Українська мова

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень.

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення в рядку А – це складносурядне речення, частини якого пов’язані причиново-наслідковим зв’язком.

Речення в рядку Б ускладнене відокремленими означеннями, які стоять у безпосередньому кінці речення.

Речення в рядку В – це речення, у якому тире стоїть на місці пропущеного присудка.

Речення в рядку Г– це просте речення, у якому підмет і присудок виражені іменниками, тому тире тут обов’язкове.

Речення в рядку Д – це речення, ускладнене однорідними членами речення з узагальнювальним словом. Оскільки узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, необхідно поставити тире.

Відповідь – БАДГ.

Зразок написання власного висловлення

Здавалось би, у сучасному світі цифрових технологій та поширення інтернету люди перестають цікавитися книжками. Сьогодні існує стереотип про молодь, яка нічого не читає, окрім дописів у соцмережах. Я впевнений, що це зовсім не так.

Підтвердженням цього є рецензії та огляди книжок у соціальних мережах, де молодь розповідає про прочитані цікавинки. Люди навіть у нашому інформаційному світі розуміють, яке важливе значення для суспільства мають книги, тому багато читають, аналізують, інтерпретують.

Недавно я приєднався до інтернет-спільноти «Зараз я читаю…». Це дає можливість обмінятися відгуками й порадами щодо цікавих книг. Так я познайомився з творчістю Люко Дашвар, Макса Кідрука й Стівена Кінга. Також я часто відвідую бібліотеки, які сьогодні стають центрами дозвілля й відпочинку. Можна прийти, узяти книгу й поринути в інший, насичений пригодами, світ.

Прикладом з літератури, який підтверджує важливе значення книги для суспільства, є роман Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». Твір описує тоталітарне суспільство, у якому книги перебувають під забороною, тому їх спалюють. Це призводить до того, що люди втрачають здатність самостійно мислити, аналізувати події й робити власні висновки. Рей Бредбері розкриває гостросоціальну проблему життя суспільства, яка не втрачає своєї актуальності впродовж багатьох років.

Таким чином, попит на книги наразі тільки зростає. Це свідчить, що молодь хоче саморозвиватися, удосконалюватися, навчатися, бути успішною.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: Олень (а не олЕнь), читАння (а не чИтання), вИпадок (а не випАдок). Наголошений звук у слові кОлесо визначений правильно.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки не з різними частинами мови

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова з часткою НЕ.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Прислівник не зовсім з часткою не потрібно писати окремо.

Також окремо з часткою не потрібно писати безособове дієслово підписано. Окремо з часткою не пишемо і займенники, тому – не всі. Винятками є лише займенники неабихто, неабищо, неабиякий. А прикметник незабутня потрібно писати з часткою не разом, адже це слово без не не вживається.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Творення прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення відносних прикметників.

Якщо наголос падає на закінчення, завжди вживаємо суфікс -ов-. Отже, плащовий. Якщо наголос падає на основу, то після м’яких і шиплячих вживаємо суфікс -ев- . Отже, ситцевий, читачевий. Після подовжених приголосних вживаємо суфікс -єв-. Отже, насіннєвий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Проаналізуймо словосполучення заказати букет.

Слово заказати в українській мові має значення «не дозволяти комусь чогось, забороняти». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників, займенників, числівників, творення наказового способу дієслів

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати займенники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників, відмінювати числівники, утворювати наказовий спосіб дієслів.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У складних числівниках п’ятдесят – вісімдесят потрібно відмінювати тільки другу частину. Отже, правильна форма запропонованого числівника вісімдесяти (вісімдесятьох). Решта словосполучень утворено правильно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з однорідними членами

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати вид речення за метою висловлювання.

Спонукальне речення – це речення, яке містить у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. У спонукальному речення дієслово зазвичай стоїть у наказовому способі, у таких реченнях часто бувають звертання.

