ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х (стихати, спричинити, скрикнути).

У решті слів пишемо префікс з-.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

З дефісом потрібно писати слова кисло-солодкий (відтінок + смак), а також слова українсько-англійський, мовно-літературний, м’ясо-молочний, планово-фінансовий (зазвичай від таких слів можна утворити сурядне сполучення (український і англійський, мова й література тощо).

Також із дефісом потрібно писати прикметник військово-транспортний, адже прикметники з першою частиною військово- чи воєнно- пишемо з дефісом.

Медико-генетичний пишемо з дефісом, бо в першій частині прикметника є суфікс -ико. Більшість слів з першою частиною соціально- також потрібно писати з дефісом (соціально-економічний).

Разом пишемо слова, від яких можна утворити підрядне словосполучення, тому кисломолочний (бо кисле молоко).

Агрокультура та аудіофайл пишемо разом, бо частинки аудіо-, агро-, астро-, фото-, біо- тощо пишемо разом. А от слово конференц-зал потрібно писати з дефісом, адже перше слово дає цьому поняттю головну характеристику.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати іменники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), -цтв(о)

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), -зтв(о)

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), -ств(о)

Приголосні т, д не змінюються.

Застосуймо правило до запропонованих слів: гірник – гірництво, парубок – парубоцтво, юнак – юнацтво тощо. 

Суфікса -цтв- не буде в таких словах: лицарство, людство, агентство.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюють: анотація, ілюмінація, апеляція.

Подвоєння зберігається в словах-винятках: мадонна, брутто тощо. Відбувається подвоєння на межі префікса та кореня: імміграція, сюрреалізм.

У багатьох власних назвах подвоєння зберігається: Брюссель, Аполлон.

Також зберігається подвоєння в похідних від власних назв словах: Голландія – голландець.

Традиційно з подвоєнням пишемо імена Геннадій, Стелла.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголовами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного у слові піала. Правильний наголос піала.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: бігти, поріг, злегка.  Виділена  літера в цих словах позначає різні звуки, тому що в словах бігти, поріг – це звук [г], а в слові злегка – це звук [х]. Хоча дзвінкі приголосні перед глухими вимовляємо дзвінко, є кілька винятків, наприклад вогко. Похідні слова теж зберігають це уподібнення до глухого.

У рядку повість, сяйво, свічка виділена літера позначає однакові звуки. У слові свічка літера с передає звук [с′] адже цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним. У слові сяйво теж літера с передає [с′], адже далі – буква я, яка вказує на пом’якшений попередній приголосний та позначає звук  [а]. У слові повість літера с теж передає звук [с′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

У рядку лічба, почасти, чітко виділена літера означає різні звуки: у слові почасти це звук [ч];  у слові чітко  це [ч’], у слові лічба літера ч передає африкату [дж], адже глухий приголосний перед дзвінким вимовляємо дзвінко.

У рядку кістці, тім’я, житній виділена літера означає різні звуки: у слові кістці звука [т] немає; у слові тім’я – це [т′], бо далі голосний і; у слові житній – це теж звук [т′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати просте ускладнене речення з однорідними членами, звертанням, вставними конструкціями, відокремленими членами речення.

Речення А ускладнено однорідними членами речення (заварюємо, проціджуємо, накриваємо, ставимо).

Речення Б ускладнено відокремленим додатком (зокрема кардамон, тертий імбир, гвоздику).

Речення В ускладнено відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом (вичавлений незадовго до вживання). 

Речення Г ускладнено відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом (даючи напоєві трохи охолонути).

Речення Д ускладнено відокремленою прикладкою (легкого східного смаку), яка дає іменнику шарм другу назву.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами з узагальнювальним словом.

Речення Б має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності але. Отже, це складносурядне речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, у реченні стоїть двокрапка, бо друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником хоча. Від другої(головної) частини можна поставити питання незважаючи на що? до першої (підрядної) частини. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні А (надсилають навіщо?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання як? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (намагаються зробити так як?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання коли? На таке ж питання відповідає виділена частина в реченні Д (почали обмінюватися коли?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання з якої причини? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні Б (участь стає цікавішою з якої причини?)

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово що в запропонованому реченні можна замінити на слово які, у підрядному реченні воно виконує функцію підмета. Отже, це займенник.

Слово обабіч відповідає на питання де? та вказує на місце дії. Отже, це прислівник.

Слово то не відповідає на питання, а лише пов’язує однорідні члени речення. Отже, це сполучник.

Слово шарудіння відповідає на питання що?. Отже, це іменник. 

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів, доречно вживати їх. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Взяти в тямки – зрозуміти.

Взяти на себе – узяти відповідальність, зголоситися виконувати щось.

Взяти голову в руки – зосередитися на чомусь, заспокоїтися. 

Брати близько до серця – перейматися, хвилюватися.

Брати ноги на плечі – тікати.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Підмет. Додаток

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Слова процес, кошти, термінали, період відповідають у тексті на питання знахідного відмінка кого?, що? 

А от слово утручання відповідає на питання кого?, чого? Отже, це слово стоїть у формі родового відмінка.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Підмет. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати в реченні однорідні члени.

Однорідні члени речення відповідають на одне питання, є одним членом реченні. Однорідні підмети є в реченні, позначене трапецією: конфіденційність, незалежність, відсутність, вартість.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення з відокремленими членами, правильно розставляти розділові знаки.

Прикладка – другорядний член речення, вид означення, що виражене іменником і дає предмету другу назву. У кінці речення прикладку зазвичай виділяють за допомогою тире.

Відокремлена прикладка є в реченні, позначеному трапецією (електронні гроші). 

Відповідь – Г.