Українська мова

ТЕМА: Лексика. Іншомовні слова. Запозичена лексика. 

Це завдання перевіряє ваше вміння розуміти й пояснювати лексичне значення власне українських та іншомовних слів.

Тактильний (латинське слово tactilis) – той, що сприймається дотиком, дотиковий.

Щоб виконати це завдання, не обовʼязково знати латинські слова. Треба лише пригадати, у якому випадку це слово вживається (тактильний контакт, тактильні відчуття – тобто контакт і відчуття, повʼязані з дотиком, дотикові).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма. 

У запропонованих реченнях є такі лексичні помилки:

• речення А – це здобувають (має бути набувають) та розповсюдження (правильно поширення);
• речення Б – це бажаючі (ті, хто бажає, охочі) та нажавши (натиснувши);
• речення В – це уносить (додає) та ігру (гру);
• речення Д – прийняти до уваги (взяти до уваги, зауважити) та у жодному випадку (у жодному разі).

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення

Завдання перевіряє вміння розрізняти складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Тире (2) обґрунтовано як розділовий знак при узагальнювальному слові.

Правильне обґрунтування – тире при відокремленій прикладці, адже тут є друга назва (сестри Лідделл – доньки віцеканцлера).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою.

Завдання перевіряє ваше вміння перетворювати пряму мову на непряму.

При перетворенні прямої мови на непряму в тексті відбуваються певні зміни. Найчастіше непряму мову передають складнопідрядним реченням. Треба стежити за тим, щоб вони не спотворювали змісту сказаного. У реченнях А, Б, В, Г спотворено думку Ю. Макарова, його твердження фактично замінено на протилежне, неправильно вжиті також і займенники.

У реченні А В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що я не ідеалізую моїх співвітчизників, але не можу не пишатися ними неправильно вжиті займенники я, моїх та особові форми дієслів можу та ідеалізую, адже йдеться про третю особу однини. Речення потрібно побудувати так: В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися ними.

У реченні Б В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися вами неправильно вжито займенник вами, адже йдеться про третю особу однини. Речення потрібно побудувати так: В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися ними.

У реченні В В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що ми не ідеалізуємо наших співвітчизників, але не можемо не пишатися вами неправильно вжито займенники ми та вами, а також особові форми дієслів ідеалізуємо та можемо, адже йдеться про третю особу однини. Речення потрібно побудувати так: В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися ними.

У реченні Г В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що я не ідеалізую наших співвітчизників, але не може не пишатися нами неправильно вжито займенники я та нами, а також особову форму дієслова ідеалізую, адже йдеться про третю особу однини. Речення потрібно побудувати так: В одному з дописів Юрій Макаров зазначив, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися ними.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядках А, Б, Г, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів. Тому ці варіанти неправильні.

А от у варіанті В дієприслівниковий зворот Даючи обіцянку...  та присудок маємо дотримати вказують на одного діяча (ми даємо обіцянку і ми маємо дотримати її).

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівне керування.

Завдання перевіряє знання граматичних норм української мови, правильне слововживання. У кожному слосполученні вжито прийменник до, але не всюди він доречний.

Граматичну помилку допущено в словосполученні спричинити до наслідків. Це порушення літературної норми.

Дієслово спричинити вживаємо без прийменника. Правильними є варіанти спричинити наслідки або призвести до наслідків.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Назви осіб жіночої статі (фемінітиви) в українській мові утворюють за допомогою багатьох суфіксів (-к-, -иц-, -ес-,-ин- тощо).

Утворимо фемінітиви від запропонованих слів:

• кравець – кравчиня;
• творець – творчиня;
• друкар – друкарка;
• майстер – майстриня.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф. Правопис власних назв. Подвоєння і подовження. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та правильно писати слова.

У варіанті Б помилки в словах пов’язані та подорожжю.

Слово пов’язані потрібно писати з апострофом, адже апостроф пишемо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня. У слові подорожжю апостроф не потрібний, тому що після шиплячих його не пишемо, після них він може бути лише в іншомовних словах.

У варіанті В помилки в словах прибуток та релігійне.

