Речення
АПішов додому Чіпка, насупившись, поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника...
БГрицько скочив з барана, побіг до верб, що росли над шляхом, а дід, понюхавши табаки, розіслав свиту, розвернувся проти сонця та грів старе тіло.
ВОришка вмовляє Чіпку, а Чіпка тільки понуро дивиться, мовчить…
ГЗадумався, загадався Чіпка, зробився аж страшний, помарнів, похнюпився, дивиться якось чудно...
ДСонце дедалі все вище та вище підпливало і вже стало пекти-палити, від цього дід прокинувся…