Українська мова

ТЕМА: Фонетика. Звуки і букви.

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках:

• на початку слова,
• після голосного,
• після апострофа та м’якого знака.

У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних і звуки [а], [у], [е].

Отже, у словах святковий, повітря, весілля, люстерко букви я, ю, є, не позначатимуть два звуки.

У решті слів ці букви вживаються на позначення двох звуків.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складносурядне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати складні речення різних типів, зокрема складносурядні речення, визначати їхню структуру.

Перше речення – це просте речення, ускладнене відокремленою обставиною.

П’яте речення – це складнопідрядне речення (частини не рівноправні, пов’язані сполучниками підрядності та сполучними словами).

Шосте речення – це складне речення, частини якого пов’язані сполучником сурядності а (протиставним). Отже, це правильна відповідь.

Сьоме речення – це складнопідрядне речення (частини не рівноправні, пов’язані сполучним словом).

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Перше речення ускладнене відокремленою обставиною наділяючи їх цілющими і магічними властивостями, вираженою дієприслівниковим зворотом. Тому в цьому реченні необхідно поставити кому: За багато століть люди звикли охороняти та прикрашати джерела, наділяючи їх цілющими і магічними властивостями. У тексті коми немає.

У четвертому реченні помилок немає, коми стоять на межі частин складного речення.

У п’ятому реченні помилок немає, коми стоять на межі частин складного речення.

У шостому реченні перша кома виділяє вставне слово наприклад, а друга стоїть між частинами складносурядного речення. Помилок немає.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Число іменників.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати число іменників.

Іменник джерела стоїть у формі знахідного відмінка множини: прикрашали кого? що? джерела. Займенник їх у відокремленій обставині, вираженій дієприслівниковим зворотом, також указує на множину.

Граматична основа в шостому реченні криниці були споруджені, а в сьомому – покоління виплекали, отже, ці слова вживаються в множині.

Слово стилі узгоджується з прикметником готичному (у готичному стилі), отже, уживається в однині.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом та окремо.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту, оскільки написання цих слів залежить від контексту.

Слова чимало, взагалі, наприклад – прислівники, які пишемо разом.

У словосполученні за багато століть маємо поєднання прийменника з неозначено-кількісним числівником, а не прислівник забагато, який потрібно писати разом.

Відповідь – А.

ТЕМА:Синтаксис.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати правильність узгодження підмета з присудком.

У реченні Я звертаюся до всіх, хто виявили бажання піти в похід на Говерлу підмет хто, тому присудок повинен бути у формі однини: Я звертаюся до всіх, хто виявив бажання піти в похід на Говерлу.

Відповідь – Б.  

ТЕМА: Синтаксис. Зв’язок слів у словосполученні.

Це завдання вимагає від вас правильного добору форм слів і поєднання їх у словосполучення.

Дієслово вибачити (прощати провину). Тут маємо дієслівне керування: додатокт має відповідати на питання кому? – вибачити синові; вибачте мені.

Завдати горя – помилок немає.

Навчатися малювання – помилок немає.

Відповідно до закону – помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Здавати іспит. Слово здавати потрібно вживати в значенні «передавати тому, хто цим має відати; віддавати для подальшого користування; віддавати щось із певною метою»: здавати зброю, здавати зміну. У наведеному словосполученні потрібно вживати слово складати: складати іспит.

Брати участь – лексичних помилок немає.

Додати води – лексичних помилок немає.

Здобути освіту – лексичних помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо вміщені в завданні слова.

Горянка – «жителька гір». Отже, це і є спільнокореневе слово до слова «гора».

Горлечко – зменшувально-пестливе до слова «горло». Отже, спільнокореневими до нього будуть слова «горлатий», «горлати»,  «горлань» тощо.

Горючий – «здатний горіти». Отже, спільнокореневими до нього будуть слова «горіти», «горіння», «горючість» тощо.

Гороскоп – «таблиця розміщення небесних світил, яку складають астрологи для пророкування долі людини і майбутніх подій». Слово походить від грецького horoskopos – «той, який спостерігає час».

Відповідь – А.

ТЕМА: Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Іменники Настя, Олеся – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменник Олеся (ласкава форма) – закінчення     -ю  – Олесю.

Іменники учитель, боєць, хлопець, лікар, Сергій, кобзар,  мудрець, край знавець –  іменники другої відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Сергій, кобзар, край матимуть у кличному відмінку закінчення –ю: лікарю, Сергію, кобзарю, краю.

Іменник мішаної групи каменяр – закінчення -е: каменяре.

Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е. Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних : хлопець – хлопче.

Іменники боєць, знавець, мудрець традиційно мають у кличному відмінку  закінчення -ю: знавцю, мудрецю, бійцю.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: жалюзІ ( а не жАлюзі), чіткИй ( а не чІткий), перЕпис ( а не пЕрепис), вИпадок ( а не випАдок).

Відповідь – Г.

Зразок написання власного висловлення

Я вважаю, що сучасна молодь понад усе цінує свободу, прагне нових знань і готова сама творити зміни. Моїм одноліткам найбільше потрібні такі людські якості, як готовність до ризику, відповідальність і незалежність.

По-перше, такі риси характеру допоможуть реалізуватися в глобальному інформаційному й суперечливому світі. По-друге, тільки розумні, сильні й незалежні особистості зможуть уберегтися від розтління своїх душ під тиском негативних людських пристрастей.

Прикладом сильної, гордої й незалежної особистості є головний герой пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Григорій Многогрішний був інтелігентом, людиною великого розуму. Своїми вчинками він кинув виклик усій тоталітарній системі. Григорій – це тип нового українця, який відданий шляхетній ідеї, відзначається гуманністю й високою моральністю.

Життя дає нам багато прикладів того, як підлітки намагаються протистояти спокусам сучасного світу. На жаль, це вдається не всім, тому багато хто починає вживати наркотики чи спиртні напої. Мої друзі є іншими, вони давно стали учасниками відомого скаутського руху «Пласт». Саме ця організація виховує в молоді силу волі, незалежність, уміння долати перешкоди. Пластуни ведуть здоровий спосіб життя, понад усе цінують свободу, є відповідальними за свої вчинки.

Отже, сучасна молодь у нашому інформаційному світі має бути готова до змін, цінувати свободу, уміти брати відповідальність за свої дії.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово будь-кого – це займенник, указує на предмет, але не називає його. Слово рідних у цьому контексті передає не ознаку предмета, а власне предмет, відповідає на питання до кого?. Отже, це іменник.

Слово загальнолюдські відповідає на питання які? та означає ознаку предмета. Отже, це прикметник.

А слово завжди відповідає на питання коли?, є незмінним, вказує на ознаку дії. Отже, це прислівник.

Відповідь: 1В, 2А, 3Б, 4Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях.

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.

У реченні в рядку А необхідно поставити тире, бо це безсполучникове складне, між частинами якого різке протиставлення.

У реченні в рядку Б необхідно поставити дужки, бо це вставлена конструкція, автор цитати (Б.-І.Антонич).

У реченні в рядку В потрібно поставити коми, бо в реченні є відокремлені однорідні означення заквітчана і мила.

У реченні в рядку Г розділові знаки непотрібні. Це просте неускладнене речення.

У реченні в рядку Д потрібно поставити двокрапку, бо друга частина речення пояснює, уточнює, конкретизує першу.

Відповідь: 1В, 2А, 3Д, 4Б.

ТЕМА: Синтаксис. Односкладні речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом речення представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаємо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні в рядку А граматична основа виражена присудком не було чути. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні в рядку Б граматична основа виражена підметом і присудком – хмари пливуть. Отже, це двоскладне речення.

У реченні в рядку В граматична основа виражена підметом край. Отже, це односкладне називне речення. У таких реченнях називається предмет, але нічого не говориться про дію.

У реченні в рядку Г граматична основа виражена присудком люблю. Це дієслово дійсного способу в І особі однини. Уявний підмет – я. Отже, це односкладне означено-особове речення.

У реченні в рядку Д граматична основа виражена присудком працювали. Це форма множини, минулий час. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

Відповідь: 1Г, 2Д, 3А, 4В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

У першому рядку запропоновано дієприслівниковий зворот. Отже, якщо приєднати його до поданої в умові частини речення, утвориться просте речення з відокремленим членом речення (відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом).

У другому рядку запропоновано ще одне просте речення (граматична основа – все залежатиме). Якщо поєднати просте речення з умови завдання та просте речення,запропоноване в рядку, утвориться складне речення, частини якого будуть пов’язані інтонаційно та за змістом. Отже, це складне безсполучникове речення.

У третьому рядку запропоновано речення, до якого від речення Парламентарі неодмінно ухвалять рішення можна поставити питання коли?. Отже, це складнопідрядне речення.

У четвертому рядку запропонована частина речення, у якій є присудок доручать, що пояснює дію підмета парламентарі. Отже, це просте речення з однорідними членами (граматична основа – парламентарі ухвалять, доручать).

