Українська мова

Зразок написання власного висловлення

Упродовж життя людина ставить перед собою певні цілі, виконує різноманітні складні завдання й долає перешкоди. Я вважаю, що рухатися вперед до здійснення мети нас мотивує як віра у власні сили, так і підтримка друзів, рідних, однодумців

По-перше, віра в себе – це стартова складова будь-якого великого успіху. Упевненість у своїх силах перед виконанням важкого завдання допоможе впоратися з усіма перешкодами.

Згадаймо одного з найяскравіших героїв української літератури Григорія Многогрішного – головну дійову особу роману Івана Багряного «Тигролови». На початку твору хлопець – один з тисяч в’язнів, яких мчав до Колими «поїзд-дракон». Григорій наважується на втечу, він «стрибнув у певну смерть, але не здався». Віра у власні сили допомогла юнакові впоратися з відчаєм, зневірою, смертельною втомою. Долаючи чимало перешкод, Многогрішний урешті перемагає.

По-друге, підтримка рідних, друзів завжди надихає й не дозволяє опускати руки навіть під час різних випробувань, адже це природно для людини – потребувати підбадьорювання чи поштовху.

За приклад може правити історія визнання Стівена Кінга – відомого американського письменника. Опублікувати його перший роман різні видавництва відмовлялися тридцять разів. Стівен уже був на межі розчарування й буквально викинув рукопис, однак його дружина, яка беззаперечно вірила в мрію свого чоловіка стати відомим, відновила роман. Зараз Кінг продав понад триста п’ятдесят мільйонів примірників цього твору.

Логіка моїх міркувань підводить до висновку, що потужною мотивацією більше працювати, здійснювати мрії й досягати успіху є не тільки віра у власні сили, але й спілкування з людьми, які підтримують і надихають.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Характерники – іменник, називає предмет, істоту; відповідає на питання хто?, що?

Зачарованих – називає ознаку, одержану після дії, відповідає на питання який?, які? Це особлива форма дієслова – дієприкметник.

Свідомо – указує на ознаку дії, відповідає на питання як?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Реальному – називає ознаку предмета, відповідає на питання який?, які? Це прикметник.

Відповідь: АГВБ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Односкладні речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом речення представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаємо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні У королівстві дзеркал – лабіринт аватарів граматична основа виражена підметом лабіринт, але також є обставина. Це завжди група присудка. Отже, це двоскладне неповне речення.

У реченні І дороги вперед тут тобі не підкажуть граматична основа виражена дієсловом не підкажуть у формі ІІІ особи множини Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні Тут ні вітру, ні променів сонця нема граматична основа виражена присудком нема. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні Упізнаєш себе у віддзеркаленій парі граматична основа виражена присудком у формі ІІ особи однини – упізнаєш. Це односкладне означено-особове речення.

У реченні Дивовижної казки мудрі слова… граматична основа виражена підметом слова. Отже, це односкладне називне речення. У таких реченнях названо предмет, але нічого не говориться про дію.

Відповідь: ГБВД.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Якщо до фрагмента речення Сучасні пристрої мають допомагати користувачеві приєднати варіант їхня важлива функція – пошук інформації, то утвориться складне безсполучникове речення. Адже це речення матиме дві частини, поєднані лише інтонацією та змістом.

Якщо до цього фрагмента додати варіант й полегшувати життя в інформаційному світі, то утвориться просте речення, ускладнене однорідними членами (присудками).

Якщо додати варіант оскільки були створені власне для цього, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини.

А в останньому реченні утвориться складносурядне речення Сучасні пристрої мають допомагати користувачеві, але надмірна залежність від них є небезпечною. У цьому реченні дві граматичні основи, частини поєднані протиставним сполучником сурядності.

Відповідь: ВАГД.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення в рядку А – це речення, ускладнене однорідними членами речення з узагальнювальним словом. Оскільки узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, необхідно поставити тире.

Речення в рядку Б – це просте речення, у якому підмет і присудок виражені іменниками, тому тире між ними обов’язкове.

У реченні В тире стоїть на місці пропущеного присудка.

Речення в рядку Г ускладнене відокремленою прикладкою почесна варта весни, яка стоїть у кінці речення і виділена тире.

Речення в рядку Д – це складносурядне речення, частини якого пов’язані причиново-наслідковим зв’язком.

Відповідь: ГДАБ.

ТЕМА:Фразеологія. Значення фразеологізмів

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів, їхнього значення, а також уміння добирати до них антоніми.

Тримати в чорному тілі (суворо) – гладити по голові (ніжно, турботливо).

Розкривати карти (щиро, довірливо) – ходити довкола (щось приховувати).

Викинути з голови (перестати думати) – не йти з думки (постійно обмірковувати).