Саме такі ознаки має речення За правду, браття, єднаймося щиро.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити фразеологізми в тексті, правильно пояснювати їхнє значення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Фразеологізм на рівному місці означає «без якихось видимих причин, безпідставно». Решта словосполучень є художніми засобами (персоніфікація тощо).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис сполучників та прислівників

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

До слова проте можна підібрати синонім але. Отже, це слово потрібно писати разом. Прислівники з першою частиною що теж потрібно писати разом (щомиті, щосили, щосуботи тощо). Прислівники на позначення напряму пишемо теж разом (донизу, угору, униз, направо тощо).

Сполуку як/би потрібно писати окремо, адже частка би разом із дієсловом хотілося утворюють умовний спосіб – хотілось би.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені обставини

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти і знаходити в тексті речення з відокремленими обставинами.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Прочитаймо речення 12: «Прожиті твої дні летять слідом за тобою, щомиті згасаючи в темряві минулого». Це просте речення, ускладнене відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом.

Речення 2, 4, 6 є складними.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Головна частина другого речення ускладнена відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом: «Як би хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти, спіткнувшись на рівному місці». У тексті дієприслівниковий зворот не виділено, коми немає.

У решті речень розділові знаки поставлено правильно.

Відповідь – А.

ТЕМА:Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. Буква ї завжди передає два звуки. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних і звуки [а], [у], [е].

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків завжди менше.

Африкати ДЖ та ДЗ також передають один звук.

Буква Щ завжди передає два звуки – [шч].

Подвоєні приголосні завжди передають один звук.

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку Б у словах якість та український однакова кількість звуків, а у слові кукурудза на один звук менше.

У рядку В у словах гайок та об’єднування однакова кількість звуків, а у слові сьогодення на два звуки менше.

У рядку Г у словах серйозний, щебечуть однакова кількість звуків, а у слові джміль на два звуки менше.

У рядку Д у слові кар’єра – на один звук більше, а у словах рюкзак і перемивають однакова кількість букв і звуків.

У рядку А у словах п’ятниця, їстоньки, яблунька однакова кількість букв і звуків.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Проаналізуймо речення Словник являється надійним джерелом інформації.

Слово являтися в українській мові має значення «з’явитися перед кимось , постати». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься у словах блиснути, улесливий, очисний, ремісник, проїзний, хруснути, вісник, доблесний, якісний, хресний, безшелесно, виїзний, обласний, корисний, заздрісно, тріснути.

Є винятки, де спрощення не відбувається: хворостняк.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: баластний, гігантський.

Також у групі -скн- не випадає к: випуск – випускний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться після б, п, м, в, ф перед я, ю, є, ї, тому не пишемо його у словах курйозний, двоярусний.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять після голосного або на початку кореня (прим’ятий).

Також апостроф традиційно пишемо у слові Лук’янович.

Якщо перед губними приголосними стоїть інший кореневий приголосний, апостроф не ставимо: тьмяний, морквяний, цвяшок, дзвякнути, різдвяний, різьбяр, духмяний, присвята. Але коли іншим кореневим звуком є звук р, то апостроф потрібно писати (верб’я). Не потрібно писати апостроф у слові роззявити, тому що з- – це частина кореня, а не префікс.

Потрібно писати апостроф і у слові ін’єкція, адже це слово іншомовного походження, у якому ін- є префіксом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживається переважно на позначення перебільшення, найвищої якості. Саме тому у словах пречудовий, презирливе, препогано потрібно писати цей префікс.

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому його потрібно вживати у словах привабливі, придніпровська, призупинити, прибічники, примірник, призначення тощо.

Префікс прі- традиційно пишемо у словах прірва, прізвище, прізвисько.

ВІДПОВІДЬ – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У словах бездоганний, безіменний, ешелонний, монотонний, безцінний, електронний подвоєння відбувається на межі різних частин слова (корінь+ суфікс).

У словах студений, довгожданий, орлиний, левиний подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

У прикметниках страшенний, невблаганний, незбагненний потрібно писати подвоєні приголосні, тому що це прикметник з наголошеним суфіксом -енн-, який має значення перебільшення. Подвоєне нн треба писати також у словах священний та благословенний, адже це прикметники-старослов’янізми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники пісня, земля, Зоя, подруга, художниця, мрія, Надія, площа – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменники пісня, земля, художниця (м’яка група) матимуть закінчення – е (пісне, земле, художнице). Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Зоє, мріє, Надіє. А іменник подруга належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: подруго. Іменник площа належить до мішаної групи, тому площе (закінчення -е).