У слові прибуток потрібно вжити префікс при-, а не пре-, адже в цьому слові немає перебільшення. У слові релігійне маємо написати букву е. Це іншомовне слово, його правопис потрібно запам’ятати.

У варіанті Г помилки в словах Стародавня Греція та численні.

Слово Стародавня потрібно написати з великої літери, тому що це частина власної назви країни – Стародавня Греція. У прикметнику численні – подвоєння, адже суфікс -енн- тут наголошений, а слово означає певне перебільшення.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Проаналізуймо запропоновані слова.

З дефісом потрібно писати слова довідково-інформаційний, складально-пакувальний, пшенично-вівсяний, аграрно-промисловий (два рівноправних слова, можна поставити сполучник сурядності і), бізнес-проєкт, компакт-диск (перше слово дає основну характеристику поняттю), кіловат-година (складні одиниці виміру), інженер-механік (складні слова, що позначаютьт професії та спеціальності), гіркувато-солоний (смак з відтінком).

Разом потрібно писати прикметник кримськотатарський, тому що він утворений від підрядного словосполучення (кримські татари).

Також разом пишемо слова з частинами екс-, міні- (ексчемпіон, мінікомп’ютер).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова, у яких на письмі позначено спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Це відбувається не лише в мовленні, а й на письмі. Отже, спрощення є в словах швидкісний, заздрісний, буревісник, перехресний, безчесний, щасливий, тижневий, радісний, пристрасний.

Не відбувається спрощення в іншомовних словах (агентський) та в словах-винятках (пестливий, хворостняк).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Літери а, о в коренях слів.

Деякі сумнівні голосні можна просто перевірити наголосом (плавець, бо плавати).

У коренях українських слів перед складом з постійно наголошеним -а(я) пишемо -а- (багаття, качан, хазяїн, чабан, гарячка).

Це стосується й дієслів (змагатися, відламати, допомагати, але ломити).

Правопис деяких слів потрібно пам’ятати (крохмаль, борсук).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу. 

М’який знак не потрібно писати в слові дивишся, тому що після шиплячих м’який знак не вживають.

Також м’який знак не треба писати в слові Уманщина, адже перед шиплячими його теж не використовують, крім винятків.

М’якого знака не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім після л. Саме тому в слові посольський  його потрібно писати, а в слові кінський – ні.

Не пишемо м’якого знака в слові колодязний, хоча колодязь. Це потрібно запам’ятати.

Пишемо м’який знак також у слові чотирьох після м’якого р перед о.

Пишемо м’який знак у всіх словах рядка Г: посунься (бо наказовий спосіб), катається (у дієсловах на -ть(ся), Гуцульщина (перед шиплячим після л).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Букву Е пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [е] буде стояти під наголосом  (недешевий – дешево, шепотіти – шепіт, клекотіти – клекіт, верховний – верхи, верболіз – верби).

Букву Е також пишемо, якщо під час зміни слова ненаголошений голосний чергується з -і-: укоренити, бо корінь.

У зменшувально-пестливому суфіксі -ечк- теж потрібно писати -е- (дощечка, стрічечка).

Правопис деяких слів потрібно просто запам’ятати (хребет).

Букву И пишемо, якщо можна дібрати перевірні слова, де звук [и] буде стояти під наголосом скрипіти – скрипнути),

Букву И пишемо також у буквосполученнях -ри-, -ли- (скрипіти).

У слові невмирущий пишемо И, бо воно утворене від слова вмирати (тут -и-, тому що далі склад з наголошеним -а-). 

И пишемо в суфіксі -ив в іменниках на позначення конкретних понять, предметів (мереживо).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

У цьому завданні подані слова, в наголошуванні яких часто трапляються помилки.

Для опрацювання таких слів рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного в слові обруч.

Правильний наголос –  обруч.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах боротьба, дзвеніти, подія виділена літера передає різні звуки. У слові дзвеніти це звук [дз] (африката), у слові подія – звук [д′], у слові боротьба це теж [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляємо дзвінко.  

Розглянемо рядок зі словами анекдот, ґречний, екзотика. Виділена літера в цих словах передає однакові звуки: у словах анекдот і екзотика теж маємо звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко. Це правильна відповідь.

