Українська мова

Зразок написання власного висловлення

Реакція на грубість і невихованість у кожному конкретному випадку залежить від ситуації й особистого вибору людини. На моє переконання, варто бути стриманим, дотепним і впевненим у собі. Відповідаючи на хамство, треба зберігати спокій і власну гідність.

Чому я так думаю? По-перше, внутрішня впевненість покаже хамові, що ви можете постояти за себе, не опускаючись до відповідної грубості.

Яскравим прикладом з літератури є поведінка Якима Сомка, головного героя історичного роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Він, незважаючи на всі підступи й авантюри Брюховецького, проявив себе як людина державного розуму й державних інтересів. Навіть після поразки Сомко відмовляється від порятунку заради друга Кирила Тура та заради спокою в суспільстві, уникнення кровопролиття.

По-друге, якщо ви проігноруєте агресію невихованої людини, то ця особа втратить інтерес і буде шукати інший об’єкт.

Такий випадок стався в офісі мого старшого брата Олега. На всі дошкульні звинувачення колеги він відповідав упевнено й навіть погоджувався з ним: «Так, я винен, переклав документи в інше місце, а попередити забув». Після кількох таких нападів і спокійної поведінки Олега кривдник зрозумів, що продовжувати грубити просто марно.

Отож, підсумовуючи, хочу наголосити: із грубою, невихованою особою не варто говорити «її мовою», так ви збережете власну гідність і самоповагу.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів і розуміння їх значень.

Синонімом до слова засоромитися є фразеологічний зворот пекти раків.

З’ясуймо значення інших фразеологізмів:

• пустити червоного півня – підпалити що-небудь, викликати пожежу з метою розплати, помсти;
• як рак свисне – невідомо скільки, невідомо коли, дуже довго;
• показати, де раки зимують – провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів;
• ухопити шилом патоки – зазнати невдачі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів і розуміння їх значень.

Правильно пояснено значення фразеологічного звороту плести химери в рядку Д: говорити щось беззмістовне.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменника

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати рід іменника.

Усі іменники належать до жіночого роду в рядку А.

Зверніть увагу, що рід у власних невідмінюваних назвах визначаємо за родовою назвою: Чилі (країна) – ж.р., Міссісіпі (ріка) – ж.р., Токіо (місто) – с.р.; рід абревіатур – за родом опорного слова: ГЕС (станція), СДПУ (партія) – ж.р.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Застарілі слова

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в тексті.

Серед застарілих слів виділяють дві основні групи — архаїзми та
історизми.

Застаріла лексика неоднорідна за своїм складом, що пояснюється різними причинами виходу слів з активного вжитку.

Застаріле слово є в реченні «Козаки йшли під білими хоругвами, з піками, у зухвалих магерках». Хоругва (корогва) – прапор.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія

Це завдання перевіряє ваші вміння правильно наголошувати слова.

В усіх словах наголошений другий склад у рядку В: предмет, рукопис, ненавидіти, фартух, в’язкий.

В інших варіантах слова мають такі наголоси:

• дочка, подруга, вимова, гуртожиток, русло;
• новий, спина, виразно, завдання, попереду;
• середина, дефіс, старий, горошина, каталог;
• легкий, олень, несла, добуток, партер.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє вміння визначати однорідні члени речення.

Узагальнювальне слово – це назва, яка охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення.

У реченні «Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс – ці підручні гетьмана були відомі всім» слово підручні є узагальнювальним, воно стоїть після однорідних членів – підметів.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення.

Зверніть увагу, що слово пальто за традицією відмінюємо. Це слово вживаємо також і в множині: Розпочинається сезонний розпродаж зимових пальт.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Керування

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення.

Неправильні в українській мові конструкції дякую вас, віддячити вас виникли під впливом російських виразів благодарю вас, отблагодарю вас.

В українській мові маємо дієслівне керування дякую + ім. у Д. в. (дякую КОМУ?): «Хочу подякувати учасникам круглого столу».

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Завдання перевіряє вміння визначати вид дієслів.

Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність: прибіг, напишу, пішов би. Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію, не обмежену в часі, не завершену: малював, читаю, будемо писати. Відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму?

