ТЕМА: Стародавня історія України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Характеризувати господарське життя носіїв трипільської культури.

Для племен Трипільської культури було характерним виготовлення орнаментованого керамічного посуду. Трипільська культура (культура мальованої кераміки) існувала в період енеоліту (мідно-кам'яного віку), приблизно з ІV по III тис. до н. е., на території сучасної України, Молдови та Румунії.

Виготовлення кераміки було однією з найвизначніших рис трипільців. Вони створили унікальний, високохудожній посуд, прикрашений складними, часто спіральними та геометричними візерунками. Цей посуд мав як побутове, так і культове призначення. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Варшавська угода між УНР та Польщею.

Умовою Варшавської угоди (1920 р.) між представниками Директорії УНР і уряду Польщі було

передання Польщі Східної Галичини та Західної Волині – так, оскільки в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, С. Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті до її гирла. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині та Росії;

об’єднання Армії УНР та Української Галицької армії (УГА) – ні, оскільки ця подія відбулася в 1919 р. За угодою між урядами УНР і ЗУНР УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!». Об’єднана армія налічувала 80 тис. осіб, з яких 50 тис. були галичанами. Об’єднаний штаб армій очолив генерал М. Юнаків;

визнання Польщею ЗУНР та відмова від втручання в її внутрішні справи – ні, оскільки на момент укладання угоди ЗУНР припинила своє існування, а її територія в 1919 р. була повністю окупована Польщею;

ведення спільних воєнних дій проти радянських військ на території УНР – так, оскільки складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р., яка передбачала ведення спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України;

надання військово-політичної допомоги в боротьбі проти гетьмана П. Скоропадського – ні, оскільки на момент укладання угоди Українська Держава гетьмана П. Скоропадського припинила своє існування внаслідок листопадового 1918 р. повстання, очолюваного Директорією УНР;

визнання Директорією кордону між Польщею та УНР по «лінії Керзона» – ні, оскільки вказана умовна демаркаційна лінія стосувалася перебігу війни між більшовицькою Росією та Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919–1920 рр.;

визнання Польщею Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою верховною владою УНР – так, оскільки, згідно з договором, польський уряд Ю. Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії на початку XX ст. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Столипінської аграрної реформи та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, в ході проведення Столипінської аграрної реформи вирішувалося завдання

розв’язати проблему аграрного перенаселення – так, оскільки в ході реалізації реформи уряд підтримував і заохочував селянський переселенських рух за Урал у віддалені малозаселені регіони імперії. З 1906 по 1913 р. і дев’яти українських губерній виїхало 1,2 млн селян (найбільше 1909 р. – 290 тис.), однак чверть згодом повернулася.

зміцнити традиційну селянську общину (громаду) – ні, оскільки відповідно до Указу від 1906 р. «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» й ухваленого на його підставі Державною Думою Закону від 1910 р. скасувалися обов’язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність;

скасувати панщину та кріпосну залежність селян – ні, оскільки ліквідація кріпосного права регулювалася законодавчими актами від 19 лютого 1861 р., за якими селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади;

сприяти зростанню товарності сільського господарства – так, оскільки селянин отримав право вимагати виділення землі в одному масиві – «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи «хутір». При цьому селяни могли скористатися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні та відрубні господарства;

подолати кризу сільськогосподарського перевиробництва – ні, оскільки економічна криза 1900–1903 рр. в Російській імперії на момент упровадження реформи вже була подолана;

ліквідувати церковне та монастирське землеволодіння – ні, оскільки остаточну секуляризацію в Росії провели більшовики. Відповідно до Декрету про землю (1917 р.) були конфісковані всі землі, які перебували у власності духовенства (близько 3 млн десятин);

зміцнити соціальну опору самодержавства на селі – так, оскільки Столипінська реформа була спрямована, перш за все, на допомогу заможному селянству, яке замість занепалого дворянства перетворювалося на нову соціальну опору режиму на селі.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Українські землі в першій половині ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний.