У наступному рядку в словах сміється, утіха  виділена літера знову передає різні звуки: у слові  сміється ться – це  [ц′:я], у слові утіха це [т′], а от у шістсот виділена літера не позначає жодного звука (відбувається спрощення приголосного). 

У рядку кігтик, легко, подруга  виділена буква теж передає різні звуки: у словах кігтик, легко це звук [х], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко, а в слові подруга – звук [г].

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Тире в різних видах речень

Завдання перевіряє ваші знання з пунктуації та вміння правильно розставляти розділові знаки в різних видах речень.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Речення А – це просте речення, у якому тире стоїть між підметом і присудком («Пропала грамота» – це …кінокартина).

Речення Б ускладнене відокремленою прикладкою (любов глядачів), яка стоїть в кінці речення і тому виділена тире.

Речення В – це складносурядне речення, де тире стоїть у другій частині на місці пропущеного присудка (зіграв).

Речення Г – це просте речення, у якому тире стоїть після однорідних членів речення.

Речення Д – це складне речення, у підрядній частині якого є відокремлені означення, вони стоять в кінці речення, тому їх відокремлюємо тире.

Відповідь: 1–А, 2–Г, 3–Б, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані єднальним сполучником сурядності і. Отже, це складносурядне речення.

Речення Б має одну граматичну основу (називають). Це просте односкладне неозначено-особове ускладнене речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучним словом якої. Від першої до другої (підрядної) частини можна поставити питання якої? Підрядна частина стоїть всередині головної. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані сполучниковим підрядним зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, у цьому реченні є підрядний та сурядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Г, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання про що? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Б (опитування свідчать про що?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання які? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (калорій яких?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А (піти навіщо?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання за якої умови? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні Д (можете з’їсти за якої умови?).

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово нині відповідає на питання коли? та вказує на час дії, не змінюється. Отже, це прислівник.

Слово якихось відповідає на питання яких? і вказує на ознаку предметів, але не називає їх. Отже, це займенник.

А слово років має лексичне значення, указує на предмет, відповідає на питання чого? Отже, це іменник.

Слово таки не відповідає на питання, не поєднує члени речення, а лише надає слову певного значення. Отже, це частка.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–А, 4–Д.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Хоч кілок на голові теши – упертий, норовливий.

Хоч греблю гати – багато.

Хоч у вухо бгай – покірний, лагідний. 

Хоч мак сій – тихо, спокійно.

Хоч в око стрель – темно.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлені члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення з відокремленими членами, правильно розставляти розділові знаки.

Прикладка – другорядний член речення, вид означення, яке виражене іменником і дає предмету другу назву. У кінці речення прикладку зазвичай виділяють за допомогою тире.

Відокремлена прикладка є в реченні, позначеному колом (парамедикиня і волонтерка). 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення. Підмет

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники представники, окупанти, премія, поборниці відповідають у тексті на питання називного відмінка хто?, що? Це підмети.

А от слово жінки є частиною складеного іменного присудка (Це є жінки).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Однорідні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати в реченні однорідні члени.

Однорідні члени речення відповідають на одне питання і є одним членом реченні.

У реченні, позначеному трикутником, є однорідні присудки (отримала, присвятила), а реченні із колом є однорідні прикладки (парамедикиня, волонтерка).

У реченні, позначеному символом   , є однорідні присудки ( почала, продемонструвала), у реченні, позначеному ромбом, є однорідні додатки (лідерство, мужність, винахідливість, готовність).

А от у реченні, позначеному трапецією, однорідних членів речення немає.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Пунктуація. Розділові знаки в ускладненому реченні. Відокремлена обставина

У реченні, позначеному символом-ромбом є відокремлена обставина – дієприслівниковий зворот захищаючи Україну від російської агресії.

Такі звороти виділяють з двох боків комами. Як бачимо, у нашому випадку коми на початку звороту немає. Це і є пунктуаційною помилкою.

Відповідь – А.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення

Це робота з так званим деформованим текстом, яка перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його. 

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання.

Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення з позначкою-трапецією є початковим реченням запропонованого деформованого тексту.

Речення із символом-квадратом буде другим, адже в ньому пояснено, ким є представниці різних країн, яким вручають нагороду «Найхоробріша жінка світу».

Наступним є речення, позначене символом-колом: у ньому йдеться про вже конкретний рік (2023) та про конкретну лауреатку – українку Юлію Паєвську.

Далі логічно пояснити, чому саме її було обрано для нагородження. Отже, це речення із символом-ромбом.

І останнім має бути речення, позначене символом-трикутником, це додаткова заувага до основного повідомлення (вставна конструкція до речі).

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, творення ступенів порівняння прикметників, уживання прийменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, правильно утворювати ступені порівняння прикметників і вживати правильні прийменники. 

У родовому відмінку множини маємо форму відвідувачів.

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюємо за допомогою слів найбільш, найменш, які додаємо до звичайного прикметника: найбільш давній.

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюємо додаванням до кореня префікса най- та суфіксів -іш- чи -ш-: найдавніший. 

Прийменник по в українській літературній мові вживаємо досить рідко. Із місцевим відмінком він переважно виражає місце або час, стосунок до іншого предмета, спосіб дії. Отже, з математики.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієвідміни. Дієприкметник

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати особові форми дієслів, визначати, до якої дієвідміни належить певне дієслово.

До І дієвідміни належать дієслова з частиною -оло- – молоти. Отже, молоти – мелють, мелемо, мелеш, мелете.

Нормативним є слово родючий.

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників та числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники та складені числівники.

Аналізуючи відмінкові форми іменників та числівників, треба правильно визначити, у якому відмінку вони вжиті в реченні.

У родовому відмінку множини маємо форму автомагістралей.

Числівник сто у формі родового відмінка – ста, вісімдесят – вісімдесяти (це складний числівник, змінюємо лише другу частину), сім – семи. Отже, ста вісімдесяти семи.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Кличний відмінок. Дієслова в наказовому способі

Завдання з пропусками перевіряє одразу кілька тем з морфології.

Це завдання перевіряє ваше вміння утворювати кличний відмінок іменників та наказовий спосіб дієслів. 

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу. 

Іменники Настя, Ілля – це іменники І відміни (м’яка група). Також потрібно врахувати, що Настя – це повне українське ім’я, а не ласкава форма від імені Анастасія. Отже, у кличному відмінку ці іменники матимуть закінчення -е – Насте, Ілле.

Дієслова наказового способу в І особі множини ( ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма провітрімо.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників.

Завдання з пропусками перевіряє одразу кілька тем з морфології.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників і поєднувати їх з прикметниками.

В українській мові іншомовні незмінні іменники на позначення назв тварин і птахів належать до чоловічого роду (фламінго, какаду). А от іменник цеце – жіночого роду (бо родова назва, муха, має жіночий рід).

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика

Це завдання перевіряє ваше вміння розуміти й пояснювати лексичне значення власне українських та іншомовних слів.

Раритетний (від raritas – рідкість) – цінний, рідкісний. 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексична помилка 

Це завдання перевіряє ваше вміння коректно вживати слова, відрізняти правильні та неправильні лексеми (росіянізми суржикізми тощо).

У чотирьох реченнях бачимо помилкові слова:

• Гармонічно розвинена індивідуальність поєднує багатство внутрішнього світу з фізичним розвитком (правильне слово – гармонійно).
• Батькам потрібно розуміти дитину й бути послідовними у вихованні дисциплінарності сина чи доньки (правильне слово – дисциплінованості).
• Створення діловитої атмосфери співпраці між усіма членами колективу вимагає часу й зусиль (правильне слово – ділової).
• Не кожна людина, яка формально закінчила вищий учбовий заклад, є дійсно освіченою (правильне слово – навчальний).

Немає лексичних помилок у реченні Героїзм передбачає найвищий вияв мужності й самовідданості у виконанні громадянського обов’язку.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кома (6) обґрунтована як розділовий знак при відокремленому означенні. Правильне обґрунтування – кома при однорідних означеннях, адже непоширене означення та поширене, які стоять у речення поруч, є однорідними (прекрасне, не розгублене у віках мистецтво).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою

Завдання перевіряє ваше вміння перетворювати пряму мову на непряму.

