ТЕМА: Орфографія. Правопис прийменників. Правопис частки НЕ.

У варіанті А помилка в слові потенціал та на повну.

У слові потенціал маємо написати букву е. Це іншомовне слово, його правопис потрібно запам’ятати. Прислівникову сполуку на повну пишемо окремо, бо тут слово повну зберігає самостійне значення і є усіченою формою конструкції на повну силу, потужність.

У варіанті В помилки в словах необхідні та осмислено.

Прикметник необхідні потрібно написати разом, адже без не це слово не вживається. У слові осмислено немає подовження, тому що воно похідне від слова осмислений, це особлива форма дієслова (дієприкметник), у якій ніколи не буває подвоєння.

У варіанті Г помилки у словах задля та зосередженими.

Слово задля – це складний прийменник, який утворений сполученням простих прийменників за та для. Такі прийменники пишемо разом. Слово зосереджений – це особлива форма дієслова (дієприкметник), у якій ніколи не буває подвоєння.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Через дефіс потрібно писати слова:

• політико-економічний, виставково-презентаційний (два рівноправних слова, можна поставити сполучник сурядності і);
• суші-бар, інтернет-видання, бета-промені, допінг-контроль (перше слово дає основну характеристику поняттю);
• магнітолог-астроном, художниця-карикатуристка (складні професії та спеціальності);
• жовто-синій (колір з відтінком).

Разом потрібно писати слова максіспідниця та віцеконсул.

Прикметник соціально небезпечний потрібно написати окремо, тут логічний наголос падає на першу частину, від неї також не можна утворити ступенів порівняння.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х.

А в слові зчищувати потрібно писати префікс з-, бо далі маємо звук ч.

У словах безкінечно, розтривожити пишемо з-, адже префікси роз-, без-, через- завжди закінчуються на дзвінкий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Більшість запропонованих слів – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження в них відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Потрібно пам’ятати, що подовженими можуть бути тільки такі приголосні: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш.

А от слова ступінь, продаж, шампунь – це іменники чоловічого роду. Тому в орудному відмінку вони матимуть форму ступенем, продажем, шампунем.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф пишемо після губних (б, п, в, м, ф) на початку слова (В’ячеслав) та в корені слова, якщо перед губним стоїть голосний або р (арф’ярка, слов’янин).

Апостор також пишемо перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’явитися, під’юдити, нав’ючений.

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (надвечір’я).

А от у словах Святослав і різьбярство апостроф не пишемо, адже перед губним є інший кореневий приголосний.

В іншомовних словах апостроф пишемо після г, ґ, к, х, ж, ч, ш (Х’юстон, миш’як). А от після губних зазвичай не пишемо (гравюра).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях і суфіксах слів.

И пишемо в словах, які можна перевірити наголосом (верховина – верхи, піднебесний – небо, тренування - тренер).

У слові здирати також пишемо и, тому що далі склад з наголошеним а.

И пишемо в суфіксі -ив- в іменниках на позначення конкретних понять, предметів (добриво).

Е пишемо у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестить, берегиня).

У зменшувально-пестливих суфіксах -ечк-, -ельк- теж потрібно писати е (крапелька, сонечко). Також е пишемо в суфіксі -ень (красень).

Правопис деяких українських слів потрібно запам’ятати (минулий, чепурний).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях ЗНО та НМТ завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

У цьому завданні подані слова, в наголошуванні яких часто трапляються помилки.

Для опрацювання таких слів рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного в слові черговим. Правильний наголос – черговим.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Переглянемо слова, запропоновані в завданні.

У словах край, вокзал, закріплення виділена літера передає різні звуки. У словах край та закріплення це звук [к], а в слові вокзал – звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляємо дзвінко.  

Розглянемо рядок зі словами зіщулитися, просьба, зябра. Виділена літера в цих словах передає однакові звуки: у слові просьба маємо звук [з′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко. Це правильна відповідь.

У наступному рядку виділена літера знову передає різні звуки: [с′], [с:′], [ш] відповідно.

У рядку несеться, тюльпан, тьмяно  виділена буква теж передає різні звуки: у словах тюльпан, тьмяно це звук [т′], а в слові несеться ться – це [ц′:я],

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення та фразеологізми.

До фразеологізму авгієві стайні від слова вичищає ставимо питання кого?, що? Отже, це додаток.

До фразеологізму співати з чужого голосу від слова звичка ставимо питання яка? Отже, це неузгоджене означення.

До фразеологізму вибиватися в люди ставимо питання що?. Це підмет.

До фразеологізму кіт наплакав ставимо від підмета хвилина питання яка вона є?. Це присудок.

А до фразеологізму заморити черв’ячка від присудка заїхали ставимо питання з якою метою?. Це обставина мети.

Відповідь: 1–Д, 2–Б, 3–А 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником поки. Від другої (головної) частини можна поставити питання коли,? як довго? до першої (підрядної) частини. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Б має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене відокремленою обставиною.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, у реченні стоїть тире, бо друга частина є наслідком дії в першій. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Г має вже три граматичні основи (віслюк пригощає, пес частує, обидва голодні), складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані сполучниковим сурядним зв’язком, друга й третя – безсполучниковим. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Д має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності але. Отже, це складносурядне речення.

Відповідь 1–Д, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання кого?, що? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні Г (подумати про кого?, що?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання навіщо? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні Б (спробуйте навіщо?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання коли? На таке ж питання відповідає виділена частина в реченні Д. 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання як? На таке питання відповідає і фрагмент у реченні Д (розпочати так як?).

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово демонструючи відповідає на питання що роблячи?, указує на додаткову дію. Отже, це дієприслівник.

Слово до не відповідає на питання, а лише пов’язує різні слова в реченні. Отже, це прийменник.

Слово найяскравіше відповідає на питання як?, якою мірою? та вказує на спосіб і міру дії. Отже, це прислівник.

Слово це в запропонованому реченні вказує на предмет (поняття), але не називає його, також виконує функцію підмета. Отже, це займенник. 

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–Д, 4–В.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів, доречно вживати їх. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

• Хоч у рамці вправ – красивий, красива.
• Хоч у вухо бгай – лагідний, тихий, покірний.
• Хоч греблю гати – багато.
• Хоч вовком вий – важко, нестерпно, складно.
• Хоч голки збирай – світло, усе видно.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

1. – Було багато охочих зіграти головну роль у п’єсі?
   – Так, доведеться провести ретельний відбір, бо претендентів хоч греблю гати.
2. – Легко працювати в команді з Миколою?
   – Звісно, він такий спокійний, хоч у вухо бгай.
3. – Наталка вже готова до виступу?
   – Безперечно, подивіться на неї: красуня, хоч у рамці вправ.
4. – Як ти думаєш, сцену достатньо освітлено?
   – Авжеж, видно хоч голки збирай.

Відповідь: 1–В, 2–Б, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники гіперпокликання, інтернет, роки, шанси відповідають у тексті на питання називного відмінка хто?, що? Це підмети.

А от слово відомості стоїть у знахідному відмінку (знайти кого?, що? відомості)

Відповідь – Д.