Відповідь: 1Б, 2Д, 3В, 4А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти лексичне значення слів, утворюючи словосполучення та речення.

Основне лексичне значення слова переводити – це «ведучи або супроводжуючи кого-небудь, переправляти, допомагати перейти через щось, на протилежний бік чогось». Отже, переводити через майдан.

Лексичне значення слова переказувати – «передавати кому-небудь, сповіщати на словах або в листі; пересилати гроші поштою, телеграфом, через банк». Отже, переказувати кошти.

Лексичне значення слова підписувати – «ставити підпис на знак підтвердження, засвідчення чого-небудь». Отже, підписувати ордери.

Лексичне значення слова передплачувати – «складати угоду про надсилання друкованого видання з попередньою його оплатою та одержувати це видання за такою угодою». Отже, передплачувати газети.

Відповідь: 1Г, 2В, 3Б, 4А.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення. Види підрядних речень.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види підрядних речень.

Обставинне підрядне речення мети відповідає на питання навіщо?, з якою метою?, для чого?. З головною частиною підрядна мети поєднується сполучниками щоб, аби, аби тільки.

Гості нашого міста залюбки відвідають університетський розарій, (з якою метою? навіщо?) щоб помилуватися рідкісними сортами троянд.

А – підрядне обставинне часу (коли?).

Б – підрядне обставинне причини (з якої причини?).

Г - підрядне обставинне причини (з якої причини?).

Д – підрядне обставинне допустове (усупереч чого?, незважаючи на що?)

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення.

У рядку А подано просте речення, ускладнене вставним словом напевно, яке виражає невпевненість.

У рядку Б речення ускладнено відокремленими однорідними означеннями, які стоять перед особовим займенником.

Речення у рядку В теж ускладнено відокремленими однорідними означеннями, які стоять після означувального слова.

Речення в рядку Г ускладнено відокремленим додатком замість житечка.

Додатки, які починаються словами окрім, опріч, замість, за винятком тощо, відокремлюються.

Речення в рядку Д – це складне речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У рядку Д слово здавалося, яке може бути вставним та виражати невпевненість, виконує функцію присудка, тобто є членом речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно та комунікативно доцільно вживати прийменники в мовленні.

Прийменник по в літературній мові вживається рідко. Найчастіше він із знахідним відмінком вказує на мету чи межу дії: піти по воду, пальто по коліна.

Із місцевим відмінком прийменник по переважно виражає місце або час дії (пливти по Дніпру, ходити по лікарях); стосунок до іншого предмета (різьба по дереву, черговий по школі); спосіб дії (чинити по правді, обслуговувати по черзі).

Часто прийменник по вживають недоречно, наприклад: по справі – треба у справі; по пошті – треба поштою, по вимозі – треба на вимогу.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Чергування приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форми дієслів, ураховуючи чергування приголосних звуків.

В українській мові при зміні дієслів відбуваються чергування приголосних:

г – ж: береГти – береЖу, біГти – біЖу;

к – ч: пеКти – пеЧу;

т – ч: леТіти – леЧу,

с – ш: пиСати – пиШу; проСити – проШу;

ст – щ: проСТити – проЩу;

зд – ждж: їЗДити – їЖДЖу;

д – дж: воДити – воДЖу:

б – бл: люБити – люБЛю

в – вл: лоВити – лоВЛю

Чергування не відбувається у словах вірити, грати, читати, шити.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

У рядку А в словосполученні на позначення часу використано прийменник в. Уживання цього прийменника в таких конструкціях є ненормативним. Правильною буде форма розпочнеться о четвертій годині.

У рядку В правильною буде форма тренувалися до пів на сьому годину. В українській мові, коли йдеться про час, після слова пів традиційно використовують прийменник на.

В українській мові прийменник без на позначення часу не вживається. Правильна форма – прибігти за десять хвилин третя (рядок Г).

Словосполучення зателефонуйте після дев’яти теж помилкове, оскільки в українській мові на позначення часу вживаються тільки порядкові числівники. Отже, зателефонуйте після дев’ятої (рядок Д).

У рядку Б помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Відмінювання займенників.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати займенники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми займенників.

У рядках А, Б, В, Д займенник вони вжито у формі давального відмінка: кому? – їм.

У рядку Г займенник вони потрібно вжити у формі орудного відмінка. Отже, пишалися ким? ними. Форма їми є помилковою.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У словах мінному, магазинний, ввічливі подвоєння відбувається на межі різних частин слова. У слові сторіччя подовження відбувається, тому що пом'якшений звук [ч'] подовжується в іменниках середнього роду ІІ відміни, якщо вони мають закінчення -а.

