ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно вживати кількісні числівники в різних відмінках та узгоджувати їх з іменниками відповідно до норм української мови.

Числівник півтора поєднується з іменником чоловічого або середнього роду, а числівник півтори – з іменником жіночого роду. Після числівників півтора й півтори в називному, родовому та знахідному відмінках іменник має форму Р. в. однини: півтора місяця.

Конструкція більше із числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, варто використовувати один із нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад: понад сто телеканалів.

Правильна форма числівника тисяча двісті в орудному відмінку – тисячею двомастами рекламодавцями.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й уживати службові частини мови та граматично нормативні форми слів у контексті речення.

У запропонованому реченні треба вжити прийменник завдяки (чому?), а не дієприслівник дякуючи; пораді (кого?) Миколи Івановича; правильним варіантом є також краще за інших (прислівники вищого ступеня вживаємо з прийменниками від, за або сполучниками ніж, як). 

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати рід незмінюваних іншомовних іменників і правильно добирати й узгоджувати форми іменників II відміни м’якої групи.

Іменники II відміни чоловічого роду м’якої групи в кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначають за родовою ознакою (місто, озеро, гора тощо): Батумі (місто) – середній рід, отже, старовинне; хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, назва неістоти, отже, смачне.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексикологія. Іншомовні слова

Завдання перевіряє знання часто вживаних слів іншомовного походження.

Модерний – прикметник, що означає сучасний, новомодний, який відповідає останнім вимогам моди, прогресивний або стосується новітнього часу. Отже, українським відповідником до іншомовного слова модерний є прикметник сучасний.

Відповідь: А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розрізняти пароніми (слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням) й доречно вживати їх у тексті.

Лексична помилка є в реченні Беріть участь у різноманітних тренінгах з професіональної орієнтації. Професіональний – той, що стосується професіонала; кваліфікований; професійний – той, що стосується професії, пов’язаний із нею; фаховий.

Отже, у варіанті Г треба вжити слово професійної замість професіональної.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння визначати, який саме розділовий знак ужито й чому, та знаходити помилкове обґрунтування пунктуації.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А. У цьому реченні відокремлено комами вставну конструкцію, яка вказує на джерело інформації: Як стверджують філософи й соціологи, ...

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє вміння правильно ставити розділові знаки в різних моделях прямої мови та словах автора.

Розділові знаки під час передавання чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті відповіді В: Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак – кому й тире, а пряму мову продовжуємо з малої літери. «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

Якщо пряма мова передує словам автора, то її беремо в лапки, після неї ставимо кому й тире, слова автора пишемо з малої літери: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.

Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга – тієї, що йде після нього, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Якщо слова автора після прямої мови, то між ними ставимо кому й ти­ре (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаємо з малої літери: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?» – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє вміння аналізувати та правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Д: дієприслівниковий зворот вимагаючи дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою вказує на дію підмета українська, хоч за змістом речення це неправильно.

Граматично правильно можна побудувати це речення так: Щоб українська звучала повсюди, вимагайте дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати лексичні помилки та добирати нормативні українські відповідники замість скалькованих або стилістично невдалих слів.

Лексичну помилку допущено в словосполученні співставити факти (варто замінити скальковане дієслово співставити на стилістично кращі варіанти: зіставити, порівняти).

Відповідь: В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати, чи має слово закінчення, і розпізнавати незмінювані частини мови й форми слів.

Закінчення – це змінна звукова частина змінюваного слова. Незмінювані слова не мають закінчень.

Отже, НЕ МАЮТЬ закінчення обидва слова в рядку В: читаючи (дієприслівник, невідмінювана форма дієслова), кашне (незмінюваний іншомовний іменник).

В інших варіантах є змінювані слова, які мають закінчення: нульове – гордість, блакить; -і – джунглі.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє вміння розпізнавати орфографічні помилки та правильно застосовувати правила написання слів.

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні Вибір продуктів, технологія приготування страв та особливості споживання їх мають бути підпорядковані правилам здорового способу життя.

У реченні, наведеному у варіанті відповіді А, слово збалансований треба писати з однією буквою н (дієприкметник утворено за допомогою суфікса -ан-, у якому подвоєння не відбувається), слово раціон – з буквою і (в іншомовних словах пишемо і в загальних і власних назвах перед голосними, й, я, ю, є, ї).

У слові корисні (варіант відповіді В) відбулося спрощення на письмі, слово харчування пишемо з подвоєнням.

У варіанті відповіді Г окремо треба писати сполуку слів не кожен, а займенники із часткою будь пишемо через дефіс: будь-яких.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати випадки вживання великої літери в різних власних назвах і загальних поняттях.

НЕ ДОТРИМАНО правил уживання великої букви в рядку В. З великої літери пишемо лише початкові слова офіційної назви внутрішніх і міжнародних фестивалів, конкурсів, змагань: Олімпійські ігри.

З великої літери пишемо:

• імена персонажів казок, байок, легенд, міфів: бог Перун;
• назви сторін світу, які вжито на означення країн, народів: країни Близького Сходу;
• географічні назви: Ріо-де-Жанейро;
• назви історичних подій, епох, війн, повстань, знаменних дат: Коліївщина;
•  усі слова астрономічних назв, а також народних назв сузір’їв і галактик: сузір’я Великий Віз;
• назви пам’яток архітектури, замків, храмів: Андріївський узвіз.

У назвах історичних і календарних дат або свят із великої літери пишемо перше (або єдине) слово: День будівельника.

Усі слова з великої літери  пишемо в назвах органів влади, державних, міжнародних установ: Верховна Рада України.

З малої літери пишемо назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними: доба неоліту, хрестові походи, трипільська культура.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння розрізняти написання складних слів: разом, окремо чи через дефіс.

З дефісом треба писати всі слова в рядку Б: мідно-червоний (складний прикметник, утворений із двох основ, які означають відтінок кольору), навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, гуртово-роздрібний (складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і).

В інших варіантах є слова, які треба писати разом або окремо: гострокритичний, сільськогосподарський (складні прикметники, утворені з іменника та узгодженого з ним прикметника: гостра критика, сільське господарство); суспільно небезпечний (небезпечний для суспільства).

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки вживання апострофа та розпізнавати позиції, у яких його не ставлять.

В українській мові апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф): верф’ю;
• після р (у кінці складу): подвір’я;
• після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї):  з’явитися, пан’європейський, возз’єднання.

Апостроф не пишемо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякати.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в тих же словах без префікса: відв’язати

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: Рейк’явік, кон’юнктура, ін’єкція.

Апостроф не пишемо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: Мюнхен, бюро.

Відповідь: Г.