Усі дієслова недоконаного виду в рядку А: зберігати, ходити, гарантувати, зашивати.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми прикметників від неправильних. Зауважмо, що в прикметниках пишемо:

• суфікс -ов-, якщо основа іменника закінчується на твердий приголосний або наголос на закінченні: метр – метровий, дощ – дощовий, нуль – нульовий, пурпур – пурпуровий, край – крайовий, кварц – кварцовий, гроза – грозовий, шовк – шовковий, ліс – лісовий, калина – калиновий, казка – казковий, поле – польовий, марш – маршовий;
• суфікси -ев- (після голосних -єв-), якщо основа іменника закінчується на м’який або шиплячий приголосний: травень – травневий, емаль – емалевий, груша – грушевий, парча – парчевий, кільце – кільцевий, кришталь – кришталевий, глянець – глянцевий.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -івськ-/-ївськ-, -евськ-/-євськ-, -инськ-/-інськ-/-їнськ-, пишемо з малої букви: шевченківська мати.

Зауважмо, що присвійні прикметники, утворені від іменників – власних назв і входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам’яті когось», пишемо з великої букви: Шевченківські читання.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вставні слова за значенням.

Згадаймо, що вставні слова та словосполучення можуть виражати:

• упевненість, непевність, сумнів тощо;
• емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування тощо);
• вказівку на зв'язок думок, послідовність викладення;
• вказівку на джерело повідомлення;
• активізацію уваги слухача.

Емоційну оцінку повідомлюваному дає вставне словосполучення мов на гріх у реченні рядка В.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Прийменник – службова частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

Зверніть увагу: варто розрізняти похідні прийменники та форми повнозначних слів (з прийменниками та без), від яких вони походять. Орієнтуватися потрібно на значення: Аж ось нарешті і коханий край… (іменник) – Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села (прийменник).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Це завдання перевіряє вміння визначати число іменників.

Згадаймо, що іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або поєднати із цей, ця, це. Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати із ці.

Частина іменників уживається лише в однині:

• назви речовин;
• збірні назви: листя, коріння, колосся;
• назви дій, якостей, почуттів: далина;
• власні назви.

Незначна частина іменників має тільки форму множини. Вони переважно означають:

• назви предметів, парних за своєю будовою;
• деякі збірні назви;
• назви дій, станів, почуттів (переважно із суфіксом -ощ-);
• назви родин рослин і тварин;
• деякі власні географічні назви.

Усі іменники рядка Б мають форми однини і множини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Б, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: мовно-літературний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: мовний і літературний тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: сніжно-білий, світло-голубий;
• складні назви проміжних сторін світу: північно-східний.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати числівники.

Згадайте, що в складних числівниках на -десят змінюється тільки друга частина: шістдесят, шістдесяти, шістдесятьма тощо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння визначати дієвідміни дієслів.

Зверніть увагу, що розрізняють два типи дієвідмінювання дієслів – І (першу) і ІІ (другу) дієвідміни.

Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї особи множини теперішнього часу недоконаного виду чи майбутнього часу доконаного виду:

• І дієвідміна – закінчення -уть (-ють): малюють, знають, полють, радіють, об’єднаються, хочуть, борються;
• ІІ дієвідміна – закінчення -ать (-ять): носять, просять, бояться, їздять, веселяться, ходять, люблять, радять, ставлять.

Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: клеїти – клею – клеять, гоїти – гою – гоять, бачити – бачу – бачать, кричати – кричу – кричать.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Омоніми

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в тексті.

Згадаймо, що омоніми – слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.

Омоніми є в реченні: Міг би його поганити (неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь) – не хочу вуст поганити (забруднювати щось чим-небудь).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Члени речення

Завдання перевіряє вміння визначати члени речення.

Зверніть увагу, що обставина – це другорядний член речення, який указує на місце, час, спосіб, мету, умову, причину дії і відповідає на питання де? коли? які для чого? за якої умови? чому? та ін.

Обставини способу дії вказують на спосіб дії чи ознаки і відповідають на питання як? яким способом?. Така обставина є в реченні За півкілометра річка розпливалася (як? яким способом?) великим плесом трохи меншого, широкого й чистого ставу.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

В інших рядках є прислівники, які треба писати окремо: на жаль, з переляку, до речі, по змозі (окремо пишемо ті прислівники, де іменник зберігає своє значення).

Відповідь – Б.

ТЕМА: : Синтаксис. Словосполучення

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи словосполучень.

Залежно від морфологічного вираження головного слова серед словосполучень виокремлюють три основні типи:

• іменні;
• дієслівні;
• прислівникові.

