ТЕМА: Орфографія. Апостроф. Правопис власних назв. Подвоєння і подовження. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та правильно писати слова.

У варіанті Б помилки в словах пов’язані та подорожжю.

Слово пов’язані потрібно писати з апострофом, адже апостроф пишемо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня. У слові подорожжю апостроф не потрібний, тому що після шиплячих його не пишемо, після них він може бути лише в іншомовних словах.

У варіанті В помилки в словах прибуток та релігійне.

У слові прибуток потрібно вжити префікс при-, а не пре-, адже в цьому слові немає перебільшення. У слові релігійне маємо написати букву е. Це іншомовне слово, його правопис потрібно запам’ятати.

У варіанті Г помилки в словах Стародавня Греція та численні.

Слово Стародавня потрібно написати з великої літери, тому що це частина власної назви країни – Стародавня Греція. У прикметнику численні – подвоєння, адже суфікс -енн- тут наголошений, а слово означає певне перебільшення.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Проаналізуймо запропоновані слова.

З дефісом потрібно писати слова довідково-інформаційний, складально-пакувальний, пшенично-вівсяний, аграрно-промисловий (два рівноправних слова, можна поставити сполучник сурядності і), бізнес-проєкт, компакт-диск (перше слово дає основну характеристику поняттю), кіловат-година (складні одиниці виміру), інженер-механік (складні слова, що позначаютьт професії та спеціальності), гіркувато-солоний (смак з відтінком).

Разом потрібно писати прикметник кримськотатарський, тому що він утворений від підрядного словосполучення (кримські татари).

Також разом пишемо слова з частинами екс-, міні- (ексчемпіон, мінікомп’ютер).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова, у яких на письмі позначено спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Це відбувається не лише в мовленні, а й на письмі. Отже, спрощення є в словах швидкісний, заздрісний, буревісник, перехресний, безчесний, щасливий, тижневий, радісний, пристрасний.

Не відбувається спрощення в іншомовних словах (агентський) та в словах-винятках (пестливий, хворостняк).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Літери а, о в коренях слів.

Деякі сумнівні голосні можна просто перевірити наголосом (плавець, бо плавати).

У коренях українських слів перед складом з постійно наголошеним -а(я) пишемо -а- (багаття, качан, хазяїн, чабан, гарячка).

Це стосується й дієслів (змагатися, відламати, допомагати, але ломити).

Правопис деяких слів потрібно пам’ятати (крохмаль, борсук).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу. 

М’який знак не потрібно писати в слові дивишся, тому що після шиплячих м’який знак не вживають.

Також м’який знак не треба писати в слові Уманщина, адже перед шиплячими його теж не використовують, крім винятків.

М’якого знака не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім після л. Саме тому в слові посольський  його потрібно писати, а в слові кінський – ні.

Не пишемо м’якого знака в слові колодязний, хоча колодязь. Це потрібно запам’ятати.

Пишемо м’який знак також у слові чотирьох після м’якого р перед о.

Пишемо м’який знак у всіх словах рядка Г: посунься (бо наказовий спосіб), катається (у дієсловах на -ть(ся), Гуцульщина (перед шиплячим після л).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Букву Е пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [е] буде стояти під наголосом  (недешевий – дешево, шепотіти – шепіт, клекотіти – клекіт, верховний – верхи, верболіз – верби).

Букву Е також пишемо, якщо під час зміни слова ненаголошений голосний чергується з -і-: укоренити, бо корінь.

У зменшувально-пестливому суфіксі -ечк- теж потрібно писати -е- (дощечка, стрічечка).

Правопис деяких слів потрібно просто запам’ятати (хребет).

Букву И пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [и] буде стояти під наголосом скрипіти – скрипнути),

Букву И пишемо також у буквосполученнях -ри-, -ли- (скрипіти).

У слові невмирущий пишемо И, бо воно утворене від слова вмирати (тут -и-, тому що далі склад з наголошеним -а-). 

И пишемо в суфіксі -ив в іменниках на позначення конкретних понять, предметів (мереживо).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

У цьому завданні подані слова, в наголошуванні яких часто трапляються помилки.

Для опрацювання таких слів рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного в слові обруч.

Правильний наголос –  обруч.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах боротьба, дзвеніти, подія виділена літера передає різні звуки. У слові дзвеніти це звук [дз] (африката), у слові подія – звук [д′], у слові боротьба це теж [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляємо дзвінко.  