Слово забинтований – це особлива форма дієслова (дієприкметник). У дієприкметниках ніколи не відбувається подвоєння.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінювання іменників.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні відмінкові форми від помилкових.

Іменники І відміни після літер ж, ч, ш, щ (мішана група) в орудному відмінку однини мають закінчення -ею. Отже, потрібно писати: душею, мишею, кручею, прощею, пущею.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -ою. Отже, посухою, повагою, книжкою, м’ятою, Оленою, новиною.

Іменники І відміни м’якої групи мають в орудному відмінку закінчення -ею. Отже, неділею, сотнею, вишнею, оселею, тополею, легенею, статтею.

Іменники І відміни з основою на -й в орудному відмінку однини мають закінчення -єю. Отже, мрією, Францією.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення написьмі ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (березень);
• у словах, які перевіряються наголосом (клекотіти – клЕкіт, звеличений – вЕлич, скелястий – скЕля, заскреготав – скрЕгіт, повернутися – вЕрне, гречаний – грЕчка);
• у пестливих словах, тобто у тих, які звучать лагідно, ніжно: крапелька, вітерець (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ець тощо);
• завжди в суфіксах дієприкметників (утворений);
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але палИво, плетИво, бо це конкретні поняття);
• у суфіксі іменників -енн(я) (мислення);
• коли при зміні слова Е чергується з І: зачепити – чіпкий;
• в окремих словах, які потрібно запам’ятати (лЕвада, мЕтушня).

И чергується з Е в деяких дієслівних коренях перед суфіксами -а-, -ува- (стЕлити – застИлати, дЕрти – здИрати).

Також И пишемо в іменниковому суфіксі -ин- (мілина).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: безперечно, розчулення, черезсідельник, розповідати.

Префікс с- пишеться перед глухими к, п, т, ф, х.

Отже, у решті слів завдання потрібно писати саме префікс с- (досхочу, нестримно, сфокусувати тощо).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно пояснювати значення фразеологізмів.

Запропоновані фразеологізми мають такі значення:

грати на нервах – дратувати,

вітер у голові грає – легковажний,

пасти задніх – відставати,

грати першу скрипку – бути лідером,

ні пари з вуст – змовчати, не видати ніяких звуків,

як у рот води набрав – мовчати, не видати ніяких звуків,

грати очима – кокетувати,

хоч оком світи – дуже темно,

вислизнути з рук – втекти, не дати себе спіймати,

брати у свої руки – захопити ініціативу.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Звукове позначення букв Я, Ю, Є, Ї.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви Я, Ю, Є передають два звуки [йа], [йу], [йе] в таких випадках: на початку слова, на початку складу, після апострофа та після м’якого знака. Буква Ї завжди передає два звуки – [йі].

Отже, звук [й] є в словах ємність, браконьєр, круїз, віньєтка, привілеї, яблуко. А в словах бюро, бязь, цвях, гравюра звука [й] немає.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення. Присудок. Види присудків.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження присудка (простого й складеного).

У першому реченні (рядок А) присудки непокоїться, тягне, ворожать означають одну дію та виражені дієсловами дійсного способу. Отже, це прості дієслівні присудки.

У четвертому реченні (рядок Б) перший присудок поривається означає одну дію та виражений дієсловом дійсного способу, отже, це простий дієслівний присудок. А другий присудок не наважується підійти утворений із допоміжного дієслова не наважується та неозначеної форми підійти, яка передає основне значення. Отже, це складений дієслівний присудок.

У п’ятому реченні (рядок В) присудки відповідають на питання який є підмет?, основну інформацію передає не дієслово, а іменна частина, що виражена прикметниками (несміливий, потаємна, святою). Дієсловом-зв’язкою виступає дієслово бути, яке в теперішньому часі, як правило, не вживається. Отже, у цьому реченні використано складені іменні присудки.

У реченні шостому (рядок Г) перший присудок не знайшов означає одну дію та виражений дієсловом дійсного способу (простий дієслівний), а другий виражений допоміжним дієсловом та інфінітивом - не зміг прихилити (складений дієслівний).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє ваші вміння розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У рядку А слово непокоїться потрібно писати разом, тому що воно вживається в значенні турбуватися, отже, без НЕ не вживається.

У рядку Б у глибінь потрібно писати окремо, оскільки це іменник з прийменником.

У рядку В слово угорі потрібно писати разом, оскільки це прислівник, який означає напрямок: уверх, униз, догори, уліво тощо.

