ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Князювання Данила Романовича.

Пріоритет у зовнішній політиці князя Данила Романовича Галицького в другій половині 1240-х - 1260-х рр. полягав у створенні коаліції європейських держав для боротьби із Золотою Ордою.

Після Батиєвої навали 1240 року і вимушеного визнання залежності від Орди у 1246 році, головною стратегічною метою Данила стало звільнення від монгольського панування.

• З цією метою він активно шукав союзників у Західній та Центральній Європі, налагоджуючи відносини з Польщею, Угорщиною та Папою Римським.

• Прийняття ним королівського титулу у 1253 році було частиною цього плану, оскільки Данило сподівався на обіцяну Папою допомогу у Хрестовому поході проти монголів.

Відповідь – В.

ТЕМА: Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у ІХ–ХІV ст. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

У відповідях зазначені різні прошарки суспільства – від привілейованих (бояри, священики), напівпривілейованих (міщани) до непривілейованих (смерди). Більшість населення Русі належала до непривілейованих груп. Смерди – це особисто вільні селяни, які самостійно вели своє господарство.

Ураховуючи, що основу господарства Русі становило сільське господарство, то мешканці села становили більшість населення.

Відповідь – А.

ТЕМА: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава. Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава в Києві.

Боротьбу проти нападів половців на Русь найбільш успішно вели князі Володимир Мономах і Мстислав Великий.

Боротьба з половецькими нападами була однією з головних проблем Київської Русі у XI-XII століттях. Найбільш успішно цю боротьбу вели князі Володимир Мономах, він очолив кілька великих і успішних походів углиб половецьких степів (у 1103, 1107, 1111 рр.), що надовго відсунуло кочовиків від кордонів Русі. 

Його син Мстислав Великий (1125–1132) продовжив політику батька. Він також організовував походи проти половців, успішно захищав кордони Русі та підтримував її єдність.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Зовнішньополітична діяльність Святослава. Позначати на картосхемі території розселення східнослов’янських племінних союзів у VIII–IX ст.

В результаті військових походів великого князя київського до складу Русі увійшли землі племен уличів та тиверців.

Заштриховані території на карті охоплюють землі між річками Дністер та Прут, а також частину узбережжя Чорного моря. Це історичні землі племен уличів та тиверців.

Стрілки вказують на військові дії, які відбувалися на цій території, що свідчить про їх приєднання до складу Київської Русі. Князь Святослав, доклав значних зусиль для підкорення цих племен, щоб забезпечити контроль над торговими шляхами до Візантії.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Виникнення та розквіт Київської Русі. Утворення Київської Русі.

Династія Рюриковичів утвердилася на Русі в ІХ-Х ст..

• 882 рік (ІХ ст.): Князь Олег, захопив Київ, об'єднавши північні та південні землі східних слов'ян. Ця подія вважається моментом утворення Київської Русі і остаточного утвердження династії в Києві.

• Х ст.: За часів правління князів Ігоря, Ольги та Святослава влада Рюриковичів поширилася на більшість східнослов'янських племінних союзів, а держава стала однією з найвпливовіших у Східній Європі. Отже, утвердження на Русі династії Рюриковичів відбулося в ІХ – Х ст.

Відповідь – В.

ТЕМА: Стародавня історія України. Характеризувати духовне життя давніх слов’ян.

Археологічні пам'ятки, зображені на фото, свідчать про поширення в слов'ян язичництва.

На фото зображено дві історичні пам’ятки: язичницьке капище, яке розташоване в Києві на Старокиївській горі, і Збруцький ідол, зображений з чотирьох боків (ракурсів). Капище і ідол є атрибутами язичницької релігії слов’ян.

Язичництво — це політеїстична (багатобожна) релігія, що була поширена серед слов'ян до прийняття християнства. Створення таких ідолів-зображень богів, як Збруцький, є ключовою ознакою цього вірування.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Стародавня історія України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Характеризувати господарське життя носіїв трипільської культури.

Для племен Трипільської культури було характерним виготовлення орнаментованого керамічного посуду. Трипільська культура (культура мальованої кераміки) існувала в період енеоліту (мідно-кам'яного віку), приблизно з ІV по III тис. до н. е., на території сучасної України, Молдови та Румунії.