Мозолити руки (працювати) – ганяти собак (нічого не робити).

Відповідь: БВГД.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Кома (7) обґрунтована як кома при однорідних членах речення.

Але перед неповторюваним сполучником сурядності і кому ставити не потрібно. Отже, вживання цього розділового знака обґрунтовано неправильно. Кома (7) стоїть у кінці дієприслівникового звороту – відокремленої обставини.

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Складнопідрядне речення, його будова. Основні види підрядних речень

Треба поміркувати, який з варіантів відповіді є складним реченням з підрядним мети.

Таким є складнопідрядне речення «У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху». 

Як бачимо, його підрядна частина відповідає на питання про мету повідомлюваного в головній частині, а саме на питання навіщо?, для чого?. Засіб приєднання підрядної частини до головної – сполучник мети щоб.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення, знаходити в реченні однорідні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

У реченні Любомир хотів зупинитися, заспокоїтися, розчинитися в далекому безмежжі однорідні члени речення є частинами складеного дієслівного присудку. Вони приєднані за допомогою модального дієслова хотів і характеризують дію підмета.

У реченні Ярослав мав давню мрію – потанцювати й поговорити з однокласницею однорідні члени речення є неузгодженими означеннями, вони відповідають на питання яку?

У реченні Олесина й Оксанина квартири розміщені праворуч від ліфта, біля сходів теж є однорідні означення, але вони є узгодженими.

У реченні Назар бере наплічник і вирушає вишукувати й купувати раритетні книги є однорідні обставини, адже присудок у цьому реченні виражений руховим дієсловом. Від такого присудка ставимо питання з якою метою? (вирушає, щоб відшукати й купити).

А однорідні додатки є в реченні Софійка попросила нас прийти раніше й підготувати сюрприз для іменинника.

Софійка (підмет) просить нас що? прийти й допомогти.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку В дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта: Ви й оглядаєте експозицію, й уважно слухаєте гіда, і робите нотатки.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Коми (1), (2), (3) потрібні, тому що вони стоять на межі підрядних частин складного речення. Кома (4) стоїть між однорідними означеннями (непоширене + поширене означення є однорідними).

Кому (5) ставити не треба, тому що між двома однотипними підрядними частинами, поєднаними сполучником сурядності, кома не потрібна (однорідна супідрядність).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані одна стосовно іншої пряма мова та слова автора.

Розділові знаки потрібно поставити так:

«Тривалий успіх можливий лише за умови позитивного ставлення до життя, – підбадьорює читачів автор книги. – Усі лідери вміють радіти кожному дню, будь-якій дрібниці».

Лапки відкривають на початку прямої мови і закривають у її кінці, незважаючи на те, що слово автора стоять всередині речення.

У решті речень розділові знаки розставлено правильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Слово виключити в українській мові вживають у значенні усунути із складу чогось, позбавлятися чогось, робити неможливим. У запропонованому реченні цей варіант – це калька з російської мови. Тому обираємо варіант вимкнути (призупинити дію чогось).

Варіант не дивлячись на – це теж калька з російської мови. В українській мові його використовують лише на позначення відсутності візуального контакту. У запропонованому реченні вказано предмет (явище), усупереч якого відбувається дія. Отже, потрібно обрати незважаючи на.

Слово позачиняти вживають у значенні щільно прихилити (саме двері, вікно тощо).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Подвоєні літери треба писати в таких словах:

Викрадення. Це іменник середнього роду ІІ відміни, має закінчення -я. Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Рівнинному. У цьому прикметнику подвоєння відбувається на межі морфем (корінь + суфікс): рівнин (а) + -н- + -ий.

Еллади. Подовження відбувається в деяких власних назвах іншомовного походження. Такі слова потрібно запам’ятовувати.

Численне. Це прикметник, який є винятком (численний, старанний, рахманний, захланний).

Споряджені – дієприкметник. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.

Відповідь – Г.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Завдання перевіряє ваше вміння добирати правильні відмінкові форми числівників, правильно використовувати числівники на позначення часу.

В українській мові для позначення часу використовуються порядкові числівники. Вони вживаються в поєднанні з певними прийменниками, а саме: на, по, до, за.

Конструкція на позначення часу п’ятнадцять хвилин сьомої є хибною. Правильним відповідником буде: «П’ятнадцять хвилин на сьому».

Відповідь – Б.

ТЕМА:Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних       -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах свиснути, ненависний, тижневий, захисник, навмисно, провісник, радісний, цілісний, перехресний, злісний.

Є винятки, де спрощення не відбувається (пестливий, хвастнути).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (агентство, баластний).

Відбувається спрощення і в групі скн: тріск, але тріснути.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах зіставити, зябра літера з передає звук [з′]. Цей звук є і в слові просьба, адже глухий перед дзвінким уподібнюється до наступного і теж стає дзвінким.

