А«Бачність!, – скрикнув Максим. – Звір наближається!»
Б«Що ж, – сказав він, – дурна звірюка той ведмідь, самотою держиться».
В«Власть, боярине? – відказав Максим, – Ні, власти у нас над громадою не має ніхто».
Г«Я гадав, що попи з корогвою: – почав насміхатися Тугар. – У нас коли скликають на копу, то скликають потиху, передаючи з хати до хати копне знамено».
Д«А що ж то я гірша від отсих твоїх пасемців? – говорила вона, рум’яніючись мов рожа, до Максима».
