ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем).

Усі слова мають один префікс, корінь, один суфікс, закінчення в рядку Г: виголошене, надлишок, припечений, приказка.

У рядках А, Б, В є слова, які не мають закінчення: по-сільському, взимку, вивідавши; у рядку Д слово якнайдобріший має два префікси.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складносурядному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у складносурядних реченнях.

Зверніть увагу, що тире ставимо в складносурядному реченні, якщо йдеться про швидку зміну подій: «Хвилина, ще – і схід розпише в сліпучі барви небосхил».

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в безсполучниковому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у безсполучникових реченнях.

Тире ставимо в реченні «Дощ пройшов хазяйським кроком – сад в росі купається», оскільки друга частина містить у собі наслідок того, про що йдеться в першій частині. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

З дефісом пишемо:

• прислівники, складні прислівники, утворені з двох прислівників: без кінця-краю;
• складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: коли-не-коли;
• неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:  де-небудь;
• два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Д. У кличному відмінку однини іменники першої відміни м'якої групи мають закінчення -е: героїне.

Більшість безсуфіксних іменників другої відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Назаре, генерале; іменники другої відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) деякі приголосні зазнають звукових змін, а саме:

• к, ц(ь), ч + -ськ-(ий), -ство-(о) дають -цьк-(нй), -цтв-(о): калмик – калмицький;
• г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -зтв-(о): Париж – паризький, Гаага – гаазький, Виборг – виборзький, Буг - бузький;
• х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -ств-(о): чех – чеський, Іртиш – іртиський, Чорнухи – чорнуський.

Зверніть увагу, поряд з українськими словами у мові співіснують запозичені слова, у деяких з них чергування та спрощення не відбувається: казах – казахський, Цюріх – цюріхський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складних речень.

Складним з різними типами синтаксичного зв’язку є речення «Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край». Зверніть увагу, що це речення має чотири граматичні основи, отже, складається з чотирьох частин, з’єднаних як інтонаційно, так і за допомогою сурядних сполучників.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Норму при відмінюванні числівників порушено в рядку Б: у складних числівниках п'ятсот – дев'ятсот із двох паралельних відмінкових форм, які мають перші їхні частини – числівники п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, закріпилася лише форма на -и в усіх непрямих відмінках, крім форми О. в., яка має такі паралельні форми: п’ятьмастами / п’ятьомастами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядку В.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: честь – чесний пристрасть – безпристрасно, месть (рос.) – месник; у вимові й на письмі відбувається спрощення у словах із коренем -їзд-: безвиїзно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

Після губних приголосних (б, п, в, м, ф).

Після р (в кінці складу).

Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї).

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р.

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Усі слова пишемо з м’яким знаком в рядку В.

Згадаймо, що мякий знак ставиться після л перед буквами, що позначають мякі приголосні, та перед -ськ(ий): вигулькнути, ковальський; в іншомовних словах м’яким знаком позначають м’якість зубних приголосних перед й, я, ю, є, ї: лосьйон;

після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: ганьбити.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Зауважмо, що подвоєні літери треба писати у всіх словах рядка А: віддзвеніти, заввишки (подвоєння на межі префікса й кореня), віконниця (подвоєння на межі префікса й суфікса), лисиччин (подвоєння -чч- у присвійних прикметниках на -ин, утворених від іменників жіночого роду на -чка).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

У всіх словах іншомовного походження пишеться буква и в рядку Б.

Згадаймо, що пишемо и:

• у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: шилінг, консистенція, ідилічний;
• у географічних і власних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Шиллер – шиллерівський.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Для того щоб розрізнити складні сполучники і однозвучні поєднання інших частин мови, спробуйте сполучники замінити іншими синонімічними сполучниками: щоб – аби; тож – тому; якби – коли б. Це неможливо зробити в реченнях варіантів А, В, Г.

Отже, у цих реченнях виділені слова НЕ є сполучниками.

У реченні «Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немовби все заснуло» виділене слово є сполучником і його треба писати разом.

Відповідь – Б.