При заміні прямої мови на непряму в тексті відбуваються певні зміни.

Найчастіше непряму мову передають складнопідрядним реченням. Треба стежити за тим, щоб воно не спотворювало змісту висловлюваного.

У реченнях А, Б, Г, Д спотворено думку Г. Сковороди, його твердження фактично замінено на протилежне.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, В, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються одного діяча.

А от у рядку Д дієприслівниковий зворот споживаючи його щодня вжито в безособовому реченні (присудок – відомо). Діяча в цьому реченні немає взагалі. Тому вживати тут зворот не можна.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Слова змістовий та змістовний – пароніми.

Змістовий – це той, що має стосунок до змісту.

Змістовний – це «багатий змістом».

Отже, доповідь має бути змістовною.

Решта словосполучень правильні.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня й суфікса.

Суфікс -инн(я) (-інн(я)) в українській мові має різне значення. Так у словах носіння, куріння, гасіння, ходіння, шарудіння, терпіння, водіння його вживають на позначення процесу, дії. 

А от у слові коріння цей суфікс має значення збірності (огудиння, бадилиння, соняшничиння тощо).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Велика літера у власних назвах. Апостроф. Правопис частки НЕ. Подвоєння і подовження

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А слово замок потрібно написати з малої літери, адже це загальна назва. Також у слові розкішшю є подовження (це іменник ІІІ відміни, орудний відмінок, позиція між двома голосними).

У варіанті Б потрібно окремо написати не дивно (це присудок), а слово пам’ятка написати з апострофом.

У варіанті В помилки у слові оборонними (подвоєння на межі кореня та суфікса) та в іншомовному слові резиденція (правопис необхідно запам’ятати). 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми (правопис м’якого знака) й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу (стабільність, погодьтесь).

М’який знак не потрібно писати у слові чотирма, адже після р його пишемо тоді, коли це м’який звук, а далі йде голосний звук о (чотирьох). Не пишемо також м’якого знака в слові вознісся, тому що частку -ся додаємо до дієслова минулого часу.

Також м’який знак не потрібно писати у слові бульйончик, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків (саме тому женьшень).

М’якого знака не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім того випадку, коли далі йде звук л. Саме тому в слові подільський його потрібно писати, а у слові волинський – ні.

Зазвичай не пишемо м’якого знака перед губними, але в словах тьмяність, штаньми він є. Правопис цих слів необхідно запам’ятати, адже це винятки.

Не пишемо м’якого знака у словах Наталці та Даринчин, бо його немає в називному відмінку цих слів (Наталка,  Даринка).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х (стихати, спричинити, скрикнути).

У решті слів пишемо префікс з-.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

З дефісом потрібно писати слова кисло-солодкий (відтінок + смак), а також слова українсько-англійський, мовно-літературний, м’ясо-молочний, планово-фінансовий (зазвичай від таких слів можна утворити сурядне сполучення (український і англійський, мова й література тощо).

Також із дефісом потрібно писати прикметник військово-транспортний, адже прикметники з першою частиною військово- чи воєнно- пишемо з дефісом.

Медико-генетичний пишемо з дефісом, бо в першій частині прикметника є суфікс -ико. Більшість слів з першою частиною соціально- також потрібно писати з дефісом (соціально-економічний).

Разом пишемо слова, від яких можна утворити підрядне словосполучення, тому кисломолочний (бо кисле молоко).

Агрокультура та аудіофайл пишемо разом, бо частинки аудіо-, агро-, астро-, фото-, біо- тощо пишемо разом. А от слово конференц-зал потрібно писати з дефісом, адже перше слово дає цьому поняттю головну характеристику.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати іменники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), -цтв(о)

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), -зтв(о)

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), -ств(о)

Приголосні т, д не змінюються.

Застосуймо правило до запропонованих слів: гірник – гірництво, парубок – парубоцтво, юнак – юнацтво тощо. 

