ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 років).

Завдання скеровано на перевірку знання про причини набуття УРСР членства в ООН.

Наприкінці Другої світової війни Україна знову вийшла на зовнішньополітичну арену. Проте як складова частина Радянського Союзу вона не мала змоги здійснювати самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 року на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин, X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня – 1 лютого 1944 року) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 року Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Його першим керівником став письменник Олександр Корнійчук, а згодом Дмитро Мануїльський. Також було створено Народний комісаріат оборони УРСР, який очолив Василь Герасименко.

Зважившись на такий крок, сталінське керівництво мало далекосяжну мету:

• позціонувати приєднання західних областей України й Білорусії як акт возз’єднання територій, населених представниками одного етносу;
• збільшити кількість своїх представників в Організації Об’єднаних Націй, переговори про створення якої активно проводили наприкінці війни.

У серпні 1944 року на конференції в Думбартон-Оксі (США) під час обговорення проєкту майбутньої Організації Об’єднаних Націй радянський представник Андрій Громико вніс пропозицію вважати 15 радянських республік членами-засновницями організації. Хоча цю пропозицію було відхилено, сталінське керівництво не полишало цієї ідеї. На Кримській конференції в лютому 1945 року США й Велика Британія зобов’язалися підтримати пропозицію радянського уряду щодо прийняття УРСР і БРСР у члени ООН. Саме ці республіки найбільш постраждали від війни й зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом.

Українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН 6 травня 1945 року й активно долучилася до роботи. Дмитро Мануїльський очолив комітет із підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН «Цілі і принципи діяльності Організації».

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Україна в перші повоєнні роки (1945 – на початку 1950-х років).

Завдання скеровано на перевірку сформованості вміння здобувати інформацію із джерела й застосовувати набуті знання з огляду на його зміст. У цьому завданні потрібно проаналізувати всі джерела й визначити, яке з них відповідає змісту.

Алгоритм виконання завдання такий:

• з’ясувати, що потрібно ідентифікувати (саме джерело, описану в ньому подію чи явище, персонаж тощо);
• у тексті джерела виділити маркери – ключові слова, словосполучення тощо, які дають змогу впізнати предмет ідентифікації;
• проаналізувати їх, узагальнити й вибрати варіант відповіді, переконавшись, що він не суперечить виділеним ключовим словам.

Предмет ідентифікації в завданні – прояв «ждановщини».

Маркерами у джерелі А є речення «Розпочалася робота з ліквідації неписьменності, посилюється пропагандистська робота серед населення. Використовуючи друковане слово, наша більшовицька партія формує свідомість радянської людини», яке вказує на події 1920-х років – упроваджували заходи лікнепу (ліквідації неписьменності). Це джерело не відповідає умові завдання.

Маркерами у джерелі Б  є речення «Зворотною стороною буржуазного націоналізму є безрідний космополітизм, який проявляється в плазуванні та низькопоклонстві перед іноземщиною. Безрідний космополітизм є зброєю в боротьбі проти соціалізму», які вказують на прояви політики «ждановщини» – прагнення влади встановити ідеологічний контроль над суспільством, нав’язати йому завуальовані гасла антисемітизму. Це джерело відповідає умові завдання.

Маркерами в джерелі В є речення – «Опір набув великого поширення. Зброя, що залишилася з воєнних часів, стала умовою для розгортання селянської партизанської війни. Партизанські загони швидко розгорталися в лісостеповій зоні суцільної колективізації». Вони вказують на події кінця 1920-х – початку 1930-х років, коли розгортався опір суцільній колективізації. Це джерело не відповідає умові завдання.

Маркерами у джерелі Г є речення «Провести широку роз’яснювальну роботу серед широких верств населення стосовно доцільності ліквідації так званої "Української автокефальної православної церкви" як осередку відвертої петлюрівщини». Вони вказують на на події кінця 1920-х років, коли розгорнулася пропагандистська кампанія з ліквідації УАПЦ. Була ліквідована в 1930 року. Це джерело не відповідає умові завдання.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації (1953–1964 роки).

