ТЕМА: Українські землі в складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Адміністративно-територіальний поділ українських земель.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності адміністративно-територіального поділу як поділу території розселення українського етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Цей поділ відображає як національні традиції українців, так і політичні інтереси й систему управління держав, до складу яких у різні часи входили українські землі.

На початку ХІХ ст. у складі Російської імперії українські землі були розподілені на губернії. Губернський поділ був досить стабільним. Він проіснував від 1796 р. (з моменту створення Малоросійської губернії) до 1922 р., коли радянська влада запровадила нову, триступеневу систему управління (центр–округа–район). Правильність таких міркувань підтверджується й знанням тих фактів, що полк – це адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини; намісництво – адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління в Російській імперії в другій половині XVIІI ст.; коронний край – адміністративно-територіальна одиниця Австрійської (Австро-Угорської) імперії від 40-х рр. ХІХ ст.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.

Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. Реформи 60–70-х рр. ХІХ ст. і процеси модернізації в Україні.

Завдання передбачає перевірку сформованості вміння визначати хронологічні межі (тривалість) соціально-економічних подій (явищ, процесів).

Спираючись на розуміння сутності кріпосницьких відносин як юридично оформленої державно-правовим актом особистої залежності селян від поміщиків, потрібно визначити дату запровадження кріпосного права та дату його скасування.

Перша подія – ухвалення імператрицею Катериною ІІ Указу про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України – відбулася в 1783 р., друга подія – підписання імператором Олександром ІІ Маніфесту про скасування кріпосного права та Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності, – в 1861 р. Отже кріпосницькі відносини в Наддніпрянській Україні панували з 1783 по 1861 р.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі наприкінці ХVІІ – першої половині ХVІІІ ст. Обмеження автономії Гетьманщини.

Завдання спрямоване на перевірку знання перебігу подій, пов’язаних з обмеженням автономії Гетьманщини в першій половині XVIІI ст.

Зазначені в умові завдання чіткі хронологічні межі дають підстави стверджувати, що йдеться про події, що відбувалися після поразки українсько-шведського воєнно-політичного союзу. Відкритий перехід І. Мазепи на бік Карла ХІІ, розцінений Московією як відверта «зрада», дав привід Петру І реалізувати свої давні наміри щодо ліквідації політичної автономії України. У 1722 р. для посилення контролю за діяльністю гетьмана та генеральної старшини замість Малоросійського приказу було створено Малоросійську колегію. Вона складалася з шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підпорядковувалася Сенату, а у військових – головнокомандуючому військами в Україні. Колегію очолив бригадний генерал С. Вельяминов. Стала найвищою владною установою в Україні, оскільки гетьман мав лише дорадчий голос.

Інші варіанти відповіді в завданні є неправильними з огляду на зазначені хронологічні межі (перша половина XVIІI ст.). Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667 р.) і «Вічним миром» (1686 р.). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя – до Речі Посполитої. Хронологічно це події другої половини XVII ст. Насильницьке знищення російськими військами Підпільненської Січі та остаточна ліквідація Запорозької Січі як козацької автономії відбулося в 1775 р., тобто в другій половині XVIІI ст. Козацьке військо було ліквідовано в 1783 р. Замість нього було створено десять кавалерійських карабінерських полків. Ця подія також другої половини XVIІI ст.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі наприкінці ХVІІ – першої половині ХVІІІ ст. Гетьманування І. Мазепи.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історична подія, пов’язана з іменем гетьмана І. Мазепи.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери  – «ми стоїмо між двома проваллями», «воюючи між собою монархи», «зблизили театр війни до кордонів наших», «а ми між ними є точка нещастя» – допомагають визначити, що у своїй промові І. Мазепа веде мову про запекле військове протистояння шведського короля Карла ХІІ та московського царя Петра І під час Північної війни (17200–1721 рр.). Згадка в промові про наближення війни до кордонів України свідчить, що йдеться про 1708 р. Саме цього року Карл XII почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію. Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. Спочатку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні-вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану. Він вирішив повернути в Україну, сподіваючись забезпечити свою армію провіантом і зміцнити її потугу козацькими полками й військом польського короля С. Лещинського. За таких умов гетьман І. Мазепа зважився на ведення переговорів з метою створення українсько-шведського воєнно-політичного союзу. До цього його також спонукала звістка про намір Петра І ліквідувати політичну автономію України. У жовтні 1708 р. шведська армія вступила на українські землі. Такий розвиток подій змусив І. Мазепу відкрито перейти на сторону шведських військ і об’єднатися з ними для ведення війни з Московією.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в 60–80-ті рр. XVII ст. Гетьманування І. Самойловича.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді.

Алгоритмом виконання завдання є наступні кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – історична постать, український гетьман.

Ключові в джерелі словосполучення-маркери  – «Дорошенка заслав у вічну неволю», «Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив» – допомагають визначити, що в уривку йдеться про гетьмана Івана Самойловича. Саме цей гетьман Лівобережної Гетьманщини, прагнучи об’єднати під своєю владою Лівобережну та Правобережну України, вів запеклу боротьбу проти гетьмана Правобережної Гетьманщини П. Дорошенка. Так, у 1674 р. московська армія під командуванням воєводи Г. Ромадановського та козацькі полки на чолі з гетьманом І. Самойловичем вступили на Правобережжя й узяли в облогу гетьманську столицю – Чигирин. На допомогу П. Дорошенку під Чигирин підійшла турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи, яка змусила І. Самойловича та московські війська відступити. Восени 1676 р. московська армія й полки І. Самойловича знову обложили Чигирин. П. Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, переконав козаків припинити опір, здав Чигирин і зрікся гетьманства. У результаті вторгнення в 1678 р. турецько-татарських військ І. Самойлович втратив контроль над Чигирином і всім Правобережжям.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Відносини Війська Запорозького з Молдовою.