Іменники друг, Григорій, Київ, директор, козак, Степан, школяр, добродій, Віктор, хлопець, Іван, товариш належать до другої відміни. Отже, іменники м’якої групи Григорій, добродій, матимуть у кличному відмінку закінчення    -ю: Григорію, добродію. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Київ, Степан, Віктор, Іван належить до твердої групи, не мають суфікса , тому матимуть закінчення -е. Іменники козак та друг теж належить до твердої групи, але в цих словах відбувається чергування приголосних: козак – козаче, друг – друже. А іменник мішаної групи товариш відповідно матиме закінчення -у: товаришу. Більшість іменників на -р належать до твердої та мішаної груп, тому мають закінчення -е :директоре, школяре.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання префіксів най-, що-, як- до прикметників у простій формі вищого ступеня. Отже, правильна форма щонайсучасніше , а не щонайсучасне.

Інші словосполучення не мають граматичних помилок.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслово бігти належить до ІІ дієвідміни. Отже, правильна форма біжать.

Дієслово свистати належить до І дієвідміни. Отже, правильна форма свищуть.

Дієслово хотіти належить до І дієвідміни, адже частина -отіти в цьому слові не є суфіксом. Отже, правильна форма хочуть.

Від дієслова сідати правильною формою 3 особи множини буде слово сідають.

Форма гублять, утворена від дієслова губити, правильна.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Проаналізуймо запропоновані числівники.

Числівник сто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, має закінчення -а. Отже, за першим числом можна зробити висновок, що варіанти Б, В та Д не правильні. Числівник сім в орудному відмінку має форми сімома та сьома. Отже, форма сіма не є правильною.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати значення вставних слів.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення.

Вказівка на джерело повідомлення – на мою думку.

Зв’язок з попередньою думкою – отже.

Невпевненість, упевненість – мабуть, очевидно, безперечно.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

У складному безсполучниковому реченні двокрапку потрібно ставити тоді, коли друга частина пояснює, уточнює, конкретизує першу чи вказує на причину дії в ній. Друга частина речення Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди пояснює першу. Саме тому між частинами цього речення потрібно поставити двокрапку.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складнопідрядне речення

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види складних речень, визначати смислові зв’язки між частинами складнопідрядного речення.

Складнопідрядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками підрядності або сполучними словами.

Якщо до запропонованої частини додати варіант незважаючи на люті морози, утвориться просте речення, ускладнене відокремленою обставиною.

Якщо додати варіант так що неодмінно відвідаємо Лавру, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним наслідку.

Якщо додати варіант бо вже скучили за рідним містом, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини.

Якщо додати варіант щоб краще дізнатися історію столиці, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним мети.

А от якщо додати варіант якщо купимо квитки на потяг, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним умови.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Фразеологізми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

З’ясуймо значення кожного фразеологізму:

Неопалима купина – те, що живе вічно.

Земля обітована – місце заповітної мрії.

Лепта вдовиці – невеликий, посильний вклад.

Наріжний камінь – основа, базис.

А вершина творчості – це лебедина пісня.

Відповідь: ГВАД.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова завжди можна поставити питання коли?, слово вказує на час дії. Отже, це обставина, виражена прислівником.

До слова митці можна постави питання хто?, слово означає основного діяча в реченні. Отже, це підмет.

До слова світові можна поставити питання чому?, слово означає предмет, на який переходить дія підмета. Отже, це додаток.

Слово прекрасне характеризує підмет, до нього можна поставити питання який є підмет?. Отже, це іменна частина складеного іменного присудка.

Відповідь: АБВГ.

ТЕМА: Синтаксис. Типи односкладних речень

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення , а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні Раніше, аніж наказувати, навчись коритися граматична основа виражена присудками навчись коритися. Уявний підмет ти, але зміст речення стосується загалу людей. Це прислів’я. Отже, це односкладне узагальнено-особове речення.

У реченні Мені невесело було й на нашій славні Україні граматична основа виражена присудком було невесело. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги граматична основа виражена присудком у формі І особи однини – бачу. Це односкладне означено-особове речення.