В іменних словосполученнях головним словом можуть бути іменник, прикметник, числівник, займенник. 

У дієслівних словосполученнях головним словом виступає дієслово в усіх його формах.

У прислівникових словосполученнях головним словом є прислівник.

Усі словосполучення іменні в рядку В: великі врожаї, шість днів, дехто з присутніх, розумніший від усіх

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Члени речення

Завдання перевіряє вміння визначати члени речення.

Зверніть увагу, що складений дієслівний присудок складається з допоміжного дієслова, що виконує функцію зв'язки, та інфінітива: Я хочу вам про рідний край сказать.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в безсполучниковому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у безсполучникових реченнях.

Тире ставимо в реченні «У товаристві лад – усяк тому радіє», оскільки перша частина вказує на умову того, про що йдеться в другій. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Частка

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Згадаймо, що частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм.

У рядку Б всі словосполучення містять частки: озирайся не (заперечна) озирайся; це (модальна вказівна) ж мій друг; сказав би (формотворча) комусь.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складносурядному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати правильний розділовий знак у складносурядних реченнях.

У складносурядному реченні «Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив» кому ставити не потрібно, оскільки обидві частини мають спільний другорядний член речення – обставину.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання дієприкметників

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Згадаймо, дієприкметник з не пишемо разом, якщо в реченні він виступає означенням i не має залежних слів: невиконане завдання; нескошена трава; нерозв’язана задача.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем).

Усі слова мають префікс, корінь, суфікс, закінчення в рядку Д: підлеглий, підзвітний, розквітлий, придорожній.

У рядках Б, В, Г є слова, які не мають закінчення: по-українськи, підфарбувати, зробивши; у рядку А слово возз’єднаний має два префікси.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

В усіх словах при вимові відбувається уподібнення приголосних звуків в рядку В:

• за місцем і способом творення – у словах зцідити, співачці (зміни груп «свистячий + шиплячий» у групи «шиплячий + шиплячий» і навпаки );
• за дзвінкістю – у слові боротьба (глухий звук перед дзвінким вимовляємо дзвінко);
• за глухістю – у слові піднігтьовий (оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них): во[х]ко, ле[х]ко, кі[х]ті, ні[х]ті, дьо[х]тю).

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Пряме й переносне значення слова

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в мовленні.

Переносне значення – похідне, вторинне значення, що розвинулося з прямого лексичного значення слова на основі просторової, часової, логічної чи іншої співвіднесеності понять.

Переносне значення відноситься до основного (головного) лексичного значення метонімічно, метафорично або асоціативно.

Отже, виділене слово вжито в переносному значенні в реченні Хліб – усьому голова.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складних речень.

Складним з різними типами синтаксичного зв’язку є речення «Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків».

Зверніть увагу, що це речення має три граматичні основи, отже, складається з трьох частин, з’єднаних як інтонаційно, так і за допомогою підрядного сполучника бо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складнопідрядних речень.

Згадаймо, що серед частин складнопідрядного речення виділяють незалежну, її називають головною частиною (головним реченням), і залежну – підрядну частину (підрядне речення).

Головною називають частину складнопідрядного речення, яка підпорядковує одну чи кілька підрядних частин.

Підрядною називають частину складнопідрядного речення, яка залежить від головної або іншої підрядної частини.

Зверніть увагу, що однорідна підрядність – це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від того самого слова головного речення і відповідають на те саме питання.

У реченні «Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу» всі частини залежать від головної «Велике діло…» і відповідають на запитання яке?.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядках 2, 4, 5.

Зверніть увагу: спрощення не відбувається у словах кістлявий, зап’ястний, пестливий (у яких т зберігається і на письмі, й у вимові); у слові гігантський спрощення відбувається лише у вимові, але на письмі не позначається.

Відповідь: 2, 4, 5.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

• після літер на позначення губних приголосних (б, п, в, м, ф);
• після р (в кінці складу);
• після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний.

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не ставимо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р.

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь: 3, 4, 7.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Усі слова пишемо без м’якого знака в рядках 1, 3, 5. Згадаймо, що мʼякий знак не пишемо:

• після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ;
• після р у кінці складу: буквар, чотирма, ударте;
• між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: майбутнє, бджілці, кузня, сопілці;
• після н перед ж, ч, ш, щ: Уманщина, менший, інший, доменщик.