Розглянемо рядок з такими слова: усмішці, смієшся, посмішка. Підкреслена літера у слові посмішка передає звук [ш], а у слові смієшся ця буква передає [c′:].

У рядку несеться тюльпан, тьмяно підкреслена літера позначає різні звуки. У словах тюльпан і тьмяно підкреслена буква – це звук [т′]. А у слові несеться ться – це [ц′: я].

У рядку перифраз, фонетика, любов підкреслена буква передає різні звуки: у словах перифраз, фонетика – це звук [ф], а у слові любов – це звук [в],

У словах край, закріплення підкреслена буква передає звук [к], а в слові вокзал це звук [ґ].

Відповідь –А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть) тощо.

У четвертому реченні слова за давнім повір’ям указують на джерело повідомлення, від них не можна поставити питання до інших слів. Отже, ці слова є вставними.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види простих і складних речень, правильно розставляти розділові знаки між частинами складного речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

У складнопідрядному реченні Древні індійці вважали райдугу величним луком бога Індри за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари необхідно поставити кому після головної частини перед початком підрядної означальної частини: Древні індійці вважали райдугу величним луком бога Індри, за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари.

У мікротексті ця кома відсутня. Отже, це пунктуаційна помилка.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера у власних назвах

Завдання перевіряє ваші вміння розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів:

індійці – слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

земля – у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

бог – у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

Богородиця – найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Вороги – ті, хто перебувають в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь.

Лиходії – ті, хто здатний чинити лихо; злі, недобрі люди.

Волхви – чарівники, ворожбити, віщуни.

Духи – за міфологічними уявленнями, злі безплотні надприродні істоти.

Синонімами до слова демони є слова дух, чорт.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо вміщені в завданні слова.

Прозріти – ставати зрячим, помічати щось.

Неозорий – дуже великий за розміром; той, якого не можна охопити поглядом, зором.

Зиркати – поглядати з-під лоба.

Зоріти – сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло, світити.

Отже, слова прозріти, неозорий, зиркати є спільнокореневими до слова зір.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: пОзначка,цЕнтнер, довІдник, каталОг.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені означення

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях з відокремленими означеннями.

У реченні Довгі вечорові тіні перекреслюють порослу споришем вулицю коми не потрібні, тому що дієприкметниковий зворот порослу споришем стоїть безпосередньо перед означуваним словом.

У реченні Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів дієприкметниковий зворот налякане голосами людей потрібно виділити, адже він стоїть не безпосередньо перед означуваним словом.

У реченні Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає дієприкметниковий зворот зіткані зі срібла теж стоїть безпосередньо перед означуваним словом, тому його не потрібно відокремлювати.

У реченні Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві дієприкметниковий звором теж стоїть перед означуваним словом, тому його не відокремлюють.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі. Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя – це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

Решта словосполучень є нормативними.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Творення дієприкметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати дієприкметники.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого – за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого – -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

Цілюща (прикметник) – та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: під’їхати, з’юрмитися.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять після голосного та р у корені (черв’як, кав’яр, верхів’я, арф’яр).

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (надвечір’я, сузір’я).

В іншомовних словах після г, ґ, к, х, ж, ч, ш пишемо апостроф (миш’як).

У слові духмяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові серйозний, адже його ставлять лише перед я, ю, є, ї. Немає апострофа в іншомовному слові гравюра (відповідно до його вимови),

Відповідь – А.

Зразок написання власного висловлення

У сучасному світі живе спілкування стало розкішшю. Переконаний, що віртуальність не може замінити радості від зустрічі, ніжних обіймів, пронизливих поглядів і щирих усмішок. З іншого боку, сучасні можливості дозволяють побачити людину й поговорити з нею в будь-який час, увімкнувши вебкамеру, надіслати інформацію в найвіддаленіший куточок світу.

Свою позицію, заявлену вище, доведу такими аргументами. По-перше, спілкування в мережі дає можливість поділитися своїми почуттями з людиною, яка перебуває в іншому місті або навіть країні. У віртуальному співрозмовникові можна знайти ідеального психотерапевта, якому можна відкрити душу, не остерігаючись осуду.

Проблему спілкування в глобальній мережі порушив польський письменник Януш Вишневський у романі «Самотність у Мережі». Головний герой Якуб справляє виняткове враження на свою віртуальну знайому. Щодня вони листуються в Інтернеті, і, хоча не бачилися наживо, невдовзі стають не менш близькими, ніж коли б спілкувалися віч-на-віч.

По-друге, Інтернет не замінить повноцінного спілкування. Люди настільки захоплюються новим світом, що можуть забути й про своє єство. Віртуальне життя не подарує радості від реальної зустрічі, погляду чи дотику близької людини.