У реченні Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп’янками граматична основа виражена дієсловом дарують у формі ІІІ особи множини. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні Озеро в лісі, в озері - ліс граматична основа виражена підметами. Але також у цьому реченні є і обставини. Отже, це двоскладні неповні речення.

Відповідь: ВГАБ.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння з’ясовувати типи складного речення.

Проаналізуймо структуру кожного запропонованого речення.

У першому реченні Не бійся заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля дві граматичні основи, частини речення з’єднані без сполучника, друга частина пояснює першу, між ними стоїть двокрапка. Отже, це складне безсполучникове речення.

У другому реченні Старе поволі забувається, а нового не варто порушувати теж дві граматичні основи, але частини цього складного речення поєднані сполучником сурядності а. Отже, це складносурядне речення.

У третьому реченні Треба розуміти, що світ наш не замерзає і не згасає теж дві граматичні основи, частини цього складного речення синтаксично нерівноправні, поєднані сполучником підрядності що. Отже, це складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним.

У четвертому реченні У повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед три граматичні основи, перші дві частини складного речення пов’язані сполучником сурядності і, а друга і третя – сполучником підрядності немов. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

А от у п’ятому реченні Осяяний сонцем, перед нами розкинувся зовсім новий світ граматична основа одна. Отже, це просте речення, ускладнене відокремленим означенням

Відповідь: ВБАГ.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово знов відповідає на питання як? та вказує на спосіб дії. Отже, це прислівник. Слово України означає територію, предмет, є власною назвою. Отже, це іменник. Слово піднебеснім відповідає на питання якому? і вказує на ознаку. Отже, це прикметник. А слово свою відповідає на питання чию?, указує на приналежність предмета, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: ДБГВ.

Зразок написання власного висловлення

Спілкуючись з людиною, ти не завжди можеш зрозуміти її сутність. Я впевнений, що відрізнити справжні чесноти від удаваних допоможе стресова ситуація та перевірка часом.

Чому я так думаю? По-перше, поведінка людини в неприємній чи стресовій ситуації визначає її сутність. У таких випадках особа може проявляти агресію, звинувачувати інших або ж почати вирішувати проблеми й надавати допомогу тим, хто цього потребує.

У нашій країні зараз нелегкі часи: почалися бойові дії на Сході України. Саме в цей важкий період більшість бійців проявляє справжні моральні чесноти. Хлопці часто були не готові до всіх побачених жахіть, але вони за потреби підтримують своїх побратимів, турбуються один про одного, прикривають товаришів власним тілом. Українські армійці, щохвилини ризикуючи життям, демонструють незламність духу й силу волі.

По-друге, дружба, любов перевіряються часом. Тільки після тривалого спілкування й різних життєвих ситуацій ти можеш зрозуміти, наскільки людина є щирою.

Згадаймо Грицька Чупруненка – героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного й Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Він найближчий друг Чіпки ще з дитинства. Із часом стає зрозуміло, що навіть приятелювання з Варениченком Грицько намагався використати для власного збагачення. Життєва філософія «своя сорочка ближча до тіла» найяскравіше далася взнаки під час розправи з кріпаками: на заклик Чіпки заступитися за скривджених Чупруненко зник, не сказавши й слова. Отак друг дитинства, якому Варениченко довіряв упродовж тривалого часу, виявляв себе не з кращого боку в різних ситуаціях.

Отже, поведінка людини в певних моментах життя визначає її сутність, часто й перевірка часом допоможе зрозуміти, наскільки особа є вихованою, щирою та шляхетною.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє  ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’єднаний, пред’явник.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї  після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (в’юнкий, п’єса, зів’яти);
• після голосного (трав’янистий, жнив’яний);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (черв’ячок).

​В іншомовних словах роздільна вимова після Л з наступним голосним передається м’яким знаком – мільярд.

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова: пір’їнка, але рюмсати.

Не пишемо також апостроф у слові безіменний, адже тут немає я, ю, є, ї.

Відповідь –В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова. Антоніми.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання, уміння добирати до слів антоніми та вживати їх у мові.