Відповідь: 1, 3, 5.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Зауважмо, що подвоєні літери треба писати у всіх словах рядків 2, 4, 6:

• віддзеркалити (подвоєння на межі префікса й кореня), картинний (подвоєння на межі кореня й суфікса), страшенний (у збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий));
• пронісся (основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся), відкриттів (подовження зберігається в родовому відмінку множини іменників середнього роду, що закінчуються на -ів), бовваніти (виняток), міськком (кінець першої та початку другої частини складноскороченого слова), Вінниччина (подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): вінницьк+ина); 
• життєдайний, роздоріжжя, рілля, узбіччя (перед я, ю, є, ї приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного).

Відповідь: 2, 4, 6.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м'якої та мішаної груп – -ею, після голосного та апострофа – -єю: пісня, кручею, колією, вулицею, сім’єю, надією, шаблею, кулею, перемогою, ношею.

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им: закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) – іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м'якої груп (крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): кухарем, ячменем, стилем, прізвищем, мікрофоном, перпендикуляром, роєм, плечем, слюсарем, калачем, кущем, кобзарем, слухачем, бригадиром, букварем, днем, гаєм, солов’єм.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Усі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення -а(-я) в рядках 1, 4, 6.

Зверніть увагу, що закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів та географічні назви з наголошеним закінченням: вулиці Києва, доїхали до Іртиша;
• назви осіб, власні імена та прізвища: кабінет директора;
• назви мір довжини, ваги, часу: не вистачає кілограма, зібрали з гектара;
• назви машин та їхніх деталей: зупинка трамвая, з останнього вагона;
• терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: сума сторін трикутника;
• назви чітко окреслених предметів: виписав із підручника.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченнях

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у реченнях.

Зверніть увагу, що ставиться кома:

• перед зворотами як завжди, як і раніше, як звичайно, як правило, як виняток, як навмисне, як один: Прокіп підходив спокійний і діловий, як завжди (М. Коцюбинський).
• перед порівняльними зворотами: Дівчина сяяла, як кущ калини (І. Нечуй-Левицький). Хмара, як лебідь пливе над лісами (П. Осадчук).

Відповідь: 2, 3, 6.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Тексти різних стилів, типів, жанрів

Завдання перевіряє ваше вміння аналізувати тексти різних стилів, типів, жанрів.

Розмовний стиль (або його ще називають розмовно-побутовим) – найбільш уживаний у сучасній мові. Він уживається в побутовому усному спілкуванні та слугує для офіційного або неофіційного спілкування людей у повсякденному житті.

Ознаки розмовного стилю: широке використання загальновживаних слів; експресивність та емоційне забарвлення мовлення; використання невербальної комунікації: міміки та жестикуляції; різноманітність ритмів та мелодики; використання жаргонізмів, вульгаризмів та навіть русизмів; вживання неповних речень, вставних слів та звертань. Отже, словосполучення викинути з голови; одного поля ягода; підібгати хвоста належать до розмовного стилю.

Публіцистичний стиль – це стиль засобів масової інформації - газет, журналів, телебачення, радіо, онлайнових видань.

Ознаки публіцистичного стилю: широке вживання суспільно-політичних термінів, таких як закон, влада, перспектива тощо; чіткий на суспільно популярний спосіб вираження думок; логічне викладення інформації з метою переконання слухачів; використання емоційно забарвлених слів; риторичні запитання: мислити по-державному; голос тисячоліть; уписати героїчну сторінку.

Науковий стиль використовується переважно в науковій сфері для інформування про певні результати наукових досліджень.

Ознаки наукового стилю: широке використання наукових термінів та слів іншомовного походження; однозначність уживання слів; логічність та аргументованість при викладенні думок; чітка структуризація тексту; часте використання складних речень з логічним зв’язком, між їхніми частинами.

Художній стиль – це стиль, за допомогою якого створена більшість творів художньої літератури. В рамках стиля виділяють прозаїчні та поетичні твори.

Ознаки художнього стилю: слова слугують не тільки засобом вираження думок, але й естетичного впливу на читача; широке використання засобів художнього мовлення; образність та експресивність мовлення; можливе використання фразеологізмів та діалектизмів; поєднання всіх лексичних та граматичних стилів. Словосполучення, які належать до цього стилю, є в рядку 4: веселкова роса; срібні струни мрій; усмішка долі.

Офіційно-діловий стиль використовується при оформленні ділових паперів, він може використовуватися як в усній, так і в письмовій формі.