Отже, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний уславився тим, що

• сприяв відновленню вищої ієрархії православної церкви на українських землях – так, оскільки в березні 1620 р. гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів у Києві Єрусалимського патріарха Теофана III та переконав його відновити вищу ієрархію православної церкви. У жовтні 1620 р. патріарх Теофан ІІІ разом з іншими двома східними ієрархами – митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря І. Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів;
• очолював удалі морські походи козаків проти Османської імперії – так, оскільки влітку 1616 р П. Сагайдачний підготував і здійснив похід на турецьку фортецю Кафу, що була головним невільничим ринком у Криму. Восени 1616 р. організував новий похід до Туреччини. Спершу спалив турецький флот (26 галер) поблизу Мінери, а потім, висадившись на берег, несподіваним штурмом узяв Трапезунд;
• знищив фортецю Кодак, збудовану поляками для контролю над Запорозькою Січчю – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем гетьмана І. Сулими, під проводом якого запорозькі козаки в ніч з 17 на 18 серпня 1635 р. захопили Кодацьку фортецю;
• збудував першу Запорозьку Січ на о. Мала Хортиця – ні, оскільки ця подія пов’язана з іменем князя Дмитра Вишневецького, який у 1553 р. власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові;
• підтримував видавничу діяльність Івана Федорова – ні, оскільки видавнича справа І. Федорова в Україні пов’язана з Львівським братством і князем Костянтином Острозьким. Завдяки старанням братчиків у лютому 1574 р. з’являється перша друкована книга в Україні – «Апостол». Завдяки князеві К. Острозькому в 1581 р. І. Федоров здійснює перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковнослов’янською мовою – «Острозької Біблії»;
• відстоював інтереси української шляхти на Люблінському сеймі – ні, оскільки депутацію руських магнатів на Люблінському польсько-литовському сеймі (січень 1569 р.) очолював князь Костянтин Вишневецький;
• відіграв вирішальну роль у перемозі польсько-козацького війська в битві під Хотином – так, оскільки після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила в небезпечне становище. Для допомоги в боротьбі з турецьким султаном Османом ІІ польський уряд звернувся до козаків. У серпні 1621 р. відбулася козацька рада під Могилевом, де замість Я. Бородавки гетьманом обирають П. Сагайдачного, який, незважаючи на перешкоди османського війська, підійшов до Хотина та 1 вересня 1621 р. з’єднався з польським військом. Майже місяць польсько-козацьке військо стримувало атаки турків. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися мирні переговори. Вони закінчилися підписанням 9 жовтня угоди про мир. Уранці 10 жовтня армія Османа ІІ покинула свої позиції.

Відповідь: 1, 2, 7.

ТЕМА: Стародавня історія України. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Розселення скіфів.

Картосхема дає змогу

• 4. указати територію Боспорського царства – так, – оскільки на карті позначено Пантікапей, заштриховано території Керченського й Таманського півостровів, Східне Приазов’я, пониззя Кубані й дельта Дону;
• 5. окреслити територію Великої Скіфії – так, – оскільки на карті кольором виділено територію від верхів’їв Дністра на заході до пониззя Дону на сході, від Верхнього Подніпров’я на півночі до Кримських гір на сході. Ці межі загалом відповідають опису, здійсненому Геродотом;
• 6. указати напрямок походу перського царя Дарія I – так, – оскільки на карті позначено напрямок походу, який відповідає напрямку вторгнення армії перського царя Дарія І у Скіфію в 514 р. до н. е. (за іншими даними 513 pp. до н. е.) з метою її загарбання та включення її до складу Перської імперію;
• визначити торговельний шлях «із варяг у греки» – ні, – оскільки цей шлях пролягав від Балтійського моря Фінською затокою по р. Неві Ладозьким озером, далі р. Волховом, оз. Ільмень, р. Ловаттю, потім волоком човнами до Дніпра, р. Дніпро, потім Чорним морем уздовж західного берега до Царгорода. Жодного з цих елементів маршруту на карті не позначено.
• окреслити територію Антського царства – ні, оскільки ця держава займала територію між Дністром і Дніпром, на карті її кордони не нанесені;
• указати основний шлях грецької колонізації – ні, хоча на карті й позначено античні міста-держави Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей), проте відсутнє зображення материкової й острівної Греції та напрямки переселення, яке йшло Чорним морем;
• визначити межі розселення племен трипільської культури – ні, – оскільки карта стосується хронологічно більш пізнього періоду – VI–V ст. до н. е., тоді як трипільська культура датується V–ІV тис. до н. е.;

Відповідь: 4, 5, 6.

