ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Правильно: згідно з, відповідно до.

Правильна форма числівника чотириста п’ятдесят у родовому відмінку: чотирьохсот п'ятдесяти. У числівниках п’ятдесят – вісімдесят відмінюємо лише другу частину.

Згадаймо, як утворюються ступені порівняння прислівників.

Вищий ступінь

Проста форма: додавання суфіксів -ш- або -іш- до основи: найшвидше.

Складена форма: додавання слова більш або менш до початкової форми прикметника чи прислівника: більш швидко.

Найвищий ступінь 

Проста форма: додавання префікса най- до вищого ступеня: найшвидше.

Складена форма: додавання слова найбільш або найменш до початкової форми прикметника чи прислівника: найбільш швидко.

У творенні ступенів порівняння слово самий не вживаємо. 

Отже, правильно заповнити пропуски в цьому реченні треба так: Згідно з рішенням приймальної комісії, консультації для чотирьохсот п'ятдесяти абітурієнтів розпочнуться якнайшвидше, щоб усі отримали відповіді на складні запитання.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння визначати спосіб написання складних слів (разом чи через дефіс) залежно від їхньої словотвірної моделі, походження, морфемної будови та типу першої частини.

Зауважмо, складні слова, утворені від залежних слів (підрядного словосполучення), пишемо разом: кисломолочний, бо кисле молоко.

Разом також пишемо слово перекотиполе, бо це складний іменник, утворений від дієслова у наказовому способі (перекоти) та іменника (поле).

Пишемо разом слова з першими часто вживаними іншомовними та питомими українськими частинами на голосний і приголосний: абро-, авіа-, авто-, агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді-, веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, макро-, мета-, метео-, міні-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, смарт-, соціо-, теле-, топ-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно-, іно- (іншо-, інако-), лже-, само-: авіарейс, вебсайт, мінісет, топмодель, макроекономіка.

Слова з іншомовною частиною анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- теж пишемо разом: експрем’єр.

Треба писати з дефісом:

• складні прикметники, утворені від сполучень незалежних слів (однорідних або неоднорідних): черепно-мозковий;
• складні прикметники, перша частина яких числівник, записаний словом: шестиденний;
• складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ико (-їко): героїко-романтичний;
• складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного звука: член-кореспондент.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова зі спрощенням у групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -скн- відбувається спрощення, тобто приголосні [д], [т] й [к] випадають: перехрестя – перехресний, злість – злісний, заздрість – заздрісний, очистити – очисний, тиждень – тижневий, густий – гуснути, провісник – провісницький, пристрасть – пристрасний, область – обласний.

Спрощення не позначають на письмі, а лише у вимові у словах: баластний, кістлявий, тенісистці.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання перевіряє вміння визначати спосіб написання прислівників (разом чи окремо) залежно від їхнього походження, морфемної структури та ступеня лексикалізації іменника в прислівниковій сполуці.

Зауважмо, що разом пишемо прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, прийменника з віддієслівним коренем, прийменника з коротким (нечленним) прикметником: улітку, донині, занадто, засвітла, навесні, відтоді, потихеньку, навічно, навесні, начисто, зранку.

Окремо пишемо прислівникові сполуки, що складаються з прийменника й іменника, у яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: до вподоби, без упину, в основному, по одному.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати частини мови.

Частиномовна належність слова часто залежить від контексту.

Слово славу є іменником, має значення предметності (називає особу, предмет, явище) і відповідає на запитання що?.

Слово запалить вказує на дію, відповідає на питання що зробить?. Отже, це дієслово.

Буцімто – частка (у значенні нібито, начебто).

Неї – вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: 1 – А, 2 – В, 3 – Г, 4 – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати розділовий знак у простому та складному реченнях.

Двокрапку ставимо після узагальнювального слова перед однорідними членами в реченні У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи.

Двокрапку між частинами безсполучникового складного речення, де друга розкриває зміст першої, уживаємо в реченні Ліс іще дрімає, а із синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жару, то спалахне сяйвом, немов од радощів.

Двокрапку між частинами безсполучникового складного речення, де друга вказує на причину того, про що йдеться в першій, ставимо в реченні Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти: вкупі більше зробиш діла, швидше дійдеш до мети.

Двокрапку ставимо між частинами складнопідрядного речення Ідуть дівчата в полі жати, та, знай, співають ідучи: як проводжала сина мати, як бивсь татарин уночі.

Відповідь: 1 – А, 2 – Б, 3 – В, 4 – Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє навички правильного слововживання.

НЕМАЄ лексичних помилок у реченні Студенти дедалі частіше замовляють підручники на сайтах профільних видавництв.

В інших реченнях припуститися лексичних помилок:

• вираз промовляли поглядами в реченні Б треба замінити на український фразеологізм обмінювалися поглядами або перезиралися;
• відмовляти – давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. Отже, в реченні В треба вжити слово вмовляли;
• слово намовляти в українській мові означає схиляти когось до чогось або вмовляти. Воно частіше має відтінок підбурювання. У реченні Г це слово треба замінити словом відмовлятиме;
• примовляти – це супроводжувати дію, танок, гру або обряд певними словами (приказками чи заклинаннями). У розмовній мові слово часто вживають як синонім слова приказувати – повчати, дорікати або повторювати щось до когось. Щоб виправити лексичну помилку в реченні Д, треба замінити слово примовляв на промовляв, адже промовляти – це чітко й усвідомлено висловлювати думки, вимовляти слова вголос, урочисто виголошувати промову чи тост.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє знання граматичних норм української мови.

Зауважмо, не можна вживати додаток, який стосується кількох однорідних присудків, якщо вони вимагають від нього різних відмінкових закінчень.

Граматичну помилку маємо в реченні Ніхто з учасників конференції не заперечував проти нових правил і висловив свої пропозиції. Підмет ніхто з учасників вимагає присудка із заперечним словом не: не заперечував і не висловив.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Зверніть увагу, що в родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення й закінчення -ей.

Закінчення -ів (після голосного та апострофа – -їв) мають іменники чоловічого роду й іменники середнього роду на -е, -я: героїв, кілограмів, палаців, солов’їв, синів, директорів, професорів, інженерів, школярів.

Нульове закінчення мають усі іменники середнього роду на -о, -е й більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): облич.

Нульове закінчення мають іменники, що втрачають суфікс -ин у множині: селянин – селян.

Закінчення -ей мають деякі іменники чоловічого роду: коней.

Множинний іменник ворота в родовому відмінку має нульове закінчення: воріт.

Відповідь – Д.