Завдання спрямоване на перевірку знання зовнішньополітичної діяльності уряду Б. Хмельницького та розуміння сутності відносин Війська Запорозького з Молдовою.

Молдова від початку Національно-визвольної війни середини XVII ст. перебувала в полі зору української дипломатії, оскільки польський уряд, підтримуючи господаря Василя Лупула, прагнув використати Молдову в своїй боротьбі проти Хмельницького. Останній же намагався схилити Василя Лупула до встановлення союзницьких відносин шляхом шлюбу свого сина Тимоша з Розандою Лупул. Перемога козаків у Батозькій битві в травні 1652 р. і наступна облога фортеці в Кам’янці-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Б. Хмельницького: відмовитися від союзу з Польщею та видати свою дочку Розанду за Тимоша Хмельницького. Союз України з Молдовою був скріплений шлюбом Тимоша з Розандою в серпні 1652 р.

Відповідь – В.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Відносини Війська Запорозького з Кримським ханством.

Завдання спрямоване на перевірку знання початкового етапу розгортання Національно-визвольної війни середини XVII ст.

Загальновідомо, що 21 січня 1648 р. Б. Хмельницький на чолі невеликого загону реєстрових і запорозьких козаків, напав на польську залогу на о. Базавлук на Дніпрі та знищив її. Це звільнило Запорозьку Січ від польського контролю та зумовило перехід запорожців на бік Хмельницького, обраного гетьманом. Наступні кілька місяців тривала підготовка повстання: розсилалися універсали, які заохочували козаків, селян і міщан стати проти шляхти; купувалася зброя та боєприпаси; налагоджувалося виробництво пороху. Проте Хмельницький розумів, що запорукою успіху майбутнього повстання є не лише матеріальні й військові ресурси, а й наявність союзників у боротьбі. Саме тому в лютому-березні 1648 р. він укладає угоду з кримським ханом Ісламом-Гіреєм ІІІ про військову допомогу. У такий спосіб гетьман не тільки розв’язав складну проблему – брак власної кінноти, а й убезпечив себе від несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час війни проти Польщі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в другій половині ХVІ ст. Зміни в соціальній структурі українського суспільства.

Завдання передбачає опрацювання уривка з історичного джерела, демонстрацію вміння отримувати інформацію з джерела та застосовувати набуті знання у зв’язку з його змістом. Правильна відповідь випливає з логіки міркувань і аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді. Алгоритмом виконання завдання є такі кроки:

• з’ясовуємо, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділяємо ключові слова-маркери, словосполучення, що дозволять упізнати предмет ідентифікації;
• аналізуємо їх, узагальнюємо й обираємо запропонований варіант відповіді, переконавшись що він не суперечить обраним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – верства населення Речі Посполитої.

Ключові в джерелі слова-маркери (словосполучення) – «король», «добре з татарами б’ються», «віддав їм Трахтемирів», «настановив їм гетьмана», «прислав клейноди» – допомагають визначити, що в уривку йдеться про реєстрове козацтво. Дійсно, у 1578 р. польський король Стефан Баторій, готуючись до війни з Московським царством і намагаючись використати в ній військову потугу козацтва, підписав документ, що передбачав створення козацького реєстрового війська в 500 осіб. Реєстровцям було покладено платню грішми й одягом, надано клейноди (хоругву, бунчук, булаву та печатку), передано у власність містечко Трахтемирів із Зарубським монастирем для розміщення арсеналу та військового шпиталю.

Відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.). Здобутки архітектури. Верхній замок у Луцьку.

Завдання спрямоване на перевірку сформованості вміння розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, спираючись на їхні архітектурно-стильові та мистецько-стильові риси.

Алгоритмом виконання завдання можуть бути такі кроки.

Перший. Визначаємо й узагальнюємо інформацію, подану на фото, з позиції сформульованого завдання.

Другий крок. Установлюємо відповідність отриманої інформації з кожним запропонованим варіантом відповіді.

Отже, на фото зображено оборонно-фортифікаційну споруду, що в плані є рівностороннім трикутником із випнутими сторонами та трьома вежами. Перша вежа (передній план фото) – багатоярусна паралелепіпедна споруда, яка внизу підпирається масивними підстінками. Між ними арковий вхід. Середні яруси вежі мають по одному вікну, верхній – три вікна. Також у середній частині фасаду вежі виступають квадратні зубці. Завершують споруду потужні зубці ренесансної форми. Друга вежа (крайній правий план фото) також має форму прямокутного паралелепіпеда. На стінах можна прогледіти орнаментальний тип кладки цегли. У стінах різних поверхів облаштовані бійниці. Вежа завершується аттиком із зубцями. Архітектура третьої вежі (крайній лівий план фото) ще лаконічніша. Вона не має оздоблення. Вежа вкрита шатровим дахом.

Серед запропонованих у завданні варіантів відповіді наведеному опису відповідає лише Верхній замок у Луцьку.

Відповідь – Б.