Наведений аргумент може проілюструвати чимало життєвих історій. Зупинюся на одній. Мій старший брат познайомився в Інтернеті з дівчиною, яка була студенткою того ж вишу, що й він. Їхнє спілкування зводилося до обговорення лекцій, різноманітного навчального матеріалу та обміну думками щодо майбутньої професії. Про якісь близькі стосунки чи любов між ними навіть не йшлося, аж поки студенти не зустрілися в реальному житті. З першого погляду, дотику, усмішки стало зрозуміло, що це справжнє кохання.

Таким чином, спілкування он-лайн дарує людям можливість стати близькими, незважаючи на відстань, але не завжди може замінити справжні, «живі» емоції та стосунки.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово віднайденого відповідає на питання якого? і вказує на ознаку, одержану від дії (віднайти). Отже, це особлива форма дієслова дієприкметник.

Що – займенник, який виконує функцію сполучного слова на початку підрядної частини складного речення (можна замінити на слово який).

Донедавна відповідає на питання доколи?, як довго? та вказує на ознаку дії. Отже, це – прислівник.

Слово повнометражного відповідає на питання якого? та вказує на постійну ознаку предмета. Отже, це прикметник.

Відповідь: 1 – Г, 2 – Б, 2 – А, 4 – В.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Запропоновані фразеологізми мають такий зміст: як церковна миша – бідний, дуже бідний; як мильна бульбашка – тимчасовий, щось ненадійне, несправжнє; як п’яте колесо – зайвий, зовсім не потрібний; як засватана дівка – несміливий, ніяково, несміливо, сором’язливо.

Відповідь: 1 – Д, 2 – Г, 3 – А, 4 – В.

ТЕМА: Синтаксис. Типи односкладних речень

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні Стоїте там і думаєте про важливість життєвого вибору граматична основа виражена однорідними присудками стоїте, думаєте. Уявний підмет – це друга особа множини (ви). У таких реченнях йдеться про дію, яку виконує конкретна особа – сам мовець або його співрозмовник. Отже, це односкладне означено-особове речення.

У реченні Час від часу варто щось змінювати у своєму житті граматична основа виражена присудком варто змінювати. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Присудок у таких реченнях часто виражений безособовими формами на –но, -то, іноді в поєднанні з інфінітивом. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні Між іншим, осіннього ранку все якесь інше, особливе… граматична основа виражена підметом і присудками – все інше, особливе. Це двоскладне речення.

У реченні Наприклад, прокинулися зранку й вийшли в прохолоду балкона… граматична основа виражена дієсловами минулого часу у формі множини прокинулися, вийшли. У таких реченнях позначають дію, яку виконують неозначені особи, перелік яких зайвий або неможливий. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні Рідне місто, загорнуте в білий туман… граматична основа виражена підметом місто. Отже, це односкладне називне речення. У таких реченнях вказано предмет, але нічого не йдеться про дію. Вони стверджують наявність існування явищ, подій або предметів; їх часто використовують для змалювання пейзажів, відтворення якихось вражень.

Відповідь: 1 – В, 2 – Б, 3 – А, 4 – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення Найвідоміша телефонна служба порятунку «911» з’явилася в американському місті Хейлівілі: 16 лютого 1968 року місцевий конгресмен зробив для перевірки «тривожний» дзвінок, лише привітавшись має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Першість цього винаходу належить лондонцям, адже їхня служба почала діяти ще з 1937 року, отримавши лише за тиждень 1336 дзвінків! має дві граматичні основи, утворене з двох частин, але вони не рівноправні та пов’язані сполучником підрядності адже. Від першої до другої частини можна поставити питання з якої причини? Отже, це складнопідрядне речення.

Речення У світі завдяки Голлівуду найбільше знають саме номер «911», а в Україні та інших країнах Європи викликати таку службу можна за телефоном «112» має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності а. Отже, це складносурядне речення.

Речення Це диспетчерська служба, що з’єднана з усіма екстреними службами, її номер завжди має три цифри, які легко запам’ятати має чотири граматичні основи, утворене з чотирьох частин, перші дві пов’язані сполучним словом що, друга й третя – за змістом та інтонацією, а третя й четверта – сполучним словом які. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий і сполучниковий підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Для швидкого реагування в разі пожежі чи нападу, погіршення здоров’я чи стихійного лиха більшість країн нині має спеціальну службу порятунку з єдиним номером телефону має лише одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення.

Відповідь: 1 – Д, 2 – Б, 3 – А, 4 – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення, знаходити певні однорідні член речення.

У реченні Джорджано Бруно, видатний філософ та поет епохи Відродження, походив з незаможної італійської родини однорідні члени речення виражені іменниками і дають предмету другу назву. Отже, це однорідні прикладки.

