ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и. Але потихеньку, адже в цьому слові інший суфікс (-у).

Прислівники на позначення часу зазвичай пишемо разом (зранку, навесні, влітку, донині, відтоді).

Разом пишемо прислівники на позначення напряму (зісподу, навмання).

Правопис деяких прислівників потрібно просто запам’ятати (без упину, до вподоби, начисто, в основному тощо).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): козацтво, жіноцтво, будівництво

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), зтв(о).

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), ств(о): товариство

Приголосні т, д не змінюються: дитинство, піратство, студентство, братство.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (м’якоть, розв’язка);
• після голосного (пуп’янок, кав’ярня);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (арф’яр).

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова (матір’ю).

Апостроф ставимо на межі частин складного слова (дит’ясла).

Апостроф ставимо після префікса, якщо він закінчується на приголосний, а корінь починається на я, ю, є, ї (між’ярусний).

В іншомовних словах апостроф пишемо залежно від вимови п’єдестал, але мюзикл, нюанс, бюлетень.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (обережно, мерехтіння, велетень);
• у словах, що перевіряють наголосом (підгребти – гребля, кремезний – кремінь, гримить – гримати, надвечірок – вечір, вчинити - чинить ).

Також е пишемо, якщо при зміні слова цей звук чергується з і: полетіти – політ, зачекати – очікування.

И пишемо традиційно в корені слова після р (тривожний).

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (оленятко).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: читання, довідників, визвольний (правильні наголоси такі: читання, довідників, визвольний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розглянемо рядок з такими слова: пандемію, футбольних, доволі. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [д]. У слові футбольних буква т теж передає звук [д], адже глухий перед дзвінким теж стає дзвінким.

Підкреслені букви в словах справжні, припиняють, команди позначають різні звуки: у слові справжні та припиняють це [н′] (далі відповідно [і] та буква я), а в слові команди – це [н].

У рядку зі словами вигляд, Роналдо, попросили підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові вигляд це звук [л′] (адже далі буква я); у словах Роналдо, попросили це звук [л].

У рядку зі словами незалежно, зірковості, небезпеку підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах незалежно та небезпеку це звук [з]; у слові зірковості – це [з′], адже далі звук [і].

 Відповідь – А.

Зразок написання власного висловлення

Стереотипи є своєрідним фільтром, через який людина сприймає дійсність. Переконана, що роль стереотипів у житті особистості є суперечливою: з одного боку, вони роблять наше існування більш зрозумілим і впорядкованим, а з іншого – обмежують можливість пізнання нового, сприяють формуванню хибних уявлень та упереджень.

По-перше, на основі вироблених стереотипів людина може мати вже сформоване враження, часто необ’єктивне, про іншу особу ще до початку знайомства з нею.

Згадую один випадок зі свого шкільного життя. Кілька років тому в нашому класі з’явився новий учень. Це був хлопець, який дуже добре вчився, але з ним ніхто не хотів спілкуватися, адже мої однокласники мали упереджену думку: відмінники – зануди. Стереотип у цій ситуації зумовив помилкове ставлення до особистості й призвів до хибних висновків про хлопця. Лише через кілька місяців ми зрозуміли, що наш однокласник є «душею компанії», він товариський, дотепний і готовий прийти на допомогу кожному, хто цього потребує.

По-друге, деякі зі стереотипів передаються з покоління в покоління, їх приймають на віру, навіть не перевіряючи. Це допомагає людині сприймати реальність, жити за певними правилами, прийнятими в суспільстві чи громаді.

У творах художньої літератури часто порушено проблему стереотипного сприйняття суспільством представників різної статі. Згадаймо головну героїню драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка».  Дівчина є ідеалізованим тодішнім суспільством образом української жінки: «Золото – не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір на світі держить». Проста дівчина  з благородною, світлою душею добре усвідомлює соціальну нерівність між бідною селянкою і багатим возним. Наталка втілює в собі ідеал традиційного патріархального суспільства, у якому жінці відведено цілком однозначну роль доброї господині та слухняної доньки.

Отже, стереотипи дають можливість людині контактувати з іншими, проєктують у зовнішній світ усвідомлення наших цінностей, але водночас можуть і призвести до перекручування реальності й хибних уявлень про оточення.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Зміст і будова тексту. Поділ тексту на абзаци, мікротеми.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів.

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання.

Уважно прочитаймо запропонований текст.

Сучасний театр – тематично багатогранний – текст А.

Театр спонукає людей до самовдосконалення – текст В.

Театр постійно шукає нові форми вираження – текст Б.

Відповідь – В.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Зміст і будова тексту. Поділ тексту на абзаци, мікротеми.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів.

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання.

Уважно прочитаймо запропонований текст.

Театр робить глядача кращим, оновлює його, звільняє від травм і переживань.

Відповідь – В.