Ознаки офіційно-ділового стилю: обов’язкове оформлення документів за зразком; широке використання термінів діловодства; відсутність художніх засовів літератури; використання слів виключно в прямому значенні: доводити до відома; відповідно до плану роботи; відповідальність покласти.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів, добирати до них антоніми.

З’ясуймо значення поданих фразеологізмів:

Відкрити душу – відверто, щиросердно ділитися з ким-небудь своїми заповітними думками, переживаннями, намірами; антонім до цього фразеологізму сховатися у шкаралущу – не довіряти нікому, заглибитися у власні переживання.

Вискочити на сухе – уникнути заслуженого покарання, осуду; антонім до цього фразеологізму попасти в тенета – опинитися в скрутному становищі, в несприятливих умовах.

Пальцем не ворухнути – зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь; антонім до цього фразеологізму зі шкури пнутися – докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати.

Надягати машкару – приховувати свою справжню сутність; антонім до цього фразеологізму зривати личину – викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Односкладні речення

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи односкладних речень.

Односкладними називають речення з одним головним членом.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення «Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому!» є означено-особовим, граматична основа тут – присудок у формі 1 особи однини (зверніть увагу, що звертання сонце НЕ є членом речення).

Речення «Задзвонили в усі дзвони по всій Україні» є неозначено-особовим з головним членом – присудком у формі множини минулого часу.

Речення «Світлішає в житті і на душі» є безособовим, присудок тут виражений безособовим дієсловом світлішає.

Речення «Десять раз подумай, а раз скажи» є узагальнено-особовим. У таких реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою, тому вони переважно вживаються у прислів’ях та приказках.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати види складнопідрядних речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення «Якби мені сила та воля, жив би без горя» є підрядним умови, оскільки від головної частини можна поставити питання за якої умови?.

Речення «Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому» є підрядним наслідку, оскільки підрядна частина вказує на наслідок того, про що йдеться в головній частині, і приєднується за допомогою сполучника так що.

Речення «Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин» є підрядним мети, оскільки від головної частини можна поставити питання з якою метою?.

Речення «Україна моя починається там, де доля моя усміхається» є підрядним допустовим, оскільки від головної частини можна поставити питання де?.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Літеру Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка В.

Памʼятаймо, що в таких випадках треба дібрати перевірне слово, у якому ненаголошений стає наголошеним: заручини, бо заручИти, невидимка, бо невИдимий; п’ятирічка, бо перша частина складного слова закінчується на голосний и; у деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяк не перевіряється: обітниця.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати й записувати числівники на позначення часу.

Зверніть увагу, що години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?.

Отже, порушено граматичну норму на позначення часу у словосполученні: сім годин двадцять хвилин (правильно: сьома година двадцять хвилин; двадцять хвилин на восьму; двадцять хвилин по сьомій тощо).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Омоніми

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в тексті.

Згадаймо, що омоніми – слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.

Виділені слова є омонімами в реченнях: Вона зрозуміла душевний стан (фізичне самопочуття або настрій) гостя. У хлопця плечі широкі, стан (тулуб, корпус людини; торс) високий.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях з дієприслівниками.

Згадаймо, що одиничні дієприслівники НЕ відокремлюються, якщо вони вказують на спосіб дії (як? яким способом?) і стоять після присудка.

У реченні «Похитуючись Соломія підійшла до столу» дієприслівник стоїть перед присудком, тому його ПОТРІБНО відокремити комою.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів і розуміння їх значень.

Фразеологічні звороти є синонімічними в рядку Б: і води не замутить – хоч у вухо бгай (дуже лагідний, скромний, сумирний).

Порівняймо значення інших фразеологізмів:

• на живу нитку (тимчасово, нашвидку, неміцно закріпити що-небудь так, щоб легко можна було зняти, розплутати) – білими нитками шитий (невміло, погано замаскований, виконаний);
• попасти на слизьке (опинитися у скрутному становищі) – накрити мокрим рядном (піймати, захопити зненацька; вилаяти когось);
• бентежити кров (викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки) – не чути землі під собою (бути у надзвичайно піднесеному стані);
• закрутити веремію (здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу) – укрутити хвоста (присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Члени речення

Завдання перевіряє вміння визначати члени речення.

Зверніть увагу, що складений дієслівний присудок складається з допоміжного дієслова, яке виконує функцію зв'язки, та інфінітива. 

