ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIІІ – в першій половині ХІХ ст.

Ключове слово в умові завдання – повстання.

Серед запропонованих варіантів відповіді лише період 1830–1831 рр. стосується подій, пов’язаних із повстанням – національно-визвольним повстанням поляків проти Російської імперії за відновлення незалежності Польської держави.

Це повстання розпочалося 29 листопада 1830 р. у Варшаві, охопило землі Королівства Польського (Царства Польського) й поширилось на Правобережну Україну та Білорусь. Повстання вибухнуло на хвилі європейських революційних і національних рухів, спрямованих проти домінування трьох абсолютистських імперій на континенті – Росії, Австрії та Пруссії, які свого часу шляхом поділів Речі Посполитої знищили національну польсько-литовську державність.

Інші варіанти відповіді є неправильними, тому що період 1833–1837 рр. – це роки діяльності «Руської трійці», 1846–1847 рр. – період діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, а 1853–1856 рр. – це роки Кримської війни.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Козацька Україна наприкінці 50 -80- х років XVIІ ст.

Предмет ідентифікації в завданні – мирна угода, укладення якої схарактеризовано в уривку з козацького літопису Самійла Величка.

Ключові моменти наведеного уривка джерела:

• тривалість миру: мир був укладений на тринадцять років;
• вигоди для монархій: умови були корисними для обох монархій;
• козачий статус: запорозькі козаки залишалися в послушенстві обох монархій, що свідчить про їхню вразливість у цій угоді. Окрім того, козаків було скривджено внаслідок укладеного миру, який не зважав на їхні інтереси.

Визначені ключові моменти дають змогу чітко вказати, що так схарактеризував Самійло Величко укладення Андрусівського перемир’я.

На користь такого вибору свідчать основні умови інших договорів, зазначених у варіантах відповіді:

«Вічний мир» – мирний договір 1686 р. між Річчю Посполитою і Московським царством, за яким Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю (із Черніговом і Стародубом) і Смоленськ. А Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої.

Гадяцький договір – угода 1658 р. між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом І. Виговським, що передбачала створення Великого князівства Руського у складі Речі Посполитої як третього рівноправного члена конфедерації поряд із Королівством Польським і Великим князівством Литовським.

Зборівський договір – угода 1649 р. між польським королем Яном II Казимиром (Річ Посполита) з одного боку й гетьманом Б. Хмельницьким (Військо Запорозьке) з іншого, за якою козацька Україна отримувала автономію в складі трьох воєводств – Брацлавського, Київського та Чернігівського.

Отже, ці варіанти відповіді до завдання неправильні.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Козацька Україна наприкінці 50 -80- х років  XVIІ ст.

Для початку визначмо адміністративно-територіальний устрій держав, про які йдеться у варіантах відповіді.

Військо Запорозьке – полково-сотенний. Територію держави ділили на полки (військово-адміністративні одиниці), а їх – на сотні.

Велике князівство Литовське – воєводсько-повітовий. Князівство ділили на воєводства (адміністративні одиниці), а їх  – на повіти.

Кримське ханство – князівський. Ханство ділили на кілька князівств (мулків), якими, зазвичай, правили родичі хана. Кожне князівство ділили на джерджі (повіти), які були основними адміністративними одиницями.

Московське царство – воєводсько-уїздний. Царство ділили на воєводства (провінції), які були основними адміністративними одиницями, а воєводства ділили на уїзди (повіти), які мали свої адміністративні центри.

Тепер про Слобідську Україну.

Слобідська Україна – це історико-географічна територія на сході України, яка охоплює сучасні області – Харківську, Луганську й частково Сумську. Її було сформовано в середині XVII ст. внаслідок переселення українців із західних земель.

Уже в 1650-х рр. існували українські козацькі слобідські полки: Острогозький, Сумський, Охтирський, Харківський. У 1685 р. утворено Ізюмський полк. Полки ділили на сотні (1734 р. їх було 98 сотень).

Отже, адміністративно-територіальний устрій Слобідської України наслідував устрій Війська Запорозького.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Національно-визвольна війна українського народу середини XVIІ ст.