У реченні У дитинстві його віддали в монастир, але хлопець утік і подорожував Європою, пізніше видав книги та проповідував до виділених слів можна поставити питання що робив підмет? Отже, це однорідні присудки утік, подорожував, видавав, проповідував.

У реченні У його вченні цікаво поєднані наука і магія, обґрунтування нескінченності Всесвіту й віра в переселення душ до виділених слів можна поставити питання хто?, що? Отже, це однорідні підмети.

У реченні Один венеційський аристократ написав донос до інквізиції, бо не хотів платити філософу за поради й консультації до виділених слів ставимо питання за кого, за що? Отже, це однорідні додатки.

У реченні Постраждав Джорджано не через свою філософію, а через принципове протистояння здирництву монастирів до виділених слів ставимо питання з якої причини? Отже, це однорідні обставини.

Відповідь: 1 – В, 2 – Б, 3 – Д, 4 – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Види підрядних речень. Синонімія складнопідрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати складнопідрядні речення з різними підрядними, правильно використовувати їх у мовленні.

Запропоноване речення – це складнопідрядне речення з підрядним обставинним умови. Підрядна частина в такому реченні вказує, за якої умови відбувалася, відбувається чи може відбуватися дія, про яку йдеться в головній частині. Розташування підрядної частини щодо головної в такому реченні є довільним. Від головної до підрядної частини можна поставити питання за якої умови? На умову дії також указує підрядне в реченні Якщо в людини є народ, то вона тоді вже людина.

Речення А та Г вказують на мету й відповідають на питання навіщо?, з якою метою? Речення Б та В вказують на причину та відповідають на питання з якої причини?

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні Г слова автора стоять усередині прямої мови, розриваючи одне речення.

Отже, розділові знаки потрібно поставити так:

«Щороку в масштабах ЄС на смітниках виявляють вісім мільярдів поліетиленових пакетів, – мотивують це рішення чиновники, – тобто на одного європейця припадає 200 одноразових пакунків за рік».

У цьому варіанті кома після слів автора відсутня. Отже, розділові знаки в цьому реченні розставлено неправильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Двокрапка (3) обґрунтована як розділовий знак при однорідних членах речення.

Але якщо визначити граматичні основи цього речення, то виявиться, що це складне речення з різними видами зв’язку. Двокрапка (3) стоїть на межі безсполучникових частин складного речення, де наступна частина пояснює попередню.

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова. Омоніми

Це завдання перевіряє знання лексики української мови, а саме груп слів за значенням.

Омоніми – це слова, що мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Омонімія подібна до полісемії (багатозначності), проте за змістом і походженням це різні явища.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Слова шляхетний і шляхетський, талант і талан, бранець і обранець, свобода і слобода є паронімами (це слова, що дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні).

Слово душ має значення пристосування для обливання тіла тонкими струменями води. А інше слово душ у цьому ж реченні – це родовий відмінок множини від іменника жіночого роду душа (внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями​).

Однакове звучання цих слів маємо саме в цих формах душ (іменник чоловічого роду, Н.в.) та душ (множина, Р.в.). Отже, це омоніми, а саме омоформи.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма творімо.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Активні дієприкметники (які утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а в минулому часі – за допомогою суфікса -л-) в українській мові вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду). Ось приклади помилкового вживання таких дієприкметників: миючі засоби, діючий закон, працюючі люди тощо.

Отже, неправильним є словосполучення оточуюче середовище. Потрібно говорити навколишнє середовище або ж довкілля.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Числівник 100 в усіх відмінках, крім називного й знахідного, має закінчення -а: ста. Числівники 5, 60 у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках мають паралельні форми (п’ятьма, п’ятьома, десятьма, десятьома, шістдесяти, шістдесятьох).

Числівники на позначення сотень за будовою є складними. У таких числівниках відмінюють першу й другу частини. Першу частину відмінюють так, як простий числівник. Отже, форми трьохсот, п’ятисот є правильними. А в орудному відмінку числівник шістсот матиме форми шістьмастами, шістьомастами. Форма шестистами є хибною. Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Якісні прикметники мають вищий і найвищий ступені порівняння.

Просту форму ступеня вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавіші).

Також при творенні вищого ступеня суфікси ​-ок, -ек випадають:далекий – дальший.

При утворенні ступеня порівняння приголосні основи [г], [ж], [з] під час сполучення з суфіксом -ш- змінюються на [жч], тобто відбувається чергування приголосних: близький – ближчий.

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префікса най- (найвідоміших). Частки що- та як- додають для посилення найвищого ступеня (якнайцікавіші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння також утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш глибокого. Також складену форму найвищого ступеня порівняння можна утворювати за допомогою слів від усіх, над усе, до яких додають просту форму вищого ступеня – ближчий від усіх.