У рядку Г особливу форму дієслова (дієприкметник) нерозпізнана потрібно писати ОКРЕМО, бо в запропонованому реченні цей дієприкметник ужитий із залежним словом не розпізнана (ким?) ним. Якщо дієприкметники мають при собі пояснювальне слово, вони пишуться окремо: не завершена мною робота, не розмальований орнаментом стіл.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте увесь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно підібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Стежка – доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми.

Дорога – смуга землі, по якій їздять і ходять. Дорога чітко окреслена, визначена , тому не може бути загадковою.

Нетрі – місця, через які важко пройти, які густо заросли лісом. Отже, кликати до себе не можуть і мало схожі на дівочі пісні.

Туман – скупчення найдрібніших крапель води в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. Зазвичай тумани бувають на відкритих територіях.

Отже, пісні, які виконані дівчатами та кличуть кудись далеко, у незвідане місце, найбільш схожі на стежки.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядку Г дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються різних діячів. Тому правильним буде складнопідрядне речення: Коли ми читаємо роман Івана Багряного, виразно вимальовується постать Григорія Многогрішного.

У рядках А, Б, В дієприслівники передають додаткову дію до основної дії одного суб’єкта.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слів найбільш, найменш, які додаються до прикметника: найбільш цікавий, найбільш потрібний.

Отже, додавання під час творення складеної форми найвищого ступеня прикметника у формі вищого ступеня не є нормативним. Правильною є форма найбільш новий.

Словосполучення, запропоновані в рядках А, Б, В, не мають граматичних помилок.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Прийняти участь в обговоренні. Слово прийняти в українській мові має аналогічне значення зі словом приймати, тобто «брати від когось або звідкись що-небудь; погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване; затвердити що-небудь на зборах, засіданнях тощо».

У запропонованому словосполученні прийняти участь в обговоренні слово прийняти потрібно замінити на слово брати, яке має значення «бути учасником чого-небудь».

Словосполучення, запропоновані в рядках А, Б, В не мають лексичних помилок.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Творення прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення відносних і присвійних прикметників.

Від іменників І відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ин: Галина – Галинин, Галя – Галин, сестра – сестрин.

Отже, правильним буде бабуся – бабусин .

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У рядку Б м’який знак не потрібно писати у слові дивуєшся, тому що м’який знак не пишеться після букв, що позначають шиплячі звуки. Але няньчити, бриньчати, женьшень.

У рядку В потрібно писати матінчин, тому що м’якого знака немає в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку: матінка – матінчин.

У рядку Г потрібно писати радістю, тому що буква Ю в даній позицій вказує на м’якість попереднього приголосного.

У рядку А з м’яким знаком потрібно писати всі слова: долоньці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – долонька), піклується (в особових дієсловах теперішнього часу дійсного способу, а також перед афіксом  -ся), промінець (після літер д, т, з, с, дз, ц, л, н, що позначають м’які приголосні в кінці слова та складу).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання традиційно пропонують часто вживані слова, у яких трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: дочкА, завдАння, новИй, роблЮ.

Відповідь – А.

Зразок написання власного висловлення

Глибоко переконана, що на формування особистості впливає, з одного боку, походження, сім’я, родинне виховання, а також школа, університет, різні державні установи. З іншого боку, рушійною силою для власного розвитку може виступати й сама людина, її бажання до самовдосконалення.

На підтвердження своєї думки наведу такі переконливі аргументи. По-перше, саме в родині кожна дитина, як губка, всотує традиції, ідеали, переконання, на основі яких починає формуватися її світогляд, а отже й особистість.

Наприклад, відомий музикант, науковець, громадський діяч Святослав Вакарчук в одному інтерв’ю зазначав, що саме родинне виховання й освіта допомагали йому приймати важливі рішення, що, як показував час, виявлялися правильними. Батько для співака був завжди втіленням близького друга й старшого порадника. Ціннісні орієнтири сім'ї в галузі мистецтва сформували музичний смак Святослава. Родина, школа, університет – це основні чинники, які сприяли становленню Вакарчука як особистості.

По-друге, здатність людини до самовдосконалення й повсякчасної внутрішньої роботи над собою допомагає формувати найкращі риси характеру, обирати правильний шлях, долати перешкоди й  упевнено йти до своєї мети.