У реченні Зоря на небі рожева вже почала займатись складений дієслівний присудок виражений інфінітивом і допоміжним фазовим дієсловом, що означає початок дії.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Г: у реченні немає підмета, воно безособове односкладне.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння визначати розряди прикметника за значенням. Згадаймо, що присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Присвійні прикметники творяться:

• від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн): лікарів, Оленчина;
• від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий): орлине крило, заячий хвіст.

Усі прикметники є присвійними в рядку Б: Франкові заклики, ненин голос, слюсарів інструмент.

Зауважмо, що присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяють в окрему групу присвійно-якісних: солдатська каска, батьківські збори.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: лебедина пісня, ахіллесова п’ята.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Частку не з усіма словами потрібно писати ОКРЕМО в рядку Д: не/захищений від вітру сад (при дієприкметнику-означенні є пояснювальні слова від вітру); не/просячи допомоги (не з дієприслівниками, так як і з дієсловами, переважно пишемо окремо);  не/потрібно поспішати (слово не потрібно є присудковим у цьому випадку).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів і географічних назв з наголошеним закінченням: Дінця
• назви будівель, приміщень, споруд: сектора
• назви чітко окреслених предметів: барометра

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви країн, регіонів, територій: Лівану
• назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: метрополітену, музею але: гуртка
• назви трав’янистих рослин: бузку
• назви процесів, станів, властивостей, ознак: задуму, звуку
• явища природи: землетрусу, тиску
• збірні поняття: концерту, але: гуртка
• назви спортивних ігор і танців: баскетболу

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при відокремлених членах

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак при відокремлених членах речення.

Поширене означення не відокремлюємо в реченні «Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади», адже тут дієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в тексті.

У реченні «Щоб здобути (отримати) вищу освіту, потрібно наполегливо працювати» виділене слово НЕ можна замінити варіантом у дужках.

Зауважмо, що під впливом російської мови часто трапляються помилки на вживання дієслів отримувати, одержувати, здобувати, діставати. Російське слово «получать» має декілька українських відповідників. Так, наприклад, російською мовою можна сказати «получать образование» і «получать огласку», а українською – освіту здобувають або дістають, а розголосу набувають.

Одержувати й отримувати – брати те, що дають, надсилають, дарують. Ці синонімічні слова вживаються передусім тоді, коли йдеться про конкретний фізичний, матеріальний об'єкт або наслідок фізичних або хімічних процесів.

Здобувати – діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. Це слово вживається передусім з іменниками абстрактного значення й має відтінок одержання чогось з певною затратою сили, енергії, зусиль.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Дієслова вимагають певного відмінка від залежних від них іменників: оволодіти (чим?) знаннями.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти дієслова від інших частин мови.

Зверніть увагу, що в рядку Д всі слова є дієсловами. В інших варіантах є слова, які належать до таких частин мови: крикливий, перехідний, переможний – прикметники, учений – іменник.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння розрізняти дієслова різних способів.

У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, наказовий і умовний.

Дійсний спосіб виражає реальну дію, що перебігає в часі. 

Наказовий спосіб виражає прохання, побажання, спонукання або наказ.

Умовний спосіб виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов.

Інколи форми одного способу можуть уживати в значенні іншого: форми умовного способу – у значенні наказового для пом'якшення наказу, наприклад: Вже б покласти кінець всім незгодам і щоб кожен народ поважать.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів.

Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: бур, культур, галерей, мозаїк.

Зверніть увагу, що кілька іменників жіночого роду закінчуються на -ей: мишей, ескадрилей, статей, свиней, сімей.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми прикметників від неправильних. Зауважмо, що в прикметниках пишемо:

• суфікс -ов-, якщо основа іменника закінчується на твердий приголосний або наголос на закінченні: куля – кульовѝй, плащ – плащовѝй, кварц – кварцовий, сіль – сольовѝй;
• суфікси -ев- (після голосних -єв-), якщо основа іменника закінчується на м’який або шиплячий приголосний: взірець – взірцевий, корабель – кораблевий, матч – матчевий, калач – калачевий, липень – липневий, вуглець – вуглецевий, корінець – корінцевий, криця – крицевий, значення – значеннєвий, замша – замшевий, мить – миттєвий, баржа – баржевий, карамель – карамелевий, вишня – вишневий, журавель – журавлевий, куниця – куницевий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Д, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, електронно-оптичний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: навчальний і виробничий тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: мідно-червоний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Значення «надумане мірило упередженої людини, яка підганяє під нього факти дійсності» має фразеологічний зворот прокрустове ложе.