Пам’ятаймо, що ступені порівняння утворюють лише від якісних прикметників. Прикметник рекордний є відносним, а не якісним. Отже, ступені порівняння від нього утворити не можна. Форма найрекордніший є хибною.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот зазвичай передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми обираємо стиль одягу, і ми хочемо бути в центрі уваги й відчувати на собі сповнені захоплення погляди.

 Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння, подовження приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В іменниках середнього роду ІІ відміни користування та обладнання відбувається подовження нн в позиції між двома голосними. У словах повинні, ввічливими подвоєння відбувається на межі різних частин слова.

У слові облаштованих подвоєння не відбувається, адже це особлива форма дієслова – дієприкметник.

У множині іменників чоловічого роду ІІ відміни подовження не відбувається: тунель – тунелі – тунелях.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Прислівники, утворені від одного слова в різних відмінках, потрібно писати окремо: рік у рік

Окремо потрібно писати прислівники на позначення почуттів, а також етикетні форми: на добраніч.

Разом пишемо прислівник поодинці.

Окремо пишемо прислівник на виплат.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому,-єму, -е, -є, -и: по-моєму, по-вашому, по-іспанськи, по-четверте. А також прислівники урешті-решт, уряди-годи (прислівники, у яких повторюються, зіставляються чи протиставляються основи).

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо з прислівниками через дефіс: казна-куди, хтозна-коли. Через дефіс також пишемо прислівники з частками -бо, -но, -то, -от, -таки: якось-то.

Через два дефіси пишемо прислівники хоч-не-хоч, будь-що-будь (прислівники, у яких повторювані в однаковій формі основи розділені прийменниками, що перейшли в префікси, та частками).

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: доріжка, стежці, огороджений. Підкреслена літера в цих словах позначає різні звуки, тому що в слові доріжка звук буква ж означає звук [ж]; у слові стежці літера ж передає звук [з′]; у слові огороджений є африката дж (звук, що передаємо двома буквами).

У рядку ягідка, подзьобувати, радяться підкреслена літера теж позначає різні звуки. У слові ягідка літера д передає звук [д]. У слові радяться  літера д передає [д′]. У слові подзьобувати дз – це африката.

У рядку рюкзак, Великдень, жилетка підкреслені літери теж позначають різні звуки. У словах Великдень і рюкзак  літера к передає звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко. У слові жилетка літера к передає звук [к].

У рядку айсберг, соколиний, світовий підкреслена літера означає різні звуки: у слові айсберг літера с передає звук [з], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко; у слові соколиний літера с передає звук [с]. А слові світовий літера с передає звук [с′], адже [с] та губний  [в], що стоять поруч, взаємопом’якшуються, бо далі в слові голосний [і].

У рядку осьдечки, знімання, зів’янути підкреслені літери позначають той самий звук. Це [з′]. У слові осьдечки глухий [с] перед дзвінким [д] теж вимовляємо дзвінко. Також цей звук є м’яким, бо далі знак м’якшення. У слові знімання поруч стоять два звуки із групи д, т, з, с, ц, л, н, а після них голосний [і], тому вони взаємопом’якшуються. У слові зів’янути буква з передає теж звук [з′], адже далі голосний [і].

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. При збігові кількох приголосних в основі слова відбувається, як правило, це явище, тобто один із звуків зникає у вимові, а на письмі це фіксується пропуском відповідної літери згідно з фонетичним принципом орфографії.

Саме в групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають.

Отже, спрощення відбуватиметься у словах безвиїзний, обласний, заздрісний, очисний, безчесний, щасливий, пристрасний, улесливий, ціннісний, особистісний, тижневий.

Є винятки, де спрощення на письмі не позначається (зап’ястний, шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк).

Групи приголосних -скн-, -стц- не змінюються (волейболістці).

Не позначають на письмі спрощення в складеному числівнику шістдесят.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова. Синоніми

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів, добирати доречні слова в тексті, розрізняти синоніми.

Уважно перегляньте ввесь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Слова виднокруг, видноколо, горизонт мають значення обрій і є синонімами. А слово горицвіт – це назва квітки.

Отже, це слово не є синонімом до слів виднокруг, видноколо, горизонт.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види речень у сучасній українській мові

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості та складні речення.

Просте речення – це речення, що має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

Друге речення має одну граматичну основу (місяць пропливав). Це просте речення.

Четверте речення має одну граматичну основу (сонце вставало, хотіло розпочати). Це просте речення, ускладнене однорідними присудками.

П’яте речення має одну граматичну основу (зима вирішила, сипала). Це просте речення, ускладнене однорідними присудками.