ТЕМА: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – початку 50-х років. Відбудова промисловості.

Україна в умовах десталінізації. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950–1960-х рр.; припинення масових репресій, реабілітація.

Україна в період загострення кризи радянської системи. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.).

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України. Початок «перебудови».

Завдання спрямоване на перевірку вміння встановлювати хронологічну послідовність історичних епох з опертям на розуміння сутності запропонованих понять і термінів, уміння оперувати ними.

 «Розвинений соціалізм» – поняття, пропагандистське кліше, офіційна назва, яка використовувалася для характеристики розвитку радянського суспільства середини 1970 – початку 1980-х рр. Уперше ввів в обіг «головний ідеолог» КПРС М. А. Суслов. Поняття виникло як потреба «позитивного пояснення» глибокої системної економічної, політичної та ідейної кризи Радянського Союзу, як спроба уникнення відкритого визнання історичної поразки радянської моделі «комунізму» та відмови від власних цілей, задекларованих у 1961 р. в Програмі КПРС – будівництво матеріально-технічної бази комунізму впродовж наступних 20 років.

«Політична реабілітація» – реабілітація жертв політичних репресій в СРСР та в УРСР, розпочалася після смерті Й. Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 рр., сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем КПРС та мав обмежений характер.

«Гласність» – політичний термін, що позначає політику максимальної відкритості в діяльності державних установ і свободу інформації. Основна складова політики перебудови, яку провадив М. Горбачов у другій половині 1980-х рр. в СРСР. Полягала в істотному ослабленні цензури та знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар’єрів. Уперше про гласність заговорили на XXVII з’їзді КПРС в 1986 р. Тоді основною її метою вбачалося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення. Однак незабаром гласність виходить за задані партією рамки й наприкінці 1980-х рр. утілюється в практично необмежену свободу слова.

«Відбудова» – поняття, що використовується для позначення періоду відновлення та розвитку народного господарства СРСР та УРСР після завершення Другої світової війни. Основне завдання повоєнної п'ятирічки було сформульовано Й. Сталіним у 1946 р. – відбудувати постраждалі райони країни, відновити довоєнний рівень промисловості та сільського господарства, а потім перевершити цей рівень у більш-менш значних розмірах.

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Польсько-радянська війна на території України.

Радянська модернізація України.

Україна під час Другої світової війни. Початок Великої Вітчизняної війни.

Україна в умовах десталінізації. Зміни в сільському господарстві.

Завдання передбачає опрацювання такого специфічного історичного джерела, як агітаційно-пропагандистський плакат. Перш за все, варто підкреслити, що агітаційний плакат за своєю природою є повідомленням. Але повідомленням, зробленим певною мовою, яка відрізняється від мови статті в газеті або мови роману чи повісті. Повідомленням зі своїм набором символів, навантажених певними смислами. Кожен плакат щось значить. Аби зрозуміти, що він значить, необхідно володіти мовою плаката. Але складність у тому, що, якщо навчання сприйняттю художньої мови – річ нормальна та необхідна, то відносно агітації зовсім навпаки. Її мову ніде не вивчають, вона є відомою, загальновживаною та інтуїтивно зрозумілою. Тому в агітації немає місця складним образам, які вимагають естетичного сприйняття, багатошарової інтерпретації. ЇЇ завдання – бути простою, зрозумілою, ефектною та ідеологічно впливати, переконувати свого адресата.

Своєрідним алгоритмом аналізу агітаційно-пропагандистського плакату є відповіді на запитання:

• Що вимагається визначити (ідентифікувати) за плакатом (персонаж, епоха, явище, процес, подія, рік події, тощо)?
• Які персонажі, предмети, речі, зображені на плакаті, пов’язані з предметом ідентифікації та дозволять його впізнати?
• Чи є на плакаті якась текстова інформація, яка допомагає здійснити ідентифікацію?

