ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння визначати правильні закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни залежно від їхнього лексичного значення й морфологічних особливостей.

Зверніть увагу, що іменники чоловічого роду II відміни, які в називному відмінку мають нульове закінчення, у формі родового відмінка можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від лексичного значення й деяких формальних особливостей.

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -у (-ю), коли вони означають назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: вокалу, конкурсу.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати керування іменників і дієслів, добирати нормативні форми особових займенників у непрямих відмінках і грамотно узгоджувати їх у реченні.

В українській мові правильною є форма пам'ятник кому (у давальному відмінку). Це слово позначає споруду на честь особи або події. Варіант пам'ятник кого є граматичною помилкою, оскільки вказує на належність комусь.

Правильно вживати в цьому реченні займенник її, бо він не має перед собою прийменника. Неї вживаємо лише тоді, коли перед займенником стоїть прийменник (до, у, біля, від, для, з, на, про, до); єї – неправильна форма займенника.

Отже, правильно заповнити пропуски в цьому реченні треба так: Пам’ятник Соломії Крушельницькій став єдиним у світі, виконаним у повний зріст, що ще більше підкреслювало велич її таланту.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє вміння тлумачити фразеологізми й добирати їх відповідно до змісту речення, забезпечуючи семантичну точність і логічну відповідність контексту. 

Плисти за течією – пасивно підкорятися обставинам, нічого не роблячи, щоб змінити їх на краще; не протидіяти. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 1.

Хапатися за соломинку – хапатися за останню, хоч і незначну надію, шукати порятунку навіть у безвиході. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 2.

Мотати на вус – придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 3.

Іти своєю дорогою – не наслідувати нікого, діяти самостійно, незалежно, не піддаючись чужому впливові. Цей фразеологізм треба вставити замість пропуску в реченні, позначеному 4.

Фразеологізм вискочити на сухе означає знайти вихід зі складної ситуації, уникнути заслуженого покарання, осуду.

Відповідь: 1 – Б, 2 – А, 3 – Г, 4 – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати різні види відокремлених членів речення (означення, прикладки, обставини, додатки), визначати умови їхнього відокремлення й правильно ставити розділові знаки при таких конструкціях. 

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяють в усному мовленні інтонацією і паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками, називають відокремленими.

Відокремлюємо означення, яке стоїть після означуваного слова в реченні Он хмарки, схожі на білих лебедів, повільно пливуть одна за одною над самим обрієм.

Прикладка називає ознаку предмета, даючи йому іншу назву. Поширену прикладку в середині речення, що стоїть після означуваного слова, відокремлено комами в реченні Чорнобривці, символ материнської любові та отчого дому, милують око до пізньої осені.

Відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, є в реченні Блакитний час, прикинувшись водою, тече в піщаних, чистих берегах.

Найчастіше відокремлюємо додаток із прийменниками крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, наприклад, особливо: Шукав я правди по світах широких, та бачу, що шкода її шукати, опріч своєї взброєної хати.

Відповідь: 1 – Б, 2 – А, 3 – Д, 4 – В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Однаковий звук [зʼ] позначають букви, виділені в кожному слові варіанта А. Зверніть увагу, що у слові осьдечки відбувається уподібнення приголосних за дзвінкістю та м'якістю (наступний дзвінкий приголосний [д] одзвінчує попередній глухий [с'] і його вимовляють як [з']).

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки.

• Варіант Б. Розповідь: за правилами української орфоепії приголосний [з] у префіксах роз- / без- перед глухими не оглушується. Різні: звук [з] стоїть перед м'яким [н'], тому відбувається уподібнення за м'якістю. Маємо звук [з']. Розчесати: відбувається уподібнення за місцем і способом утворення (свистячий перед шиплячим). Звуки [з] + [ч] зливаються в шиплячий звук [жч], (вимовляємо: [рожчеиса́ти]). Тут немає звука [з].
• Варіант В. Сміється: відоме правило про те, що сполучення -ться вимовляється як довгий м'який звук [ц':] ([с'м'іје́ц':а]). Криниця та оцінка: в обох словах літери позначають звичайний (короткий) м'який звук [ц'].
• Варіант Г. Викладач: чіткий твердий звук [к]. Анекдот: глухий [к] стоїть перед дзвінким [д], тому одзвінчується до свого парного [ґ] (вимовляємо: [анеиґдо́т]). Ґудзик: літера ґ позначає проривний звук [ґ].

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені і ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених у всіх словах рядка В. Треба виправити помилки: одинАдцять кіломЕтрів, замІжня дочкА.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу. 

М’який знак не потрібен у слові щирість (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого). 

Також м’який знак не треба писати в слові дитинці, адже в Н. в. однини в слові дитинка знака м’якшення немає.

М’якого знака не пишемо в слові тюрма, адже після р його вживають лише перед о, наприклад: утрьох, згорьований.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння літер.

Завдання перевіряє вміння: визначати, коли в словах треба писати подвоєні букви внаслідок подовження м'яких приголосних або збігу однакових звуків на межі морфем.

Подвоєні букви треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка В: статтею – іменник жіночого роду I відміни (стаття) в орудному відмінку однини. Перед закінченням -ею м'який приголосний [т'] перебуває між двома голосними, тому подовжується (це подовження зберігається з форми називного відмінка); наввипередки – прислівник, у якому відбувається збіг двох однакових приголосних на межі префікса в- та кореня -виперед- (префікси на- + в- + корінь -виперед-); узбіччя – іменник середнього роду II відміни на -я. Пом'якшений шиплячий приголосний [ч] перебуває в позиції між двома голосними, тому він подовжується.

А лляний – пишемо з подвоєнням (подовження [л'] перед закінченням у суфіксі віддієслівного походження);​ довгожданий – без подвоєння, бо це віддієслівний прикметник, утворений за допомогою суфікса -н-; височенний – з подвоєнням (наголошений прикметниковий суфікс -енн-, що вказує на найвищий ступінь вияву ознаки).

Б лебединий – без подвоєння, бо в прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфікса -ин- (що найчастіше вказує на належність до тварин чи птахів), буква н не подвоюється; роздолля, велелюддя – з подвоєнням (іменники II відміни середнього роду на -я, подовження м'яких приголосних [л'] і [д'] між голосними).

Г суверенний – з подвоєнням (збіг приголосних на межі кореня -суверен- і суфікса -н-); каніфоллю – з подвоєнням (іменник жіночого роду III відміни каніфоль в орудному відмінку однини; м'який [л'] опиняється між двома голосними); тополиний – без подвоєння, бо містить прикметниковий суфікс -ин-.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки вживання та невживання апострофа в українській мові відповідно до орфографічних правил і винятків.

В українській мові апостроф ставимо:

• Перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня: камʼяний, жирафʼячий, вʼїдливий, пупʼянок, рибʼячий.
• Після префіксів, що закінчуються твердим приголосним, перед наступними я, ю, є, ї: роз’ятрений.

Апостроф НЕ пишемо перед буквами я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними є інша буква на позначення приголосного в корені слова, крім р: освячений, морквяний, духмяний, але фарбʼяр, вербʼю.

Правильна відповідь: Б