Згадаймо Галю Ґудзь – героїню соціально-психологічного роману Панаса Мирного й Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». «Розбишацька дочка» вибрала інший, відмінний від батьків, шлях. Галя з самого народження зростала в достатку, але ненавиділа багатство, надбане грабунком. У її образі втілено прагнення до чесного життя, краси, ніжності й вірності. Благородство душі героїні почерпнуто явно не від батьків, це результат внутрішньої роботи дівчини над собою.

Таким чином, становлення особистості залежить від спадковості, середовища та виховання, значну роль відіграє також самовдосконалення, робота над собою й прагнення до саморозвитку.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення. Види підрядних речень.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати види підрядних речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

У реченні А від головної до залежної частини можна поставити питання незважаючи на що? усупереч чого?. Отже, це підрядне допустове речення.

У реченні Б від головної до залежної частини можна поставити питання коли? Отже, це підрядне часу.

У реченні В від головної до залежної частини можна поставити питання і який з цього наслідок?. Отже, це підрядне наслідку.

У реченні Г від головної до залежної частини можна поставити питання яке?. Отже, це підрядне означальне.

У реченні Д від головної до залежної частини можна поставити питання про що?. Отже, це підрядне з’ясувальне.

Відповідь – ГДАВ. 

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння з’ясовувати типи складного речення.

Проаналізуймо структуру кожного запропонованого речення.

У першому реченні Сонце блищить і горить, гаї зеленіють, садки зацвітають три граматичні основи, частини речення з’єднані без сполучника. Отже, це складне безсполучникове речення.

У другому реченні Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну теж три граматичні основи, але перша та друга частини поєднані сполучником сурядності і, а друга і третя – сполучником підрядності що. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

У третьому реченні Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли дві граматичні основи, частини поєднані сполучником підрядності так що. Отже, це складнопідрядне речення з підрядним наслідку.

У четвертому реченні Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь дві граматичні основи, частини пов’язані сполучником сурядності і.

Отже, це складносурядне речення.

А от у п’ятому реченні Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою граматична основа одна. Отже, це просте ускладнене речення.

Відповідь – ВГАБ.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична основа речення. Способи вираження підмета.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати граматичні основи в реченні.

Проаналізуймо запропоновані речення.

У реченні А граматична основа я буду вірна. Отже, підмет виражений займенником.

У реченні Б граматична основа забуте ожива. Отже, підмет виражений дієприкметником, що переходить в іменник.

У реченні В граматична основа очі дивились. Отже, підмет виражений іменником.

У реченні Г граматична основа сміливі мають щастя. Отже, підмет виражений прикметником, що переходить в іменник.

У реченні Д граматична основа дві долі ішли (складений підмет). Отже, підмет у цьому реченні виражений словосполученням.

Відповідь – ВГБД. 

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово облита називає ознаку предмета за дією, відповідає на питання яка?. Отже, це дієприкметник (особлива форма дієслова).

Слово що не лише приєднує підрядне означальне речення, а ще й виконує в цьому реченні функцію підмета. Це сполучне слово, до нього можна дібрати синонім яке. Отже, це займенник.

Слово стиха незмінне, характеризує дію, відповідає на питання як?. Отже, це прислівник.

Слово неначе надає певний смисловий (порівняльний) відтінок, не відповідає на питання. Отже, це частка.

Відповідь – БАВД.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Запропоновані фразеологізми мають такі значення:

до сьомого поту – тяжко,

на всю губу – заможно;

з притиском – суворо;

на чистоту – відверто.

Відповідь – ДАБГ.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речень.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Перша кома виділяє порівняльний зворот як рожеві птахи, друга кома стоїть між однорідними присудками зашуміли, заспівали. Третя кома стоїть на межі частин складносурядного речення, а четверта – на початку підрядного означального речення.

А якщо поставити кому на місці цифри 5, то вона розділить однорідні члени речення, пов’язані неповторюваним сполучником чи. Отже, цієї коми ставити не треба.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою.

Завдання перевіряє ваше вміння перетворювати пряму мову на непряму.

Проаналізуймо запропоновані речення.

При заміні прямої мови на непряму в тексті відбуваються певні зміни. Треба стежити за тим, щоб вони не спотворювали змісту висловлюваного. Найчастіше непряму мову передають складнопідрядним реченням.

При заміні прямої мови на непряму змінюються особові форми дієслів та форми займенників з погляду того, хто вводить непряму мову у своє висловлення, а не з погляду автора прямої мови. Важливо також узгоджувати рід діяча в головній і підрядних частинах складнопідрядного речення: Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Головне й залежне слово у словосполученні.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно добирати форми слів і поєднувати їх у словосполученні.