Антоніми – це слова з протилежним значенням.

Характерною рисою пари антонімів є спільність їхнього лексичного значення, тому антонімічна пара – це завжди слова однієї частини мови. Антоніми широко використовуються в художній літературі як стилістичний засіб.

Така пара слів є в реченні Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Відмінювання займенників.

Завдання перевірює ваше вміння відмінювати займенники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми займенників.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

Правильними є такі відмінкові форми займенників: з твого району (Р.в.), звернутися до них (Р.в.), всім (усім) підприємцям (Д.в.), наш проєкт.

При відмінюванні займенника той нормативними є паралельні форми: на тому і на тім.

Отже, словосполучення на тім березі ріки є правильним.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання традиційно пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: запитАння, сантимЕтр, одинАдцять,завдАння.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Будова складнопідрядного речення.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості цих речень у процесі спілкування.

Проаналізуймо речення Степ розлігся перед мандрівником, який переливався барвами весняного цвіту. Така побудова речення є помилковою, адже виходить, що барвами весняного цвіту переливався не степ, а мандрівник.

Доречно було б побудувати речення так: Перед мандрівником розлігся степ, який переливався барвами весняного цвіту або ж Степ, який переливався барвами весняного цвіту, розлігся перед мандрівником.

Відповідь – В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо запропоновані в завданні слова.

Унісон (від італійського unison) – одночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті.

Соняшник – однорічна трав’яниста олійна рослина складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою, схожою на сонце

Соната (від італійського sonata) – музичний твір для одного чи кількох інструментів.

Спросонку – у напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Отже, спільнокореневими до цього слова будуть сон, сонько, сонливий, СОННИЙ.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Синоніми.

Це завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми, знаходити їх в тексті та використовувати у мовленні.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Слово розлоге має таке лексичне значення: «Те, що розкинулося на великій площі, обіймає великий простір, має широко розкинуте гілля (про кущі, дерева)». Отже, синонімами будуть слова гіллясте, крислате.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (вживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Слова Київська Русь та Верхня Хортиця – це власні назви. Слово Земля в запропонованому мікротексті вживається на позначення назви планети. Отже, теж є власною назвою. А от слово південні не позначає індивідуальну назву одного з ряду однотипних предметів чи одного в природі. Це слово лише вказує на територіальну ознаку предмета. Отже, це не власна, а загальна назва, тому її потрібно писати з малої букви.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення.

Просте речення – це речення, яке має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

У другому реченні граматичних основ три: дуб височить, яке перетворилося на передмістя; вік понад вісімсот років. Це складнопідрядне речення.

У четвертому реченні граматичних основ дві: мешканці проходили та вони відпочивали, ховалися. Це складне безсполучникове речення.

У п’ятому реченні граматичних основ три: лайнери мчать; супутники пролітають; він живе, зеленіє, шумить. Це складне речення з різними видами зв’язку.

А от третє речення просте, бо граматична основа лише одна – паросток проклюнувся, перетворився. Це просте речення, ускладнене однорідними присудками та відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом набираючи сили.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені члени речення. Відокремлена обставина.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості речення з різноманітними відокремленими членами та складні речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

У першому простому реченні є прикладка як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття.

У другому реченні граматичних основ три: дуб височить, яке перетворилося на передмістя; вік понад вісімсот років. Це складнопідрядне речення.

У п’ятому реченні граматичних основ три: лайнери мчать; супутники пролітають; він живе, зеленіє, шумить. Це складне речення з різними видами зв’язку.

А от третє речення просте, бо граматична основа лише одна – паросток проклюнувся, перетворився.

Саме в цьому реченні є відокремлена обставина набираючи сил, виражена дієприслівниковим зворотом.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У рядку джміль, добро, дріб підкреслена літера означає різні звуки: у словах добро, дріб літера д передає звук [д]; у слові джміль є африката дж.

У рядку просьба, вісь, сьогодні підкреслена літера теж позначає різні звуки. У словах вісь, сьогодні літера с передає звук [с′] адже в словах є знак м’якшення. У слові просьба літера с передає звук [з′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, а також цей звук є м’яким, бо далі стоїть знак м’якшення.