З’ясуймо значення інших фразеологізмів: піррова перемога – сумнівна перемога, що не виправдовує жертв; геростратова слава – ганебна, сумна слава, що пов'язана із злочином; дамоклів меч – небезпека або неприємність, що постійно загрожує комусь; Еолова арфа – душа людини, яка відгукується на всі події життя. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речень

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у реченнях з прикладками.

Кому перед як треба поставити в реченні: «Сосюра, як справжній лірик, різноманітний у своїх переживаннях». Зверніть увагу, що комою в цьому реченні відокремлюємо прикладку, яка має відтінок причини.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем).

Усі слова мають один префікс, корінь, один суфікс, закінчення в рядку Г: виголошене, надлишок, припечений, приказка.

У рядках А, Б, В є слова, які не мають закінчення: по-сільському, взимку, вивідавши; у рядку Д слово якнайдобріший має два префікси.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складносурядному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у складносурядних реченнях.

Зверніть увагу, що тире ставимо в складносурядному реченні, якщо йдеться про швидку зміну подій: «Хвилина, ще – і схід розпише в сліпучі барви небосхил».

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в безсполучниковому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у безсполучникових реченнях.

Тире ставимо в реченні «Дощ пройшов хазяйським кроком – сад в росі купається», оскільки друга частина містить у собі наслідок того, про що йдеться в першій частині. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правильною відповіддю є варіант Б.

З дефісом пишемо:

• прислівники, складні прислівники, утворені з двох прислівників: без кінця-краю;
• складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: коли-не-коли;
• неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:  де-небудь;
• два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Д. У кличному відмінку однини іменники першої відміни м'якої групи мають закінчення -е: героїне.

Більшість безсуфіксних іменників другої відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Назаре, генерале; іменники другої відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) деякі приголосні зазнають звукових змін, а саме:

• к, ц(ь), ч + -ськ-(ий), -ство-(о) дають -цьк-(нй), -цтв-(о): калмик – калмицький;
• г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -зтв-(о): Париж – паризький, Гаага – гаазький, Виборг – виборзький, Буг - бузький;
• х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -ств-(о): чех – чеський, Іртиш – іртиський, Чорнухи – чорнуський.

Зверніть увагу, поряд з українськими словами у мові співіснують запозичені слова, у деяких з них чергування та спрощення не відбувається: казах – казахський, Цюріх – цюріхський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складних речень.

Складним з різними типами синтаксичного зв’язку є речення «Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край». Зверніть увагу, що це речення має чотири граматичні основи, отже, складається з чотирьох частин, з’єднаних як інтонаційно, так і за допомогою сурядних сполучників.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Норму при відмінюванні числівників порушено в рядку Б: у складних числівниках п'ятсот – дев'ятсот із двох паралельних відмінкових форм, які мають перші їхні частини – числівники п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, закріпилася лише форма на -и в усіх непрямих відмінках, крім форми О. в., яка має такі паралельні форми: п’ятьмастами / п’ятьомастами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядку В.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: честь – чесний пристрасть – безпристрасно, месть (рос.) – месник; у вимові й на письмі відбувається спрощення у словах із коренем -їзд-: безвиїзно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

Після губних приголосних (б, п, в, м, ф).

Після р (в кінці складу).

Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї).

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р.

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Усі слова пишемо з м’яким знаком в рядку В.

Згадаймо, що мякий знак ставиться після л перед буквами, що позначають мякі приголосні, та перед -ськ(ий): вигулькнути, ковальський; в іншомовних словах м’яким знаком позначають м’якість зубних приголосних перед й, я, ю, є, ї: лосьйон;

після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: ганьбити.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Зауважмо, що подвоєні літери треба писати у всіх словах рядка А: віддзвеніти, заввишки (подвоєння на межі префікса й кореня), віконниця (подвоєння на межі префікса й суфікса), лисиччин (подвоєння -чч- у присвійних прикметниках на -ин, утворених від іменників жіночого роду на -чка).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

У всіх словах іншомовного походження пишеться буква и в рядку Б.

Згадаймо, що пишемо и:

• у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: шилінг, консистенція, ідилічний;
• у географічних і власних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Шиллер – шиллерівський.

Відповідь – Б.