Коректними є такі словосполучення: позначитися на звучанні хору, знатися на джазовій музиці, опанувати складний інструмент, вибачити їй невдале виконання.

А от дієслово наслідувати вимагає від залежного слова форму знахідного відмінка: наслідувати (кого? що?) великого піаніста, а не великому піаністу.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені обставини.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядку А дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються одного діяча: ви купуєте телефон, ви не забуваєте уточнити терміни.

У решті речень ця умова порушена.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Словозміна дієслів І та II дієвідміни.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форми дієслів, ураховуючи чергування приголосних звуків.

В українській мові при зміні дієслів відбуваються чергування приголосних:

з – ж: лаЗити – лаЖу; воЗити – воЖу;

зд – ждж: їЗДити – їЖДЖу;

д – дж: сиДіти – сиДЖу; воДити – воДЖу.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоноване речення.

На місці першого пропуску потрібно поставити іменник четвертої відміни коліща в родовому відмінку. Пам’ятаємо, що при відмінюванні іменників цієї групи з’являються суфікси -ат-, -ят-. Отже, коліщати.

Іменник Ігор належить до м’якої групи другої відміни. Отже, правильна форма цього слова в орудному відмінку Ігорем.

У родовому відмінку множини іменник другої відміни співгромадянин має нульове закінчення, адже втрачає в цій формі суфікс -ин-. Отже, співгромадян.

А іменник першої відміни галузь у родовому відмінку множини має закінчення -ей: галузей.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Ступені порівняння в українській мові утворюються тільки від якісних прикметників.

Але також є якісні прикметники, які не утворюють ступені порівняння, а саме:

• назви мастей коней: гнідий;
• прикметники на позначення абсолютної (непорівнюваної) ознаки: лисий;
• прикметники із суфіксами -уват-(-юват-)-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -езн-,-енн-: кругленький, здоровенний.

Від решти якісних прикметників можна утворити ступені порівняння.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишеться перед глухими к, п, т, ф, х. Отже, потрібно писати саме префікс с- у словах сплутати, скасувати, схотіти, сформувати.

У решті слів потрібно писати префікс з-.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У словах воєнний, піввідерний, піддатливий, віддзвеніти, заввишки, звіддаля, віддавна, віконниця подвоєння відбувається на межі різних частин слова. У прислівнику зрання потрібно писати подвоєні приголосні, тому що це виняток.

У слові дозвілля подовження відбувається, тому що м’який звук [л´] подовжується в іменниках середнього роду ІІ відміни, якщо вони мають закінчення -а.

У прикметнику невгомонний потрібно писати подвоєні приголосні, тому що це прикметник з наголошеним суфіксом -енн-, який має значення перебільшення.

У словах реформений, буквений подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

В іменниках четвертої відміни подвоєння не відбувається: індиченя.

Немає подвоєння і у слові зацікавленість, адже воно походить від дієприкметника зацікавлений.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений е зникає: стЕжечка – стежка.
• у буквосполученнях -ере-, -еле- (осередок);
• у словах, які перевіряються наголосом (земляний – зЕмлі, крилатий - крИла, плекати - плЕканий, блищати – блИск, піднебесний – нЕбо, пекти – пЕчений, верховий – вЕрхи);
• завжди в суфіксах дієприкметників (побілЕний);
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але мережИво, бо це конкретне поняття);
• коли при зміні слова е чергується з і: злетіти – політ;

И пишемо у буквосполучення ри-, ли- (кривавий).

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати: тремтіти.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис суфіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): узбек – узбецький, Бахмач – бахмацький.

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), зтв(о): гагауз – гагаузький, Прага – празький, Париж – паризький.

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= ськ(ий), ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, черкес – черкеський, Калуш – калуський, матрос – матроський, інгуш – інгуський.

Виняток: казах – казахський.

Чергування не відбуватиметься в таких словах: адвокат – адвокатський, Карпати – карпатський, студент – студентський.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

Слово меморіальний походить від латинського memorialis і має значення пам’ятний, той, що увічнює пам’ять про кого-небудь чи про що-небудь.

Отже, у словосполученні меморіальний пам’ятник допущено помилку.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. Буква ї завжди передає два звуки. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Отже, у словах висаджують, перемивають, з’єднування, походжає, їстоньки букви я, ю, є, ї  позначатимуть два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Арфрикати дж та дз також передають один звук ( висаджують, дзвонити, джміль, походжає).

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Подвоєні приголосні завжди передають один звук (з’єднуваННя, сьогодеННя).

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А у слові висаджують на один звук менше.

У рядку Б у слові дзвонити на один звук менше.

