ТЕМА: Морфологія. Дієслово.

Завдання перевіряє вміння утворювати й розпізнавати форми наказового способу дієслів, визначати їхні граматичні ознаки й знаходити такі форми в реченні.

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду.

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої і другої осіб множини з такими закінченнями:

2 ос. однини и (нульове закінчення);

1 ос. множини -ім(о), -мо;

2 ос. множини -іть, -те.

Форми першої особи однини та третьої особи однини й множини утворюються описово – поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай.

Отже, форму наказового способу дієслова містить речення в рядку А: Прийоми їжі намагайтеся планувати завчасно.

Відповідь: А.

ТЕМА: Іменник. Особливості вживання й написання відмінкових форм. Кличний відмінок

Завдання перевіряє вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи те слово. Якщо це іменники І або II відміни, треба також зважити на групу.

Зверніть увагу, що Ігор – це іменник другої відміни чоловічого роду м'якої групи, тому в кличному відмінку має закінчення -ю: Ігорю.

Іменники жіночого роду твердої групи матимуть закінчення -о: бібліотекарко. Зауважмо також: якщо кличний відмінок утворено двома словами на позначення загальних назв, то форму кличного відмінка має і перше, і друге слово: пані бібліотекарко.

Люба – іменник першої відміни жіночого роду, належить до твердої групи, у кличному відмінку має закінчення -о: Любо.

Любов – іменник третьої відміни жіночого роду, у кличному відмінку має закінчення -е: Любове. Щодо імені по батькові, то у звертанні вживаємо форму Іванівно.

Читач – іменник II відміни з основою на шиплячий, у кличному відмінку має закінчення -у: читачу.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння правильно застосовувати правило написання частки не з дієсловами.

Зауважмо, що частку не з дієсловами пишемо окремо в більшості випадків, оскільки це заперечна частка. Коли дієслово не вживають без не, пишемо разом: неволити.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Подвоєні букви треба писати у словах: беззубий (у разі збігу двох однакових приголосних на межі префікса й кореня); стаття (іменник жіночого роду на -я, у якому відбувається подовження м’якого приголосного [т′] між двома голосними); миттю, маззю (подовження приголосного звука між двома голосними в орудному відмінку однини іменників III відміни); ллєш (правопис цього слова треба запам’ятати).

Зверніть увагу на слова, які треба писати без подвоєння: любов’ю, осердя (не відбувається подвоєння, якщо основа слова закінчується двома різними приголосними); даний (дієприкметник).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Звук [з] є в кожному слові рядка В: ро[з]мова, глу[з]д, [з]’явитися.

Зверніть увагу, що в слові дзеркало (рядок А) букви д й з позначають один злитий звук [дз]; у рядку Б в слові беззубий є подовжений звук [з:]; у слові зшитий відбувається уподібнення приголосних за місцем і способом творення (зміни груп «свистячий + шиплячий» у групи «шиплячий + шиплячий»), тому тут є звук [ш:].

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

ПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених у словах рядка В.

В інших варіантах треба виправити помилки: пізнання, посередині, завчасу, принести, кілометрів.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння розрізняти й правильно добирати суфікси ‑инн(я) й ‑інн(я) залежно від словотвірного типу іменника – збірного чи дієслівного.

Зверніть увагу, суфікс -инн(я) зазвичай уживаємо в збірних іменниках: павутиння, ластовиння, начиння, гарбузиння, жабуриння, шумовиння, бурячиння, лушпиння, картоплиння.

Суфікс -інн(я) пишемо в іменниках, утворених від дієслів: шарудіння, управління, покоління.

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати префікси з- / с- залежно від фонетичних умов, зокрема визначати написання перед глухими приголосними й розпізнавати випадки вживання префікса з- в словах на кшталт зжалитися.

Префікс с- пишемо перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах»).

Отже, букву с- треба писати на місці пропуску в усіх словах, окрім рядка В, тут

літеру з пишемо на місці пропуску в слові зжалитися.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати позиції обов’язкового та необов’язкового написання м’якого знака.

Зауважмо, м’який знак пишемо в усіх словах рядка В: няньчин (у буквосполученні ньч, якщо в Н. в. ньк: нянька), запорізький (у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-), перекиньте (у дієсловах наказового способу).

Зверніть увагу, що м’який знак також пишемо в словах слизько, по-польському, кременчуцький (у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-); сільський (після л перед суфіксом -ськ-); бруньці, бриньчати (у буквосполученнях ньц, ньч якщо в Н. в. ньк: брунька, бренькіт).

М’який знак не пишемо в словах тонший (після н перед шиплячими й суфіксами -ськ-, -ств-), базікаєш (після шиплячих), рознісся (у кінці дієслова минулого часу перед постфіксом -ся (-сь)).

Правильна відповідь: В.