Розглянемо рядок зі словами анекдот, ґречний, екзотика. Виділена літера в цих словах передає однакові звуки: у словах анекдот і екзотика теж маємо звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко. Це правильна відповідь.

У наступному рядку в словах сміється, утіха  виділена літера знову передає різні звуки: у слові  сміється ться – це  [ц′:я], у слові утіха це [т′], а от у шістсот виділена літера не позначає жодного звука (відбувається спрощення приголосного). 

У рядку кігтик, легко, подруга  виділена буква теж передає різні звуки: у словах кігтик, легко це звук [х], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко, а в слові подруга – звук [г].

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення Японія традиційно була сільськогосподарською країною: самé існування її мешканців і їхній добробут залежали від довкілля має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Японці вирішили не боротися з природою, а любити її, гармонізувати з нею своє життя, навчитися пильно спостерігати за найменшими змінами має лише одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними присудками.

Речення Народження й умирання людини поєдналися з пробудженням і згасанням природи, так що істота й усе навколо стали рівними перед вічними небесами має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником так що. Друга частина вказує на наслідок дії в першій частині. Отже, це складнопідрядне речення з підрядним обставинним наслідку.

Речення Пори року проникли й у звичайне спілкування: навіть у сучасному листуванні японці обов’язково мають згадати поточний сезон, щоб показати свою ґречність має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком, друга частина пояснює першу, а друга й третя – сполучником підрядності щоб. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь – ГАВД.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте увідповіднити фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання навіщо?, з якою метою? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А: Я постійно намагаюся підвищувати славну майстерність, (навіщо?, з якою метою?) аби не пасти задніх у своїй галузі.

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання незважаючи на що? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні Б: Хай як інформаційні технології роблять інакшим наше життя, (незважаючи на що?) замінити ними живе спілкування під час навчання неможливо.

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання з якої причини? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні В: Іноді найбільші прориви в дослідженні будь-чого стаються несподівано, (з якої причини?) адже ніколи не передбачиш сприятливого для цього збігу обставин.

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання за якої умови? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Г: Якщо брати до уваги лише позитивні результати власної діяльності, (за якої умови?) можна не боятися труднощів на шляху до мети.

Відповідь – АБВГ.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень.

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення 1 – це просте речення, у якому тире стоїть між підметом і присудком, що виражені іменниками.

Речення 2 – це просте речення, де тире стоїть на місці пропущеного присудка.

Речення 3 – це складносурядне речення, частини якого пов’язані протиставним зв’язком.

Речення 4 ускладнене відокремленими означеннями.

Відповідь – ДВБА.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово відомий відповідає на питання який?, указує на ознаку предмета. Отже, це прикметник.

Слово більше відповідає на питання як? та вказує на ознаку дії, не змінюється. Отже, це прислівник.

Слово цій відповідає на питання якій? і вказує на ознаку, але не називає її. Отже, це займенник.

А слово досягнуті теж відповідає на питання які?, але вказує на ознаку, одержану від дії. Отже, це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Відповідь – БГВА.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. У ньому запропоновано не окремі фразеологізми, а речення зі стійкими конструкціями.

Спочатку з’ясуймо значення фразеологізмів.

Поставити на місце – певними діями, зауваженнями змусити когось опам’ятатися від зарозумілості.

Поставити на чолі – поставити для керівництва, очолити щось.

Поставити на карту – ризикувати чим-небудь заради мети, успіху.

Поставити перед фактом – повідомити про те, що вже відбулося, сталося.

Поставити на ноги – 1. Виростити, виховати; 2. Виходити після хвороби, вилікувати.

Тепер доповнимо ці речення відповідними фразеологізмами.

Відповідь – ГБАВ.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати граматичну основу речення.

Аби визначити синтаксичну роль виділених слів, треба уважно прочитати та проаналізувати речення.

Отже, слово завдання є частиною складеного іменного присудка (це [є] головне завдання).

Слово навчання є додатком (розуміють (що?) навчання). Таку само синтаксичну роль виконує й слово участь (забезпечити (що?) участь). Додатком у відповідному речення є й виділене слово питання (розглядати (що?) питання).

А слово утвердження є підметом: утвердження (що робить?) передбачає.

Відповідь – Г.