На фото зображено пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві – політику, полководцю і дипломату, провіднику національно-визвольних змагань 1648–1657 рр., творцю Української козацької держави, гетьману Війська Запорозького.

Інші пропоновані варіанти відповідей стосуються інших історичних діячів:

полководець-тріумфатор Хотинської війни – П. Конашевич-Сагайдачний;

засновник першої Запорозької Січі – Д. Вишневецький;

керівник антимосковського повстання – І. Мазепа.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в складі Речі Посполитої в першій половині XVIІ ст.

Павла Павлюка, Якова Острянина й Дмитра Гуню об’єднує їхня діяльність як козацьких ватажків під час козацьких повстань у другій половині XVI – першій половині XVII ст., зокрема:

1) козацька боротьба за автономію. Усі троє були активними учасниками козацьких повстань, які мали на меті боротьбу за автономні права козацтва, спротив польському гніту.

2) лідерство в повстаннях. Кожен був ватажком або провідником у своїх повстанських рухах, намагався об’єднати козаків для боротьби проти польської шляхти.

3) обстоювання православної віри. Вони боролися не лише за політичні права, а й за збереження православної віри в умовах католицької експансії.

Отже, Павла Павлюка, Якова Острянина й Дмитра Гуню об'єднує спільна мета боротьби за права козаків, автономію України й захист православної віри, що робить їх важливими постатями в історії козацького руху.

Інші варіанти відповідей, запропоновані в завданні, є неправильними.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі в складі Речі Посполитої в другій половині XVI ст.

Завдання скеровано на перевірку розуміння абітурієнтом періоду другої половини XVI – першої половини XVII ст. як періоду значних соціально-політичних зрушень у житті України, розуміння сутності запропонованих у варіантах відповідей понять: братський, опришківський, гайдамацький, іконоборчий рухи.

Саме братський рух в Україні в другій половині XVI – першій половині XVII ст. зіграв важливу роль у розвитку системи освіти. Ось кілька ключових причин, чому цей рух став каталізатором освітніх змін:

1) заснування братських шкіл. Братства створювали школи, які забезпечували освіту для дітей із різних верств населення. Ці навчальні заклади стали основними центрами освіти в містах.

2) збереження православної ідентичності. Братські школи мали на меті збереження православної віри й культури, що підвищувало значення освіти у формуванні національної свідомості.

3) поширення грамотності. Завдяки братським школам грамотність населення зросла, оскільки навчання відбувалося українською і церковнослов’янською мовами.

4) вивчення гуманітарних наук. У братських школах викладали не лише релігійні предмети, а й гуманітарні науки, що сприяло розвитку інтелектуального потенціалу суспільства.

5) залучення інтелектуалів. Братства запрошували видатних науковців і педагогів, що підвищувало якість навчання і сприяло обміну ідеями з європейськими освітніми традиціями.

6) соціальна активність. Братства активно займалися соціальною діяльністю, що включало допомогу нужденним і підтримку освіти, тож зміцнювало довіру населення і підвищувало популярність братського руху.

Отже, братський рух став важливим чинником, який не лише сприяв розвитку системи освіти в Україні, а й допоміг зберегти культурну ідентичність і підвищити рівень грамотності населення. Братські школи стали основою для подальшого розвитку освітніх традицій в Україні.

Інші варіанти відповідей, які запропоновано в завданні, є неправильними, бо:

опришківський рух – соціально-політичний і військовий рух, що виник в Україні в середині XVI – на початку XVII ст. під впливом соціальних протестів і боротьби за економічні права селянства й козацтва;

гайдамацький рух – соціально-політичний і військовий рух в Україні в середині XVIII ст. (переважно в 1730–1790-х рр.) у формі повстань, бунтів і збройних виступів, польського панування і соціальної несправедливості;

іконоборчий рух – релігійний і політичний рух у Візантійській імперії в VIII–IX ст., прихильники якого виступали проти шанування ікон й образів святих у християнстві. Цей рух став причиною серйозних конфліктів і в церковному, і в суспільному житті імперії.

Правильна відповідь – А.