У рядку дзбан, зберегти, зжати підкреслена літера теж позначає різні звуки: у слові дзбан – це африката, слові зберегти – це звук [з], у слові зжати – це [ж:].

Розглянемо рядок з такими слова: вчиться, тьмяний, боротьба.. Підкреслена літера в цих словах позначає різні звуки: у слові тьмяний – це [т′]; у слові боротьба – це звук [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, далі йде знак м’якшення; у слові вчиться – це [ц′:].

У рядку якби, ґвалт, екзистенція підкреслена літера означає однаковий звук: у всіх словах – це звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Слово протяг в українській мові має два лексичні значення: різкий струмінь повітря, що продуває приміщення крізь щілини або відчинені двері та простір, на якому щось розташовано. Отже, сполука на протязі місяця потребує редагування. Потрібно сказати упродовж місяця, протягом місяця.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У цьому завданні помилку допущено в написанні слова косінус.

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосний, крім Й, пишемо И.

Отже, потрібно написати косинус.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів. Сполучний звук.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис складних слів) і пояснювати їх за допомогою правил.

Сполучний звук [о] вживається в таких випадках:

• якщо перша частина слова – прикметник твердої групи;
• якщо перша частина слова – іменник або займенник після твердого приголосного, зокрема шиплячого.

Отже, потрібно писати тисячолітній, гірничорудний, світогляд, дощомір.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у словах, які перевіряються наголосом (скЕлистий – скЕля, вЕрховний – вЕрхи, рЕберце – рЕбра, клЕкотіти – клЕкіт, рЕшітце – рЕшето, причЕпити – причЕпа, збЕрігається - бЕрежний);
• при зміні слова ненаголошений Е зникає: качЕчка – качка, але кошИчок, бо кошИк;
• завжди в закінченнях дієприкметників – розроблЕний;
• у сіфіксі – ець – виборЕць;

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – бриніти.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И правилами не регламентується. Такі слова потрібно запам’ятовувати : цитата, коридор, ремісник.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Чергування У-В.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у/в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних. Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування У-В. Але в деяких випадках таке чергування не можливе, бо слово починає змінювати лексичне значення. Саме літера У чи В визначає його: вступ – уступ, управа – вправа; вмова – умова; вклад – уклад. Отже, ці пари слів потрібно писати лише з відповідною літерою.

Незалежно від лексичного значення у слові влада вживаємо тільки В.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на -о (вдячність Ірині Савченко) та на приголосний (офіс Марини Козачук).

Також не відмінюються деякі іншомовні жіночі та чоловічі прізвища, зокрема Дюма (роман Олександра Дюма).

Українські чоловічі прізвища на приголосний та -ко змінюються. Отже, практикум Івана Ющука, Концерт Олега Білоноженка.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати порядкові числівники.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Числівник сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, має закінчення -а. У рядку Б цей числівник ужитий у формі родового відмінка. Отже, потрібно вжити форму ста.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслово хотіти належить до І дієвідміни. Отже, правильна форма хочуть.

Дієслово їсти у ІІ особи однини теперішнього часу має форму їси. Форма їсиш є діалектною.

Дієслово кришити належить до ІІ дієвідміни. Отже, правильна форма кришать.

Дієслово гоїти належить до ІІ дієвідміни. Отже, правильна форма гоять.

У рядку В усі дієслівні форми правильні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні. Однорідні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в простому ускладненому реченні, зокрема в реченні з однорідними членами.

У реченні В обручі робили прорізи, куди вмонтовували маленькі дзвіночки, металеві пластинки-брязкальця – усе, що могло давати дзвін слова маленькі дзвіночки, металеві пластинки-брязкальця – це однорідні члени речення, після яких стоїть узагальнювальне слово усе. Отже, тут необхідно поставити тире (після однорідних членів речення перед узагальнювальним словом).

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складносурядне речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види складних речень, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Складносурядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками сурядності.