Предмети ідентифікації в завданні – події різних епох радянської історії. Мета ідентифікації – установлення послідовності створення плакатів.

На першому плакаті під гаслом «Кожен удар молота – удар по ворогу!» зображено робітника з молотом біля ковадла, від якого відлітають іскри-кулі (снаряди) та вражають чорного карлика з шибеницею й закривавленою сокирою в руках. Свастика, характерні вуса та зачіска дозволяють одразу впізнати образ А. Гітлера. Отже, цей плакат створено в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.).

На другому плакаті під гаслом «Вперед! За індустріалізацію країни, за колективізацію села!» зображено групу з робітників і селян на фоні заводу та колгоспу. Отже, плакат створено в роки радянської (сталінської) модернізації країни (1929–1938 рр.)

На третьому плакаті зображено двох життєрадісних, усміхнених доярок-колгоспниць, які несуть бідон з молоком. На плакаті є напис – «Із виробництва м’яса, молока та масла на душу населення наздоженемо Америку!», – виголошення якого та практичне втілення повязують з іменем Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Отже, плакат створено за часів «хрущовської відлиги» (1956–1964 рр.).

На четвертому плакаті зображено червоноармійця, який лупцює маленького карикатурного персонажа («Поспішай панові доброго прочухана дати!»). На плакаті є також напис-нагадування – «Барона також не забудь!!!». В узагальненому вигляді плакат указує на перебіг подій радянсько-польської війни (1920–1921 рр.) та подій розгрому Червоною армією білогвардійських військ барона П. Врангеля в Криму (1920 р.).

Відповідь: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

В останній третині ХVIII ст. російський уряд вдався до остаточної інтеграції Гетьманщини та Слобожанщини до імперії Романових. У 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ було скасовано посаду гетьмана, а управління Лівобережною Україною передано до новоствореної Малоросійської колегії. Наступного року було ліквідовано полковий устрій на Слобожанщині. У 1775 р. царська армія зруйнувала Запорозьку Січ на ріці Підпільній. Через 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм. Нарешті, у 1783 р. Катерина ІІ підписала указ, що забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Отже, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, знову стали такими самими кріпаками, як і російські селяни.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Правління Ярославичів. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

Ключові в першому джерелі словосполучення-маркери – «поїхав був Данило в Угри до короля», «не чув про прихід татар на Київ», «Батий узяв Київ», «рушив до Володимира» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться, по-перше, про подорож галицько-волинського князя Данила Романовича в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. По-друге, йдеться про монгольську навалу хана Батия на Русь, здобуття ним Києва та похід на волинські землі. Отже, в уривку описано події, що відбувалися впродовж 1240–1241 рр.

Ключові в другому джерелі словосполучення-маркери – «і говорили [половці] руським князям», «ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете», «і вирішили князі зустріти їх на чужій землі» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про події, пов’язані з рішенням руських князів спільними зусиллями з половцями відвернути загрозу вторгнення монголів і дати їм бій за межами руських земель. Це сталося у 1223 р. на річці Калка. Русько-половецькі війська були вщент розгромлені монгольським військом. Для Русі бій на Калці обернувся катастрофою – південні та центральні руські землі втратили своїх володарів і військо. За пятнадцять років до початку монгольського нашестя на Русь ці території так і не змогли відновити свого потенціалу.

Ключові в третьому джерелі словосполучення-маркери – «прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович]», «зібралися в [городі] Любечі, щоб уладнати мир» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про з’їзд руських князів, що відбувся в 1097 р. в місті Любечі з метою домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половецьких набігів на Русь.

Ключові в четвертому джерелі словосполучення-маркери – «прийшли на Руську землю половці», «Ізяслав,і Святослав, і Всеволод вийшли супроти них на р. Альту», «і побігли руські князі, і перемогли половці» – дозволяють стверджувати, що в уривку йдеться про одну з перших битв руських князів з половцями, що відбулася 1068 р.

Відповідь: 1 – Г; 2 – В; 3 – Б; 4 – А.