ТЕМА: Синтаксис. Головні й другорядні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати головні і другорядні члени речення.

Пригадаймо, додаток – це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається. Додаток відповідає на запитання непрямих відмінків. 

Щоб відрізнити підмет від додатка, треба визначити головну дійову особу в реченні: підмет завжди виконує дію або є тим, про кого йдеться, і відповідає на питання називного відмінка, тоді як додаток зазнає дії і відповідає на запитання всіх відмінків, окрім називного й кличного.

Роль підмета виконує виділене в тексті слово бляшки.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати головні та другорядні члени речення.

До виділеного слова в реченні А можна поставити питання яке?. Отже, це означення.

Виділене слово в реченні В є іменною частиною складеного присудка (зв'язка це + іменник у називному відмінку).

Підметом є виділене слово в реченні Д, воно відповідає на питання що?.

Додатком є виділене слово в реченні Г, це інфінітив, що позначає дію, на яку спрямовано іншу дію, а виконавці дій різні. Відповідає на питання що?.

Правильна відповідь: 1 – Д, 2 – В, 3 – А, 4 – Г.

ТЕМА: Лексикологія.

Завдання перевіряє вміння добирати українські відповідники до іншомовних слів.

Автентичність – це відповідність оригіналу, власне походження, щирість і здатність бути самим собою. Українським відповідником до цього слова є справжність – абстрактний іменник до слова справжній, тобто той, який є насправді, на ділі; істинний, дійсний.

Домінування – це переважання, панування або головне становище одного об'єкта, явища чи особи над іншими подібними. Українським відповідником до цього слова є панування – переважання, мати владу над ким-, чим-небудь.

Лаконізм – це гранично стислий, чіткий і влучний виклад думки, коли за допомогою мінімальної кількості слів передають глибокий зміст. Українським відповідником до цього слова є стислість – комунікативна якість мовлення, що полягає в умінні висловлювати головну думку чітко, без зайвих деталей, використовуючи мінімум мовних засобів.

Превалювання – це процес переважання, домінування або отримання переваги над кимось чи чимось. Українським відповідником до цього слова є переважання – стан або процес, у якому одна сторона, якість чи кількість кількісно або якісно переважає над іншими, домінує або є головною.

Правильна відповідь: 1 – В, 2 – Г, 3 – А, 4 – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком. Граматично правильне продовження речення Готуючись до складання випускних іспитів,... наведено в рядку Г: обов’язково робіть невеликі перерви кожні дві години.

Якщо приєднати до запропонованого в умові завдання дієприслівникового звороту варіанти А, Б, В і Д, у реченнях основну і додаткову дії виконуватимуть різні суб’єкти. Отже, ці речення будуть неправильно побудовані.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати префікси з- / с- відповідно до фонетичних умов (глухість / дзвінкість приголосного), а також застосовувати орфографічні винятки щодо префіксів роз-, без-, через-.

Префікс с- пишемо перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах»). Запам'ятайте: префікси роз-, без-, через- пишемо з буквою з завжди.

Отже, букву с- треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка Б: схилити, спитати, стверджувати.

З літерою з- пишемо слова зчесати, розширити, зцілити, черезрядний, безкорисливий.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова.

Завдання перевіряє вміння відрізняти вставні слова від членів речення.

Залежно від змісту речення, деякі слова можуть виконувати в ньому різні функції – бути членами речення або вставними словами. Якщо до слова в реченні можна поставити запитання від інших слів, то воно не вставне й виділяти комами його не треба.

Наприклад:

За прогнозами науковців (за чим?) пильно стежили всі провідні медіа країни.

Багато фермерів звикли планувати посівну кампанію (як? у який спосіб?) винятково за прогнозами науковців.

Довіра суспільства до застережень кліматологів зазвичай зростає (як?) за прогнозами науковців.

У звіті міністерства було зроблено кілька важливих поправок (за чиїми прогнозами?) за прогнозами науковців.

Зверніть увагу, що в реченні За прогнозами науковців цього року літо в Європі буде аномально спекотним словосполучення за прогнозами науковців можна вилучити, і речення не втратить первинного змісту. Отже, це речення ускладнено вставним словосполученням.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

Неправильно виділено букви на позначення наголошених у слові заіржавіле (правильний наголос на третьому складі: заіржавіле).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й писати ненаголошені голосні а / о в коренях слів, зокрема чергування голосних у дієслівних коренях і позиційні зміни голосних після приголосних г, к, х. 

В українській мові дієслова недоконаного виду (що означають багаторазову або тривалу дію) у корені мають літеру а, тоді як спільнокореневі дієслова доконаного виду мають у корені о: ломити – ламати, котити – качати, перемогти – перемагати, змагатися, ганяти.

Пишемо й вимовляємо [а] після г, к, х перед складом з [а]: кажан, качан; а також перед г в словах багатство, багаття; пишемо й вимовляємо [а] в слові чабан (треба запам’ятати).

Пишемо й вимовляємо [о] в слові оренда.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О.

Завдання перевіряє вміння визначати правильне написання ненаголошених голосних е, и, о в коренях слів, зокрема чергування голосних, позиційні правила написання и, а також випадки написання голосних в іншомовних словах, які перевірити не можна.

Щоб з’ясувати, який голосний (е чи и) треба писати, маємо змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений звук стане наголошеним: черговий, бо чЕрга.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и перевірити не можна: теоретичний, метушливий.

Букву и пишемо:

• у суфіксі -ин(а) в іменниках жіночого роду: височина;
• у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний, відгриміти, дрижати, абрикос, гримить.

В іншомовних словах и пишемо після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р (правило «дев'ятки») у загальних назвах перед приголосним, крім й: меридіан, диригент.

У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо відповідно до вимоги и: вимпел.

Треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и]: завмерти – завмирати, тому завмирання.

Відповідь – Б.