Визначимо граматичні основи в тих частинах, які поєднані сполучниками сурядності. У реченні Земля не може жити без сонця і води – цих першооснов життя граматична основа одна (земля не може жити). Це просте речення з однорідними членами. А от у реченні Земля не може жити без сонця, а людина – без щастя граматичних основ дві (земля не може жити, у другій частині підмет людина, а присудок пропущений, на його місці стоїть тире), частини поєднані протиставним сполучником сурядності а. Це складносурядне речення.

Інші варіанти не розглядаємо, бо в них немає сполучників сурядності.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях.

Перша та друга коми стоять на межі частин складного речення, які пов’язані між собою сурядним зв’язком.

Четверта кома стоїть на межі частин складного речення, пов’язаних підрядним зв’язком. А п’ята кома розділяє однорідні обставини, пов’язані повторюваними сполучниками.

А от на місці цифри 3 потрібно поставити не кому, а двокрапку, адже наступна частина складного речення пояснює, уточнює попередню.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти лексичне значення слів, утворюючи словосполучення та речення.

Слова незважаючи на, забувши про, подолавши, попри вказують на те, усупереч чого відбувалася дія.

У такому значенні форма не дивлячись на є помилковою, адже має значення не спрямувавши погляд.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово виявляючи відповідає на питання що роблячи?, означає додаткову дію. Отже, це дієприслівник (особлива форма дієслова).

Слово до служить для зв’язку слів у реченні, не відповідає на питання, не має лексичного значення. Отже, це прийменник.

Слово найглибше відповідає на питання як? якою мірю?, вказує на ознаку дії, виконує в реченні функцію обставини. Отже, це прислівник.

Слово цей вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: АГДВ.

ТЕМА: Фразеологія. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Антоніми – це слова, словосполучення з протилежним значенням.

З’ясуємо значення кожного фразеологізму:

Гнути кирпу – зазнаватися.

Мотати на вус – запам’ятовувати, помічати.

Водити за носа – обдурювати.

Ловити ґав – байдикувати.

Відповідь: ВДАГ.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані одна стосовно одної пряма мова та слова автора.

У рядку А необхідно поставити тире, адже слова автора розривають пряму мову, яка є одним реченням.

У рядку Б необхідно поставити лапки після прямої мови.

У рядку Г необхідно поставити двокрапку, адже слова автора містять два дієслова на позначення процесу мовлення.

У рядку В необхідно поставити крапку, адже пряма мова складається з двох окремих речень і розірвана словами автора.

У рядку Д необхідно поставити кому, адже слова автора розривають пряму мову, яка є одним реченням.

Відповідь: ДГБА.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Односкладні речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом речення представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаємо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні в рядку А граматична основа виражена присудком шкода. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні в рядку Б граматична основа виражена дієсловом минулого часу у формі множини зустрічали. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні в рядку В граматична основа виражена підметом промінь. Отже, це односкладне називне речення. У таких реченнях називається предмет, але нічого не говориться про дію.

У реченні в рядку Г граматична основа виражена підметом і присудком дотик буде горіти. Отже, це двоскладне речення.

У реченні Д граматична основа виражена присудком у формі ІІ особи однини – поверни. Це односкладне означено-особове речення.

Відповідь: ВДБА.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова учорашнє в реченні Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей можна поставити питання хто? що? Отже, це підмет, виражений субстантивованим прикметником.

У реченні Щирі друзі глечика не поб’ють до виділених слів можна поставити питання що зроблять? Фразеологізм не побити глечика має значення не посваритися. Отже, це присудок, виражений фразеологізмом.

У реченні На десерт подали сік з полуниць до виділеного слова можна поставити питання який?, а також замінити на слово полуничний. Отже, це означення (неузгоджене).

У реченні Перехожі з подивом поглядали на дівчину до виділеного слова можна поставити питання як? з подивом (здивовано). Отже, це обставина.

У реченні Ніч осіння на дощ і туман багата до виділеного слова можна поставити питання кого? що? Отже, це додаток.

Відповідь: БАВГ.

Зразок написання власного висловлення

Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.

Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.

На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.

Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».

Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, л, н. Між двома м’якими приголосними м’який знак не пишемо. М’якими приголосні стають тоді, коли після них стоять я, ю, є, і або ь. Вони пом’якшують і попередні приголосні. Отже, таке пом’кшення відбувається у словах майбутнє та ланцюжок.

