А«Її ім'я стало відомим на рідній землі лише після того, як здійснилась її заповітна мрія, за яку віддала життя, – Україна стала незалежною державою. За радянських часів її ім'я замовчувалося, бо було позначене, як імена тисяч інших борців за незалежну Українську державу, тавром "українського буржуазного націоналізму", віднесено до "ворогів народу"...»
Б«Вона творила монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як "ідейно ворожі". За нею постійно стежили агенти КДБ, а вона кепкувала зі "шпиків" і вітала всіх звільнених із таборів політв'язнів. ...українська художниця-шістдесятниця, товаришка Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В'ячеслава Чорновола. Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова й думки...»
В«1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструють її картини "Цар-колос", "Берізка" й "Колгоспне поле", які високо оцінив Пабло Пікассо. Кажуть, що він довго стояв біля полотен, мов загіпнотизований, а потім назвав її геніальною і порівняв із Серафін Луїз із міста Санлі, відомою художницею, що вславилася в наївному мистецтві й також малювала квіти. І додав: "Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї...»
Г«У 70-ті роки [вона] потрапила до "чорного списку", складеного особисто секретарем ЦК КПУ з ідеології Маланчуком. Лише після його відходу в 1977 році виходить в світ збірка віршів "Над берегами вічної ріки", а через два роки – спеціальною постановою Президії СПУ – історичний роман у віршах "Маруся Чурай", що пролежав без руху 6 років...»
Д«Для України ж вона є особливо знаковою – поліська селянка, яка досягла світового визнання й мистецьких вершин, створивши свою візуальну мову. Її чарівні фантастичні звірі, птахи й квіти радують око не тільки на картинах, створених геніальною художницею. Вони легко переселяються на сучасні автомобілі, стають елементами модного одягу й дизайну...»