Завдання скеровано на перевірку знання основних понять і термінів з історії України й уміння їх застосовувати.

Раднаргоспи – ради народного господарства, державні органи, який здійснювали керування галузями господарства в межах економічних адміністративних районів СРСР у 1957–1965 роках.

В основу формування раднаргоспів було покладено принцип децентралізації керування. На території УРСР спочатку було створено 11 раднаргоспів, потім їхню кількість збільшено до 14, а згодом зменшено до 7. Раднаргоспи мали ліквідувати суперечність між галузевими й територіальними інтересами.

Раднаргоспи загалом поліпшили керування економікою регіонів, але виявилися неспроможними розв’язати міжгалузеві проблеми. Після їхньої ліквідації економіка повернулася до галузевого принципу керування.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна в умовах десталінізації (1953–1964 роки).

Завдання скеровано на перевірку знання етапів розвитку дисидентського руху в Україні, його особливостей.

Для українського дисидентського руху середини 1950-х – початку 1960-х років було характерним організаційне становлення (гуртки, спілки, об’єднання), прагнення досягти мети конституційними методами (агітаційно-пропагандистські акції). Дисидентський рух розвивався в умовах лібералізації суспільно-політичного життя, розвінчання «культу особи» Йосипа Сталіна.

Значна частина дисидентів сповідувала націонал-комуністичні ідеї, сподівалася на мирну трансформацію СРСР. У цей час виникла одна з перших дисиденських організацій, що залишила помітний слід у русі – Українська робітничо-селянська спілка (УРСС).

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Україна в період загострення кризи радянської системи (1965–1985 роки).

Завдання скеровано на перевірку знання основних історичних понять, термінів і вміння застосовувати їх.

Екстенсивний розвиток економіки – це спосіб збільшення обсягів виробництва внаслідок кількісного приросту таких чинників, як трудові ресурси, фінанси, машини, верстати, устаткування, сировина.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Розпад Радянського Союзу й відродження незалежності України (1985–1991 роки).

Завдання скеровано на перевірку знання основних фактів біографії історичних постатей з історії України.

Наведені факти біографії належать В’ячеславу Чорноволу.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Розпад Радянського Союзу й відродження незалежності України (1985–1991 роки).

Завдання скеровано на перевірку знання основних дат і подій з історії України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Київська держава.

Завдання скеровано на перевірку знання основних дат і подій з історії України.

1037 року за літописним переказом завершено спорудження Софійського собору в Києві.

У 1056–1057 роках створено Остромирове Євангеліє.

1113 року завершено укладення Нестором першої редакції «Повісті минулих літ».

1187 рік –і дата створення «Слова о полку Ігоревім».

Правильна відповідь – 1 Б, 2 В, 3 А, 4 Д.

ТЕМА: Культура України у другій половини ХІХ – на початку ХХ ст.

Завдання скеровано на перевірку знання фактів біографії визначних постатей з історії України, а також творчого доробку діячів української культури.

Михайло Коцюбинський – один із творців жанру соціально-психологічної новели («На камені», «Лялечка», «Intermezzo»), майстер інтерпретації фольклорно-етнографічного матеріалу («Тіні забутих предків»).

Іван Карпенко-Карий – драматург-новатор, майстер соціально-побутової («Бурлака»), соціально-психологічної («Безталанна») драми , соціальної комедії («Хазяїн»), історичної трагедії («Сава Чалий»).

Василь Стефаник – новеліст, майстер відтворення найтонших душевних почуттів людини, художнього осмислення її психіки («Новина»), страждань і сум’яття особистості («Марія», «Камінний хрест»).

Михайло Старицький – автор поетичних образів України («Швачка», «Весна»), драматург, творець жанру історичної віршової драми («Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Остання ніч»).

Правильна відповідь – 1 Д, 2 В, 3 Б, 4 А.