А от третє речення має дві граматичні основи (зорі поблискували, промені вимальовувалися). Частини речення пов’язані між собою за змістом (одночасність подій). Це безсполучникове складне речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо та через дефіс

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту, оскільки написання цих слів залежить від контексту.

Слова по-особливому, по-своєму, по-іншому – це прислівники, відповідають на питання як? Прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому,- єму потрібно писати через дефіс (по-вашому, по-твоєму, по-доброму, по-новому).

У другому реченні до слова зимовому ставимо питання по якому? Отже, це прикметник, який з прийменником по потрібно писати окремо.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту.

У другому реченні є відокремлена обставина загортаючись у діряву ковдру з хмар, виражена дієприслівниковим зворотом, яка виділена комою лише з одного боку: кома стоїть тільки на початку звороту, необхідно поставити ще одну кому після слова хмар.

У решті речень розділові знаки розставлені правильно.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Основні способи творення іменників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати слова, використовуючи суфікси. У мові суфікси виконують формотворчу й словотворчу функції. За їхньою допомогою можна утворити слова з новим значенням. Також суфікси надають слову найрізноманітніших додаткових відтінків стосовно головного лексичного значення (пестливості, зневажливості, згрубілості тощо). Наприклад, батечко, дідуган, ручище, котеня, хлопчисько.

За допомогою суфікса -ищ- в українській мові утворюють слова на позначення територій – родовище, попелище, сховище.

Також суфікс -ищ- надає зрубілого відтінку стосовно головного лексичного значення слова: вовк – вовчище.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні та складному реченні

Речення перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в простому ускладненому реченні, зокрема в реченні з відокремленими членами, а також у складному реченні.

У реченні Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно є пунктуаційна помилка, адже це складне речення, перша частина якого ускладнена відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом, що стоїть у кінці речення.

Тому після нього потрібно поставити кому: Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу, і тому вони досягли всього самостійно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Правильно наголошені слова треба вимовляти так: нАчинка, пОзначка, травестІя, рівнИна.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами (префіксами).

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості, перебільшення. Саме тому в слові пресмачний необхідно писати префікс пре-. А от у слові прЕморожений є помилка, адже воно означає злегка обморожений, пошкоджений морозом. На позначення неповноти дії, приєднання або наближення до чогось уживають префікс при- (прийти, прилетіти, пригорнутися, притрусити тощо). Саме тому такий префіск потрібно писати в словах приморожений та припинений. Префікс прі- традиційно пишемо в словах прірва, прізвище, прізвисько (а не прИзвІсько).

В українській мові префікси закінчуються на дзвінкий звук і немає префіксів рос-, бес-. Отже, слова розтривожений, безтурботний, безапеляційний, безконтактний, розрекламований, безмірний написано правильно, а в слові роСщеплений є помилка.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Правопис імен по батькові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати чоловічі та жіночі імена по батькові.

У жіночих іменах по батькові вживаємо суфікс -івн(а), тому Валентинівна, Ігорівна, Дмитрівна, Олександрівна, а від імена на й – -ївн(а), тому Аркадіївна, Олексіївна. У завданні всі вони написані правильно.

У чоловічих іменах по батькові вживаємо суфікс -ович: Васильович, Миколайович, Святославович, Анатолійович. Іноді словотвірним є суфікс -ич: Яків – Якович. Помилку в написанні імені по батькові допущено в слові Юрієвич: Юрій + ович = Юрійович.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Слова листати в українській мові немає. Це калька з російської мови. Українською потрібно говорити гортати сторінки.

Слово відкривати в українській мові має значення піднімати або знімати те, чим щось закрите, накрите,  а от  відчиняти – відводити вбік, відхиляти двері, вікна. Отже, двері та вікна відчиняють.

Слово відноситися  в українській мові має значення перебувати в певній відповідності з чим-небудь (А відноситься до Б). Коли ж ідеться про стосунки, то потрібно говорити ставитися.

Слово пам’ятка – це предмет матеріальної або духовної культури (історична пам’ятка, пам’ятка природи).

Відповідь – В.

Зразок написання власного висловлення

Цілком справедливим буде твердження, що вміння чесно оцінювати себе, готовність визнавати власні недоліки й помилки є засадничими принципами, якими має керуватися людина в сучасному світі.

Спробую аргументувати виправданість такої думки. По-перше, уміння чесно оцінювати себе є важливим регулятором стосунків з іншими людьми. Неправильне уявлення про свою особистість породжує розчарування і внутрішні конфлікти. За  завищеної самооцінки в людини часто виникає зневажливе ставлення до інших осіб, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості й зазнайства.

По-друге, чесність із собою дає змогу зберігати душевний спокій, правильно співвідносити свої можливості й досягнення, ставити лише ті цілі, які можна досягти, аби стати успішним.

