярністю, досягають мільйонних тиражів…» (А) характеризує творчість Остапа Вишні. Він є видатним сатириком і гумористом, який увів у літературу жанр «усмішка», автор численних усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій.

У висловлюванні Г йдеться про Павла Тичину. Його життєвий і творчий шлях припав на складні й трагічні часи в історії України першої половини XX століття. Тичина пройшов непросту дорогу від геніального самобутнього лірика до поета, вимушеного служити тоталітарному режиму. Проте, попри всі суперечності й трагізм долі, він залишив яскравий слід в українській літературі й назавжди увійшов до когорти її класиків. Уже своєю першою збіркою «Сонячні кларнети» Павло Тичина здобув загальне визнання читачів і критики. Унесений у заголовок книжки незвичний образ – символ сонячних кларнетів – якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини.

«Син Донеччини, задушевний лірик, він був серед тих, хто глибоко відчув красу українського поетичного слова і виявив його нові можливості. Поезія …, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі – душі відкритої, людяної, дивовижно тонкої і ніжної …» – це висловлювання про Володимира Сосюру.

Про Василя Стуса йдеться у висловлюванні Д. Тематика творчості Стуса була багатогранною. Його поезія містить протест проти тоталітарного режиму, оспівує боротьбу за свободу й гідність людини. Він також звертався до вічних тем любові, смерті, мистецтва й природи: «Тих віршів не можна гортати – у них треба входити і повільно обживати, як обживав поет на етапах свої камери – і тоді відкривається унікальна сторінка поезії XX віку – віку відчуження».

Відповідь: 1-А; 2-Г; 3-Б; 4-Д.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє знання сюжетів художніх творів.

Сюжет поеми Івана Котляревського «Енеїда» побудовано на античній основі. Письменник перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців. У поемі І. Котляревського автор закладає новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу – українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після зруйнування української «Трої» – Запорозької Січі.

У поемі «Мойсей» Іван Франко використав біблійну легенду про Мойсея, який вивів євреїв з єгипетського рабства.

«Повість минулих літ» належить до оригінальної літератури і є найдавнішою пам’яткою українського письменства. Це літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття.

Кіноповість Олександра Довженка «Зачарована Десна» є автобіографічною, адже розповідає про дитинство письменника, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту.

Відповідь: 1-Г; 2-Б; 3-В; 4-А.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє знання літературних героїв й основних теоретико-літературних понять, зокрема жанрів літературних творів.

Тереза, Францішек, Ілля – це персонажі новели Олеся Гончара «Модри Камень».

Тайах, Сев, Богдан – герої роману Юрія Яновського «Майстер корабля».

Іван, Палагна, Юра діють у повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Мокій, Рина, Уля – герої комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Відповідь: 1-Д; 2-Г; 3-Б; 4-В.