ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє вміння визначати правильне написання закінчень прислівників (-і / -и) залежно від фонетичних умов, морфемної будови й орфографічних винятків.

У кінці прислівників пишемо -і після букв, що позначають м'які й пом'якшені приголосні звуки: по-латині.

Запам’ятайте, що в кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и: трохи, навкруги, пішки, заввишки, по-братерськи, по-людськи, по-сусідськи, верхи.

Після ч, ж у кінці прислівників пишемо -и в прислівниках типу по-вовчи й у віддієприслівникових прислівниках із суфіксами -ачи (-ячи): лежачи, в усіх інших випадках пишемо -і: насторожі, вночі.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Правил уживання великої літери дотримано в усіх словосполученнях, ОКРІМ В: слово гора пишемо з малої літери, бо це родова назва. Назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживають у прямому значенні, пишемо з великої літери: Північний Льодовитий океан, Балканський півострів, гора Говерла.

Зверніть увагу, що з великої букви пишуть індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей, назви дійових осіб байок, казок, драматичних творів. У романських і германських прізвищах й іменах артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, даль, дер, дю, ла, ле, фон тощо пишуть з малої букви й окремо від інших складових частин: Жанна д’Арк, Леонардо да Вінчі, Людвіг ван Бетховен.

У назвах вулиць, площ, парків, гаїв їхні родові означення пишуть із малої літери: Львівська площа, майдан Незалежності, Стрийський парк.

У назвах історичних і календарних дат або свят із великої літери пишемо перше (або єдине) слово, але: День Конституції України, День Незалежності України, День Соборності України.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів від іменників чоловічого роду.

Найчастіше в українській мові використовуємо суфікс -к- в утворенні жіночих назв професій: вчителька, репортерка, абітурієнтка.

Суфікс -ин- використовуємо для утворення фемінітивів від іменникових основ на -ець і на приголосний: археологиня.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Лексичної помилки немає у словосполученні підбивати підсумки.

В інших варіантах треба виправити помилки: порушувати питання (словосполучення піднімати питання – буквальний переклад, калька з російської, адже вгору можна підняти руку або вантаж); навчальний заклад (слово учбовий – калька з російської), наступна зупинка (словосполучення слідуюча зупинка – калька з російської мови).

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє вміння добирати синоніми.

Синоніми – слова, що належать до однієї частини мови, звучать і пишуться по-різному, але мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Евфонія – це милозвучність; гармонійне, приємне для слуху звучання мови, слів або віршованого тексту. 

З’ясуймо значення слів:

Милозвучність (або евфонія) – це приємне для слуху, мелодійне та гармонійне звучання мови.

Багатоголосся – це музичний склад, який базується на одночасному поєднанні кількох мелодій або звукових ліній.

Поетичність – це емоційно-естетична якість, властивість чи настрій, що викликають почуття краси, піднесеності та гармонії.

Схожість – це багатозначний термін, який найчастіше вживають у двох різних контекстах: як характеристику подібності між об'єктами або як агрономічний показник.

Відмінність – це сукупність ознак або властивостей, за якими один предмет, явище чи поняття відрізняють від іншого.

Отже, синонімом до слова евфонія є милозвучність.

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння визначати кличний відмінок іменників різних родів і відмін, правильно добираючи закінчення залежно від твердості / м’якості основи та морфологічної групи. 

Зверніть увагу, що іменники чоловічого роду II відміни, основа яких закінчується на м’який приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -ю: Андрію.

Зауважмо, що іменники чоловічого роду II відміни, основа яких закінчується на твердий приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -е: Петре, Михайле. Іменники жіночого роду І відміни, основа яких закінчується на м’який приголосний, у кличному відмінку мають закінчення -є: Маріє, Софіє.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє вміння правильно узгоджувати числівники різних розрядів з іменниками, добирати нормативні форми іменників у потрібному відмінку, розрізняти особливі моделі узгодження й застосовувати винятки.

Згадаймо основні правила узгодження числівників з іменниками.

Числівник один (одна, одно, одне) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку.

Числівники обидва (чоловічий / середній рід) та обидві (жіночий рід) у називному відмінку вимагають від іменника форми називного відмінка множини: обидва учасники.

Числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками в називному відмінку множини: два з половиною роки.

Числівник п'ять та інші кількісні числівники від 5 і більше в називному та знахідному відмінках вимагають від іменника форми родового відмінка множини.

Правила узгодження числівників півтора / півтори з іменниками:

• півтора + іменник чоловічого/середнього роду (родовий відмінок однини): півтора тижня;
• півтори + іменник жіночого роду (родовий відмінок однини).

Збірні числівники поєднуються з іменниками у формі родового відмінка множини. Їх уживають з іменниками чоловічого роду (істоти), середнього роду, назвами малят тварин й іменниками, що мають лише форму множини: троє переможців.

Зауважмо, іменники чоловічого роду, що означають міру ваги, у поєднанні із числами, більшими за чотири, завжди набувають закінчення -ів: триста грамів.

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду ІІ відміни з нульовим закінченням у називному відмінку – залежно від їхнього лексичного значення (конкретний предмет, речовина, матеріал, одиниця виміру, назва місяця, назва міста тощо).

Зверніть увагу, що іменники чоловічого роду II відміни, які в називному відмінку мають нульове закінчення, у формі родового відмінка можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від лексичного значення та деяких формальних особливостей:

• стиглого томата (бо означає плід або рослину), лагідного томату (бо означає харчовий продукт);
• вулиці Рима (бо йдеться про місто), але історія Стародавнього Риму;
• замок із каменю (бо означає будівельний матеріал), дорогоцінного каменя (бо означає конкретний предмет, дорогоцінний камінь);
• підсумкового бала, штрафного бала (бо йдеться про одиницю виміру);
• десяте листопада (бо означає назву місяця), золотого листопаду (бо означає процес).

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія

Завдання перевіряє вміння визначати рід іменника та правильно узгоджувати з ним прикметник

Зверніть увагу, що слово ярмарок в українській мові – це іменник чоловічого роду. Отже, різдвяний ярмарок.

Правильна відповідь: В.