Виготовлення кераміки було однією з найвизначніших рис трипільців. Вони створили унікальний, високохудожній посуд, прикрашений складними, часто спіральними та геометричними візерунками. Цей посуд мав як побутове, так і культове призначення. 

Відповідь – В.

ТЕМА: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Варшавська угода між УНР та Польщею.

Умовою Варшавської угоди (1920 р.) між представниками Директорії УНР і уряду Польщі було

передання Польщі Східної Галичини та Західної Волині – так, оскільки в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, С. Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип’яті до її гирла. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині та Росії;

об’єднання Армії УНР та Української Галицької армії (УГА) – ні, оскільки ця подія відбулася в 1919 р. За угодою між урядами УНР і ЗУНР УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!». Об’єднана армія налічувала 80 тис. осіб, з яких 50 тис. були галичанами. Об’єднаний штаб армій очолив генерал М. Юнаків;

визнання Польщею ЗУНР та відмова від втручання в її внутрішні справи – ні, оскільки на момент укладання угоди ЗУНР припинила своє існування, а її територія в 1919 р. була повністю окупована Польщею;

ведення спільних воєнних дій проти радянських військ на території УНР – так, оскільки складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р., яка передбачала ведення спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України;

надання військово-політичної допомоги в боротьбі проти гетьмана П. Скоропадського – ні, оскільки на момент укладання угоди Українська Держава гетьмана П. Скоропадського припинила своє існування внаслідок листопадового 1918 р. повстання, очолюваного Директорією УНР;

визнання Директорією кордону між Польщею та УНР по «лінії Керзона» – ні, оскільки вказана умовна демаркаційна лінія стосувалася перебігу війни між більшовицькою Росією та Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919–1920 рр.;

визнання Польщею Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою верховною владою УНР – так, оскільки, згідно з договором, польський уряд Ю. Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР.

Відповідь: 1, 4, 7.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії на початку XX ст. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Завдання спрямоване на перевірку розуміння сутності Столипінської аграрної реформи та сформованості вміння групувати (класифікувати) історичну інформацію за вказаною ознакою.

Правильна відповідь випливає з логіки міркувань, аналізу умови завдання та кожного із запропонованих варіантів відповіді у форматі «так/ні».

Отже, в ході проведення Столипінської аграрної реформи вирішувалося завдання

розв’язати проблему аграрного перенаселення – так, оскільки в ході реалізації реформи уряд підтримував і заохочував селянський переселенських рух за Урал у віддалені малозаселені регіони імперії. З 1906 по 1913 р. і дев’яти українських губерній виїхало 1,2 млн селян (найбільше 1909 р. – 290 тис.), однак чверть згодом повернулася.

зміцнити традиційну селянську общину (громаду) – ні, оскільки відповідно до Указу від 1906 р. «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» й ухваленого на його підставі Державною Думою Закону від 1910 р. скасувалися обов’язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність;

скасувати панщину та кріпосну залежність селян – ні, оскільки ліквідація кріпосного права регулювалася законодавчими актами від 19 лютого 1861 р., за якими селянам і дворовим людям надавалися права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади;

сприяти зростанню товарності сільського господарства – так, оскільки селянин отримав право вимагати виділення землі в одному масиві – «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи «хутір». При цьому селяни могли скористатися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні та відрубні господарства;

подолати кризу сільськогосподарського перевиробництва – ні, оскільки економічна криза 1900–1903 рр. в Російській імперії на момент упровадження реформи вже була подолана;

ліквідувати церковне та монастирське землеволодіння – ні, оскільки остаточну секуляризацію в Росії провели більшовики. Відповідно до Декрету про землю (1917 р.) були конфісковані всі землі, які перебували у власності духовенства (близько 3 млн десятин);

зміцнити соціальну опору самодержавства на селі – так, оскільки Столипінська реформа була спрямована, перш за все, на допомогу заможному селянству, яке замість занепалого дворянства перетворювалося на нову соціальну опору режиму на селі.

Відповідь: 1, 4, 7.