А от після л перед м’якими приголосними м’який знак пишемо. Отже, їдальня, обчислювальний.

Потрібно писати м’який знак і у слові доньчин.  М’який знак у прикінцевих буквосполученнях похідних слів (іменниках s присвійних прикметниках) зберігається, якщо він був у прикінцевих буквосполученнях у називному відмінку однини: донька – доньчин, але жердинка – жердинці.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати ткацький.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини  наказового способу. Отже, станьте.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичне значення слів.

Головний – той, що має найбільше значення. Синонімами до нього будуть такі слова: чільний, основний, провідний, центральний, першорядний тощо.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники Настя, Наталя, Стефанія, бабуся, сестра  – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменники Наталя, бабуся (ласкава форма) – закінчення -ю  – Наталю, бабусю. Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Стефаніє. А іменник сестра належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: сестро.

Іменники учитель, лікар, викладач, Олександр, Дмитро, хлопець, Юрій  належать до ІІ відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Юрій  матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: лікарю, Юрію, учителю. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Олександр і Дмитро належить до твердої групи – Олександре, Дмитре. А іменник мішаної групи викладач відповідно матиме закінчення -у: викладачу.

Отже, правильно утворено форму кличного відмінка іменників в усіх випадках, крім слова Юрій (правильно має бути не Юріє, а Юрію).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують  поширені  слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: прИятель, нЕдруг, вІдгомін, обрАнець

Відповідь – Г.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Основні способи творення іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати слова, використовуючи суфікси.

За допомогою суфікса -ик-  в українській мові утворюються слова на позначення чоловічих професій – садівник, лісник, історик.

Також суфікс -ик- надає пестливий відтінок стосовно головного лексичного значення слова: лебідь – лебедик, брат – братик, заєць – зайчик.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з однорідними членами.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з однорідними присудками.

Проаналізуймо речення Крим дуже сподобався поетові та присвятив йому багато віршів.

Підмет у цьому реченні Крим, а присудки сподобався, присвятив. Але ж присудок – це головний член речення, який означає дію, стан чи ознаку підмета. Звичайно, що Крим не може присвячувати вірші. Потрібно побудувати речення так: Крим дуже сподобався поетові – і він присвятив півострову багато віршів.

В інших реченнях помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо мікротекст.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

На картинах (кого? чого?) школи – родовий відмінок.

У переддень (кого? чого?) катастрофи – родовий відмінок.

Куштує (кого? що?) конфітюри – знахідний відмінок.

Старечі (хто? що?) світанки – називний відмінок.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхнє значення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У другому реченні слово здається передає невпевненість, від нього не можна поставити питання до інших слів. Отже, це слово є вставним.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати розділові знаки в простому ускладненому реченні.

Щоб виконати це тестове завдання, треба обов’язково ще раз переглянути пропонований мікротекст. Прочитайте уважно речення, про які йдеться у варіантах відповіді. Поміркуйте, чи правильно вжиті в них розділові знаки.

Такий аналіз допоможе вам побачити, що п’яте речення – це складнопідрядне речення, підрядна частина якого ускладнена однорідними присудками лазить і куштує. Ці присудки поєднані неповторюваним сполучником і. Отже, перед ним кому не ставимо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. Буква ї завжди передає два звуки. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Отже, у словах висаджують, перемивають, з’єднування, походжає, їстоньки букви я, ю, є, ї  позначатимуть два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Арфрикати дж та дз також передають один звук ( висаджують, дзвонити, джміль, походжає).

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Подвоєні приголосні завжди передають один звук (з’єднуваННя, сьогодеННя).

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А у слові висаджують на один звук менше.

У рядку Б у слові дзвонити на один звук менше.

У рядку В у слові сьогодення на два звуки менше.

У рядку Г у слові джміль на два звуки менше.

Правильна відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

Слово меморіальний походить від латинського memorialis і має значення пам’ятний, той, що увічнює пам’ять про кого-небудь чи про що-небудь.

Отже, у словосполученні меморіальний пам’ятник допущено помилку.

Відповідь – Г.