Згадаймо Степана Радченка – головного героя урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Хлопець прагне підкорити місто, відчуває в собі здібність до літератури й жагучу потребу визнання власного таланту. Викривлене певною мірою сприйняття своєї особистості призвело до того, що Степан, зруйнувавши стосунки з багатьма людьми й утративши стійкі орієнтири в житті, залишається на самоті із роздвоєністю в душі.

Прикладом людини, яка, реально оцінюючи свої сили й можливості, змогла здійснити бажання нації й потреби державності, є постать Богдана Хмельницького. Він спромігся легітимізувати свою владу й налагодити міжнародні відносини з низкою європейських країн. Саме з Б. Хмельницьким пов'язане становлення української держави. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні української мови й культури.

Отже, успіх у житті багато в чому залежить від самооцінки. Реальне сприйняття людиною себе впливає на вибір життєвих цілей і на результати, яких вона досягає.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

До слова успішною можна поставити питання якою?, воно вказує на ознаку. Це прикметник.

До слова впродовж не можна поставити питання, воно лише служить для зв’язку слова життя з іншими в реченні. Це прийменник.

До слова усього можна поставити питання якого?, але воно лише вказує на ознаку, не називаючи її. Це займенник.

А слово опановуючи відповідає на питання що роблячи?, указує на додаткову дію. Це особлива форма дієслова дієприслівник.

Відповідь – БДАГ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Якщо до фрагмента речення Візьміть за правило щодня читати кілька сторінок книжок приєднати варіант і ви помітно збільшите свій словниковий запас, то утвориться складносурядне речення, адже воно матиме дві частини, поєднані єднальним сполучником сурядності та змістом.

Якщо до цього фрагмента додати варіант обираючи її з-поміж запропонованих для позакласного читання, то утвориться просте речення, ускладнене відокремленою обставиною.

Якщо додати варіант щоб отримати справжню насолоду від занурення у світ образів, утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним мети.

А в останньому варіанті утвориться речення з відокремленим додатком.

Відповідь – ГДВБ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Односкладні речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом речення представлена граматична основа в тому чи іншому реченні.

Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні Ілюстрації в журналі та в доповіді суттєво різняться граматична основа виражена підметом ілюстрації та присудком різняться. Отже, це двоскладне речення.

У реченні Над стилем доповіді працюють дуже старанно граматична основа виражена дієсловом працюють у формі 3-ї особи множини. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні До кожної ілюстрації бажано дібрати заголовок граматична основа виражена присудком бажано дібрати. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні Під час доповіді не намагайтеся показати багато ілюстрацій граматична основа виражена присудком у формі 2-ї особи множини – не намагайтеся показати. Це односкладне означено-особове речення.

У реченні Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути граматична основа виражена присудком умій сказати, замовкнути. Але дія в ньому стосується одночасно всіх і кожного зокрема. Отже, це односкладне узагальнено-особове речення.

Відповідь – АГДВ.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоноване речення.

До слова знання можна поставити питання хто?, що?, також воно означає поняття, про яке йдеться в реченні. Отже, це підмет, виражений іменником.

Слово чинник пояснює підмет, до нього можна поставити питання що є підмет? Отже, це частина складеного іменного присудка, виражена іменником.

Слово спілкуватися розташоване біля додатка, пояснює його, можна поставити питання який? Отже, це неузгоджене означення, виражене іменником.

До сполуки через добір можна поставити питання від присудка з якої причини? Отже, це обставина причини, виражена іменником з прийменником.

До слова намір можна поставити питання кого?, що?. Отже, це додаток.

Відповідь –ВБАГ.

ТЕМА:Фразеологія. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів, їхнього значення, а також уміння добирати до них антоніми.

Підносити до небес – вихваляти.

Слова не видавиш – мовчазний.

Спасти з лиця – змарніти.

Ударити по руках – узгодити, порозумітися.

Язик без кісток – говіркий.

Дати відкоша – відстояти своє.

Нагуляти жиру – погладшати.

Заварити кашу – розпочати сварку, погану справу.

Давати прочухана – сварити, карати.

Відповідь – ДАБГ.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Кома (3) обґрунтована як кома перед сурядною частиною складного речення. Це пояснення хибне, адже це підрядна означальна частина складного речення з різними видами зв’язку, до неї можна поставити питання яка?

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

У запропонованих реченнях є недоречно вжиті слова (мебелі, залог, уют, міроприємств).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова передають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть) тощо.

Отже, у реченні А – це слово либонь (невпевненість), у реченні Б – уявіть (привертання уваги), у реченні Г – скажімо (джерело повідомлення), у реченні Д – до речі (послідовність викладу думок).

Відповідь – В.