Суфікса -цтв- не буде в таких словах: лицарство, людство, агентство.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюють: анотація, ілюмінація, апеляція.

Подвоєння зберігається в словах-винятках: мадонна, брутто тощо. Відбувається подвоєння на межі префікса та кореня: імміграція, сюрреалізм.

У багатьох власних назвах подвоєння зберігається: Брюссель, Аполлон.

Також зберігається подвоєння в похідних від власних назв словах: Голландія – голландець.

Традиційно з подвоєнням пишемо імена Геннадій, Стелла.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголовами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного у слові піала. Правильний наголос піала.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: бігти, поріг, злегка.  Виділена  літера в цих словах позначає різні звуки, тому що в словах бігти, поріг – це звук [г], а в слові злегка – це звук [х]. Хоча дзвінкі приголосні перед глухими вимовляємо дзвінко, є кілька винятків, наприклад вогко. Похідні слова теж зберігають це уподібнення до глухого.

У рядку повість, сяйво, свічка виділена літера позначає однакові звуки. У слові свічка літера с передає звук [с′] адже цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним. У слові сяйво теж літера с передає [с′], адже далі – буква я, яка вказує на пом’якшений попередній приголосний та позначає звук  [а]. У слові повість літера с теж передає звук [с′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

У рядку лічба, почасти, чітко виділена літера означає різні звуки: у слові почасти це звук [ч];  у слові чітко  це [ч’], у слові лічба літера ч передає африкату [дж], адже глухий приголосний перед дзвінким вимовляємо дзвінко.

У рядку кістці, тім’я, житній виділена літера означає різні звуки: у слові кістці звука [т] немає; у слові тім’я – це [т′], бо далі голосний і; у слові житній – це теж звук [т′], цей приголосний стає м’яким перед наступним м’яким.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати просте ускладнене речення з однорідними членами, звертанням, вставними конструкціями, відокремленими членами речення.

Речення А ускладнено однорідними членами речення (заварюємо, проціджуємо, накриваємо, ставимо).

Речення Б ускладнено відокремленим додатком (зокрема кардамон, тертий імбир, гвоздику).

Речення В ускладнено відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом (вичавлений незадовго до вживання). 

Речення Г ускладнено відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом (даючи напоєві трохи охолонути).

Речення Д ускладнено відокремленою прикладкою (легкого східного смаку), яка дає іменнику шарм другу назву.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами з узагальнювальним словом.

Речення Б має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності але. Отже, це складносурядне речення.

Речення В має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, у реченні стоїть двокрапка, бо друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Г має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником хоча. Від другої(головної) частини можна поставити питання незважаючи на що? до першої (підрядної) частини. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення Д має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–В, 4–Д.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте поєднати фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання навіщо? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні А (надсилають навіщо?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання як? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні В (намагаються зробити так як?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання коли? На таке ж питання відповідає виділена частина в реченні Д (почали обмінюватися коли?). 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання з якої причини? На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні Б (участь стає цікавішою з якої причини?)

Відповідь: 1–А, 2–В, 3–Д, 4–Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово що в запропонованому реченні можна замінити на слово які, у підрядному реченні воно виконує функцію підмета. Отже, це займенник.

Слово обабіч відповідає на питання де? та вказує на місце дії. Отже, це прислівник.

Слово то не відповідає на питання, а лише пов’язує однорідні члени речення. Отже, це сполучник.

Слово шарудіння відповідає на питання що?. Отже, це іменник. 

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів, доречно вживати їх. 

З’ясуймо значення фразеологізмів.

Взяти в тямки – зрозуміти.

Взяти на себе – узяти відповідальність, зголоситися виконувати щось.

Взяти голову в руки – зосередитися на чомусь, заспокоїтися. 

Брати близько до серця – перейматися, хвилюватися.

Брати ноги на плечі – тікати.

А тепер треба доповнити кожне речення доречним фразеологізмом.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Підмет. Додаток

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Слова процес, кошти, термінали, період відповідають у тексті на питання знахідного відмінка кого?, що? 

А от слово утручання відповідає на питання кого?, чого? Отже, це слово стоїть у формі родового відмінка.

Відповідь – А.