У рядку В у слові сьогодення на два звуки менше.

У рядку Г у слові джміль на два звуки менше.

Правильна відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати розділові знаки в простому ускладненому реченні.

Щоб виконати це тестове завдання, треба обов’язково ще раз переглянути пропонований мікротекст. Прочитайте уважно речення, про які йдеться у варіантах відповіді. Поміркуйте, чи правильно вжиті в них розділові знаки.

Такий аналіз допоможе вам побачити, що п’яте речення – це складнопідрядне речення, підрядна частина якого ускладнена однорідними присудками лазить і куштує. Ці присудки поєднані неповторюваним сполучником і. Отже, перед ним кому не ставимо.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхнє значення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

У другому реченні слово здається передає невпевненість, від нього не можна поставити питання до інших слів. Отже, це слово є вставним.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо мікротекст.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

На картинах (кого? чого?) школи – родовий відмінок.

У переддень (кого? чого?) катастрофи – родовий відмінок.

Куштує (кого? що?) конфітюри – знахідний відмінок.

Старечі (хто? що?) світанки – називний відмінок.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з однорідними членами.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з однорідними присудками.

Проаналізуймо речення Крим дуже сподобався поетові та присвятив йому багато віршів.

Підмет у цьому реченні Крим, а присудки сподобався, присвятив. Але ж присудок – це головний член речення, який означає дію, стан чи ознаку підмета. Звичайно, що Крим не може присвячувати вірші. Потрібно побудувати речення так: Крим дуже сподобався поетові – і він присвятив півострову багато віршів.

В інших реченнях помилок немає.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Основні способи творення іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати слова, використовуючи суфікси.

За допомогою суфікса -ик-  в українській мові утворюються слова на позначення чоловічих професій – садівник, лісник, історик.

Також суфікс -ик- надає пестливий відтінок стосовно головного лексичного значення слова: лебідь – лебедик, брат – братик, заєць – зайчик.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують  поширені  слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: прИятель, нЕдруг, вІдгомін, обрАнець

Відповідь – Г.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники Настя, Наталя, Стефанія, бабуся, сестра  – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменники Наталя, бабуся (ласкава форма) – закінчення -ю  – Наталю, бабусю. Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Стефаніє. А іменник сестра належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: сестро.

Іменники учитель, лікар, викладач, Олександр, Дмитро, хлопець, Юрій  належать до ІІ відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Юрій  матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: лікарю, Юрію, учителю. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Олександр і Дмитро належить до твердої групи – Олександре, Дмитре. А іменник мішаної групи викладач відповідно матиме закінчення -у: викладачу.

Отже, правильно утворено форму кличного відмінка іменників в усіх випадках, крім слова Юрій (правильно має бути не Юріє, а Юрію).

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичне значення слів.

Головний – той, що має найбільше значення. Синонімами до нього будуть такі слова: чільний, основний, провідний, центральний, першорядний тощо.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, л, н. Між двома м’якими приголосними м’який знак не пишемо. М’якими приголосні стають тоді, коли після них стоять я, ю, є, і або ь. Вони пом’якшують і попередні приголосні. Отже, таке пом’кшення відбувається у словах майбутнє та ланцюжок.

А от після л перед м’якими приголосними м’який знак пишемо. Отже, їдальня, обчислювальний.

Потрібно писати м’який знак і у слові доньчин.  М’який знак у прикінцевих буквосполученнях похідних слів (іменниках s присвійних прикметниках) зберігається, якщо він був у прикінцевих буквосполученнях у називному відмінку однини: донька – доньчин, але жердинка – жердинці.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати ткацький.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини  наказового способу. Отже, станьте.

Відповідь – Г.

Зразок написання власного висловлення

Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.

Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.

На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.

Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».

Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова учорашнє в реченні Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей можна поставити питання хто? що? Отже, це підмет, виражений субстантивованим прикметником.

У реченні Щирі друзі глечика не поб’ють до виділених слів можна поставити питання що зроблять? Фразеологізм не побити глечика має значення не посваритися. Отже, це присудок, виражений фразеологізмом.

У реченні На десерт подали сік з полуниць до виділеного слова можна поставити питання який?, а також замінити на слово полуничний. Отже, це означення (неузгоджене).

У реченні Перехожі з подивом поглядали на дівчину до виділеного слова можна поставити питання як? з подивом (здивовано). Отже, це обставина.

У реченні Ніч осіння на дощ і туман багата до виділеного слова можна поставити питання кого? що? Отже, це додаток.

Відповідь: БАВГ.